ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/16290/13 30.09.13
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой"
до відповідача-1 Виробничо-комерційної приватної фірми "ОСС ПЛЮС"
до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Буревісник майбутнього",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 Костенка Олександра Денисовича
про визнання договору недійсним
Суддя Лиськов М.О.
Від позивача Мельник С.Р.(дов. від 06.08.13)
Від відповідача 1 не з'явився
Від відповідача 2 Сичов О.О. (дов. від 07.08.2013)
Від третьої особи: не з'явився.
Обставини справи :
22.08.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Солстрой" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Виробничо-комерційної фірми "ОСС ПЛЮС" (далі - відповідач1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Буревісник майбутнього" (далі - відповідач2) про визнання Договору №3 відступлення права вимоги (цесії) від 25.03.2010 року, укладеного між відповідачем 1 та відповідачем 2, недійсним.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний договір, на думку позивача, від імені відповідача1 було підписано невстановленою особою, що не мала на те повноважень, оскільки в липні 2013 року на адресу позивача надійшла нотаріально посвідчена заява Костенко Олександра Денисовича, який на момент підписання спірного договору перебував на посаді Директора Виробничо-комерційної фірми "ОСС ПЛЮС", в якій він повідомив позивача, про те, що він вищезазначений договір не підписував, а також не видавав довіреності від імені Виробничо-комерційної фірми "ОСС ПЛЮС" на його підписання.
Ухвалою суду від 27.08.2013 року порушено провадження у справі № 910/16290/13, розгляд справи призначено на 12.09.2013 року.
12.09.2012 року від представника позивача через відділ діловодства суду надійшли додаткові документи по справі, та клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, в задоволенні якого судом відмовив з підстав необгрунтованності.
У судове засідання 12.09.2013 року представники відповідача-1, відповідача-2 та представник третьої особи не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили
У судовому засіданні 12.09.2013 року представник позивача позов підтримав та просив суд про його задоволення, надавши клопотання про долучення витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АЖ №423524, в якому було зазначено, що на момент підписання спірного договору керівником відповідача1 був Костенко Олександр Денисович.
У судовому засіданні 12.09.2013 року судом було оголошено ухвалу про відкладення розгляду справи на 30.09.2013 року в порядку ст. 77 ГПК України.
17.09.2013 року від представника відповідача-2 через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву в якому він просив суд відмовити у задоволенні позову у зв'язку із тим, що 24.03.2011 року між відповідачем 1 та відповідачем 2 було укладено Додаткову угоду №1 на зміну умов спірного договору, що, на його думку, свідчить про схвалення договір №2 відступлення права вимоги (цесії) від 25.03.2010 року.
У судовому засіданні 30.09.2013 року представник відповідача1 позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву. Відповідач2 та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача1 Костенко Олександр Денисович в судове засідання 30.09.2013 року не з'явились.
У судовому засіданні 30.09.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 04.09.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступне.
14.07.2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Солстрой" (далі по тексту - позивач, замовник) та Виробничо-комерційною приватною фірмою "ОСС ПЛЮС" (далі по тексту - виконавець, відповідач-1) укладено Контракт № 14-07/02-6-Л (далі по тексту - Контракт).
Відповідно до п. 1.1. Контракту виконавець приймає на себе зобов'язання організувати та виконати повний комплекс робіт з використанням власних матеріалів та обладнання і передати Генпідряднику, шляхом підписання акту про прийняття виконаних робіт у стані "ПІД КЛЮЧ" у відповідності до вимог цього Контракту, а саме:
- поставка, монтаж електрообладнання, необхідного для введення об'єкту в експлуатацію, електромонтажні та пусконалагоджувальні роботи у відповідності із додатками до цього Контракту, ДБН України та вимогами замовника будівництва на «Будівництві Торговельного центру «МЕТРО Кеш енд Кері» за адресою: м. Львів, вул.. Городецького та Кільцева» терміни, передбачені цим Контрактом.
Згідно з п. 3.1. Контракту договірна ціна робіт передбачених до виконання даним Контрактом згідно з погодженим Сторонами розрахунком (Додаток №2), що є невід'ємною частиною цього Контракту, становить 8 244 000 грн. (одинадцять мільйонів чотириста тридцять тисяч гривень 00 коп.), у тому числі ПДВ (20%).
