24.09.2013 Справа №907/767/13
за позовом ОСОБА_1, м. Ужгород
до відповідача товариства з додатковою відповідальністю „Ужгородхліб", м. Ужгород
треті особи, які не заявляють
самостійних вимог на предмет
спору на стороні відповідача ОСОБА_2, м. Ужгород
приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_3, м. Ужгород
про визнання статуту товариства недійсним
Суддя О.В. Васьковський
Представники:
від позивача - ОСОБА_4 - адвокат (дов. від 05.04.13)
від відповідача - Олійник Р.Б. (дов. від 25.03.13)
від третіх осіб - не з'явилися
СУТЬ СПОРУ: з урахуванням заяви про відмову від частини позовних вимог від 06.08.13 про визнання статуту товариства з додатковою відповідальністю „Ужгородхліб" (2011 р.) недійсним.
Позивачка просить задоволити позов, мотивуючи тим, що вона є учасником товариства з додатковою відповідальністю „Ужгородхліб" (далі - ТзДВ „Ужгородхліб"), володіє акціями кількості 366395 шт. на суму 91598,75 грн., що складає 12,195 % статутного капіталу товариства, однак при ознайомленні із статутом товариства виявлено, що підпис та рукописний текст „ОСОБА_2" у розділі „Підписи учасників" напроти надрукованого тексту „ОСОБА_1", їй не належить, підпис та даний рукописний текст без її відома та згоди виконав ОСОБА_2. Позивачка доводить, що вона із умовами статуту до отримання позовної заяви ОСОБА_2 не ознайомлювалася, до приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_3 для підписання статуту не запрошувалася, довіреності ОСОБА_2 на підписання статуту як і на участь в установчих зборах учасників товариства не видавала, про діяльність товариства їй нічого не відомо. Незаконна від її імені участь ОСОБА_2 в установчих зборах учасників товариства та підписання статуту ТзДВ „Ужгородхліб", порушують її права як учасника товариства, зокрема знати, що діється від її імені, яке майно їй належить, чи взагалі таке майно є в наявності або відсутнє. Позивач стверджує про неправомірність дій приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_3 щодо посвідчення підпису ОСОБА_2 на статуті товариства від її імені. Позивачка вважає, що товариство діє на підставі статуту, підписаного неуповноваженою особою
Позивачка 10.09.13 подала клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_3, третьої особи - товариства з додатковою відповідальністю „Ужгородхліб" про визнання дій гр. ОСОБА_2 незаконними, приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_3 - неправомірними.
Відповідач позовні вимоги та клопотання позивачки про зупинення провадження у справі заперечив та у відзиві на позов, поданому до суду 15.08.13, вказав наступне: позивачка належним чином не обґрунтувала, які її корпоративні права та охоронювані законом інтереси, передбачені ст. 116 ЦК України та ст. 10 Закону України „Про господарські товариства" порушуються відповідачем; позивачкою не доведено, що положення статуту ТзДВ „Ужгородхліб" не відповідають вимогам законодавства, що порушення, допущені, на думку позивачки, при прийнятті та затвердженні статуту, не можуть бути усунені та що якісь положення статуту порушують її права чи охоронювані законом інтереси; статут товариства затверджено Установчими зборами учасників (протокол №1 від 27.05.11), що є вищим органом товариства і вказане рішення зборів учасників є чинним. Відповідач вважає, що можливе не підписання статут товариства одним із учасників, що володіє часткою 12,195 % статутного капіталу (якщо навіть припустити, що така обставина мала місце) не може тягнути за собою недійсність статуту товариства. Відповідач в обгрунтування свої доводів, зокрема посилається на п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.08 №13, п. 2.2. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України „Про практику застосування законодавства у розгляді спорів, що виникають з корпоративних відносин" від 28.12.07 №04-5/14, в яких зазначені умови для судів для визнання статуту товариства недійсним.
Щодо клопотання позивачки про зупинення провадження у справі, то у письмовому запереченні, поданому до суду 19.09.13, відповідач вказав про відсутність підстав для зупинення провадження у справі, відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивачка не довела підстав для зупинення провадження у справі, тобто не надала належних доказів того, що розгляд даної справи неможливий до вирішення цивільної справи, що знаходиться у провадженні Ужгородського міськрайонного суду, зокрема не обґрунтував, які обставини господарський суд не має можливості встановити самостійно. В межах даної справи позивачка звернулася за захистом своїх корпоративних прав як учасника товариства і господарський суд може самостійно дати оцінку тим обставинам, які позивач наводить на обгрунтування своїх позовних вимог, встановивши, чи має місце порушення корпоративних прав позивачка та наявність чи відсутність підстав для визнання недійсним статут.
