Копія
Іменем України
Справа № 801/4212/13-а
23.09.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кобаля М.І.,
суддів Курапової З.І. ,
Воробйової С.О.
секретар судового засідання Чумаченко Н.Г.
за участю сторін:
позивач, - ОСОБА_2 - паспорт серії НОМЕР_1, виданий Центральним РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в Криму від 05.12.1997 року,
представник відповідача, Міністерства доходів і зборів України- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
представник відповідача, Кримської митниці Державної митної служби України- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
розглянувши апеляційну скаргу Кримської митниці Державної митної служби України на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кисельова О.М. ) від 04.06.13 у справі № 801/4212/13-а
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Міністерства доходів і зборів України (Львівська пл.,8,,Київ -53)
Кримської митниці Державної митної служби України (вул. Мальченко, 22, Аерофлотський,Сімферополь, місто, Автономна Республіка Крим,95491)
Державної митної служби України (вул. Дегтярівська , 11-г, м. Київ, 04119)
про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення
Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18 січня 2012 року по справі №2а-13389/11/0170/25 адміністративний позов ОСОБА_2 до Кримської митниці Державної митної служби України, Державної митної служби України про визнання наказів неправомірними, поновлення на роботі та стягнення задоволено.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2012 року постанову залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 18 січня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2012 року по справі №2а-13389/11/0170/25 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою суду від 04.06.2013 року позовну заяву ОСОБА_2 у частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача поновити його на державній службі в Державній митній службі України на посаді головного інспектора відділу митної стражі Кримської митниці з 27.09.2011 року; зобов'язання відповідача поновити його на державній службі в Кримській митниці Державної митної служби України на посаді головного інспектора відділу митної стражі Кримської митниці з 27.09.2011 року та стягнення з Кримської митниці Державної митної служби України на його користь заробітної плати за період вимушеного прогулу з 27.09.2011 року по день прийняття судом рішення - залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.155 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.06.2013 позовні вимоги ОСОБА_2 до Кримської митниці Державної митної служби України, Державної митної служби України, Міністерство доходів і зборів України про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення, - задоволені.
Визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України № 2126-к від 27.09.2011 року в частині припинення перебування на державній службі ОСОБА_2.
Визнано протиправним та скасовано наказ Кримської митниці № 893-к від 28.09.2011 року в частині припинення перебування на державній службі ОСОБА_2.
Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, Кримська митниця Державної митної служби України звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.06.2013 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відповідно ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Враховуючи, що відповідач оскаржує постанову суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог, колегія суддів не вбачає підстав для надання правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині залишення позовної заяви в частині зобов'язання відповідача поновити його на державній службі в Державній митній службі України на посаді головного інспектора відділу митної стражі Кримської митниці з 27.09.2011 року; зобов'язання відповідача поновити його на державній службі в Кримській митниці Державної митної служби України на посаді головного інспектора відділу митної стражі Кримської митниці з 27.09.2011 року та стягнення з Кримської митниці Державної митної служби України на його користь заробітної плати за період вимушеного прогулу з 27.09.2011 року по день прийняття судом рішення без розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції 27 вересня 1996 року ОСОБА_2 був прийнятий на посаду інспектора сектору оперативного реагування № 2 митної служби Кримського Територіального митного управління, приведений до Присяги державного службовця (т.1, а.с. 65, 67). В подальшому наказом Кримської митниці Державної митної служби України № 860-к від 28.09.2010 року ОСОБА_2 був переведений на посаду головного інспектора відділу митної варти (т.1, а.с. 74-77).
27.09.2011 року Кримською митницею було направлено до Державної митної служби України подання щодо звільнення працівника ОСОБА_2 за порушення Присяги державних службовців, відповідно до пункту 6 частини 1 ст. 30 Закону України "Про державну службу".
