Номер провадження №22-ц/791/2839/2013 Головуючий в І інстанції: Миргород В.С.
Категорія: 33 Доповідач: Майданік В.В.
2013 року жовтня місяця 01 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого: Майданіка В.В.,
суддів: Орловської Н.В.,
Бездрабко В.О.
при секретарі: Гонтар П.А.
за участю прокурора Волкової Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 23 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Херсонської міжрайонної природоохоронної прокуратури, прокуратури Херсонської області, Нововоронцовського районного суду Херсонської області про відшкодування моральної шкоди, -
26 липня 2012 року ОСОБА_2 звернувся до Нововоронцовського районного суду Херсонської області з позовом до Державного казначейства України, Херсонської міжрайонної природоохоронної прокуратури, Нововоронцовського районного суду Херсонської області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду, а також витрат на правову допомогу.
На обґрунтування позову зазначив наступне. На протязі 19 років він працює на посаді мисливствознавця ДПМГ "Гаврилівське". 26.12.2008 року ним були затримані три особи, які незаконно полювали в мисливських угіддях (в заборонений для полювання день і допустили інші порушення). У зв'язку з цим він склав протокол про адміністративне правопорушення від 27.12.2008 року, а також постанову він 29.12.2008 року про накладання штрафу в сумі 348грн. на ОСОБА_3 за правопорушення, передбачене ч.2 ст.85 КУпАП. Також він склав постанову від 26.12.2008 року про накладення адміністративного штрафу на ОСОБА_4 Незважаючи на законність його дій, 27.03.2009 року Херсонською міжрайонною природоохоронною прокуратурою відносно нього було порушено кримінальну справу за ч.1 ст.364 та ч.1 ст.366 КК України.
Досудове слідство проводилося однобоко, з обвинувальним ухилом. Справу було направлено до суду. Вироком Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 24.02.2011 року він був визнаний винним за ч.1 ст.364 та ч.1 ст.366 КК України, йому було призначено покарання із застосуванням ст.ст.70 КК України у вигляді обмеження волі на строк 2 роки, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками строком на 2 роки. На підставі ст.75 КК України його було звільнено від відбування покарання з випробувальним іспитом строком на 2 роки з покладенням відповідних обов'язків.
Вказаний вирок ним було оскаржено в апеляційному порядку. Ухвалою суду апеляційної інстанції від 07.06.2011 року апеляцію було задоволено частково. Вирок в частині засудження за ч.1 ст.364 КК України було скасовано, справу в цій частині закрито. Однак він був визнаний винним за ч.1 ст.366 КК України йому було призначено покарання у вигляді 1 року обмеження волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками строком на 1 рік. Застосовано ст.ст.75, 76 КК України з покладенням відповідних обов'язків.
Вказану ухвалу суду апеляційної інстанції ним було оскаржено до суду касаційної інстанції, який ухвалою від 17.01.2012 року її скасував і направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 03.04.2012 року вказаний вище вирок суду першої інстанції було скасовано, провадження по кримінальній справі відносно нього за ч.1 ст.364 та ч.1 ст.366 КК України було закрито на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину. Тобто він був виправданий судом.
Вважає, що незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду йому заподіяно значної моральної шкоди. З 06 по 16 травня та з 09 по 21 листопада 2009 року він лікувався у лікарні у зв'язку з загостренням посттравматичного арахноенцефаліту, це захворювання вважає наслідком нервових потрясінь і стресів, пов'язаних з притягненням його до кримінальної відповідальності. Притягнення його до кримінальної відповідальності вплинуло на його психічний стан, призвело до погіршення стосунків з колегами. Знаходячись тривалий час на підписці про невиїзд, не міг оздоровити дитину.
Посилаючись на те, що незаконним притягненням до кримінальної відповідальності йому заподіяна моральна шкода, на її відшкодування просив стягнути з відповідачів солідарно завдану моральну шкоду в розмірі 250000грн. та 20000грн. витрат на правову допомогу.
Ухвалою судді апеляційного суду Херсонської області від 06.08.2012 року на підставі ч.1 ст.108 ЦПК України підсудність по вказаній справі визначена Бериславському районному суду Херсонської області.
Ухвалою суду від 31 серпня 2012 року до участі в розгляді справи в якості співвідповідача було залучено прокуратуру Херсонської області.
Іншою ухвалою суду від 04 жовтня 2012 року було проведено заміну первісного відповідача Державного казначейства України на правонаступника - Державну казначейську службу.
