номер провадження справи 14/26/13
01.10.2013 р. Справа № 908/3043/13
За позовом Дочірнього підприємства «Імідж Холдинг» Акціонерної компанії «Імідж Холдинг Апс», 70420 с. Хортиця Запорізького району Запорізької області, пров. Сонячний, 5-А
до відповідача Комунального підприємства «Водоканал», 69002 м. Запоріжжя, вул. Артема, 61
про стягнення 74 545,23 грн. та припинення дій
Суддя Сушко Л.М.
За участю уповноважених представників сторін:
від позивача: Гаврилов П.О., довіреність б/н від 22.05.2013р.
від відповідача: Лавринець І.П., довіреність №55 від 047/06/2013р.
Суть спору:
Розглянуто позовну заяву Дочірнього підприємства «Імідж Холдинг» Акціонерної компанії «Імідж Холдинг Апс» (далі за текстом ДП «Імідж Холдинг») до відповідача Комунального підприємства «Водоканал» (далі за текстом КП «Водоканал») про стягнення 74545,23 грн. збитків та припинення дій шляхом заборони відповідачу при виписуванні актів-рахунків на підставі договору №3121/1 від 01.01.2010р. визначати обсяг стічних вод рівним обсягу води, що надходить з мереж централізованого водопостачання та з інших джерел.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.09.2013р. порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 01.10.2013р.
В судовому засіданні 01.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що відповідно до Договору №3121/1 укладеного між сторонами, КП «Водоканал» прийняв на себе зобов'язання забезпечити подачу питної води на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, а також приймання стічних вод, а ДП «Імідж Холдинг»прийняв зобов'язання здійснювати оплату послуг відповідно до встановлених тарифів. За період січень-червень 2013 року КП «Водоканал» виставлено ДП «Імідж Холдинг» акти-рахунки на загальну суму 496 269,46 грн., при цьому Позивач не погоджувався із актами-розрахунками в частині розрахунку кількості стічних вод, а відтак і з вартістю послуг за приймання стічних вод (послуг каналізації), про що було зазначено в актах-рахунках. Позивач вважає, що до спірних правовідносин треба застосовувати п. 5.30 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, що затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року №190 (далі по тексту - «Правила користування…»), оскільки КП «Водоканал» є виробником алкогольних напоїв - горілок та горілок особливих, тому відноситься до підприємств харчової промисловості, натомість відповідач безпідставно застосовує до вказаних правовідносин п. 3.14 «Правил користування…». В той же час, зважаючи на необхідність формування партнерських відносин, ДП «Імідж Холдінг» змушений був надлишково сплатити на користь КП «Водоканал» грошові кошти в сумі 74 546,49 грн., що є компенсацією різниці між нарахуванням за приймання стічних вод за даними КП «Водоканал» та даними ДП «Імідж Холдинг». Згідно розрахункыв, за спірний період позивачем було переплачено 74545,23 грн., що фактично є сумою послуг, які не були надані відповідачем позивачеві, а відтак є грошовими коштами, які безпідставно утримуються відповідачем та одночасно складають збитки позивача. З урахуванням зазначених обставин, позивач вважає, що діями відповідача йому завдано збитків на суму 74 545,23 грн., які просить стягнути з відповідача, а також просить припинити дії КП «Водоканал», які порушують права ДП «Імідж Холдінг», як споживача послуг з водовідведення, шляхом заборони КП «Водоканал» при виписуванні актів-рахунків ДП «Імідж Холдинг» на підставі договору №3121/1 від 01.01.2010р. визначати обсяг стічних вод рівним обсягу води, що надходить з мереж централізованого водопостачання та з інших джерел та покласти на відповідача судові витрати.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві. Зазначає, що позивачем на підтвердження своїх вимог не надано жодного доказу на підтвердження того, що вода ним була використана при виробництві продукції. Крім того, позивачем невірно вибрано спосіб правового захисту. Просить в задоволенні позову відмовити.
За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив наступне.
01.01.2010р. між КП «Водоканал» - Водоканал та ДП «Імідж Холдинг» - Абонент укладено Договір №3121/1 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації (далі по тексту - Договір).
Згідно п. 1.1. Договору, Водоканал забезпечує Абоненту подачу питної води на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, а також приймання стічних вод по майданчикам ДП «Імідж Холдинг», Запорізька область, Запорізькій район, с. Хортиця, пер. Сонячний.
