83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
02.10.2013 Справа № 905/5801/13
Господарський суд Донецької області у складі судді Мельниченко Ю.С., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Подколзіній Т.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Спецвуглемаш», м. Горлівка, Донецька область
до відповідача: Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», м. Вугледар, Донецька область
про стягнення 54 623грн. 56коп.
за участю представників:
від позивача: - не з'явився
від відповідача: Галущак С.М. -за довіреністю №22 від 03.01.2013р.
Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 02.10.2013р. суд виходив до нарадчої кімнати (зал. №3) для прийняття рішення.
Позивач, Приватне акціонерне товариство «Науково-виробниче підприємство «Спецвуглемаш», м. Горлівка, Донецька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», м. Вугледар, Донецька область, про стягнення заборгованості за договором №370/2009 від 16.10.2009р. у сумі 54 623грн. 56коп., інфляційних втрат у сумі 2 950грн. 12коп. та 3% річних у сумі 4 090грн. 80коп., всього 61 664грн. 48коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №370/2009 від 16.10.2009р. щодо оплати виконаних робіт.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 525, 526, 530, 549, 625, 549, 625 Цивільного кодексу України; ст.ст. 193, 202 Господарського кодексу України.
До прийняття рішення по справі, позивач на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог, з урахуванням якої остаточно просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором №370/2009 від 16.10.2009р. у сумі 47 582грн.64коп., інфляційних втрат у сумі 2 950грн. 12коп. та 3% річних у сумі 4 090грн. 80коп., всього 54 623грн. 56коп. Суд розглядає спір в обсязі остаточно заявлених позовних вимог.
Відповідач у відзиві на позовну заяву за №1758 від 23.08.2013р. факт несплати вартості виконаних позивачем робіт за договором №370/2009 від 16.10.2009р. підтверджує, однак проти задоволення позовних вимог заперечує та просить суд застосувати позовну давність.
Позивач представника у судове засідання не направив, про дату слухання повідомлений належним чином, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позивач, Приватне акціонерне товариство «Науково-виробниче підприємство «Спецвуглемаш», є суб'єктом підприємницької діяльності зі статусом юридичної особи, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО №664498, дата державної реєстрації - 14.08.1997р. Як вбачається зі статуту позивача, Приватне акціонерне товариство «Науково-виробниче підприємство «Спецвуглемаш» є новим найменуванням Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Спецвуглемаш», зміни до статуту затверджено загальними зборами учасників від 22.03.2011р., дата державної реєстрації змін до установчих документів - 30.03.2011р.
Відповідач, Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», також є суб'єктом підприємницької діяльності зі статусом юридичної особи, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АА №436006, дата державної реєстрації - 10.04.2006р.
Як встановлено судом, 16.10.2009р. між Закритим акціонерним товариством «Науково-виробниче підприємство «Спецвуглемаш» (далі - підрядник) та Державним підприємством «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» (далі - замовник) був укладений договір №370/2009 (далі - договір), за умовами якого замовник доручив, а підрядник прийняв на себе зобов'язання виконати капітальний ремонт гірничошахтного обладнання - секції механізованого кріплення 1КД-90 (далі - обладнання) вартістю, в номенклатурі та кількості згідно специфікації на виконання конкретного виду робіт, що є невід'ємними додатками до даного договору.
Загальна вартість робіт, як домовились сторони у п. 1.3 договору, складає 300 000грн., у т.ч. ПДВ у сумі 50 000грн. Кінцева вартість договору визначається з сум додатків, що є невід'ємною його частиною.
Оплата робіт відповідно до п. 3.3 договору здійснюється замовником протягом 3 (трьох) календарних днів після підписання акту виконаних робіт шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.
Як вбачається з матеріалів справи, у виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором у період з жовтня 2009р. по грудень 2009р. позивачем виконані роботи на загальну суму 298 119грн. 36коп. з ПДВ, за наслідком чого сторонами підписані наступні акти здачі-приймання виконаних робіт:
акт здачі-приймання виконаних робіт від 30.10.2009р. на суму 48 343грн. 68коп., у т.ч. ПДВ - 8 057грн. 28коп.;
акт здачі-приймання виконаних робіт від 05.11.2009р. на суму 64 458грн. 24коп., у т.ч. ПДВ - 10 743грн. 04коп.;
акт здачі-приймання виконаних робіт від 13.11.2009р. на суму 64 458грн. 24коп., у т.ч. ПДВ - 10 743грн. 04коп.;
акт здачі-приймання виконаних робіт від 20.11.2009р. на суму 64 458грн. 24коп., у т.ч. ПДВ - 10 743грн. 04коп.;
акт здачі-приймання виконаних робіт від 23.12.2009р. на суму 56 400грн. 96коп., у т.ч. ПДВ - 9 400грн. 16коп.
Вказані акти підписані сторонами без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств, з огляду на що суд дійшов висновку, що зобов'язання за договором №370/2009 від 16.10.2009р. були виконані підрядником належним чином та прийняті замовником в повному обсязі.
