02 березня 2009 року №22а-9136/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді - Багрія В.М.,
суддів: Улицького В.З., Ніколіна В.В.,
при секретарі судового засідання - Ткач О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу
за апеляційною скаргою - Міністерства фінансів України
на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31.01.2008 року у справі №2-а-237/08
за позовом ОСОБА_1
до управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Міністерства праці та соціальної політики України
про стягнення щорічної разової грошової допомоги,-
У листопаді 2007 року ОСОБА_1звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Міністерства праці та соціальної політики України про стягнення щорічної разової грошової допомоги.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилався на те, що відповідно до ст.. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» йому, як інваліду війни І групи щорічно до 5 травня повинна виплачуватись разова грошова допомога у розмірі 10-ти мінімальних пенсій за віком. Однак, всупереч цим вимогам грошова допомога за 2007 рік виплачувалась не в повному обсязі.
На підставі вищенаведеного, позивач просив стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги за 2007 рік у розмірі 3650,60 грн.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31.01.2008 року позов задоволено.
Зобов'язано Міністерство фінансів України, Державне казначейство України перерахувати кошти управлінню праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради в розмірі 3650,60 грн. для їх виплати ОСОБА_1.
Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради недоплачену щорічну разову грошову допомогу ОСОБА_1 за 2007 рік в сумі 3650,60грн.
Постанову суду першої інстанції оскаржило Міністерство фінансів України, подавши на неї апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що Міністерство фінансів України не здійснює виплат щорічної разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Крім того, судом не взято до уваги, що виплата грошової допомоги для учасників війни, потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про Державний бюджет України.
Апелянт просить скасувати постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31.01.2008 року та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у повному обсязі.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що він є інвалідом війни І групи, якому відповідно до вимог ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня виплачується грошова допомога у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком.
Розмір отриманої позивачем у 2007 році разової грошової допомоги до 5 травня не відповідає вимогам зазначеного Закону і сума заборгованості передОСОБА_1 виходячи із законодавчо встановлених розмірів мінімальної пенсії за віком та прожиткового мінімуму за 2007 рік, становить 3650,60 грн. та підлягає стягненню з управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради при зобов'язанні Міністерства фінансів України та Державного казначейства України виділити ці кошти.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, тільки частково відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи.
Безспірно встановлено, що ОСОБА_1є інвалідом війни І групи, якому відповідно до вимог ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня виплачується грошова допомога у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення ст. 29 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік», якими було обмежено розмір щорічної допомоги до 5 травня, встановленої Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1частині стягнення на його користь заборгованості з виплати щорічної допомоги за 2007 рік.
При визначенні розміру такої заборгованості колегія суддів виходить із того, що станом на 01.04.2007 року розмір прожиткового мінімуму, а відтак і мінімальної пенсії за віком, становив 410,06 грн.
З врахуванням виплаченої відповідачем у 2007 році ОСОБА_1щорічної грошової допомоги до 5 травня в розмірі 450 грн., сума заборгованості перед позивачем становить 3650,60 грн. (410,06 х 10 - 450) та підлягає виплаті у повному обсязі.
Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про зобов'язання Міністерство фінансів України і Державного казначейства України виділити та перерахувати кошти, оскільки така виплата повинна проводитися УПСЗН Хмельницької міської ради в силу вимог ст. 17-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбаченого Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» розмірів щорічної грошової допомоги як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Кечко проти України»).
Оскільки постанова суду першої інстанції є правильною по суті, але прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального права, вона підлягає зміні з виключенням з резолютивної частини постанови покликання суду на зобов'язання Міністерства фінансів України та Державного казначейства України виділити та перерахувати кошти управлінню праці і соціального захисту Хмельницької міської ради для їх виплати позивачу.
Керуючись ст. 195, 196, 198, 201, 205, 207 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Міністерства фінансів України залишити без задоволення.
Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31.01.2008 року змінити, виключивши з резолютивної частини постанови посилання на зобов'язання Міністерства фінансів України, Державного казначейства України перерахувати кошти управлінню праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради в розмірі 3650,60 грн. для їх виплати ОСОБА_1.
В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий: В.М. Багрій
Судді : В.З.Улицький
В.В. Ніколін