Справа № 101/1503/13-ц
01 жовтня 2013 року Алуштинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ізотенка Д.О., при секретарі Баєвій Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 третя особа Малоріченська сільська рада, про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та земельною ділянкою, відшкодування моральної шкоди,
Позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, який мотивований тим, що їй на праві власності належить домоволодіння АДРЕСА_1. Сусідній будинок під номером АДРЕСА_2 належить родині ОСОБА_2 та земельні ділянки що перебувають у їх користуванні межують.
Земельна ділянка при будинку позивача становить 0,0700 га, про що свідчить договір оренди від 3.12.2010 року терміном на 49 років. Земельна ділянка ОСОБА_2 не оформлена.
Після оформлення договору оренди земельної ділянки по межі ділянки були встановлені межові знаки. Вказує, що вона з чоловіком встановила паркан відповідно до межових знаків, які проходять на відстані мінімум 1 метр від домоволодіння. Огорожу було виконано з сітки рабиці і шиферу.
У червні 2009 року відповідач з членами сім'ї прибрали встановлене нами огорожу і переставили її впритул до домоволодіння. За даним фактом вони зверталися до міліції.
Згодом позивач обладнала вимощення вздовж стін домоволодіння і знову встановила огорожу згідно межовим знакам. 12.09.2009 відповідач повторно заподіяв їм шкоди, зламав вимощення при домоволодінні, порушив межові знаки, зніс витяжну трубу і переставив паркан впритул до будинку.
Позивач також вказує, що протиправними діями відповідачів їй завдано моральної шкоди. Так, вона змушена звертатися до органів міліції за захистом свого порушеного права, змушена вислуховувати з боку відповідача погрози на свою адресу. Також вказує що турбується про те, що діями відповідача знищені межові знаки. Знищення вимощення біля будинку і встановлення огорожі впритул до домоволодіння перешкоджає обслуговуванню будови, а також сприяє руйнуванню будинку, що також спричиняє моральну шкоду.
Позивач просить суд зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні належним мені домоволодінням АДРЕСА_1 і земельною ділянкою шляхом перенесення огорожі та встановлення його у відповідності з технічною документацією та межовими знаками.
Зобов'язати відповідача відновити вимощення при домоволодінні АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на мою користь відшкодування моральної шкоди в сумі 2000 гривень.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 позов підтримав у повному обсязі, з вищевикладених підстав.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_7 проти задоволення позову заперечили з тих підстав що з попереднім власником будинку, що тепер належить позивачці був встановлений порядок користування. По межі такого порядку був встановлений паркан. Позивач придбавши будинок зніс його та збудував новий на відстані менше 1 метра до даного паркану. Також зауважували що договір оренди був укладений без участі відповідачів як суміжник землекористувачів.
Проти того, що межа земельної ділянки проходить на відстані 1 метр від належного позивачу будинку заперечили, вказуючи, що межових знаків немає, а доказів того, що земельна ділянка має межу саме на відстані 1 метра від стіни позивачем не надано.
ОСОБА_2 додатково пояснив, що на теперішній час межових знаків дійсно немає, проте заперечив що він їх знищував.
Решта відповідачів в судове засідання не з'явилися, сповіщені належно, причини неявки суду не повідомили.
Представник третьої особи Малоріченської сільської ради Болдирєв В.П. позов підтримав.
Вислухавши сторони, їх представників, представника третьої особи, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
З договору купівлі-продажу (а.с. 4) вбачається, що позивач ОСОБА_9 є власником будинку АДРЕСА_1.
03.12.2010 року ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 01 103 921 00: 02: 001: 0106 (а.с. 10-15) . Договір пройшов державну реєстрацію 10.12.2010 року (а.с. 19 оберт).
Згідно актів на земельній ділянці були встановлені межові знаки (а.с. 18, 22, 23).
