19.12.2006 Справа № 35/210
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Прокопенко А.Є. (доповідач),
суддів: Крутовських В.І., Дмитренко А.К.
При секретарі судового засідання Печерій С.В.
За участю представники сторін:
від позивача: Воронов О.В. юрисклнсульт, довіреність №008-2 від 03.01.06;
від відповідача: Діденко Р.А. юрисклнсульт, довіреність №496 від 02.03.06;
Малюга О.С. заст. нач. енергозбуту, довіреність №60 від 01.01.06;
Розглянувши апеляційну скаргу Відритого акціонерного товариства “Крименерго» м.Сімферополь на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.06р. у справі № 35/210
за позовом Відритого акціонерного товариства “Крименерго» м.Сімферополь
до Державного підприємства “Придніпровська залізниця», м.Дніпропетровськ
про стягнення 24578,38грн.
У судовому засіданні у відповідності із ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 19.12.06р.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.06р. по справі № 35/210 (суддя Широбокова Л.П.) відмовлено в задоволенні позову Відритого акціонерного товариства “Крименерго» м.Сімферополь до Державного підприємства “Придніпровська залізниця», м.Дніпропетровськ про стягнення 24578грн. 38коп.
Оскаржуючи рішення господарського суду ВАТ “Крименерго» просить його скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Позивач посилається на те, що ним надано до суду документальні докази на підтвердження наявності між сторонами договірних відносин в 2003-2004 році, тобто на момент складання актів про порушення до укладення договору №74 від 04.03.05р., однак судом не надано даним обставинам належну оцінку в порушення ст. 43 ГПК України.
Також позивач посилається на порушення судом норм процесуального права (ст. 22 ГПК України), передбачаючої право позивача на зміну підстави позову та збільшення розміру позовних вимог, що призвело до прийняття рішення не заснованому на об»єктивному розгляді всіх обставин справи.
У відзиві на скаргу ДП “Придніпровська залізниця просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.
За клопотанням сторін строки розгляду справи продовжено до 01.01.07р.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд
12.05.2004р. позивач провів перевірку дотримання відповідачем Правил користування електричною енергією, про що склав акт №1950 “Про порушення Правил користування електричною енергією для юридичних та фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності».
В акті зазначено, що перевіркою встановлено порушення пломб держповірки розрахункового електролічильника, недооблік електричної енергії в результаті несправності трансформатору току по фазі “С». Акт підписано представниками сторін, в тому числі від відповідача начальником залізничної станції “Петрово» Паталаха Е.В.
15.10.2004р. позивач здійснив аналогічну перевірку, про що склав акт №3296, в якому зазначено про відсутність напруги внаслідок перегорання запобіжника, відсутність напруги по фазі “А», здійснення інструментальних замірів, про що складено відповідний акт.
Вказані акти підписано позивачем, представник відповідача від підпису акту №3296 відмовився, акт інструментальних замірів підписано представниками відповідача Ворошиловим та Ждановим.
Відповідно до цих актів позивач здійснив перерахунок спожитої відповідачем в період з грудня 2003р. по травень 2004р. та з травня по жовтень 2004р. (за попередні 6 місяців до спірних перевірок) електроенергії та надіслав відповідачу рахунки на її оплату №74 від 26.11.2004р. на суму 16 921,51 грн та №74 від 04.07.2004р. на суму 7 856,87 грн., які відповідач не оплатив до цього часу.
Як вказано позивачем у позовній заяві підставою виникнення у відповідача обов»язку щодо дотримання Правил користування електричною енергією є договір №74 від 04.03.05р. про постачання електричної енергії, зокрема пункт 4.2.3 цього договору.
Як вбачається із матеріалів справи позивач 15.08.06р. подав до суду уточнення позовних вимог за №10/783 про стягнення з відповідача 24778грн. 38коп. на підставі пункту 3.2.1 договору №74 від 22.05.1996р. за порушенням правил користування електроенергією відповідно акту №1950 від 12.05.04р. та акту №3296 від 15.10.04р. (а.с. 84).
Господарський суд, пославшись на відсутність оригіналу квитанції про сплату держмита, що не відповідає приписам ст. 22 ГПК України, залишив вказану заяву без розгляду.
Відповідно протоколу судового засідання від 15.08.06р. закінчення судового засідання в якому оголошено рішення суду, відбулося в 10год. 30хв. (а.с. 91).
Уточнення позовних вимог за №10/783 (вихідний від 08.08.06р.) з оригіналом квитанції про сплату держмита в сумі 2грн. надійшло до суду поштою відповідно відмітки канцелярії також 15.08.06р., але о п'ятнадцятій годині, тобто після оголошення рішення суду.
Із наданих позивачем документів до уточнення позовних вимог, поданих в судове засідання також вбачається, що відсутній оригінал квитанції про відправку відповідачу копії вказаного уточнення.
Апеляційний господарський суд вважає, що подане в судове засідання уточнення позовних вимог обґрунтовано залишено господарським судом без розгляду, приймаючи до уваги наступне.
Відповідно ст. 46 ГПК України до заяви про збільшення розміру позовних вимог додається документ, що підтверджує сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі, за винятком випадків звільнення від сплати цього мита, відстрочки або розстрочки його сплати.
Таким чином господарський суд обґрунтовано зазначив про невідповідність поданої заяви вимогам діючого законодавства.
Згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до відповідача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача.
Виходячи з аналізу норм господарського процесуального кодексу України слід зробити висновок, що зміна в рішенні господарського суду предмета, підстав позову за заявою позивача допустима лише, якщо при цьому не порушено процесуальних прав відповідача, передбачених ст. 22 ГПК України і відповідачеві було надано можливість подання доказів щодо нового предмета, підстав позову та наведення його доводів у судовому засіданні.
Таким чином відсутність доказів надіслання відповідачу заяви про зміну позовних вимог порушує процесуальні права відповідача, передбачені ст. 22 ГПК України, тобто вимоги ст. 57 ГПК України про обов»язковість надання доказів відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів поширюються і на відносини сторін, передбачені ст 22 ГПК України.
Договір №74 відповідно пункту 9.5 цього договору набрав чинності з дня його підписання, тобто з 04.03.05р. зі строком дії до 31.12.05р. Перевірка проводилась позивачем у 2004 році, тобто до укладення договору №74 від 04.03.05р., який позивач зазначає як підставу виникнення зобов»язань у відповідача, таким чином цей договір не може регулювати права та обов»язки сторін щодо споживання електроенергії, які виникли до його укладення і як обґрунтовано зазначив господарський суд, - підставою для виникнення у відповідача обов»язку щодо сплати недорахованої електричної енергії, які встановлені у акті №1950 від 12.05.04р. та №3296 від 15.10.04р.
Приймаючи до уваги викладене, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для зміни або скасування рішення господарського суду і задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України, суд
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.06р. у справі № 35/210 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Головуючий А.Є.Прокопенко
Суддя В.І.Крутовських
Суддя А.К. Дмитренко
З оригіналом згідно
Помічник судді А.В.Тальян