Копія
Постанова
Іменем України
Справа № 116/2983/13-а
23.09.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кучерука О.В.,
суддів Кукти М.В. ,
Єланської О.Е.
секретар судового засідання Карпова І.І.
за участю сторін:
позивач, - ОСОБА_2 паспорт серії НОМЕР_1 виданий Сімферопольським РВ ГУ МВСУ в Криму від 11.01.01,
представник відповідача, Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим- не з'явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність ,
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим на постанову Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим (суддя Паніна П.Є. ) від 04.07.13
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим (вул. Дм. Ульянова, 6,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95013)
про визнання незаконим рішення, відмову в назначені пенсії за возрастом,
Постановою Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 04.07.2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково.
Визнано протиправним і скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим від 21.02.2013 року про відмову в призначенні ОСОБА_2 пенсії за віком в частині відмови зараховано в страховий стаж, що дає право на призначення пенсії за віком, періодів роботи з 28.11.1975 року по 17.09.1979 року, з 01.11.1985 року по 01.12.1992 року.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення пенсії за віком.
В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 04.07.2013 року, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою у зв'язку з неповним з'ясуванням судом, обставин, що мали значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи (а.с. 63-65).
У судовому засіданні 23.09.2013 року позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити в силі.
У судове засідання 23.09.2013 року представник Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, надіслав письмове клопотання розглянути справу у відсутність його представника (а.с. 91).
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи позивач народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 і має право на пенсію за умови наявності необхідного страхового стажу.
Відмову у призначенні пенсії відповідач мотивує тим, що в запису №3 про переведення позивача на посаду старшого вихователя відомості про дату та номер наказу виконані чорнилами різного кольору.
Відмовляючи у зарахуванні стажу роботи з 01.11.1985 року по 01.12.1992 року, в рішенні від 21.02.2013 року відповідач посилається на наявність неточностей, не пояснюючи, яких саме, та на те, що у підтверджуючій довідці №107-10 від 16.01.2013 року неповно вказано найменування вищестоящої організації.
Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 19 Конституції України встановлене, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 46 Конституції України проголошено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.
Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.
При апеляційному перегляді встановлено, що запис №3 в колонці №4 виконана дійсно чорнилом різного відтінку одного кольору, проте відтінок кольору написання дати та номеру наказу про переведення з посади няні на посаду старшого вихователя не свідчить про грубе порушення правил заповнення трудової книжки і у будь-якому разі не перешкоджають встановленню періоду страхового стажу.
В трудовій книжці міститься запис №8 про прийняття позивачки дворовою робочою до Середньоазіатської МВС ( рос. - Среднеазиатской МИС) та запис №10 про її переведення до райВНО з відбитком печатки з зазначенням назви підприємства як «Середньоазіатська державна машиновипробувальна станція».
Колегія суддів зазначає, що сама по собі невідповідність запису про найменування підприємства в трудовій книжці даним, вказаним у відбитку печатки, в частині зазначення «державна» не є безумовною підставою для відмови у зарахування відповідного періоду до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком.
Відповідно до пункту 38 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року N 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення в трьохмісячний термін з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.
На підтвердження періоду роботи з 01.11.1985 року по 01.12.1992 року позивачем надано довідку №107-10 від 16.01.2013 року Узбекського державного центру по сертифікації та випробуванню сільськогосподарської техніки та технологій, в якій зазначено дата та номер наказу про прийом на роботу, який співпадає з записом у трудовій книжці. З довідки №107-10 від 16.01.2013 року про зміну назви підприємства вбачається, що утворене в 1948 році підприємство «Середньоазіатська машиновипробувальна станція» на підставі нормативних актів Узбекської СРС та Республіки Узбекистан зараз має назву Узбекський державний центр по сертифікації та випробуванню сільськогосподарської техніки та технологій (а.с.15), яким і видано довідки №107-10 від 16.01.2013 року.
З огляду з наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду, що відмова відповідача ґрунтується лише на суто формальних причинах, у зв'язку з чим рішення Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим від 21.02.2013 року про відмову в призначенні ОСОБА_2 пенсії за віком в частині відмови зарахувати в страховий стаж, що дає право на призначення пенсії за віком, періодів роботи з 28.11.1975 року по 17.09.1979 року, з 01.11.1985 року по 01.12.1992 року є протиправним.
Разом з тим, при винесенні рішення судом першої інстанції адміністративний позов ОСОБА_2 було задоволено частково та замість зобов'язання провести нарахування та виплату пенсію позивачу в рішенні зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення пенсії.
З таким висновком суду колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись оскільки він суперечить принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави передбаченими ст. 8 КАС України.
Згідно з ч.3 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може встановити нові обставини, якщо вони не встановлювалися судом першої інстанції у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до положень ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушення з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Так як з матеріалів справи вбачається та встановлено судом апеляційної інстанції, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів правомірності прийняття оскаржуваного рішення, тому для повного захисту прав та охоронюваних інтересів позивача вірним є зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим нарахувати ОСОБА_2 до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком періоди роботи з 28.11.1975 року по 17.09.1979 року, з 01.11.1985 року по 01.12.1992 року з дня первинного звернення за призначенням пенсії.
Згідно ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає за необхідне змінити постанову Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 04.07.2013 року на підставі пункту 1 частини першої статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ч.3 ст. 195, ст. 196, пунктом 2 частини першої статті 198, статтею 201, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим залишити без задоволення.
Постанову Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 04.07.2013 року по справі № 116/2983/13-а змінити, виклавши резолютивну частину постанови у наступній редакції:
"Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим від 21.02.2013 року про відмову в призначенні ОСОБА_2 пенсії за віком в частині відмови зарахувати в страховий стаж, що дає право на призначення пенсії за віком, періодів роботи з 28.11.1975 року по 17.09.1979 року, з 01.11.1985 року по 01.12.1992 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим зарахувати ОСОБА_2 до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком періоди роботи з 28.11.1975 року по 17.09.1979 року, з 01.11.1985 року по 01.12.1992 року".
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України
Повний текст судового рішення виготовлений 27 вересня 2013 р.
Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук
Судді підпис М.В. Кукта
підпис О.Е.Єланська
З оригіналом згідно
Головуючий суддя О.В.Кучерук