Копія
Іменем України
Справа № 801/4581/13-а
23.09.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кобаля М.І.,
суддів Курапової З.І. ,
Воробйової С.О.
секретар судового засідання Чумаченко Н.Г.
за участю сторін:
представник позивача, Сімферопольського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері- Скворцова Ганна Михайлівна, службове посвідчення № 016121 від 10.04.2013,
представник відповідача, Ізобільненської сільської ради- Чабанов Максим Геннадійович, довіреність № б/н від 15.08.13,
представник третьої особи, Кабінету Міністрів України- Голик Ірина Нарцисівна, довіреність № 9.1-32/1536 від 27.12.12,
представник третьої особи, Республіканського комітету АР Крим з лісового та мисливського господарства- Закир'яєва Зарема Фазилівна, довіреність № 934/10-06 від 14.06.13,
представник третьої особи, Державного підприємства "Алуштинське лісове господарство"- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
розглянувши апеляційну скаргу Ізобільненської сільської ради на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кононова Ю. С. ) від 11.06.13 у справі № 801/4581/13-а
за позовом Сімферопольського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері (вул.Дзержинського, 6,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95034)
до Ізобільненської сільської ради (вул.Центральна,1,Ізобільне,Алушта, місто, Автономна Республіка Крим,98531)
треті особи:
Державне підприємство "Алуштинське лісове господарство" (вул. М. Грушевського, 12/2, Київ 8,01008)
Республіканський комітет АР Крим з лісового та мисливського господарства (вул. Гавена, 2, Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95021)
Кабінет Міністрів України (пров. Заводський, 6,Алушта,Автономна Республіка Крим,98500)
про визнання протиправним та скасування рішення
Сімферопольський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся до Окружного адміністративного суду АРК з позовом до Ізобільненської сільської ради, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення № 21 від 09.09.2004 року «Про підготовку проекту землеустрою по передачі лісових угідь населених пунктів сільської ради в землі запасу».
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.06.2013 позовні вимоги Сімферопольського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері до Ізобільненської сільської ради, треті особи без самостійних позовних вимог на стороні позивача - Державне підприємство "Алуштинське лісове господарство", Кабінет Міністрів України, Республіканський комітет АР Крим про визнання протиправним та скасування рішення, - задоволені.
Визнано протиправним та скасовано рішення Ізобільненської сільської ради № 21 від 09.09.2004 року «Про підготовку проекту землеустрою по передачі лісових угідь населених пунктів сільської ради в землі запасу».
Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.06.2013 та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.
У судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник апелянта апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Прокурор в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, просив скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Представник третьої особи, Кабінету Міністрів України позовні вимоги прокурора підтримала, зазначивши, що оскаржуване рішення прийнято Ізобільненською сільською радою з перевищенням повноважень, оскільки розпорядження земельною ділянкою, яка перебуває у державній власності, належить до повноважень Кабінету Міністрів України.
Представник третьої особи, Республіканського комітету АР Крим з лісового та мисливського господарства, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану.
Інші особи, які беруть участь у справі не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомили.
Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи, у зв'язку з чим судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність нез'явившихся осіб, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Передумовою виникнення права на користування земельною ділянкою, здійснення інших дій щодо оформлення цього права згідно з чинним земельним законодавством України є рішення органу місцевого самоврядування, як суб'єкта владних повноважень.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та способом, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Так, відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими для виконання на відповідній території.
Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської Ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 "Про місцеве самоврядування в Україні").
Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
Статтею 20 Закону визначені повноваження прокурорів, зокрема, право опротестовувати акти Прем'єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих Рад, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також рішення і дії посадових осіб.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 121 Конституції України, на прокуратуру покладається представництво в суді виключно інтересів держави і громадянина у випадках, визначених законом.
З матеріалів справи вбачається, що 09.09.2004 року Ізобільненською сільською радою було прийнято рішення № 21, відповідно до якого виконавчому комітету сільської ради доручено замовити у землевпорядної організації розробку проекту землеустрою по передачі земель Алуштинського державного лісогосподарського підприємства в землі запасу сільської ради по населеним пунктам: с. Розове, с. Ізобільне, с. Нижньої та Верхньої Кутузовки загальною площею 108,65 га. (а.с. 10).
Рішенням Ізобільненської сільської ради № 7 від 03.03.2005 року був затверджений проект землеустрою по впорядкуванню території Алуштинського державного лісогосподарського підприємства, вилучено з їх землекористування земельні ділянки загальної площею 108,65 га та передано їх в землі запасу сільської ради (а.с. 47).
В подальшому в ході проведення Сімферопольською міжрайонною прокуратурою з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері перевірки додержання вимог земельного законодавства у Ізобільненській сільській раді м. Алушта щодо використання земель ДП «Алуштинське лісове господарство» у грудні 2012 року були встановлені порушення вимог Земельного та Лісових кодексів, Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про землеустрій».
Так, прокуратура дійшла до висновку, що компетентним органом, наділеним повноваженнями щодо розпорядження земельною ділянкою державної власності лісогосподарського призначення площею понад 10 га є Кабінет Міністрів України, а Ізобільненська сільська рада при винесенні рішення № 21 від 09.09.2004 року таких повноважень не мала, у зв'язку з чим 27.03.2013 року прокурор звернувся до відповідача з поданням, в якому вимагав скасувати рішення № 21 від 09.09.2004 року «Про підготовку проекту землеустрою по передачі лісових угідь населених пунктів сільської рад в землі запасу» (а.с. 11-14).