Рішенням Бериславського районного суду Херсонської області від 23 липня 2013 року у задоволенні позову було відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить вказане рішення суду скасувати і постановити нове про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Зокрема, вказав, що суд не звернув увагу на те, що справу відносно нього було закрито за відсутністю складу злочину, тобто з реабілітуючи підстав. Також зазначив, що не відповідає дійсності висновок суду про його відмову від проведення судово-психологічної експертизи, оскільки для такої необхідно було (як вказала йому експерт психолог) проведення судово-медичної експертизи, яку він відмовився проводити за вказівкою головуючого судді. Також вказав, що суд залишив поза увагою ту обставину, що прокуратура області позов визнала частково, на суму 38427грн.81коп.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарги підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.
Позивача було притягнуто до кримінальної відповідальності за дії, нібито вчинені ним 27 та 29 грудня 2008 року на посаді мисливствознавця державного підприємства "Мисливське господарство "Гаврилівське" Нововоронцовського району Херсонської області.
Вироком Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 24.02.2011 року він був визнаний винним за ч.1 ст.364 та ч.1 ст.366 КК України, йому було призначено покарання із застосуванням ст.ст.70 КК України у вигляді обмеження волі на строк 2 роки, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками строком на 2 роки. На підставі ст.75 КК України його було звільнено від відбування покарання з випробувальним іспитом строком на 2 роки з покладенням відповідних обов'язків.
Вказаним вироком позивач був визнаний винним та засуджений за таке. Він, являючись посадовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, 27 грудня 2008 року склав протокол про адміністративне правопорушення відносно мисливця ОСОБА_3, внісши до нього неправдиві відомості про вчинення ним браконьєрства, а саме що він 27 грудня 2008 року близько 1400 годині полював в заборонений для полювання день. Даний протоколо ОСОБА_2 склав за відсутності ОСОБА_3 В цей же день він вніс в цей же протокол запис про те, що ОСОБА_3 повторно був затриманий на землях Беляєвської сільської ради о 2300 годині під час здійснення полювання на зайців з під фар автомобіля та у нього було вилучено 7 вбитих зайців, хоча повторного затримання не було. 29 грудня 2008 року ОСОБА_2 виніс постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ч.2 ст.85 КУпАП, наклавши на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340грн., а також постанову відносно ОСОБА_4 про притягнення останнього до відповідальності за раніше складеним ним протоколом за порушення ним правил полювання. При цьому обидві постанови винесені за відсутності правопорушників, без повідомлення їх про місце і час розгляду протоколів. ОСОБА_2 вніс в обидві постанови неправдиві відомості про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були повідомлені про час розгляду справи і ним же були зроблені підписи правопорушників, які свідчили про те, що останні були присутніми при розгляді справи (а.с.7-15).
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 07.06.2011 року апеляцію ОСОБА_2 було задоволено частково. Вирок в частині засудження за ч.1 ст.364 КК України було скасовано, справу в цій частині закрито. Однак цим судовим рішенням він був визнаний винним за ч.1 ст.366 КК України йому було призначено покарання у вигляді 1 року обмеження волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками строком на 1 рік. Застосовано ст.ст.75, 76 КК України з покладенням відповідних обов'язків (а.с.4).
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.01.2012 року касаційні скарги прокурора та засудженого ОСОБА_2 були задоволені частково, ухвалу апеляційного суду від 07.06.2011 року щодо ОСОБА_2 було скасовано, а справу направлено на новий апеляційний розгляд (а.с.18-19).
Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 03.04.2012 року вказаний вище вирок суду першої інстанції було скасовано, провадження по кримінальній справі відносно нього за ч.1 ст.364 та ч.1 ст.366 КК України було закрито на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину (а.с.20-21).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, пославшись на Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" та Положення від 04.03.1996 року про порядок застосування вказаного Закону, виходив з того, що закриття кримінальної справи за малозначністю (як це було у випадку з позивачем) не є його повною реабілітацією і, крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки до нього суд дійшов, порушивши норми матеріального і процесуального, що згідно з п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Згідно з чинними на час виникнення спірних правовідносин (в редакції до внесення змін законом №4652-VI від 13.04.2012 року) положень Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду":
---право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках, зокрема, закриття кримінальної справи за відсутністю події
злочину, відсутністю у діянні складу злочину (п.2 ст.2);
---у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема, суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги (п.4 ст.3), моральна шкода (п.5ст.3);
--- відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього
Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету (ч.1 ст.4);
---відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя (ч.5 ст.4);
---моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок
фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими
людьми, інших негативних наслідків морального характеру (ч.6ст.4).
---розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо справу закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку,
зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції (ч.1 ст.12);
---у разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку. Оскарження до суду не позбавляє громадянина права звернутись із скаргою до відповідного прокурора (ч.2 ст.12);
---розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством (ч.2ст.13);
---відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом (ч.3ст.13).
