26.09.2013 р. Справа № 914/1946/13
За позовом: Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області, м. Львів,
до відповідача:Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, м. Львів,
про: стягнення 1514887,22 грн.
Головуючий суддя Т. Рим
Суддя П. Манюк Суддя А. Мазовіта
За участю представників:
прокурора:Гончар Б.С. - старший прокурор прокуратури,
позивача:Батьков В.В. - довіреність №09-4255 від 26.06.2013 р.,
відповідача:Безушко О.І. - довіреність №2118 від 30.05.2013 р.
На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області до квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова про стягнення 1514887,22 грн. Ухвалою від 27.05.2013 року провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 13.06.2013 р. Ухвалою господарського суду Львівської області від 31.07.2013 р. призначено колегіальний розгляд справи. За розпорядженням керівника апарату господарського суду Львівської області від 01.08.2013 р. №590 призначено автоматичний розподіл членів колегії суддів у справі 914/1946/13. До складу колегії включено суддів Манюка П.Т. та Мазовіту А.Б. Рух справи відображено у попередніх ухвалах суду.
Позовні вимоги обґрунтовуються наступним. Державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у військовому містечку №210 КЕВ м. Львова. В ході перевірки встановлено, що відповідачем самовільно (без спеціального дозволу) здійснено забір води на земельній ділянці площею 16,6 га в смт. Брюховичі. Наведене стало підставою для нарахування відповідачу 1514887,22 грн. шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.
Відповідач у поданому відзиві зазначив, що позивачем не доведено наявність усіх елементів цивільного правопорушення. Також вказує на те, що не перевищив добової норми подачі води, оскільки фактичне споживання за добу становило 78,88 м3. Крім того, зазначає, що дії КЕВ м. Львова є виправданими та обумовлені крайньою необхідністю, оскільки водокористування здійснюється для задоволення господарських, побутових та санітарних потреб мешканців житлових будинків смт. Брюховичі за відсутності інших джерел водопостачаня.
Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.
Згідно з державним актом на право користування землею, серія Б №040863, зареєстрований в книзі записів державних актів 15.09.1988 р. №878, за КЕВ м. Львова закріплено землекористування ділянкою площею 16,6 га, в смт. Брюховичі. Цільове призначення - для державних потреб.
Згідно з паспортом артезіанської свердловини №Об 407/88 (195/86) глибина свердловини становить 100 метрів. Свердловина споруджена В/ч 54710.
Дозвіл на спеціальне водокористування №УКР-365/Льв В/ч 31996 (смт. Брюховичі, вул. Кліматична) видано терміном з 16.03.1993 р. до 01.07.1996 р.
Державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища у Львівській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у військовому містечку №210 КЕВ м. Львова. За результатами проведеної перевірки складено акт №1870/02/1789 від 29.11-07.12.2012 р. Згідно з цим актом виявлено на території військового містечка №210 артезіанську свердловину, що знаходиться в межах земельної ділянки, яка належить КЕВ м. Львова. На свердловині та у насосній розміщено лічильники. Вода із свердловини подається для побутових потреб мешканців гуртожитків військового містечка №210. Представлено довідки про забір води зі свердловини на території військового містечка №210 в період з 08.08.2011 по 30.11.2012 р., згідно з якою було спожито 34793 куб. м. Представлено паспорт артезіанської свердловини №Об407/88 (195/86), глибина свердловини 100 метрів. Під час перевірки встановлено відсутність дозволу на спецводокористування, що є порушенням ст. 44 Водного кодексу України, ст.ст. 16. 19, 21 "Кодексу України "Про надра".
Державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища у Львівській області винесено припис №1870/02/178-02 від 07.12.2012 р. про усунення порушень природоохоронного законодавства під час проведеної перевірки 29.11.-07.12.2012 р.
Відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (затвердженої Міністерством охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. №389) проведено розрахунок заподіяної шкоди на суму 1514887,22 грн.
Державною екологічною інспекцією у Львівській області на адресу відповідача скеровано претензію №756 від 02.01.2013 р. про відшкодування шкоди в сумі 1514887,22 грн., заподіяної державі порушенням вимог природоохоронного законодавства. Докази надіслання зазначеної претензії відповідачу, долучено до матеріалів справи.
Відповідач не надав суду доказів відшкодування 1514887,22 грн. шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.
Відповідач звертався із листами №1719 від 18.05.2012 р.. №1869 від 15.04.2013 р. та №2299 від 12.06.2013 р. до начальника Західного квартирно-експлуатаційного управління із проханням про виділення коштів, зокрема, на спецводокористування. Як убачається із матеріалів справи за замовленням відповідача ТзОВ "Проектний центр Гірхімпром" розроблено паспорт свердловини на воду №1, по об'єкту, що знаходиться у військовому містечку №210 (м. Львів, смт. Брюховичі, вул. Прилуцька, 14). Дозвіл на спеціальне водокористування надано КЕВ м. Львова (Військове містечко №210) 18.03.2013 р. терміном до 18.03.2016 р.
При ухваленні рішення суд виходив з такого.
Відносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного кодексу України та спеціальними нормативно-правовими актами у сфері земельного законодавства.
Так, частиною 1, пунктом 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі. Глава 82 Цивільного кодексу України присвячена деліктним зобов'язанням, тобто зобов'язанням з відшкодування шкоди. Стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює загальні правила та підстави відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Загальною підставою цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування шкоди, є вчинення винною особою цивільного правопорушення, до складу якого включаються протиправна поведінка (дія або бездіяльність) особи, настання шкоди, причинний зв'язок між поведінкою та шкодою, вина особи. Наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення дає правові підстави для відповідальності. При цьому відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої та другої статті 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.