Пунктом 1.3 Договору визначено об'єми подачі питної води (698,938 м.куб/сут) та приймання стічних вод (438,247 м.куб/сут), при цьому для розрахунку кількості стічних вод застосовується коефіцієнт 62,7%.
Згідно п. 3.2.3 Договору, при відсутності або невстановленому обліковому приладі у встановлений Водоканалом термін або розміщенні Абонентом водолічильних вузлів чи то їх експлуатації з порушенням «Правил користування …», «Правил експлуатації …» водопостачання Абонента вважається безобліковим, а витрати води і об'єм стоків у такому випадку визначаються розрахунковим шляхом у відповідності з пунктами 3.3. та 3.4 «Правил користування …», починаючи з дня виписки останнього акту до дня приймання в експлуатацію облікового приладу або водолічильного вузла.
04.10.2012р. КП «Водоканал» надіслав на адресу ДП «Імідж Холдинг» ласт №8630 з вимогою встановити до 31.12.2012р. засіб обліку стічних вод, попередивши при цьому, що у разі не встановлення такого засобу при стягненні оплати за послуги з водовідведення з ДП «Імідж Холдинг» буде застосовуватися п. 3.14. «Правил користування …».
На виконання умов Договору за період з січня по червень 2013 року КП «Водоканал» виставлено ДП «Імідж Холдинг» акти-рахунки на загальну суму 496 269,46 грн.
У зв'язку з тим, що ДП «Імідж Холдинг» не виконав приписів КП «Водоканал» щодо встановлення засобу обліку стічних вод при розрахунку об'єму стічних вод КП «Водоканал» керувався п. 3.14 «Правил користування…».
ДП «Імідж Холдинг» не погоджувався з об'ємом стічних вод, визначеним Водоканалом, про що зазначено в актах-рахунках.
Позивач вважає, що ним надлишково (платіжними дорученнями №39072 від 11.02.2013р. на суму 60 000,00 грн. та №39818 від 12.07.2013р. на суму 14 546,49 грн.) сплачено 74 546,49 грн. Вважає, що це є компенсацією різниці між різниці між нарахуванням за приймання стічних вод за даними КП «Водоканал» та даними ДП «Імідж Холдинг».
При цьому, позивач посилається на неправильне застування КП «Водоканал» приписів п. 3.14 «Правил користування…», в той час як ДП «Імідж Холдинг» є підприємством харчової промисловості і до нього повинно бути застосовано положення п. 5.30 «Правил користування…».
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що вимоги позивача в частині стягнення 74 545,23 грн. збитків не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 54 Господарського процесуального кодексу України, звертаючись до господарського суду, позивач вказує у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто, матеріально-правову вимогу та обставини, якими підтверджується її правомірність. Розглядаючи спір, господарський суд повинен встановити наявність саме тих обставин, які є істотними для даної справи, виходячи з заявлених позовних вимог, їх правового характеру.
Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
За загальним правилом, викладеним у ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода, що кореспондується з приписами ст. 638 ЦК України.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено сторонами, взаємовідносини сторін щодо надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації врегульовано відповідним Договором №3121/1 від 01.01.2010р., який до теперішнього часу не припинив своєї дії.
Згідно п. 1.1 Договору, Сторони керуються зокрема, «Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України».
Відповідно до п. 3.1. «Правил користування…», розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюється на основі показів засобів обліку.
Пунктом 3.14 «Правил користування…» встановлено, що у разі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж централізованого водопостання та з інших джерел.
Як вбачається з листа КП «Водоканал» №8630 від 04.10.2010р., Абонента ДП «Імідж Холдинг» зобов'язано у строк до 31.12.2012р. встановити та здати в експлуатацію засіб обліку стічних вод. При цьому Абонента попереджено, що у разі не встановлення такого засобу кількість стічних вод буде розраховуватися у відповідності до п. 3.14 «Правил користування…».
Як вже зазначалося, згідно п. 3.2.3 Договору, при відсутності або невстановленому обліковому приладі у встановлений Водоканалом термін або розміщенні Абонентом водолічильних вузлів чи то їх експлуатації з порушенням «Правил користування …», «Правил експлуатації …» водопостачання Абонента вважається безобліковим, а витрати води і об'єм стоків у такому випадку визначаються розрахунковим шляхом у відповідності з пунктами 3.3. та 3.4 «Правил користування …», починаючи з дня виписки останнього акту до дня приймання в експлуатацію облікового приладу або водолічильного вузла.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечно позивачем, засіб обліку стічних вод ДП «Імідж Холдинг» не встановлювався.
