Копія
Постанова
Іменем України
Справа № 122/15094/13-а
23.09.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кобаля М.І.,
суддів Курапової З.І. ,
Воробйової С.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_2, Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим на постанову Залізничного районного суду м. Сімферополь (суддя Домнікова М.В. ) від 24.05.13 у справі № 122/15094/13-а
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_3)
до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим (вул. Гагаріна, 14а,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95026)
представник позивача:
ОСОБА_4 (АДРЕСА_2)
про визнання протиправним рішення і зобов'язання вчинити певні дії
Постановою Залізничного районного суду м. Сімферополь від 24.05.2013 позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим про визнання протиправним рішення і зобов'язання вчинити певні дії, - задоволені частково.
Визнано протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим, що оформлено протоколом № 151635 від 09.11.2012 в частині відмови ОСОБА_2 призначити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі її десяти місячних пенсій за станом на день її призначення відповідно до статті 7-1 розділу 15 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-1У "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зі змінами, внесеними Законом України від 08.07.2011 № 3668-У1 "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" та пункту "е" статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-Х11 "Про пенсійне забезпечення".
Скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим, що оформлено протоколом № 151635 від 09.11.2012 в частині відмови ОСОБА_2 призначити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі її десяти місячних пенсій за станом на день її призначення відповідно до статті 7-1 розділу 15 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-1У "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зі змінами, внесеними Законом України від 08.07.2011 № 3668-У1 "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" та пункту "е" статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-Х11 "Про пенсійне забезпечення".
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим розглянути питання щодо призначення ОСОБА_2 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі її десяти місячних пенсій за станом на день її призначення відповідно до статті 7-1 розділу 15 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-1У "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зі змінами, внесеними Законом України від 08.07.2011 № 3668-У1 "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" та пункту "е" статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-Х11 "Про пенсійне забезпечення".
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, представник позивача ОСОБА_4 (діє в інтересах позивача на підставі довіреності від 17.04.2013 № 3-271), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Залізничного районного суду м. Сімферополь від 24.05.2013 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим зарахувати до спеціального стажу роботи період з 01.01.1992 по 10.11.1993, призначити та виплатити ОСОБА_2 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі її десяти місячних пенсій за станом на день її призначення, при цьому розмір пенсії обчислити згідно зі ст.ст.27 та 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" станом на день її призначення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим зарахувати до спеціального стажу роботи період з 01.01.1992 по 10.11.1993, призначити та виплатити ОСОБА_2 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі її десяти місячних пенсій за станом на день її призначення, при цьому розмір пенсії обчислити згідно зі ст.ст.27 та 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" станом на день її призначення. В іншій частині постанову Залізничного районного суду м. Сімферополь від 24.05.2013 залишити без змін.
В той же час, не погодившись з постановою Залізничного районного суду м. Сімферополь від 24.05.13, з апеляційною скаргою звернулось Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим. В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги та під час апеляційного провадження відповідач посилається на ті обставини, що ним правомірно було відмовлено у виплаті грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення згідно п. 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки у позивача відсутній необхідний стаж .
У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, вивчила доводи апеляційних скарг, перевірила матеріали справи і дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково, апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим підлягає залишенню без задоволення, рішення суду першої інстанції- скасуванню з прийняттям нової постанови, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка звернулася до відповідача із заявою про призначення та виплату їй грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим, що оформлено протоколом № 151635 від 09.11.2012 ОСОБА_2 у призначенні грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до статті 7-1 розділу Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 р. № 1058 - IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зі змінами внесеними Законом України від 08.07.2011 № 3668- VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" та пункту "є" статті 55 Закону України від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" відмовлено, із тих підстав, що зазначеною нормою Закону визначено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "є" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Оскільки стаж роботи позивача, який дає право на призначення грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, станом на 03.08.2012 складає 29 років 1 місяць 6 днів, а тому відсутнє право на дану виплату (а.с.8).
Отже, відповідачем було відмовлено у виплаті позивачеві грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, передбаченої п. 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Колегія суддів, дослідивши обставини справи, вважає невірним висновок суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову з огляду на наступне.
Статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачені умови призначення пенсії за віком.
Відповідно до п. 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. N 1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" , що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. N 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
Пунктом 5 цього Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою КМУ від 23.11.2011 року № 1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію зокрема за вислугу років, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Між тим, як вбачається з трудової книжки ОСОБА_2, з 01.09.1989 р. по 10.11.1993 р. остання працювала на посаді інспектора - методиста міського відділу народної освіти, відповідно до наказу міського відділу народної освіти № 1237 від 01.09.1989 р.., а не на посаді старшого інспектора по кадрам Сімферопольського міського відділу народної освіти, як зазначено в оскаржуваному рішенні відповідача (а.с. 13, 15).
Крім того, позивачка працювала за сумісництвом на посадах вчителів загальноосвітніх навчальних закладів з 01.09.1985 р. по 10.11.1993 р., що підтверджується записами трудової книжки ОСОБА_2 та довідкою Управління освіти № 2254/07/01-11 та зазначені посади передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. N 909, а тому цей стаж повинен бути зарахований до спеціального стажу роботи позивача. (а.с.13-15 , 22).
