ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/13801/13 20.09.13
За позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»
до Публічного акціонерного товариства «Київенерго»
про спонукання до вчинення дій
Суддя Пригунова А.Б.
Представники:
від позивача: Глотова С.О.
від відповідача: Телюк С.О.
Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про спонукання до вчинення дій, а саме - зобов?язати Публічне акціонерне товариство «Київенерго» передати на баланс Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» за актами приймання-передачі ОЗ-1 нежилі приміщення за адресою м. Київ, вул. Заньковецької, 9/9. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вищевказані приміщення рішенням Київської міської ради № 360/9417 від 22.05.2013 р. «Про передачу нежитлових приміщень» закріплено за Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» на праві господарського відання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2013 р. порушено провадження у справі № 910/13801/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21.08.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
У процесі провадження у справі позивач подав клопотання про припинення провадження у справі, яке обґрунтовує тим, що нежилі приміщення за адресою м. Київ, вул. Заньковецької, 9/9 приватизовані та укладено відповідний договір купівлі-продажу, у зв'язку з чим, на думку позивача, відсутній предмет спору у даній справі.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що рішенням Київської міської ради № 360/9417 від 22.05.2013 р. «Про передачу нежитлових приміщень» не визначено термін його виконання.
Крім того, відповідач зазначає, що спірне майно перебуває у володінні та користуванні Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на підставі угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва від 27.09.2001 р., яка є чинною, а відтак - у відповідача відсутній обов'язок щодо передачі спірних приміщень позивачу.
Розгляд даної справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши клопотання позивача про припинення провадження у справі, суд відмовляє у його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи. Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
В той же час, обставини на які посилається позивач в обґрунтування заявленого клопотання, не свідчить про припинення існування предмету спору та відсутність неврегульованих питань між сторонами, а відтак - у суду відсутні підстави для припинення провадження у справі.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.
У судовому засіданні 20.09.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
22.05.2013 р. Київською міською радою прийнято рішення № 360/9417 «Про передачу нежитлових приміщень» відповідно до якого за Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» на праві господарського відання закріплено нежитлові приміщення загальною площею 444, 0 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Заньковецької, 9/9 та визначено Публічному акціонерному товариству «Київенерго» передати вищевказані приміщення.
Відповідно до п. 4 рішення Київської міської ради № 360/9417 «Про передачу нежитлових приміщень» виконавчому органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) доручено внести в установленому порядку зміни до угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва від 27.09.2001 р., укладеної між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» та Київською міською державною адміністрацією.
12.06.2013 р. позивач звернувся до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» з листом № 155/1/16-2983 від 11.06.2013 р. про оформлення актів приймання-передачі основних засобів на нежитлові приміщення загальною площею 444, 0 кв.м. по вул. Заньковецької, 9/9 у місті Києві відповідно до рішення Київської міської ради № 360/9417 «Про передачу нежитлових приміщень».
02.07.2013 р. Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» звернулось до відповідача з вимогою № 155/1/11-3341 від 01.07.2013 р. про оформлення актів приймання-передачі нежитлових приміщень загальною площею 444, 0 кв.м. по вул. Заньковецької, 9/9 у місті Києві.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідач ухиляється від виконання рішення Київської міської ради № 360/9417 «Про передачу нежитлових приміщень» щодо передачі на баланс Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» нежитлових приміщень загальною площею 444, 0 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Заньковецької, 9/9, у зв'язку з чим вважає за необхідне звернутись до суду з вимогою про зобов'язання Публічне акціонерне товариство «Київенерго» вчинити відповідні дії.
Нормативно обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на норми ст. 136 Господарського кодексу України та Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», якими визначено правовий статус майна, переданого у господарське відання та порядок його обліку на балансі підприємства.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні не вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 133 Господарського кодексу України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України. Майно суб'єктів господарювання може бути закріплено на іншому праві відповідно до умов договору з власником майна.
Відповідно до ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.
Тобто, право господарського відання є правовою формою реалізації права державної і комунальної власності спеціально створеними суб'єктами різних організаційно-правових форм, які у встановленому порядку набувають статусу юридичної особи. Дані юридичні особи отримують певну сукупність прав та обов'язків, які дають їм змогу здійснювати функції власника. При цьому власником їх майна залишається держава, або відповідна територіальна громада.
Згідно зі ст. 144 Господарського кодексу України майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати, зокрема, з актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у випадках, передбачених законом.
За приписами ст. 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
У відповідності до ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.
Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Тож, приймаючи рішення № 360/9417 від 22.05.2013 р. «Про передачу нежитлових приміщень», Київська міська рада фактично реалізувала визначені нормами чинного законодавства України повноваження щодо розпорядження комунальним майном.
В той же час, суд відзначає, що згідно зі ст. 145 Господарського кодексу України майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону.
У відповідності до стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності баланс є саме формою бухгалтерського обліку, звітом про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал та, відповідно не визначає і не встановлює правовий режим майна, яке перебуває на балансі такого підприємства.
За приписами ст. 11 Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» баланс підприємства є складовою фінансової звітності підприємства.
Згідно зі ст. 9 Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Тобто, баланс, як форма бухгалтерського обліку, ведеться та складається самим підприємством, виходячи із наявних у нього активів, зобов'язань та власного капіталу.
Таким чином, прийняття на облік основних засобів та матеріальних активів належить до компетенції підприємства.
В той же час, суд відзначає, що відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Тож, передумовою звернення до суду є порушення, невизнання або оспорювання прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наведених ним обґрунтувань, враховуючі встановлені судом обставини, на підставі вищевказаних норм законодавства України, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача та відмовляє у позові в повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
У задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 20.09.2013 р.
Суддя Пригунова А.Б.