Оскільки в даному випадку мова йде про закриття кримінальної справи за відсутністю у діянні позивача складу злочину, то на підставі п.2 ст.2 та ч.1 ст.4 вказаного Закону позивач має право на відшкодування моральної шкоди за рахунок коштів державного бюджету.
У своєму запереченні від 14.09.2012 року №05/1-5052-12 прокуратура Херсонської області також виходила з того, що відшкодування моральної шкоди провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України, однак відносно розміру такої шкоди вважала, що відшкодуванню підлягає моральна шкода у розмірі однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування позивача під слідством та судом, що діє на час розгляду справи, а саме 1102грн. х 34 місяці 27 днів = 38427грн.81коп.
В п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди" вказано, що коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати, суд при вирішенні цього питання має виходити з розміру мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду справи.
На час розгляду цієї справи Законом України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" встановлено розмір мінімальної заробітної плати в 1147грн.
Сторонами не заперечується, що час перебування ОСОБА_2 під слідством та судом становить 34 місяці та 27 днів (з 07.05.2009 року, коли щодо нього обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, до 03.04.2012 року, коли вирок відносно нього було скасовано і справу закрито за відсутності складу злочину судом апеляційної інстанції).
Отже, колегія суддів вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди повинен становити не менше 39997грн., враховуючи період перебування позивача під слідством та судом (з 07.05.2009 року до 03.04.2012 року - 34 місяці і 27 днів) та розмір мінімальної заробітної плати в 1147грн., яка визначена законом на час розгляду справи (34 місяці х 1147грн. + 1147грн./31 день х 27 днів).
А з урахуванням конкретних обставин справи, характеру й обсягу заподіяних моральних страждань, їх тривалості, наслідків й інших негативних впливів внаслідок притягнення позивача до кримінальної відповідальності колегія суддів вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди слід визначити в розмірі 45000грн.
Щодо стягнення коштів на відшкодування позивачу вказаної моральної шкоди з конкретної особи, то колегія судів враховує наступне.
Згідно зі ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, зокрема, внаслідок її незаконного затримання відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.
Відповідно до положень ст.4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" відшкодування моральної шкоди провадиться за рахунок коштів Державного бюджету у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно з Положенням про Державне казначейство України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року №1232, Державне казначейство України є юридичною особою.
За Указами Президента України від 09.12.2010 року №1085 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади, від 13.04.2011 року №460/2011 "Про Положення про Державну казначейську службу України", постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2011 року №346 "Про ліквідацію урядових органів" - ліквідовано Державне казначейство України та створена Державна казначейська служба України.
Відповідно до ст.176 ЦК України юридичні особи, створені державою, не відповідають за зобов'язаннями держави.
Згідно з ч.5 ст.48 Бюджетного кодексу України Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів і відображає їх у звітності про виконання бюджету.
За ч.2 ст.56 БК України бухгалтерський облік усіх операцій щодо виконання Державного бюджету України здійснюють органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики. Цей облік має відображати всі активи та зобов'язання держави.
Відповідно до п.8 ст.7, пп.1, 2 ст.23 БК України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України; ююджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Отже, з урахуванням наведеного, а також на підставі ч.1 ст.4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" стягнення шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, провадиться з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.
А тому є обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову до Херсонської міжрайонної природоохоронної прокуратури, прокуратури Херсонської області та Нововоронцовського районного суду Херсонської області.
Крім того, обґрунтованим є висновок суду про відмову в задоволенні вимоги про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки такі витрати не підтверджені доказами. Наявні в справі квитанції без зазначення дати та підстави про отримання адвокатом ОСОБА_5 від позивача 20000грн. та витяг з угоди №158 від 17.09.2012 року не підтверджують проведення оплати за надання правової допомоги та її отримання, у тому числі і з огляду на неможливість встановлення за відповідними протоколами судових засідань (а.с.54, 56, 70) та недоведеності цього позивачем кількості годин роботи адвоката, а також з урахуванням відсутності доказів на підтвердження кількості робочого часу, витраченого на підготовку та оформлення позовної заяви.
За таких обставин, оскільки має місце неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, судове рішення слід скасувати в частині відмови у задоволенні позову до Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди на підставах, передбачених ст.309 ЦПК України, та постановити нове рішення про часткове задоволення вказаного позову, а саме про стягнення за рахунок коштів державного бюджету на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 45000грн. в решті рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309 ЦПК України, Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 23 липня 2013 року задовольнити частково.
Рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 23 липня 2013 року в частині відмови у задоволенні позову до Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити частково.
Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 45000грн. (сорок п'ять тисяч) на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду.
В решті це ж рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, на нього може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
судді: