пр. № 2/759/5402/13
ун. № 759/12996/13-ц
04 жовтня 2013 року м. Київ
Суддя Святошинського районного суду м. Києва Ключник А.С. розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 поданої представником - ОСОБА_2 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про відшкодування шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди,
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 02.10.2013 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про відшкодування шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди,
До відкриття провадження у справі через канцелярію суду 18.09.2013 року, представником позивача ОСОБА_2 подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно, а саме: автомобіль марки "Джип Компас", деожавний номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3.
Заява мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Як визначено у ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Як передбачає ч. 3 ст. 152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно п.2 ч.1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується шляхом забороною вчиняти певні дії.
В частині 1 ст.153 ЦПК України вказано про те, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», питання про забезпечення позову вирішує суддя одноособово або суд у судовому засіданні (залежно від стадії розгляду справи) в день надходження заяви.
Вирішуючи питання щодо доцільності забезпечення позову у спосіб, про який просить позивач, суд також враховує правову позицію Верховного Суду України.
В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006р., роз'яснено про те, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до цього ж п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Суд, дослідивши матеріали справи та доводи, викладені у заяві про забезпечення позову, вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також в матеріалах справи відсутні будь-які доккази, що вказаний транспортний засіб належить відповідачу ОСОБА_3.
Враховуючи викладене, та керуючись, ст.ст. 151-153, 209, 210, 293 ЦПК України, суд,
У задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 поданої представником - ОСОБА_2 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про відшкодування шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, відмовити.
Апеляційну скаргу на ухвалу може бути подано протягом п'ять днів з дня проголошення ухвали. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя А.Ключник