Третя особа - ОСОБА_2 подав до суду письмове клопотання про розгляд справи без його участі. Письмових пояснень по суті спору не надав.
Третя особа - приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_3 письмові пояснення по суті позову не подав, вимоги суду не виконав, у судове засідання не з'явився та участь уповноваженого представника у судовому засіданні не забезпечив.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив:
На установчих зборах учасників товариства з додатковою відповідальністю „Ужгородхліб" затверджено статут останнього, що оформлено протоколом №1 від 27.05.11. Статут товариства зареєстрований 16.06.11 державним реєстратором виконавчого комітету Ужгородської міської ради.
Згідно статуту ТДВ „Ужгородхліб", останнє є правонаступником відкритого акціонерного товариства „Ужгородхліб", що було реорганізоване шляхом перетворення на підставі рішення загальних зборів акціонерів відкритого акціонерного товариства „Ужгородхліб" (протокол №15 від 15.02.11).
Учасниками товариства є: ПП „Граніт-3000" із часткою у статутному капіталі - 148404,00 грн., що складає 19,757% статутного капіталу; ПП „Ресерс-Сервіс" - 183033,75 грн., що складає 24,367% статутного капіталу; ОСОБА_6 - 187000,00 грн., що складає 24,895% статутного капіталу; ОСОБА_7 - 85956,50 грн., що складає 11,444% статутного капіталу; ОСОБА_1 - 91598,75 грн., що складає 12,195 % статутного капітал; та інші учасники згідно Додатку №1, що є невід'ємною частиною статуту, які володіють часткою в 55137,00 грн., що складає 7,342 % статутного капіталу товариства.
Позивачка як учасник товариства вважає, що товариство діє на підставі статуту, підписаного не уповноваженою особою, у зв'язку з чим звернулася до суду за захистом своїх корпоративних прав. Доводить, що при ознайомленні із статутом товариства, що відбулося в кінці серпня 2011 при отриманні копії позовної заяви ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, виявлено, що підпис та рукописний текст „ОСОБА_2" у розділі „Підписи учасників" напроти надрукованого тексту „ОСОБА_1", їй не належить, підпис та даний рукописний текст без її відома та згоди виконав ОСОБА_2. Позивачка доводить, що вона із умовами статуту до отримання позовної заяви ОСОБА_2 не ознайомлювалася, до нотаріуса для підписання статуту не запрошувалася, довіреності ОСОБА_2 на підписання статуту як і на участь в установчих зборах учасників товариства не видавала, про діяльність товариства їй нічого не відомо.
Позивачка вказує, що на протязі 2011-2013 неодноразово в усній та письмові формах зверталася до приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_3 для надання інформації щодо засвідчення підпису гр. ОСОБА_2 на статуті товариства та на підставі чого діяв останній для підписання від її імені статуту, однак відповіді не отримала.
Аналізуючи обставини справи та доводи сторін суд, суд встановив наступне.
Товариство з додатковою відповідальністю є одним з видів господарських товариств, яке діє на підставі статуту.
Статут юридичної особи за змістом частини другої статті 20 ГК є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту.
Підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.08 №13 (далі - Постанова №13) при вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.
У п. 13. Постанови №13 вказано, що відповідно до вимог статей 88, 143, 154 ЦК, статей 57, 82 ГК, статей 4, 37, 51, 65, 67, 76 Закону про господарські товариства, статей 27, 30 Закону про державну реєстрацію суди вправі визнати недійсними установчі документи товариства за одночасної наявності таких умов: на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства; порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені; відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача.
У 2.2. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України „Про практику застосування законодавства у розгляді спорів, що виникають з корпоративних відносин" від 28.12.07 №04-5/14 (далі - Рекомендації №04-5/14) зазначено, що відповідно до статті 1 ГПК підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності мають право звертатися до господарського суду захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Виходячи з цього, господарським судам у вирішенні спорів, що виникають з корпоративних відносин, слід з'ясовувати чи були порушені корпоративні права позивача внаслідок недотримання товариством норм законодавства або вимог установчих документів.
