ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/17713/13 02.10.13
За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»
ДоПриватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»
Простягнення 1 971,00 грн.
Суддя Куркотова Є.Б.
Представники:
Від позивачаГолюк Ю.Г.
Від відповідача не з'явився
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (далі - Відповідач) про стягнення 1 971,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 1 971,00 грн. внаслідок чого до позивача в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.09.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 02.10.2013 р.
В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги, підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалами суду документи та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103024949200, яке отримано останнім 18.09.2013 р.
Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
20.08.2010 р. між позивачем та Хазрошиною І.В. укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №06/0600992/0202/10, за яким позивачем застраховані майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну третіх осіб при використанні застрахованого транспортного засобу «Ford», державний реєстраційний номер АВ 5788 АО.
01.09.2010 р. о 16 годині 50 хвилин громадянин Клунський М.І., керуючи транспортним засобом трактором «Т-40», державний реєстраційний номер 03191 ВЕ, по вул. Свердлова в м. Винниці, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Ford», державний реєстраційний номер АВ 5788 АО, під керуванням Задорожного А.В., що підтверджується довідкою ВД м. Вінниці УМВС України.
Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 20.09.2010 р. у справі №3-5412 водія Клунського М.І. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.
Згідно із рахунком-фактурою №МЕД-000985 від 02.09.2010 р., складеному ТОВ «Медикор» (СТО), вартість відновлювального ремонту з транспортного засобу «Ford», державний реєстраційний номер АВ 5788 АО, в результаті його пошкодження при ДТП складає 2 601,00 грн.
Страховим актом №0201/06/0931/49883 від 27.09.2010 р. пошкодження транспортного засобу марки «Ford», державний реєстраційний номер АВ 5788 АО, внаслідок ДТП, що сталося 01.09.2010 р. о 16 годині 50 хвилин, по вул. Свердлова в м. Винниці, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 2 481,00 грн.
При цьому, суд відзначає, що з приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Закону України «Про страхування» вбачається, що обов'язки, пов'язані з оцінкою завданої шкоди та проведенням автотоварознавчого дослідження, не стосуються позивача, а під оціненою шкодою розуміється шкода оцінена насамперед страховою компанією.
Крім того, статтею 25 Закону України «Про страхування» визначено, що здійснення страхових страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно із договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Вищого господарського суду України №5011-35/11156-2012 від 30.01.2013 р., №5011-50/17047-2012 від 15.05.2013 р. та №5011-67/7989-2012 від 14.11.2012 р.
З наявного в матеріалах справи страхового акту №0201/06/0931/49883 від 27.09.2010 р. вбачається, що позивачем було оцінено шкоду, завдану власнику забезпеченого транспортного засобу на підставі рахунку-фактурі №МЕД-000985 від 02.09.2010 р., складеному ТОВ «Медикор» (СТО).
Позивач виконуючи зобов'язання за договором перерахував на рахунок ТОВ «Медикор» (СТО) страхове відшкодування у розмірі 2 481,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №0053818 від 03.10.2010 р.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відтак позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права вимоги до відповідальної за збитки особи в межах здійсненої виплати.
Вина Клунського М.І. у вчиненні ДТП встановлена у судовому порядку.
Згідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).
З постанови Ленінського районного суду м. Вінниці від 20.09.2010 р. у справі №3-5412 водія Клунського М.І., вбачається, що на час скоєння ДТП, останній працював трактористом ВКП «Спецстрой».
Згідно з ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. визначено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
З довідки про обставини дорожньо-транспортної пригоди №18396 від 24.09.10 р. вбачається, що транспортний засіб транспортним засобом трактором «Т-40», державний реєстраційний номер 03191 ВЕ, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «Ford», належить ВКП «Спецстрой».
Таким чином, володільцем трактору «Т-40» є ВКП «Спецстрой», а цивільно-правова відповідальність вказаного підприємства за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації трактору «Т-40», застрахована - відповідачем згідно із полісом №ВС/3399501.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України 'Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У зв'язку з тим, що цивільно-правову відповідальність осіб, які на законній підставі користуються транспортним засобом трактором «Т-40», державний реєстраційний номер 03191 ВЕ застраховано відповідачем, що підтверджується полісом №ВС/3399501, то саме відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу в порядку регресу в межах ліміту відповідальності.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент ДТП та направлення позивачем заяви про виплату відшкодування страхового) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Положеннями п. 36.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції зазначеного Закону від 17.02.2011 р. після набрання чинності змін внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" №3045) визначено, що страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентованої виплати) та виплати його;
- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Регресною вимогою від 23.11.2012 р., позивач звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 2 481,00 грн.
Листом №116-у від 14.05.2013 р. відповідач сповістив позивача, що для прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування в порядку регресу, позивач зобов'язаний надіслати відповідачу копію платіжного доручення про виплату страхового відшкодування страхувальнику та копію платіжного доручення, на підтвердження сплати страхувальником страхової премії.
Позивач листом №09.08.2013 р. направив відповідачу копію платіжного доручення №ПП-0053818 від 08.10.2010 р. на підтвердження виплати страхового відшкодування, в наданні копії платіжного доручення на підтвердження сплати страхувальником страхової премії останній відмовив відповідачу.
Суд також відзначає, що з додатків до регресної вимоги від 23.11.2012 р. вбачається додання позивачем усіх необхідних документів передбачених ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та необхідних для прийняття відповідачем рішення щодо виплати страхового відшкодування в порядку регресу або відмови у її здійсненні. Додання до заяви платіжного доручення на підтвердження сплати страхового платежу, зазначеною статтею не передбачено.
Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту з транспортного засобу «Ford», державний реєстраційний номер АВ 5788 АО, в результаті його пошкодження при ДТП складає 2 601,00 грн., а позивачем набуто право вимоги у розмірі 2 481,00 грн.
Полісом №ВС/3399501 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500,00 грн., франшиза 510,00 грн.
Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. розрахованої за правилами цього підпункту.
З огляду на викладене, страхове відшкодування за полісом №ВС/3399501 підлягає зменшенню на 510,00 грн.
Враховуючи визначені полісом №ВС/3399501 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також розмір вартості відновлювального ремонту, що обмежений розміром шкоди, право на вимогу якої перейшло до позивача, відповідач був зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 1 971,00 грн. (2 481,00 грн. набуте право вимоги - 510,00 грн. франшизи) у строк до моменту звернення позивача із позовом до суду.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування у розмірі 1 971,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 49. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77; код ЄДРПОУ 22945712) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 25; код ЄДРПОУ 23510137) страхове відшкодування у розмірі 1 971 (одна тисяча сімдесят одна) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять п'ятдесят) грн. 50 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Є.Б. Куркотова
Повний текст рішення складено та підписано 02.10.2013 р.