Згідно з частиною першою статті 59 Водного кодексу України під час здійснення спеціального водокористування для задоволення питних і побутових потреб населення в порядку централізованого водопостачання підприємства, установи та організації, у віданні яких перебувають питні та господарсько-побутові водопроводи, здійснюють забір води безпосередньо з водних об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку проектів водозабірних споруд, нормативів якості води і дозволів на спеціальне водокористування.
Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, - в разі використання підземних вод та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, - в разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних. Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування є платним (стаття 49 Водного кодексу України).
Державними інспекторами проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у військовому містечку №210 КЕВ м. Львова. Відповідач у порушення обов'язку, визначеного у пункті 9 частини першої статті 44 Водного кодексу України, здійснює спеціальне водокористування без отримання дозволу.
Враховуючи ту обставину, що відповідач порушив вимоги наведених вище нормативно-правових актів в частині користування водними ресурсами без належного дозволу, в його діях убачається перший елемент складу цивільного правопорушення - протиправна поведінка. Факту протиправності поведінки відповідачем не спростовано.
Відповідно до частини першої статті 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Аналогічне положення передбачено у статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".
Користування водними ресурсами без дозволу на спецводокористування завдало державі шкоди. Відповідачем не спростовано факту завдання шкоди. При цьому, суд не бере до уваги як необґрунтовані посилання відповідача на положення частини першої статті 23 Кодексу України про надра. Згідно з цим положенням землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.
Відповідно до статті 1 Кодексу України про надра, надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.
Згідно зі статті 6 цього Кодексу корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного та місцевого значення. Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного і місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального вивчення та забезпечення раціонального використання надр.
Відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №827 від 12.12.1994р., підземні прісні води відносяться до корисних копалин загальнодержавного значення. Визначення корисних копалин як копалин загальнодержавного чи місцевого значення поширює на них відповідний режим правового регулювання.
Проте як убачається із матеріалів справи та підтверджено відповідачем у відзиві, КЕВ м. Львова здійснює водокористування не для власних господарських і побутових потреб, а для задоволення господарських, побутових та санітарних потреб мешканців житлових будинків смт. Брюховичі. Тобто на підприємницьких засадах надає послуги з водокористування іншим споживачам. За таких обставин положення частини першої статті 23 Кодексу України про надра не поширюються на дані відносини.
Таким чином використання природних ресурсів без спеціального дозволу завдало державі шкоди в сумі 1514887,22 грн., що свідчить про наявність причинного зв'язку. Розмір шкоди визначено на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (затвердженої Міністерством охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. №389).
Відповідно до частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Наведені відповідачем у відзиві обставини не заперечують факту вчинення цивільного правопорушення. Доводи представника відповідача про відсутність бюджетних призначень для виготовлення документів, необхідних для отримання дозволу на спецводокористування не можуть бути підставою для звільнення відповідача від відшкодування шкоди, оскільки відсутність коштів не може звільняти від відповідальності за порушення природоохоронного законодавства. Крім того, оскільки відповідач є господарюючим суб'єктом, бюджетне фінансування не є єдиним джерелом його доходів. Отож наведені відповідачем обставини не спростовують винних дій та не звільняють останнього від обов'язку відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.
Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством розподіляється між відповідними бюджетами.
Так, статтею 42 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено зокрема, що в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів. Відповідно до статті 47 вказаного закону для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища, які утворюються за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством (ч. 2 ст. 47 вказаного Закону).
Державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством (ч. 4 ст. 47 вказаного Закону). Кошти місцевих, республіканського Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, в тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення (ч.6 ст. 47 вказаного Закону).
В статті 11 Закону України "Про Державний бюджет на 2013 рік" установлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2013 рік у частині доходів є, зокрема, надходження, визначені частиною третьою статті 29 Бюджетного кодексу України, згідно з пунктом 7 якої джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є посеред іншого 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності. В пункті 7 частини 2 статті 69 Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
В главі 8 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19.12.2000 р. №131, передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій. Кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру зарахованих до бюджетів платежів) на аналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3311, у регламентований час розподіляються головними управліннями Державного казначейства України за встановленими нормативами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами.
Таким чином, позов необхідно задовольнити та стягнути завдану шкоду, розподіливши її між відповідними бюджетами.
Згідно зі статтями 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
Судові витрати покладаються на відповідача на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи наведене, статтями 11, 1166 Цивільного кодексу України, статтями 44. 48, 49, 59, 111 Водного кодексу України, статтями 1, 6, 23 Кодексу України про надра, статтями 29, 69 Бюджетного кодексу України, статтями 42, 47, 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статтею 11 Закону України "Про Державний бюджет на 2013 рік", статтями 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (адреса: вулиця Шевченка, 3-А, місто Львів, Львівська область, 79058; ідентифікаційний код 07638027) на користь Державного бюджету України, обласного бюджету Львівської області, місцевого бюджету смт. Брюховичі 1514887,22 грн. шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, на аналітичний рахунок, відкритий в Головному управлінні Державного казначейства України у Львівській області, за балансовим рахунком 3311 "кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану розрахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій"; зарахувавши до спеціального фонду міського бюджету смт. Брюховичі - 50% стягнутої суми в розмірі 757443,61 грн., до спеціального Фонду обласного бюджету Львівської області - 20% стягнутої суми в розмірі 302977,44 грн., спеціального фонду Державного бюджету України - 30% стягнутої суми в розмірі 454466,17 грн.
3. Стягнути з квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (адреса: вулиця Шевченка, 3-А, м. Львів, Львівська область, 79026; ідентифікаційний код 07638027) в дохід Державного бюджету України 30297,74 грн. судового збору.
4. Накази видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 01.10.2013 р.
Суддя Рим Т.Я.
Суддя Манюк П.Т.
Суддя Мазовіта А.Б.