Справа № 169/589/13-ц
Провадження № 2/169/203/13
Категорія: 26
01 жовтня 2013 року смт. Турійськ
Турійський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Турак О.В.
при секретарі Луцик Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 28 листопада 2005 року між закритим акціонерним товариством комерційним банком “ПриватБанк” та ОСОБА_1 укладений договір, згідно якого останній отримав кредит в розмірі 1900 доларів США встановленого кредитного ліміту на платіжну картку на строк, який відповідає терміну дії картки, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1.83 % на місяць з розрахунку 360 днів у році. Банк умови договору виконав в повному обсязі, а позичальник ОСОБА_1, порушуючи їх, несвоєчасно здійснював повернення кредиту, в зв'язку з чим у нього станом на 29 березня 2013 року виникла кредитна заборгованість в сумі 5753.76 доларів США. Оскільки ОСОБА_1 не бажає сплатити зазначений борг добровільно, позивач просив стягнути з нього вказану заборгованість, а також 459.73 грн. витрат по сплаті судового збору.
У дане судове засідання представник позивача ОСОБА_2 не з'явилася, однак подала до суду заяву, в якій вказала, що позов підтримує з підстав, викладених у позовній заяві, не заперечує проти заочного розгляду справи та просила позов задовольнити і розглядати справу без участі представника Банку.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, хоч був вчасно і належним чином повідомлений про дату, час та місце його проведення, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, згідно якого судову повістку вручено йому особисто 26 вересня 2013 року, про причини неявки суд не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності не подавав.
Разом з тим, відповідачем через канцелярію суду подано заперечення на позовну заяву від 10 вересня 2013 року, де він просить у позові відмовити у зв'язку зі спливом позовної давності. Крім того, відповідач зазначає, що додані до позовної заяви ОСОБА_3 і правила надання банківських послуг не містять вказівку про час їх прийняття, тому неможливо зробити висновок про те, чи поширюють вони свою дію на кредитний договір від 28 листопада 2005 року і чи ці ОСОБА_3 з ним узгоджувались.
За відсутності заперечень представника позивача та відповідно до вимог ст. 224 ЦПК України суд проводить заочний розгляд даної справи на підставі наявних у справі доказів.
Враховуючи, що в дане судове засідання не з'явилися всі особи, які беруть участь у справі, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково. При цьому суд виходив з наступного.
28 листопада 2005 року між закритим акціонерним товариством комерційним банком “ПриватБанк”, правонаступником якого є публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» згідно п. 1.1 Статуту, та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, згідно якого останній отримав кредит в розмірі 1900 доларів США встановленого кредитного ліміту на платіжну картку на строк, який відповідає терміну дії картки, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1.83 % на місяць з розрахунку 360 днів у році.
З заяви позичальника ОСОБА_1 вбачається, що 28 листопада 2005 року йому було надано кредит в сумі 1900 доларів США (а. с. 5).
ОСОБА_3 та правил надання банківських послуг, що діяли в момент укладення сторонами договору, слідує, що відповідач зобов'язувався сплачувати відсотки по кредитному договору, інші платежі, зокрема, штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову за порушення строків оплати більш ніж на 120 днів (п. 8.6), та він належно був ознайомлених з даними умовами та правилами і засвідчив своє погодження з ними, що стверджується його підписом на заяві (а. с. 5).
Відповідно до п. 5.3 ОСОБА_3 та правил надання банківських послуг право змінювати розмір наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в односторонньому порядку, за власним рішенням банку і без попереднього повідомлення клієнта.
Згідно п. 9.12 ОСОБА_3 і правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонговується на такий же строк. Докази припинення дії договору в матеріалах справи відсутні.
Частина 1 ст. 1054 ЦК України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредити) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
При цьому згідно ч. 2 вказаної статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика", якщо інше не встановлено параграфом 2 "Кредит" і не випливає із суті кредитного договору.
Тому, відповідно до вимог ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідач ОСОБА_1 взяті на себе за кредитним договором зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим у нього станом на 29 березня 2013 року виникла заборгованість у розмірі 1977.76 доларів США за кредитом та 3442.41 доларів США по процентах за користування кредитом, розмір яких відповідач не оспорює.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 62.58 доларів США штрафу (фіксована частина) та 271.01 доларів США (процентна складова).
Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, встановлених договором або законом, є сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Поняття та види неустойки визначено у ст. 549 ЦК України, за змістом якої неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Разом з тим, умова договору про сплату фіксованого штрафу у розмірі 500 грн. не відповідає визначеному законом змісту цього поняття та його правовій природі як грошової суми, що обчислюється відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України, що носить імперативний характер, у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а тому підстав для її стягнення немає, оскільки встановлення розміру штрафу як неустойки у фіксованій твердій грошовій сумі законом не передбачено і відступлення від таких положень закону відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України не допускається.