Відповідно до ст. 10 Закону України „Про господарські товариства" учасники товариства мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом. Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства. Перелік прав учасників господарського товариства передбачені також в ст. 88 Господарського кодексу України та ст. 116 Цивільного кодексу України.
Позивачка доводить, що незаконна від її імені участь ОСОБА_2 в установчих зборах учасників товариства та підписання статуту ТДВ „Ужгородхліб" порушують її права як учасника товариства, зокрема знати, що діється від її імені, яке майно їй належить, чи взагалі таке майно є в наявності або відсутнє. Проте вказані порушення прав позивач не конкретизує у розрізі обґрунтування складу кожного такого правопорушення. Обираючи способом судового захисту визнання недійсним статуту ТДВ „Ужгородхліб", позивачем не наведено, які з положень статуту ТДВ „Ужгородхліб" не відповідають вимогам законодавства, яке регулює вказані правовідносини. Не наведено позивачем і конкретного положення статуту ТзДВ „Ужгородхліб", яке б порушувало конкретні законні права чи охоронювані законом інтереси позивача. Позивач доводить, що підписання статуту ТДВ „Ужгородхліб" від її імені здійснила особа без належних повноважень на такі дії. У підтвердження цього факту позивачем надано лист Міністерства юстиції України від 05.09.201 №4-12217/131 „Про результати розгляду звернення" де вказується що при приватний нотаріус ОСОБА_3 при засвідчені справжності підпису учасників ТДВ „Ужгородхліб" належним чином не здійснив перевірку обсягу повноважень ОСОБА_2 на підписання статуту, чим не виконані вимоги ст.44 Закону України „Про нотаріат". Відповідач даного факту не спростовує. Водночас наводить ту обставину, що рішення установчих зборів ТДВ „Ужгородхліб", на якому вирішувалося питання створення ТДВ „Ужгородхліб" та затвердження його статуту, приймалося враховуючи волевиявлення позивача, про що свідчить довіреність видана ОСОБА_1(довіритель) гр. ОСОБА_8.(повірений), якою надано право управляти без права розпорядження належними позивачу акціями ТДВ „Ужгородхліб".
Тому з огляду на характер та зміст корпоративних прав, порядок прийняття та затвердження статуту юридичної особи (господарського товариства), а також юридичну природу статуту юридичної особи, наведені позивачкою підстави визнання статуту недійсним, судом відхиляються. При цьому наведений позивачкою факт підписання статуту не уповноваженою особою можна усунути у позасудовому порядку.
Отже, беручи у сукупності наведені обставини, що підтверджені відповідними доказами, у позові слід відмовити з тих підстав, що позивачкою не доведено суті порушеного суб'єктивного корпоративного права чи охоронюваного законом інтересу, який йому належать та відповідно підлягали б судовому захисту.
Клопотання позивача про зупинення провадження у справі від 10.09.13 не підлягає до задоволення з наступних підстав. Господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом (ч.1 ст.79 ГПК України). Позивач в якості підстави зупинення провадження посилається на цивільну справу №308/12431/13-ц, що знаходиться в провадженні Ужгородського міськрайонного суду за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_3, третьої особи ТДВ „Ужгородхліб" про визнання дій ОСОБА_2 незаконними, а приватного нотаріуса неправомірними. У вказаній справі, як вбачається з тексту позовної заяви, наводяться по суті ідентичні обставини, що і в даній справі господарського суду. Позивач не довів, які із обставин, що лежать в основі позову в цивільній справі неможливо встановити у даному судовому розгляді, і при цьому вони мають значення для правильного вирішення спору по суті. Відтак суд відмовляє у задоволені клопотання про зупинення провадження в справі з мотивів, вказаних позивачем.
У зв'язку із заявою позивача про відмову від позовних вимог про скасування і анулювання державної реєстрації статуту товариства з додатковою відповідальністю „Ужгородхліб" (2011 р.), суд припиняє провадження у справі у частині вказаних позовних вимог, відповідно до п. 4. ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 1, 15, 27, 32, 33, 34, 35, 43, 49, п. 4. ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
припинити провадження у частині позовних вимог про скасування і анулювання державної реєстрації статуту товариства з додатковою відповідальністю „Ужгородхліб" (2011 р.).
У позові відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов'язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 04.10.13.
Суддя О.В. Васьковський