18.04.2013 року на адресу Сімферопольського міжрайонного прокурора надійшло рішення Ізобільненської сільської ради № 40/1від 11.04.2013 року, яким подання прокурора було відхилено з тих підстав, що рішення ради від 09.09.2004 року являється актом одноразового застосування та вичерпують свою дію фактом виконання, а тому не може бути скасовано (а.с. 15-18).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що компетентним органом, наділеним повноваженнями щодо розпорядження земельною ділянкою державної власності лісогосподарського призначення площею понад 10 га є Кабінет Міністрів України, а не Ізобільненська сільська рада, а тому обґрунтованих правових підстав для прийняття спірного рішення у відповідача не було.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Відповідно до статуту підприємства в редакції 2007 року Державне підприємство «Алуштинське лісове господарство»(Алуштинське державне лісогосподарське підприємство) засноване на державній власності, створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства від 31.03.1993 року № 44, належить до сфери управління Державного комітету лісового господарства України та входить до сфери управління Республіканського комітету АРК з лісового і мисливського господарства.
Відповідно до п. 5.2. Статуту ДП «Алуштинське лісове господарство», майно підприємства є державною власністю та закріплюється за ним на праві господарського відання.
Відповідно до ст. 84 Земельного Кодексу України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать:
а) землі атомної енергетики та космічної системи;
б) землі під державними залізницями, об'єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту;
в) землі оборони;
г) землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом;
ґ) землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом;
д) землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом;
е) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;
є) земельні ділянки зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
ж) земельні ділянки, які закріплені за державними професійно-технічними навчальними закладами;
з) земельні ділянки, закріплені за вищими навчальними закладами державної форми власності;
и) виключено;
і) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ст. 9 Лісового Кодексу України в редакції на момент винесення рішення, у постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи (далі - постійні лісокористувачі), для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт в порядку, передбаченому цим Кодексом.
У тимчасове користування за погодженням з постійними лісокористувачами земельні ділянки лісового фонду можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним особам та громадянам (далі - тимчасові лісокористувачі) для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт.
Підставами припинення права користування земельною ділянкою є:
а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;
б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;
в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;
г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;
ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;
е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;
є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини (ст. 141 ЗК України).
Відповідно до п.п. 3, 4 ст. 142 Земельного Кодексу України, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
Відповідно до ч. 9 ст. 149 ЗК України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб'єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв'язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.
Отже, виходячи з наведених вище приписів законодавства, що регулює спірні відносини, компетентним органом, наділеним повноваженнями щодо розпорядження земельною ділянкою державної власності лісогосподарського призначення площею понад 10 га є Кабінет Міністрів України, а не Ізобільненська сільська рада.
Крім того, ні згідно Закону, ні Статуту, ДП "Алуштинське лісове господарство" не уповноважено самостійно приймати рішення щодо відчуження майна та вилучення земельних ділянок, що знаходяться в його користуванні, для передачі їх іншим особам.
Статтею 12 Земельного Кодексу передбачені повноваження сільських рад, серед яких є розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до п. 5 ст. 116 Земельного Кодексу України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
З огляду на той факт, що ДП "Алуштинське лісове господарство" є державним підприємством, то земельна ділянка, на якій воно розташоване та що знаходиться в його постійному користуванні є власністю держави, тому повноваження по розпорядженню нею відносяться до компетенції Кабінету Міністрів України, а тому рішення щодо припинення права постійного користування цим підприємством земельною ділянкою повинно прийматися власником земельної ділянки, тобто державним органом виконавчої влади.
Однак, як свідчать матеріали справи, рішення щодо припинення права користування ДП "Алуштинське лісове господарство" земельною ділянкою державним органом виконавчої влади не приймалось, питання щодо вилучення земельної ділянки відповідно до ст. 149 Земельного Кодексу України також не вирішувалось.
Колегія суддів зазначає, що підставами для визнання протиправним правового акта індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що в даному випадку у Ізобільненської сільської ради не було повноважень щодо прийняття рішення про підготовку проекту землеустрою по передачі лісових угідь населених пунктів сільської ради в землі запасу, які не вилучались у Державного підприємства "Алуштинське лісове господарство" та знаходяться в його постійному користуванні.
Приймаючи до уваги встановлені факти та відповідні їм правовідносини, оцінюючи наведені сторонами докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла до висновку, що наявні підстави для задоволення позовних вимог та скасування рішення Ізобільненської сільської ради № 21 від 09.09.2004 року «Про підготовку проекту землеустрою по передачі лісових угідь населених пунктів сільської ради в землі запасу». з підстав його невідповідності вимогам діючого законодавства.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини.
Зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення позовних вимог прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 11 червня 2013 року слід залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги Ізобільненської сільської ради спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування законної постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Ізобільненської сільської ради, - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кононова Ю. С. ) від 11.06.13 у справі № 801/4581/13-а, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 30 вересня 2013 р.
Головуючий суддя підпис М.І. Кобаль
Судді підпис З.І.Курапова
підпис С.О. Воробйова
З оригіналом згідно
Головуючий суддя М.І. Кобаль