25.03.2010 року між Виробничо-комерційною приватною фірмою "ОСС ПЛЮС" (далі по тексту - відповідач-1, цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Буревісник майбутнього" (далі по тексту - відповідач-2, цесіонарій) укладено Договір №3відступлення прав вимоги (цесії) (далі по тексту - Договір).
Відповідно до п. 1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Цедент відступає Цесіонарієві, а Цесіонарій набуває право вимоги, належне Цедентові, і стає кредитором за Контрактом N14-07/02-6-Л від "14" липня 2004 р. між Цедентом і Товариством з обмеженою відповідальністю "СОЛСТРОЙ", код ЄДРПОУ 30210582, місце знаходження: 02140, м. Київ, вул. Гмирі, 1 (надалі іменується "Боржник").
Згідно з п. 2. Договору за цим Договором Цесіонарій набуває право вимагати від Боржника належного виконання наступних обов'язків:
а) сплати основної суми боргу за виконані будівельні роботи в розмірі 163 365,72 грн. ;
б) сплати неустойки (пені) за неоплату та несвоєчасну оплату вартості виконаних будівельних робіт в сумі, що розраховується Цесіонарієм станом на день подання позову до Боржника, чи на день виконання Боржником зобов'язання в добровільному порядку;
в) сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, згідно із ст. 625 ЦК України, в сумі, що розраховується Цесіонарієм станом на день подання позову до Боржника, чи ;на день виконання Боржником зобов'язання в добровільному порядку.
Відповідно до п. 3. Договору право вимоги, що відступається Цесіонарієві, засвідчується: Контрактом N14-07/02-6-Л від "14" липня 2004 р, довідками (форма №КБ-3) та актами (форма №КБ-2в) виконаних будівельних робіт за вересень 2005 р. на 608 829,50 грн., за жовтень 2005 р. на 7 200 625,73 грн., за грудень 2005 р. на 434 544,77 грн.
На виконання вимог Договору, відповідачем-1 передано відповідачу-2 документи що посвідчували право вимоги, а саме: КонтрактN14-07/02-6-Л від "14" липня 2004 р., довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-3) та акти приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2).
Цедент зобов'язаний письмово повідомити боржника про відступлення права вимоги протягом 15 календарних днів з дня набрання чинності цим договором. (п. 8 Договору відступлення права вимоги № 2).
20.04.2010 року відповідач-1 відправив позивачу повідомлення про відступлення прав вимоги, згідно якого відповідач-1 повідомив позивача що право вимоги боргу за договором підряду N14-07/02-6-Л від "14" липня 2004 р. р. перейшло від відповідача-1 до відповідача-2 на підставі Договору №2 відступлення прав вимоги (цесії) від 25.03.2010 року.
24.03.2011 року між відповідачем-1 та відповідачем-2 підписано Додаткову угоду № 1 до Договору № 2 відступлення прав вимоги (цесії) від 25 березня 2010 року, згідно якої п. 5 договору викладено в наступній редакції: "За відчуження права вимоги згідно із цим Договором Цесіонарій виплачує Цеденту винагороду в наступному розміріі та порядку: а) 163 365,72 грн. за вирахуванням судових витрат, а також інших погоджених між Сторонами витрат на стягнення боргу - не більш ніж через тридцять календарних днів з моменту фактичного отримання від Боржника боргу за Контрактом N14-07/02-6-Л від "14" липня 2004 р. в сумі 122 620,11 грн.; б) суму неустойки (пені), суму інфляційних втрат та три проценти річних, що будуть стягнені Цесіонарієм з Боржника - протягом ста календарних днів з моменту надходження цих коштів на рахунок Цесіонарія".
Однак, як слідує з матеріалів справи, на думку позивача Договір №3 відступлення прав вимоги (цесії) від 25.03.2010 року укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2 є недійсний, на тій підставі (як зазначає позивач), що Костенко О.Д. (директор Виробничо-комерційної приватної фірми "ОСС ПЛЮС") не підписував Договір №3 відступлення прав вимоги (цесії) від 25.03.2010 року та повідомлення про відступлення прав вимоги 20.04.2010 року, а також не видавав довіреність від імені Виробничо-комерційної приватної фірми "ОСС ПЛЮС" на підписання вищевказаного договору.