В якості обґрунтування причини звільнення в поданні вказано, що 27.09.2011 року, в адміністративному будинку Кримської митниці співробітниками УДСБЕЗ ГУ МВС України в АР Крим зі слідчим транспортної прокуратури АР Крим був проведений огляд місця події в кабінеті № 404 відділу митної варти Кримської митниці, де, серед облікових журналів, був виявлений конверт з грошима на загальну суму 20000 гривень. За попередньою усною інформацією правоохоронних органів слідчі дії виконувались у зв'язку із отриманням грошів співробітниками відділу митної варти, у тому числі ОСОБА_2, головним інспектором відділу митної варти Кримської митниці, за не складання протоколу про порушення митних правил, надання дозволу на утилізацію судна, що знаходилось на території ВАТ "Суднобудівний завод "Залів" та виведення судна за межі зони митного контролю.
Наказом Державної митної служби України № 2126-к від 27.09.2011 року було припинено перебування на державній службі в митних органах України в тому числі ОСОБА_2 на посаді головного інспектора відділу митної варти Кримської митниці за порушення Присяги державних службовців, відповідно до вимог ст. 17, п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про державну службу" (т.1, а.с. 95-96).
Наказом Кримської митниці Державної митної служби України № 893-к від 28.09.2011 року, згідно наказу Держмитслужби України № 2126-к від 27.09.2011 року було припинено за порушення Присяги державного службовця перебування на державній службі в тому числі ОСОБА_2 (т.1, а.с. 63-64).
Надаючи оцінку діям відповідача стосовно видання наказів в частині припинення перебування на державній службі ОСОБА_2, колегія суддів виходить з наступного.
Правовий статус позивача, в тому числі підстави припинення служби, врегульовано Митним кодексом України, Законами України «Про державну службу» та «Про Дисциплінарний статут митної служби України».
Так, згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну службу» громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки».
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державну службу» державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов'язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.
Основними обов'язками державних службовців є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.
Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень. У разі одержання доручення, яке суперечить чинному законодавству, державний службовець зобов'язаний невідкладно в письмовій формі доповісти про це посадовій особі, яка дала доручення, а у разі наполягання на його виконанні - повідомити вищу за посадою особу (ст. 10 Закону України «Про державну службу»).
Відповідно до п. 1.6 Загальних правил поведінки державного службовця, затверджених Наказом Головного управління державної служби України від 04 серпня 2010 року N 214 (далі - Загальні правила поведінки державного службовця), державний службовець має дбати про позитивний авторитет органів державної влади і державної служби в цілому, дорожити своїм ім'ям та статусом.
Пунктом 4.1 Загальних правил поведінки державного службовця (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) закріплено, що державний службовець зобов'язаний неухильно дотримуватись обмежень і заборон, передбачених антикорупційним законодавством та Законом України «Про державну службу», уникати дій, які можуть бути сприйняті як підстава підозрювати його в корупції. Своєю поведінкою він має продемонструвати, що не терпить будь-яких проявів корупції, відкидає пропозиції про незаконні послуги, чітко розмежовує службу і приватне життя, при найменших ознаках корумпованої поведінки інформує керівника свого структурного підрозділу.
Державному службовцю, який має відомості про вчинення іншими державними службовцями порушень вимог, передбачених Законами України «Про державну службу», «Про засади запобігання і протидії корупції», цими Загальними правилами, слід передавати такі відомості керівнику органу державної влади.
Державні службовці повинні дотримуватися цих Загальних правил. За порушення законодавства про державну службу державні службовці несуть відповідальність відповідно до Закону України «Про державну службу» (п. 4.6 Загальних правил поведінки державного службовця).
В той же час, юридична відповідальність особи, в тому числі і за порушення Присяги державного службовця, настає лише у випадку вчинення нею правопорушення. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. В розрізі наведеного, позивач повинен відповідати за порушення, які вчинені ним особисто.
Дослідженням змісту оскаржуваних наказів колегією суддів встановлено, що позивачеві ставиться у провину недотримання ним Конституції України та законів України, несумлінне виконання своїх обов'язків, при цьому зазначається лише загальне формулювання про порушення Присяги державних службовців в частині суворого дотримання законів України та сумлінного виконання своїх обов'язків (тобто, без конкретизації самого правопорушення).