Відповідачем, в свою чергу, у виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором були перераховані на користь позивача в якості оплати виконаних робіт грошові кошти у загальній сумі 250 536грн. 72коп. Перерахування проводилось шляхом безготівкового переказу, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача від 06.11.2009р. на суму 48 343грн. 68коп., від 09.11.2009р. на суму 10 743грн. 04коп., від 09.11.2009р. на суму 53 715грн. 20коп., від 01.12.2009р. на суму 64 458грн. 24коп., від 01.12.2009р. на суму 85 808грн. 91коп. При цьому, останню оплату від 01.12.2009р. на суму 85 808грн. 91коп. згідно листа відповідача вих. №2800 від 10.12.2009р. необхідно читати: «Оплата за капітальний ремонт згідно договору №370 від 16.10.2009р. в сумі 73 276грн. 56коп., у т.ч. ПДВ 12 212грн. 76коп.; згідно договору №364 від 07.10.2009р. в сумі 12 532грн. 35коп., у т.ч. ПДВ 2 088грн. 73коп.»
Решту вартості робіт у сумі 47 582грн. 64коп. відповідачем станом на час розгляду справи сплачено не було, що відповідачем визнається та підтверджується довідкою позивача №815 станом на 29.08.2013р.
Несплата замовником вартості робіт за договором й стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом, розглядаючи який, господарський суд виходить з наступного.
Проаналізувавши укладений сторонами договір №370/2009 від 16.10.2009р., суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором підряду та підпадає під регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України. За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України, яка міститься у вказаній главі Кодексу, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для ухилення від виконання свого обов'язку за договором стосовно оплати виконаних робіт.
Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається здійснення відповідачем розрахунку з позивачем в строк протягом 3 (трьох) календарних днів після підписання акту виконаних робіт від 30.10.2009р., тобто до 02.11.2009р., від 05.11.2009р., тобто до 09.11.2009р., від 13.11.2009р., тобто до 16.11.2009р., від 20.11.2009р., тобто до 23.11.2009р., від 23.12.2009р., тобто до 28.12.2009р. включно, що призвело до порушення відповідачем зобов'язання за договором як боржником, що прострочив виконання у розумінні ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором №370/2009 від 16.10.2009р. у сумі 47 582грн. 64коп. обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню.
Задовольняючи позов в цій частині, судом не приймається до уваги заява відповідача про застосування встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України трирічного строку позовної давності, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст.264 Цивільного Кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
До дій, що свідчать про визнання боргу, зокрема, відноситься визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Аналогічна позиція викладена в постанові пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів».
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач листом №1898 від 03.11.2010р., у відповідь на претензію №218/665-04 від 09.09.2010р. про сплату заборгованості за договором №370/2009 від 16.10.2009р. у сумі 47 582грн. 64коп. повідомив позивача про те, що вказані вимоги розглянуті та визнані обґрунтованими.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що листом №1898 від 03.11.2010р. відповідач визнав пред'явлену претензію, за наслідком визнання якої відбулось переривання перебігу позовної давності. Вказані обставини відповідачем не заперечуються, що вбачається з пояснень, наданих у відзиві на позовну заяву №1758 від 23.08.2013р.
Вищенаведене свідчить, що 03.11.2010р. відбувся факт переривання перебігу строку позовної давності, що й стало підставою для відмови у задоволенні клопотання відповідача про застосування трирічного строку позовної давності.
Крім стягнення основної заборгованості за договором, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 4 090грн. 80коп. та інфляційних втрат у сумі 2 950грн. 12коп., оцінюючи правомірність нарахування яких суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 21.09.2010р. по 01.08.2013р., суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок є методологічно невірним, що пов'язано з неврахуванням того, що 2012 рік є високосним та містить не 365, а 366 днів.
Фактично розмір 3% річних за вказаний період складає 4 082грн. 98коп., у зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню, а в частині стягнення 3% річних у сумі 7грн. 82коп. безпідставними, отже, такими, що задоволенню не підлягають.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат у сумі 2 950грн. 12коп. за період з жовтня 2010р. по липень 2013р., суд дійшов висновку, що він є арифметично невірними. Фактично розмір інфляційних втрат за вказаний період дорівнює 2 917грн. 79коп., на підставі чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 32грн. 33коп. задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат позивача зі сплати судового збору, суд зазначає, що позивачем при поданні позову судовий збір, сплачений згідно з платіжним дорученням №1450 від 06.08.2013р. на суму 1 721грн., був внесений в більшому розмірі, ніж передбачено ст.4 Закону України «Про судовий збір», з урахуванням чого переплачена сума судового збору у розмірі 50коп. за вимогами п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» підлягає поверненню позивачеві з Державного бюджету України.
Решта витрат зі сплати судового збору у сумі 1 720грн. 50коп. відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.ст. 257, 264, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 837 Цивільного кодексу України; ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 42-4, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», (85670, Донецька область, м. Вугледар, вул. Магістральна, 4, ідентифікаційний код 34032208) на користь Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Спецвуглемаш» (84603, Донецька область, м. Горлівка, вул. Володарського, 9, ідентифікаційний код 25101423) заборгованість за договором №370/2009 від 16.10.2009р. у сумі 47 582грн. 64коп., 3% річних у сумі 4 082грн. 98коп, інфляційні втрати у сумі 2 917грн. 79коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 1 719грн. 24коп.
В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Спецвуглемаш», до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», в частині стягнення 3% річних у сумі 7грн. 82коп. та інфляційних втрат у сумі 32грн. 33коп. відмовити.
Повернути з Державного бюджету України Приватному акціонерному товариству «Науково-виробниче підприємство «Спецвуглемаш» (84603, Донецька область, м. Горлівка, вул. Володарського, 9, ідентифікаційний код 25101423) судовий збір у розмірі 50коп., перерахований згідно з платіжним дорученням №1450 від 06.08.2013р. на суму 1 721грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.
У судовому засіданні 02.10.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 03.10.2013р.
Суддя Ю.С. Мельниченко