14 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
Суддів: Барсукової В. М.,
Балюка М. І., Григор'євої Л. І., -
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням та вселення; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності,
У листопаді 2004 року ОСОБА_1, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначав, що з 10 лютого 1990 року по 22 січня 2004 року вони з відповідачкою перебували у шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_3, 1990 р.н.
Указував, що під час шлюбу вони придбали двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, в якій він не проживає з 2003 року через неприязні стосунки з відповідачкою.
Посилаючись на викладене, просив усунути перешкоди у користуванні квартирою та вселити його у квартиру.
ОСОБА_2 подала до суду зустрічний позов про визнання за нею з сином права власності на квартиру та звільнення відповідача від сплати аліментів на утримання сина.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 червня 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 14 листопада 2005 року, позов ОСОБА_2 задоволено та вселено його у спірну квартиру. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано за нею право власності на 2/3 частини квартири, а за ОСОБА_1. - на 1/3 частину. В решті позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 просить зазначені судові рішення в частині визначення часток у праві власності на квартиру скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути лише неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається порушення судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 червня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 14 листопада 2005 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
М. І. Балюк
Л. І. Григор'єва