Справа № 1510/4171/12
Провадження № 2/500/365/13
02 жовтня 2013 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Смокіної Г.І.,
при секретарі - Бубіліч Т.М.,
за участю позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2, відповідача - ОСОБА_3, представника відповідачів - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ізмаїлі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ІІІ особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Агат», Орган опіки та піклування Ізмаїльської міської ради, про вселення до житлового приміщення
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та з урахуванням уточнень від 25.07.2012 року просив визнати за ним право користування квартирою АДРЕСА_1 та вселити його у вказану квартиру, зобов'язати відповідачів не чинити йому перешкод у користуванні та проживанні у спірній квартирі, а також стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн., мотивуючи тим, що з 27.05.1989 року перебував з відповідачем ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі, від якого народилось троє дітей: ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9 - відповідачі у справі. У ОСОБА_5 народилось двоє дітей: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - онуки позивача. Спірна квартира була отримана сім'єю ОСОБА_1 від ПМК-70 м.Ізмаїла, особовий рахунок відкрито на ім'я ОСОБА_1 Вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 28.03.2012 року його було засуджено до 2-х років позбавлення волі. У період відбуття покарання ОСОБА_3 розірвала шлюб на підставі рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22.08.2011 року. По закінченню строку відбуття покарання позивач повернувся до місця свого проживання, проте відповідачі не допустили його до квартири, чинять йому перешкоди у користуванні нею.
В судовому засіданні позивач та його представник (а.с.24,25) позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
Відповідачі ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_9 (а.с.118), ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх ОСОБА_6 (а.с.116), ОСОБА_7 (а.с.117), ОСОБА_8, ОСОБА_10 та представник ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_10 (а.с.50-54) з позовом не погодились, надали свої заперечення (а.с.104), вважають, що позивач не може бути вселений до спірного житла з наступних підстав. Квартира НОМЕР_1 складається з об'єднаних в одну квартири НОМЕР_1 (в якій проживала сім'я ОСОБА_1) та квартири НОМЕР_2 (в якій проживала ОСОБА_10). під загальним НОМЕР_1. Під час відбуття покарання шлюб між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 було розірвано. Вважають, що позивач до квартири НОМЕР_2 ОСОБА_10, об'єднаної з квартирою НОМЕР_1, ніякого відношення не має. Крім того, як колишній член сім'ї ОСОБА_3 не може бути вселений відповідно до ч.ч.2,3 ст.50 ЖК України. Крім того, сумісне проживання позивача разом з колишньою дружиною та дітьми не можливе, оскільки останнім відносно ОСОБА_3 було вчинено тяжкий злочин. В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 не заперечувала той факт, що вільного доступу до квартири позивач не має, у квартирі замінено замки, ключі від квартири у позивача відсутні, відповідачі бояться допускати останнього у квартиру після вчинення ним злочину.
Представник ОСББ «Агат» в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник Органу опіки та піклування Ізмаїльської міської ради в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Вислухавши сторони та їх представників, свідка, перевіривши матеріали справи, суд вважає позов підлягаючим частковому задоволенню з наступних підстав.
За положенням ст.47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ст.8 Конвенції про захист прав людини і основних свобод кожен має право на повагу до його приватного і сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції.
Згідно з ч.4 ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбаченим законом.
У відповідності до ч.1, п.7 ч.3 ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членом його сім'ї понад шість місяців у випадку взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі залишилися проживати інші члени сім'ї.
В судовому засіданні встановлено, що жилий будинок АДРЕСА_1 не відноситься до комунальної власності Ізмаїльської міської ради, утримання якого здійснює ОСББ «Агат», що підтверджено довідкою від 20.06.2012 року (т.1, а.с.41).
Право власності на квартиру АДРЕСА_1 не оформлено, що підтверджено довідкою від 04.07.2013 року (т.2, а.с.33).
Згідно довідці ОСББ «Агат» від 13.08.2012 року НОМЕР_2 (т.1, а.с.196) ОСББ «Агат» є правонаступником ЖКК ПМК-70. У 1988 році старшому інспектору відділу кадрів ПМК-70 ОСОБА_10 з донькою ОСОБА_3 було виділено дві кімнати НОМЕР_3-НОМЕР_4 загальною площею 43,08 кв.м в сімейному гуртожитку по АДРЕСА_1. У 1989 році ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_1 (т.1, а.с.15). У 1991 році ПМК-70 сім'ї ОСОБА_1 з двома дітьми виділено 2 кімнати під НОМЕР_5 загальною площею 34,8 кв.м. Рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 13.06.2002 року №580 гуртожитку присвоєно статус жилого будинку (т.1 а.с.208). В результаті перенумерації квартира ОСОБА_10 стала квартирою НОМЕР_2. У 2002 році після народження третьої дитини проведено обмін квартири ОСОБА_1 НОМЕР_5 на квартиру НОМЕР_1. В аналітичному обліку ЖКК ПМК-70 значилось два квартиронаймача - ОСОБА_10 (кв.НОМЕР_2) та ОСОБА_1 (кв.НОМЕР_1). В подальшому дві кімнати були об'єднані в одну під НОМЕР_1 за усною згодою адміністрації та профкому ПМК-70, де була зареєстрована сім'я ОСОБА_1 з п'яти осіб та перереєстрована ОСОБА_10, основним квартиронаймачем якої є ОСОБА_1 У зв'язку з ліквідацією ПМК-70 архіви, в тому числі договори найму, не зберіглись.
