Справа № 2-а-758/08
28 січня 2008 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Катаєвої Е.В.
при секретарі Юзефович Ю.А.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа на боці відповідача Головне управління державного казначейства України в Одеській області про покладення обов'язку по виплаті разової грошової допомоги до 5 травня,
У жовтні 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради (далі УПтСЗН) про визнання неправомірною діяльності УПтСЗН щодо сплати позивачу разової грошової допомоги у розмірі фіксованому Законом України «Про державний бюджет" на 2005, 2006, 2007 роки та стягнення з відповідача на користь позивача разової грошової допомоги за 2005-2007 роки в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком за кожен рік, з урахуванням індексу інфляції.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є ветераном-інвалідом війни II групи і відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 05 травня держава повинна йому виплачувати разову грошову допомогу в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Але в порушення вимог цього Закону, позивачу було сплачено разова грошова допомога у фіксованому розмірі передбаченому ЗУ «Про державний бюджет" на 2005-2007 роки.
Представник позивача у судовому засіданні посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві підтримав позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди, від позову в частині стягнення моральної шкоди відмовився, відмова прийнята судом (а.с. 42)
Позивач до судового засідання не з'явився, надіслав до суду заяву від 14.01.2008 року, в якій просив суд розглядати справу у його відсутність, з зазначенням, що його інтереси буде представляти ОСОБА_3.
Представник позивача у судовому засіданні посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві змінив позовні вимоги, та підтримав їх лише в частині стягнення разової щорічної грошової допомоги до 05 травня за 2007 рік в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, від позову в частині стягнення разової грошової допомоги до 05 травня за 2005 та 2006 роки відмовився, відмова прийнята судом (а.с. 47)
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав викладених у письмових запереченнях, та посилаючись зокрема на те, що УПтСЗН діяло у відповідності до своїх повноважень, у спосіб та порядку передбаченому Конституцією України та законами України, зокрема Закону України «Про державний бюджет України" на 2007 рік, яким встановлений певний розмір одноразової грошової допомоги, який підлягає виплаті.
Представник третьої особи вважав позов таким, що не підлягає задоволенню з підстав, зазначених представником відповідача.
Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, третьої особи, дослідивши та проаналізувавши надані сторонами докази, суд встановив, що позивач є ветераном-інвалідом війни II групи з 1996 року (посвідчення серіяНОМЕР_1 від 23.04.1996 року).
Відповідно до ч.5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року зі змінами, ветеранам війни - інвалідам війни II групи повинна виплачуватись одноразова грошова допомога щорічно до 05 травня у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Згідно абзацу 5 статті 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік" розмір мінімальної пенсії за віком встановлений ст. 28 ч. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. та становить 406 гривень.
Таким чином позивачу повинно бути сплачено у 2007 році - 2888 грн. (406 грн. х 8).
Однак виплата була здійснена на підставі Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», всього позивач у 2007 році отримав 360 грн.
Згідно ст. 17 ч.1 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.
Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції "Кожна ... особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".
Розглядаючи борги у сенсі поняття "власності", яке міститься у ст. 1 ч.1 Протоколу № 1 до Конвенції і яке не обмежене лише власністю на фізичні речі та не залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатися як "майнові права" і, таким чином, як власність.
Тому при розгляді справи "Кечко проти України" (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету, держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення суду).
В зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - Закону України, відповідно якого встановлені надбавки з бюджету, і який є діючим, та Закону України " Про Державний бюджет" на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як lex specialis.
Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань (п.26 рішення Качко проти України; див. mutatis mutandis рішення у справі Бірдов проти Росії, № 59498/00).
Крім того, рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року статтю 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік", яка передбачає, що у 2007 році виплата разової грошової
допомоги інвалідам війни та деяким іншим особам визнано неконституційним.
З таких підстав з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини та рішення Конституційного Суду України №б-рп/2007 від 09.07.2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
На підставі ч.5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року зі змінами, ст. 28 ч.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р, ст. 17 ч.1 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, справи "Кечко проти України" (заява № 63134/00) Європейського Суду з прав людини керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 99, 159-164 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа на боці відповідача Головне управління державного казначейства України в Одеській області про покладення обов'язку по виплаті разової грошової допомоги до 5 травня задовольнити.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 заборгованість по сплаті щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік у розмірі 2 528 гривень.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Одеського окружного адміністративного суду заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а також подання апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.