Згідно з приписами ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором. Господарськими санкціями, виходячи зі змісту ст. 217 ГК України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій, як відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно - господарські та адміністративно - господарські санкції.
Статтями 224, 225 ГК України закріплено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, крім іншого, включаються також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Аналізуючи вищевикладене, суд зазначає, що відшкодування збитків (в контексті нормативного обґрунтування заявлених вимог) є видом відповідальності за правопорушення при здійсненні господарської діяльності. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Як і будь-яка інша юридична відповідальність, господарсько-правова відповідальність ґрунтується на певних правових підставах. Це нормативні підстави, тобто сукупність норм права про відповідальність суб'єктів господарських відносин. По-друге, це правосуб'єктність правопорушника, тобто сторонами правовідносин щодо застосування відповідальності у спорі, що розглядається у рамках господарського процесу, можуть бути підприємства, установи, організації тощо.
Третя підстава - це протиправні дії або бездіяльність особи (осіб), що порушують права і законні інтереси потерпілої особи. Зазначена підстава складається з чотирьох елементів, які називаються умовами господарсько - правової відповідальності. До них відносяться:
- наявність факту порушення, тобто порушення норми закону, внаслідок чого завдаються збитки або інша майнова шкода правам та інтересам потерпілого (позивача у справі);
- протиправність поведінки правопорушника;
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника і завданими потерпілому збитками;
- вина правопорушника.
Виходячи з норм цивільного законодавства, позивач має довести наявність збитків, їх розмір, протиправність поведінки правопорушника та причинний зв'язок між протиправними діями відповідача та завданими позивачу збитками.
Сукупність (склад) чотирьох названих умов утворює юридично-фактичні підстави господарсько-правової відповідальності.
Для застосування майнової відповідальності у вигляді відшкодування збитків потрібна наявність усіх чотирьох умов.
В даному випадку позивач вбачає свої збитки у тому, що ним було переплачено відповідачу 74545,23 грн., що є сумою послуг, які не були надані йому відповідачем, а відтак є грошовими котами, що безпідставно утримуються відповідачем.
Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону або договору.
У відповідності до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Згідно з нормами ст. 614 ЦК України відповідальність за порушення зобов'язань покладається на особу при наявності вини (умислу або необережності).
З наявних в справі матеріалів, на які позивач посилається, як на доказ заподіяння шкоди відповідачем, вина відповідача спростована наданими ним доказами, що підтверджують відсутність його вини.
Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторони. Суб'єктом є боржник; об'єктом -правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.
Позивачем документально не доведено повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка відповідача, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Відповідач надав суду докази відсутності вини у заподіяних позивачу збитках, відповідності укладеного між сторонами Договору вимогам закону.
За викладених вище обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги в частині стягнення 74 545,23 грн. збитків безпідставними, необґрунтовано заявленими та такими, що не підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про припинення дій КП «Водоканал», які порушують права ДП «Імідж Холдинг» як споживача послуг з водовідведення, шляхом заборони КП «Водоканал» при виписуванні актів-рахунків ДП «Імідж Холдинг» на підставі Договору визначати обсяг стічних вод рівним обсягу води, що надходить з мереж централізованого водопостачання та з інших джерел.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України (аналогічні положення містяться у ч.2 ст.20 ГК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, та інше.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ст. 115 ГПК України, Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно п. 1 ст. 116 ГПК України, виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Слід зазначити, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення і яка скерована на реальний захист права особи, яке є порушеним.
Заявлена позивачем вимога про припинення дій відповідача шляхом заборони при виписуванні актів-рахунків визначати обсяг стічних вод рівним обсягу води, що надходить з мереж централізованого водопостачання та з інших джерел не призводить до поновлення порушеного права позивача та не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.
Крім того, відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Як встановлено вищевикладеним, права позивача жодним чином не порушені.
За таких обставин, позовні вимоги КП «Водоканал» задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову Дочірнього підприємства «Імідж Холдинг» Акціонерної компанії «Імідж Холдинг Апс» до відповідача Комунального підприємства «Водоканал» про стягнення 74 545,23 грн. та припинення дій відмовити.
Суддя Л.М. Сушко
Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 07.10.2013р.