За таких обставин, твердження відповідача про те, що стаж роботи позивача, що дає право на призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, на 03.08.2012 р. складає 29 років 1 місяць 6 днів, а тому не дає позивачці права на цю виплату, не ґрунтуються на матеріалах справи та є безпідставними. А отже, відповідачем неправомірно не зараховано в стаж роботи, що дає право на призначення грошової допомоги періоди роботи: с 01.01.1992 по 10.11.1993, оскільки з урахуванням цього періоду стаж роботи позивача, що дає право на призначення вказаної грошової допомоги буде складати 30 років 11 місяців 15 днів, тобто більше 30 років на дату призначення пенсії за віком.
Зважаючи на наведене, колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції в частині того, що рішення Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим, що оформлено протоколом № 151635 від 09.11.2012 р., в частині відмови ОСОБА_2 призначити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі її десяти місячних пенсій за станом на день її призначення є необґрунтованим, має бути визнано судом протиправним і скасоване.
В той же час, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача щодо зарахування ОСОБА_2 до спеціального стажу роботи період з 01.01.1992 року по 10.11.1993 року та призначення та виплати грошової допомоги ОСОБА_2 у розмірі 10 місячних пенсій з підстав передчасності заявлених вимог, оскільки без вирішення спірного питання про зарахування до педагогічного стажу спірного періоду роботи позивача не може бути вирішене питання щодо виплати грошової допомоги, яке є похідним від вирішення першого.
Враховуючи встановлені по справі обставини, вимоги чинного законодавства, колегія суддів знаходить законними та обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим про відмову у призначені грошової допомоги у зв'язку з відсутністю необхідного 30 річного стажу роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років та зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим зарахувати до спеціального стажу роботи період з 01.01.1992 по 10.11.1993 та нарахувати та виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій, при цьому розмір пенсії обчислити згідно зі ст. 27 і 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», станом на день її призначення, у зв'язку з чим приходить до висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги позивача частково спростовують висновки суду першої інстанції і дають підстави для висновку про часткове порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині відмови у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з чим наявні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та часткового задоволення апеляційної скарги позивача.
Доводи та мотивація, наведені в апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Сімферополя АР Крим про не включення ОСОБА_2 в стаж період роботи з 01.01.1992 року по 10.11.1993 року на посаді старшого інспектора по кадрам Сімферопольського міського відділу народної освіти, який дає право на пенсію за вислугу років, мають особи, які працювали по спеціальності в закладах установах та на посадах до 1.01.1992 року, згідно п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. N 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років", спростовується матеріалами справи дослідженими в судовому засіданні. Так, як встановлено в судовому засіданні, позивачка працювала за сумісництвом на посадах вчителів з 1.09.1985 року по 10.11.1993 року, що підтверджується записами трудової книжки ОСОБА_2 та довідкою Управління освіти №2254/07/01-11. В даному випадку колегія приходить до висновку, про необґрунтованість доводів апеляційної скарги відповідача, а тому відхиляє їх.
Однак, колегія суддів під час перегляду рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою відповідача приходить до висновку, що вимоги УПФУ в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим в частині скасування постанови необхідно задовольнити, тому що, як було встановлено в судовому засіданні, постанова прийнята з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, що і є однією з вимог відповідача. В задоволенні апеляційної скарги відповідача по іншим підставам необхідно відмовити.
Згідно зі ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, якщо висновки суду не відповідають обставинам справи, допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з частковим порушенням норм матеріального права, а також при неповному з'ясуванні обставини справи, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи та відповідно є підставою для скасування судового рішення та прийняття нового відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 6 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
При цьому, ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.
Як вбачається з матеріалів справи, під час звернення до суду першої та апеляційної інстанції позивачем було сплачено судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 355,00 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 17,21 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с.1,76).
Таким чином, з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 слід стягнути судові витрати у розмірі 372,21 грн., які складаються з судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 355,00 грн. та судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 17,21 грн.
Керуючись частиною третьою статті 24, частиною першою статті 195, статтями 196, 197, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктами 1, 4 частини першої статті 202, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим,-задовольнити частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, - задовольнити частково.
Постанову Залізничного районного суду м. Сімферополь (суддя Домнікова М.В. ) від 24.05.13 у справі № 122/15094/13-а,-скасувати.
Прийняти нову постанову.
Адміністративний позов ОСОБА_2,-задовольнити в повному обсязі.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим про відмову у призначені грошової допомоги у зв'язку з відсутністю необхідного 30 річного стажу роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Сімферополя Автономної Республіки Крим зарахувати ОСОБА_2 до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, період роботи з 01.01.1992 по 10.11.1993, нарахувати та виплатити грошову допомогу у розміри 10 місячних пенсій, при цьому розмір пенсії обчислити згідно зі ст. 27 і 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», станом на день її призначення.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 372 (триста сімдесят дві) гривні 21 коп.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя підпис М.І. Кобаль
Судді підпис З.І.Курапова
підпис С.О. Воробйова
З оригіналом згідно
Головуючий суддя М.І. Кобаль