Таким чином позовні вимоги в частині стягнення з відповідача нарахованої Банком суми штрафу 62.58 доларів США (500 грн.) до задоволення не підлягають.
Нараховані позивачем 271.01 доларів США (5% від суми позову) підставі на підлягають до стягнення відповідно до ст. ст. 549, 611 ЦК України, п. 8.6 ОСОБА_3 і правил надання банківських послуг.
Доводи відповідача щодо пропуску позивачем строків позовної давності є безпідставними, виходячи з наступних міркувань.
Відповідно до ст.ст. 256, 257, 258, 261, 267 ЦК України, загальна позовна давність, тобто строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до п. 9.12 ОСОБА_3 та правил надання банківських послуг, з якими відповідач був ознайомлений шляхом власноручного підписання заяви про видачу кредитної картки, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на такий же термін.
Пунктом 6.4 ОСОБА_3 та правил надання банківських послуг передбачено, що у випадку незгоди зі змінами правил та/або тарифів банку, позичальник зобов'язаний надати банку письмову заяву про розірвання цього договору і здійснити погашення заборгованості перед банком (у випадку, якщо вона є), і в тому числі заборгованість, яка виникла протягом 30 днів з моменту повернення карт, виданих держателю і його довіреним особам. При незгоді зі списанням коштів по картрахунку письмово проінформувати банк про це протягом 35 днів з моменту списання.
Таке свідчить про те, що сторони, укладаючи зазначений договір, досягли згоди, що по закінченню строку його дії відповідна картка продовжується банком на новий строк, якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не поступило письмової заяви держателя про закриття картрахунку, а відтак продовжується строк дії кредитного договору, тобто, момент досягнення домовленості вважається таким, що настав.
Таким чином, на підставі умов кредитного договору, строк дії картки та строк дії кредитного договору поновлюється кожного разу зі спливом терміну дії картки.
Із матеріалів справи вбачається, що з моменту укладення кредитного договору - 28 листопада 2005 року ніхто зі сторін до цього часу не заявив про намір його припинити. У свою чергу, відповідач не надав банку письмової заяви про закриття картрахунку.
За таких обставин строк дії картки, у тому числі і строк дії кредитного договору, пролонгувався з кожним роком і діяв до 28 листопада 2012 року.
Також не заслуговують на увагу суду заперечення відповідача щодо поширення дії ОСОБА_3 та правил надання банківських послуг на кредитний договір та узгодження з ним цих умов, оскільки наказом ПриватБанку від 24 травня 2005 року №С-89 запроваджено спрощену форму укладення договору, що складається із ОСОБА_3 надання банківських послуг і Правил користування платіжною карткою, наказом ПриватБанку від 09 жовтня 2005 року №С-205 затверджено версію ОСОБА_3 та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 23 серпня 2005 року №С-169. Тому додані до позовної заяви ОСОБА_3 та правила надання банківських послуг були чинними на час укладення кредитного договору 28 листопада 2005 року, та відповідач належно був ознайомлених з даними умовами та правилами і засвідчив своє погодження з ними, що стверджується його підписом на заяві (а. с. 5).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 14 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», згідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв'язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.
Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором, що підлягає стягненню, становить 5691.18 доларів США: 1977.76 доларів США за кредитом та 3442.41 доларів США по процентах за користування кредитом, 271.01 доларів США штрафу, що відповідно до встановленого Національним банком України офіційного курсу гривні до долара США станом на 01 жовтня 2013 року (100 доларів США - 799 грн.) еквівалентно 45472.53 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність в даному випадку передбачених законом підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, оскільки останній порушив його умови, що виразилося у неналежному виконанні договірних зобов'язань, а саме - в простроченні платежів згідно з умовами договору та неповерненні кредитних коштів у визначений договором строк.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України пропорційно до задоволених позовних вимог суд стягує з відповідача в користь позивача 454.72 грн. витрат по сплаті судового збору.
На підставі викладеного, ст.ст. 526, 530, 1054 ЦК України та керуючись ст.ст. 11, 58-60, 88, 197, 209, 213-215, 218, 224, 228 ЦПК України, суд
Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 5691.18 доларів США, що відповідно до встановленого Національним банком України офіційного курсу гривні до долара США еквівалентно 45472.53 грн. (сорок п'ять тисяч чотириста сімдесят дві грн. 53 коп.).
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 454.72 грн. (чотириста п'ятдесят чотири грн. 72 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Заочне рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Турійський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий /підпис/
Суддя Турійського районного суду О.В.Турак