Правомірність проживання сторін у спірній квартирі ОСББ «Агат» не оспорювалось та підтверджено довідками № 8,9 від 13.08.2012 року та картками прописки (т.1, а.с.195,196,209-212).
Згідно з довідкою від 15.06.2012 року ОСББ «Агат» у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 - квартиронаймач, ОСОБА_3 - колишня дружина, ОСОБА_5 - донька, ОСОБА_6 - онук, ОСОБА_7 - онук, ОСОБА_8 - донька, ОСОБА_9 - донька, ОСОБА_10 - теща.
Вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 28.03.2012 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.123 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки (т.1, а.с.127).
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22.08.2011 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано (т.1, а.с.132).
Згідно з довідкою про звільнення ОСОБА_1 відбував покарання з 02.05.2010 по 28.04.2012 року, звільнений по відбуттю строку покарання в напрямку місця проживання - АДРЕСА_1 (т.1, а.с.11).
Судом також встановлено, що після повернення позивача відповідачі не допустили останнього до квартири, змінили замки, чинять перешкоди у користуванні квартирою.
Позивач іншого житла не має, вимушений проживати у знайомих.
Згідно показанням допитаного в якості свідка ОСОБА_11 позивач після повернення з місць позбавлення волі вимушений проживати у знайомих та друзів, певний час проживав у нього, у квартиру АДРЕСА_1 його не впускають.
Факт того, що у квартирі змінено замки та позивач не має вільного доступу до квартири відповідачем ОСОБА_3 та представником відповідачів визнано, що з огляду на ч.1 ст.61 ЦПК України не підлягає додаткового доказування.
Суд не приймає до уваги посилання відповідачів на те, що позивач не має право на користування квартирою НОМЕР_2 ОСОБА_10, яка об'єднана з квартирою НОМЕР_1 сім'ї ОСОБА_1, оскільки переобладнання двох квартир в одну під загальним НОМЕР_1 відбулось без отримання дозволу у встановленому законом порядку, позивач право користування квартирою НОМЕР_1 не втрачав.
Твердження відповідачів, що внаслідок розірвання шлюбу з ОСОБА_3 він не є членом сім'ї та не має ніякого відношення до квартири НОМЕР_1, яка складається з колишньої НОМЕР_1 (ОСОБА_1) та НОМЕР_2 (ОСОБА_10), є необґрунтованими, оскільки основним квартиронаймачем квартири НОМЕР_1 є позивач ОСОБА_1, крім того, припинення шлюбних відносин не позбавляє особу права користування житлом відповідно до ч.3 ст.64 ЖК України.
Посилання відповідачів на ч.ч.2,3 ст.50 ЖК України як причину неможливості вселення позивача до спірного житла суд вважає безпідставним, оскільки вищевказані норми стосуються умов заселення при наданні жилих приміщень та на спірні правовідносини не поширюються.
Посилання відповідачів на неможливість вселення позивача до квартири у зв'язку з вчиненням останнім злочину відносно відповідача ОСОБА_3 ( ст.116 ч.1 ЖК України), чим зробив неможливим сумісне проживання з нею та дітьми, суд до уваги не приймає, оскільки вказані обставини можуть бути підставою для виселення позивача зі спірного приміщення шляхом пред'явлення відповідного позову до суду.
Ухвалою Ізмаїльського міськрвайонного суду Одесьуої області від 25.09.2013 року первісний позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_3 та інших роз'єднано у самостійні провадження (т.2, а.с.62).
Таким чином, суд вважає, що право позивача порушено та підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідачів не чинити перешкод у користуванні позивачем квартирою АДРЕСА_1 та вселення у спірну квартиру.
Разом з цим, суд вважає не підлягаючими задоволенню вимоги позивача про визнання за ним права користування квартирою АДРЕСА_1, виходячи з наступного.
Згідно ст.72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться у судовому порядку.
Відповідачі з позовом про визнання ОСОБА_1 втратившим право користування спірною квартирою за час його відсутності не звертались, рішення суду з цього приводу не приймалось, таким чином, позивач право користування спірною квартирою у встановленому законом порядку не втрачав, отже в цій частині спір між сторонами є безпредметним.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.88 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (66%), з урахуванням чого з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 72,20 (109,40х66/100) грн. в рівних частках з кожного.
Витрати на правову допомогу підлягають стягненню з відповідачів відповідно до ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» в розмірі 1519,09 грн. в рівних частках з кожного, виходячи з наступного розрахунку: участь у судових засіданнях адвоката - 301 хв., 40% від мінімальної заробітної плати за годину участі - 458,80 грн., розмір витрат на правову допомогу за весь час - 2301,65 (458,80х301/60) грн., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог - 1519,09 (2301,65х66/100) грн.
Керуючись ст.ст.10,60,212-215 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ІІІ особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Агат», Орган опіки та піклування Ізмаїльської міської ради, про вселення до житлового приміщення - задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_3 в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_9, ОСОБА_5 в своїх інтересах та інтересах малолітніх ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10 не чинити ОСОБА_1 перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_1.
Вселити ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_3 в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_9, ОСОБА_5 в своїх інтересах та інтересах малолітніх ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10 витрати на правову допомогу в розмірі 1519,09 грн. в рівних частках з кожного.
Стягнути з ОСОБА_3 в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_9, ОСОБА_5 в своїх інтересах та інтересах малолітніх ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10 судовий збір в розмірі 72,20 грн. в рівних частках з кожного.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Г. І. Смокіна