Надаючи оцінку твердженням відповідача про те, що ОСОБА_2, усвідомлюючи що його керівник ОСОБА_4 протиправно утримується від реагування на порушення митних правил, у передбачений законодавством спосіб не здійснив жодних дій, направлених на припинення такого порушення, не повідомив вищу за посадою особу про такий випадок, чим порушив положення Закону України "Про державну службу", Загальних правил поведінки державного службовця, суд першої інстанції вірно виходив з того, що оскільки відсутні жодні докази обізнаності позивача у порушенні ОСОБА_4 законів.
Як свідчать матеріали справи, вироком Залізничного районного суду м. Сімферополя від 09.12.2011 року, ОСОБА_4 був визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України за отримання незаконної грошової винагороди в сумі 20000 гривень за не складання адміністративного протоколу за порушення митних правил.
З зазначеного вище вироку вбачається, що обставин щодо усвідомленості позивача про наявність у журналі, взятому за дорученням його керівника ОСОБА_4 грошових коштів в ньому не встановлено. В той же час, з оглянутих судом першої інстанції матеріалів кримінальної справи № 12011046510012 за обвинуваченням ОСОБА_4 за ст. 368 КК України, а саме: з протоколу допиту свідка ОСОБА_2 від 27.09.2011 року, протоколу очної ставки між обвинуваченим ОСОБА_4 та свідком ОСОБА_2 від 13.10.2011року видно, що ОСОБА_4 передавав журнал з коштами ОСОБА_2, про те що у журналі знаходилися кошти ОСОБА_4 не говорив позивачу.
Окрім цього, діям ОСОБА_2 слідчим прокуратури було дано оцінку та відносно нього було винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 368 КК України. Тобто, ніяких порушень при виконанні службових обов'язків ОСОБА_2 виявлено не було.
Слід також зазначити, що ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду справи відповідачем не надано доказів обізнаності позивача у порушенні ОСОБА_4 законів.
Отже, факту порушення позивачем Присяги, відповідачем не доведено, оскільки не встановлено, які саме конкретні дії або бездіяльність, що підпадають під ознаки порушення Присяги державних службовців, були вчинені останнім.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про державну службу" державна служба припиняється у разі, зокрема, відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.
Припинення державної служби за порушення Присяги на підставі п.6 ч.1 ст.30 Закону України «Про державну службу» є крайнім заходом відповідальності державного службовця, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, а тому, звільнення з митного органу повинно бути належним чином мотивовано, чого відповідачем у розглядуваному випадку зроблено не було.
З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що відповідачі у даній справі належними та допустимими доказами не довели правомірності звільнення позивача з митних органів України за порушення Присяги державного службовця, оскільки судовим розглядом не встановлено факту її порушення зі сторони позивача, представником відповідачів не наведено, якого саме Закону України не дотримався позивач при виконанні ним своїх службових обов'язків, не надано підтверджень несумлінного виконання ним своїх службових обов'язків.
Таким чином, доводи представника відповідачів щодо порушення ОСОБА_2 Присяги державного службовця не знайшли свого підтвердження під час розгляду цієї справи, а тому обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про протиправність прийнятих відповідачами наказів про припинення державної служби позивача та наявність підстав для їх скасування.
Відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте, відповідачі, які є суб'єктами владних повноважень, свою позицію суду не довели та не належним чином не обґрунтували. В свою чергу, позивач довів апеляційному суду протиправність прийнятого відповідачами рішення.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга Кримської митниці Державної митної служби України задоволенню не підлягає.
Керуючись частиною третьою статті 24, частиною першою статті 195, статтею 196 пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Кримської митниці Державної митної служби України, - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кисельова О.М. ) від 04.06.13 у справі № 801/4212/13-а,-залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 30 вересня 2013 р.
Головуючий суддя підпис М.І. Кобаль
Судді підпис З.І.Курапова
підпис С.О. Воробйова
З оригіналом згідно
Головуючий суддя М.І. Кобаль