73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36
03 жовтня 2013 р. Справа № 923/1056/13
Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Черкова О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль", м.Херсон
до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Херсон
про стягнення 8 771 грн. 07 коп.
за участю представників сторін:
від позивача: Юхно Я.О., юрисконсульт за довіреністю № 01-4/25 від 15.04.2013 р.;
від відповідача: не прибув.
Публічне акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" (позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення заборгованості за договором № 219 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.11.2006р. у розмірі 8 771 грн. 07 коп.
Представник позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату час та місце судового засідання, в засідання суду повторно не прибув, про причини неявки не повідомив.
30.092013 р. відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги визнає у повному обсязі та просить суду розстрочити виконання рішення суду у строк до 01.02.2014 р.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд -
ПАТ "Херсонська ТЕЦ" створене Міністерством палива та енергетики України відповідно до Указу Президента від 15 червня 1993 року № 210 "Про корпоратизацію підприємств".
Предметом діяльності Товариства є виробництво, передача та постачання електричної та теплової енергії. Відповідно до статуту позивача, останній надає фізичним та юридичним особам м. Херсона наступні послуги: постачання теплової енергії; підігрів води.
У відповідності до ч. 3 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пп. 2 п. "а" ст. 28, пп. 1 п. "а" ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
Як свідчать матеріали справи, 01.11.2006 року між ПАТ "Херсонська ТЕЦ" (постачальником) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (споживачем) укладено договір надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 219.
За пунктом 1 договору виконавець зобов'язується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором. Відповідно до вказаного договору об'єктом надання послуг є приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Виконання позивачем умов договору підтверджується довідками про наявність опалення у абонентів Херсонської ТЕЦ, в тому числі у приміщенні відповідача, за листопад, грудень 2012 року, січень, лютий, березень, квітень 2013 р., що знаходяться у матеріалах справи (а.с. 25-30).
Згідно з п. 8 договору відповідач зобов'язаний оплачувати послуги позивача не пізніше 20 числа, що настає за розрахунковим. Відповідно до пункту 15 договору споживач зобов'язаний оплачувати послуги в строки встановлені договором.
Позивач для оплати вартості спожитої теплової енергії виставляв відповідачу рахунки № №0-110 за листопад 2012 р. на суму 1 019 грн. 90 коп., за грудень 2012 р. на суму 1 511 грн. 84 коп., за січень 2013 р. на суму 1 727 грн. 83 коп., за лютий 2013 р. на суму 1 835 грн. 82 коп., за березень 2013 р. на суму 1 895 грн. 81 коп., за квітень 2013 р. на суму299 грн. 98 коп., які вручались уповноваженому представнику відповідача особисто під підпис, що підтверджується копіями цих рахунків, реєстром рахунків за відповідний період та поштовими повідомленнями (а.с. - 34-39, 46-52).
Отже, в період з листопада 2012 року по квітень 2013 року позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату спожитої теплової енергії загальною вартістю 8 291 грн. 18 коп.
Позивачем направлялись відповідачу вимога про сплату заборгованості від 25.06.2013 р. № 06-1/1474 та від 23.07.2013 р. № 06-1/1645. Крім того, із супровідним листом від 20.06.2013 р. № 06-1/1459 направлено акт звірки взаєморозрахунків. Відповіді на зазначені листи відповідачем на надано, другий примірник акту звірки розрахунків не повернуто.
Відповідач за надані послуги не розрахувався, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 8 291 грн. 18 коп.
Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до положень ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Нормами ст. 509 ЦК України визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до положень ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Доказів погашення заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 8 291 грн. 18 коп. відповідачем суду не надано.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 8 291 грн. 18 коп. є доведеними і обґрунтованими.
Щодо позовних вимог в частині стягнення 3-х % річних та пені, ст. 625 ЦК України допускає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до умов п. 12 договору за несвоєчасне внесення плати з споживача стягується пеня у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожний день прострочки терміну сплати.
Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.
Пункт 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
За змістом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.96 р. передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу, та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.
Суд перевірив розрахунки пені та, враховуючи вищевикладене, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тому, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача три відсотки річних з простроченої суми.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3-х % річних у розмірі 103 грн. 83 коп. та пені у розмірі 376 грн. 06 коп., підлягають задоволенню, оскільки вони є обґрунтованими та доведеними.
Доказів сплати штрафних санкцій відповідачем суду не надано.
З приводу поданої відповідачем заяви про розстрочку виконання рішення суду до 01.02.2014 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.6 ст.83 Господарського процесуального кодексу України при прийнятті рішення господарський суд має право розстрочити або відстрочити виконання рішення.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Тому суд, на підставі п. 6 ст. 83 ГПК України, частково задовольняє заяву відповідача та надає розстрочку виконання рішення суду на три місяці.
Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.
Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 720 грн. 50 коп. відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На підставі викладеного, ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 625 ЦК України, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, п. 6 ст. 83, ст. 82, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ід.код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (73015, м. Херсон, Бериславське шосе, 1, код ЄДРПОУ 00131771, р/р № 26037300012029 в ХОУ ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 352457) суму основного боргу в розмірі 8 291 грн. 18 коп. Стягнення здійснювати з розстрочкою протягом 3 місяців по 2 923 грн. 69 коп. щомісячно: до 01.11.2013 р. - 2923,69 грн.; до 01.12.2013 р. - 2923,69 грн.; до 01.01.2014 р. - 2923,69 грн.
3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ід.код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (73015, м. Херсон, Бериславське шосе, 1, код ЄДРПОУ 00131771, р/р № 26003301012029 в ХОУ ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 352457) - суму 3% річних в розмірі 103 грн. 83 коп., суму пені в розмірі 376 грн. 06 коп., 1 720 грн. 50 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).
Повне рішення складено 07.10.2013 р.
Суддя В.В.Людоговська