Справа № 2-а-1683/08
12 лютого 2008 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Катаєвої Е.В.
при секретарі Юзефович Ю.А.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пращ та соціального захисту населення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа Головне управління Державного Казначейства України в Одеській області про зобов'язання перерахувати та виплатити суму щорічної одноразової допомоги до 5 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком,
У листопаді 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради (далі УПтСЗН) про зобов'язання перерахувати та сплатити йому суму недоплаченої разової допомоги учасникам бойових дій, вказуючи, що він є учасником бойових дій і відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" держава повинна виплачувати йому щорічно до 5 травня разову грошову допомогу у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Однак, в порушення зазначеного Закону йому була виплачена вказана грошова допомога не в повному обсязі. Тому просив визнати бездіяльність УПтСЗН незаконною та зобов'язати з відповідача перерахувати та виплатити на його користь заборгованість за виплатою по одноразовій грошовій допомозі у 2007 році, виходячи із вимог Закону.
Представник позивача у судовому засіданні посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві підтримала позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився, був повідомлений про час та день слухання справи належним чином та своєчасно, суд визнав його не явку не поважною, та вважав за можливе розглянути справу на підставі наданих сторонами доказів, оскільки в матеріалах справи достатньої матеріалів про права та взаємовідносини сторін.
Також представник відповідача надіслав до суду заперечення, в яких проти задоволення позову заперечував посилаючись на те, що УПтСЗН діяло у відповідності своїх Конституційних повноважень, а саме Закону України «Про державний бюджет України» на 2007 рік, та неможливість виплати у розмірі передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" через фінансові можливості держави. Крім того, не глядячи на прийняття Конституційним Судом України рішення від 09.07.2007 року змін в Закони України Верховною Радою не вносилось, коштів державою на фінансування виплат в передбачено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не виділялось.
Представник третьої особи у судовому засіданні підтримав позицію відповідача, викладену у письмових запереченнях.
Вислухавши пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши та проаналізувавши надані сторонами докази, суд встановив, що позивач ОСОБА_1 є учасником бойових дій і має право на пільги, встановлені законодавством для ветеранів війни - учасників бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_1 видане 31.10.1996 року Жовтневим райвійськкоматом м. Одеси).
Відповідно до ч.5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року зі змінами, щорічно, до 05 травня учасникам бойових дій, інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: учасникам бойових дій - п'ять мінімальних пенсій за віком.
Згідно абзацу 5 статті 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік" розмір мінімальної пенсії за віком встановлений ст. 28 ч. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. становить 411.06 гривень. Таким чином позивачу - учаснику бойових дій, повинно бути сплачено 2055.3 гривень (411.06 х 5).
Однак виплата була здійснена на підставі Законів України «Про державний бюджет на 2007 рік», всього позивач отримав 280 гривень.
Проаналізувавши діюче національне законодавство, суд прийшов до висновку, що при розгляді даного спору необхідно застосувати принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно ст. 17 ч.1 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.
Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції "Кожна ... особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".
Розглядаючи борги у сенсі поняття "власності", яке міститься у ст. 1 ч.1 Протоколу № 1 до Конвенції і яке не обмежене лише власністю на фізичні речі та не залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатися як "майнові права" і, таким чином, як власність.
Тому при розгляді справи "Кечко проти України" (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету, держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення суду ).
В зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - Закону України, відповідно якого встановлені надбавки з бюджету, і який є діючим, та Закону України " Про Державний бюджет" на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як lex specialis.
Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань (п.26 рішення Качко проти України; див. mutatis mutandis рішення у справі Бірдов проти Росії, № 59498/00).
Крім того, рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року статтю 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік", яка передбачає, що у 2007 році виплата разової грошової допомоги до 9 травня учасникам бойових дій - 280 гривень, визнано неконституційним.
З таких підстав позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, оскільки ґрунтуються як на нормах національного законодавства, так і міжнародного - ст. 1.4.1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною законодавства України, і практиці Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Суд критично ставиться до позиції відповідача, так як вона спростовується наведеними вище у рішенні суду обставинами.
На підставі ч.5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року зі змінами, ст. 28 ч.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р, ст. 17 ч.1 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, справи "Кечко проти України" (заява № 63134/00) Європейського Суду з прав людини керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа Головне управління Державного Казначейства України в Одеській області про зобов'язання перерахувати та виплатити суму щорічної одноразової допомоги до 5 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком - задовольнити.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради перерахувати та сплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість по сплаті щорічної разової грошової допомоги у розмірі 1775, 30 гривень.
Постанову може бути оскаржено до Одеського адміністративного апеляційного суду шляхом подання до Одеського окружного адміністративного суду заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а також подання апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.