З свідоцтва про право власності на житло (а.с. 48 оберт) вбачається, що відповідачі є співвласниками будинку АДРЕСА_2.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Стаття 10 ЦПК України встановлює принцип змагальності сторін, та передбачає, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таке кореспондується із статтею 60 ЦПК України, згідно якої кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно до статті 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Частина 2 зазначеної статті встановлює, що жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Стаття 391 ЦК України встановлює, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Аналогічно частина 2 статті 152 ЗК України передбачає, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист цих прав здійснюється шляхом, передбаченим ч. 3 цієї норми.
Вважаючи свої права порушеними, позивачка просила захистити її право шляхом перенесення паркану та встановлення його у відповідності до технічної документації між суміжними земельними ділянками сторін, відповідно до технічної документації та межових знаків.
Водночас, з матеріалів справи не вбачається, що факт порушення прав позивача є доведеним, а спосіб, який вона обрала для їх захисту відповідає закону.
Так, з наданого на підтвердження факту порушення, акту комісії Малоріченської сільської ради (а.с. 46, 75) вбачається, що на місці вказаному в заяві ОСОБА_11 в заяві від 15.05.2013 року з боку будинковолодіння АДРЕСА_2, встановлена огорожа з сітки «рабеці», яке примикає до будинку. За документами, межі земельної ділянки проходять на відстані 1 метра від існуючого будинку.
При цьому з технічного паспорту на будинок (а.с. 26,32) плану земельної ділянки (а.с. 32) та генплану (а.с. 21) вбачається, що будинок належний позивачу має прибудинкові споруди, деякі з яких розташовані на невеликій відставні від межі земельної ділянки, (літер В1; В2) а літер Б1 фактично розташований на межі.
З наданого акту незрозуміло, про який паркан чи його частину йдеться, оскільки акт в частині визначення місця розташування паркану, що був предметом огляду, містить посилання на заву ОСОБА_1 від 15.05.2013 року, проте такої заяви позивачем не надано. Також незрозуміло, згідно яких саме документів межа проходить на відставні 1 метр від будови, незрозуміло від всієї будови чи від господарської споруди та якої саме.
З аналізу цих даних, випливає, що границя між ділянками, якими користуються сторони, є спірною, межові знаки не збереглися, та конкретне розташування цієї межі в судовому засіданні доведено не було.
Як зазначалося вище на позивача полягає тягар доведення наявності права, яке підлягає захисту, та факту його порушення.
Внаслідок відсутності даних про розмежування ділянок довід позивачки про порушення її права землекористування та захоплення її земельної ділянки відповідачем є недоведеним. Перенесення паркану, без визначення межі не вирішує спору між двома конфліктуючими сторонами.
Крім того, позовні вимоги про зобов'язання відповідачів усунути перешкоди шляхом перенесення паркану та встановлення його у відповідності із межовими знаками не є конкретними.
Так, позивачем не зазначені та не конкретизовані розміри паркану, його місцезнаходження, не визначено геодезичних крапок або інших орієнтирів його розташування, а також вказано на необхідність його встановлення за межовими знаками, при тому, що обидві сторони визнавали що вони не збереглися та місцезнаходження межі відповідачі оспорюють.
Клопотання про призначення експертного дослідження чи документів на підтвердження відновлення меж у натурі позивачем також не надано.
При цьому суд зауважує, що в порядку ч. 4 ст. 10 ЦПК України судом було запропоновано представнику позивача конкретизувати позовні вимоги, проте представник зазначав, що позовні вимоги є зрозумілими, а обставини справи очевидними.
Щодо знищення відмостки, суд також зауважує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вини відповідачів, а також зауважує, що обставини викладені у постановах про закриття кримінального провадження (а.с. 7,8), що надані позивачем, не мають преюдиціального значення для суду та підлягають доведенню на загальних підставах.
З урахуванням викладеного, вимоги про стягнення моральної шкоди також не можуть бути задоволені, оскільки позивачем не доведено наявності вини відповідачів та безпосереднього причинно-наслідного зв'язку між протиправними діями відповідачів та виникненням моральної шкоди у позивача.
На підставі викладеного, керуючись статей 3, 10, 11, 14, 61, 88, 209, 212, 214 - 215, 279, 281, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Алуштинський міський суд шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Алуштинського
міського суду Д.О. Ізотенко