На підтвердження свої позовних вимог позивач надав суду копію нотаріально посвідченої Заяви Костенка О.Д. про те, що він не підписував Договір №3 відступлення прав вимоги (цесії) від 25.03.2010 року та повідомлення про відступлення прав вимоги 20.04.2010 року, а також не видавав довіреність від імені Виробничо-комерційної приватної фірми "ОСС ПЛЮС" на підписання вищевказаного договору (копія заяви міститься в матеріалах справи).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Договір, укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2 за своєю правовою природою є договором відступлення прав вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд зазначає, що Контрактом N14-07/02-6-Л від "14" липня 2004 р. не передбачено отримання згоди боржника на відступлення кредиторам прав вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові
Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Як вбачається з матеріалів справи Договір №3 відступлення прав вимоги (цесії) від 25.03.2010 року та повідомлення про відступлення прав вимоги 20.04.2010 року підписано Костенко О.Д. та скріплено печаткою Виробничо-комерційної приватної фірми "ОСС ПЛЮС".
Відповідно до ч. 2 ст. 241 ЦК України наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
24.03.2011 року між відповідачем-1 та відповідачем-2 підписано Додаткову угоду № 1 до Договору № 2 відступлення прав вимоги (цесії) від 25 березня 2010 року, ухвалення угоди було скріплено підписом Костенка О.Д. та печаткою Виробничо-комерційної приватної фірми "ОСС ПЛЮС", що свідчить про схвалення відповідачем-1 Договору №2 відступлення прав вимоги (цесії) від 25.03.2010 року.
Згідно з п. 3.4. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.
Таким чином, суд дійшов до висновку що відповідач-1, підписавши 24.03.2011 року Додаткову угоду № 1 до Договору № 2 відступлення прав вимоги (цесії) від 25 березня 2010 року фактично схвалив договір про відступлення прав вимоги.
Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 року, порушення вимог закону щодо укладення правочину в письмовій формі є підставою для визнання його недійсним лише в разі, коли це прямо передбачено законом, зокрема статтями 547, 719, 981, 1055, 1059, 1107, 1118 ЦК тощо. Необхідно звернути увагу судів, що зі змісту абзацу другого частини першої статті 218 ЦК не може доводитися свідченням свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобов'язань, що виникли з правочину. Випадки, коли свідчення свідків допускаються як засіб доказування факту вчинення правочину, у ЦК визначені прямо (частина друга статті 937, частина третя статті 949 ЦК).
Як вбачається з матеріалів справи, підстава на якій позивач просить суд визнати недійсним Договір № 3 відступлення прав вимоги (цесії) від 25 березня 2010 року - є нотаріально посвідчена заява Костенка О.Д. про те, що він не підписував Договір №3 відступлення прав вимоги (цесії) від 25.03.2010 року та повідомлення про відступлення прав вимоги 20.04.2010 року, а також не видавав довіреність від імені Виробничо-комерційної приватної фірми "ОСС ПЛЮС" на підписання вищевказаного договору
Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того що заява на яку посилається позивач, як на підставу визнання Договору недійсним, дійсно була підписана і відправлена Костенком О.Д. (директором Виробничо-комерційної приватної фірми "ОСС ПЛЮС").
Крім того, рішенням Господарського суду м. Києва від 01.11.2010 року у справі №33/349 (суддя Мудрий С.М.), яке частково змінено Постановою Київського апеляційного господарського суд від 16.03.2011 року, встановлено: "що спірні договори відповідають вимогам ст. ст. 203, 205, 208 ЦК України, а відтак підстави для визнання їх недійсними повністю чи у відповідній частині немає".
Згідно з ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Таким чином, за результатами розгляду справи суд прийшов до висновку що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а тому позовні вимоги про визнання недійсним Договору №3 відступлення прав вимоги (цесії) від 25.03.2010 року не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, -
В позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" до Виробничо-комерційної приватної фірми "ОСС ПЛЮС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Буревісник майбутнього", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 Костенка Олександра Денисовича про визнання Договору № 2 відступлення прав вимоги (цесії) № 3 від 25 березня 2010 року - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено 03.10.2013
Суддя Лиськов М.О.