Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/781/2419/13Головуючий у суді І-ї інстанціїМохонько В.В.
Доповідач Белінська І. М.
Іменем України
25.09.2013 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
Белінської І.М. - головуючої,
Гайсюка О.В.,
Карпенка О.Л.,
при секретареві - Ткаченко Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_6, Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області,- про визнання його таким, що втратив право користування жилим будинком, та про зняття його з реєстрації місця проживання, - за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 22 травня 2013 року,
У листопаді 2012 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання його таким, що втратив право користування жилим будинком АДРЕСА_1, та про зняття його з реєстраційного обліку.
В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що зазначений будинок належить на праві спільної часткової власності ( по ? частці кожному) їй та її дідькові - ОСОБА_6, залученого до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Відповідач проживав у цьому будинку з її матір»ю, ОСОБА_7, однією сім»єю, як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу, і був зареєстрований у ньому.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 померла. Після її смерті відкрилась спадщина на ? частку зазначеного жилого будинку з господарськими будівлями, яку вона, позивачка, успадкувала, набувши таким чином право на спадщину на ? частку жилого будинку.
З часу набуття нею права власності на ? частку жилого будинку відповідач не проживає у ньому, не оплачує комунальні послуги. Місце його фактичного проживання їй невідомо.
Посилаючись на те, що ОСОБА_5 більше одного року не проживає за місцем реєстрації, не є членом її сім»ї, позивачка просила усунути їй перешкоди у користуванні належним їй жилим будинком шляхом визнання його таким, що втратив право користування цим будинком, та зняття його з реєстрації.
Рішенням Кіровського районного суду м.Кіровограда від 22 травня 2013 року ОСОБА_4 у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги. Вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши пояснення ОСОБА_4, яка просила задовольнити скаргу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вирішила, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач у спірне помешкання вселився як член сім»ї колишнього власника житла, ОСОБА_7, і 26.09.2006 року був зареєстрований у спірному будинку за її згодою за місцем свого постійного проживання.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 померла. На підставі свідоцтва про право на спадщину від 24.04.2010 року позивачка набула право на спадщину на ? частку спірного будинку, інша ? частка належить на праві власності ОСОБА_6, брату ОСОБА_7, який не заперечує проти проживання ОСОБА_5 у домоволодінні.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд вважав, що оскільки інший співвласник житла, ОСОБА_6, не заперечує проти проживання ОСОБА_5 у будинку, а жилий будинок не поділено співвласниками у натурі, що перешкоджає визначити, у якій частині будинку фактично мешкає відповідач, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Висновки суду відповідають обставинам справи та ґрунтуються на повному та всебічному з»ясуванні обставин, які мають значення для справи, правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права.
Частиною 1ст.15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1ст.16 ЦК України).
Так, згідно із ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивачка посилалась на те, що факт реєстрації відповідача у будинку, яким вона користується у цілому і частина якого знаходиться у її власності, завдає їй збитків, оскільки вона змушена оплачувати комунальні послуги з урахуванням користування ними і відповідачем, який не сплачує свою частку витрат на комунальні послуги, на утримання будинку у належному стані, перешкоджає їй оформити субсидію на оплату комунальних послуг. Крім того, у зв»язку з тим, що відповідач отримав декілька банківських кредитів, працівники банків «тероризують» її, погрожуючи описати належне їй та членам її сім»ї майно.
Не заперечуючи, що відповідач вселився у спірний будинок як член сім»ї матері, вважала, що він втратив право користування цим житлом, оскільки він не був і не є членом її сім»ї та не проживає у цьому будинку понад один рік без поважних причин.
З обставин, встановлених судом першої інстанції, вбачається, що після припинення права власності ОСОБА_7 на ? частку спірного будинку у зв»язку із її смертю, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, та набуттям позивачкою права власності на цю частку будинку, вселенням її до будинку разом із членами своєї сім»ї, - відповідач втратив право користування належною їй частиною будинку, оскільки він не є членом сім»ї нового власника, а закон не передбачає переходу прав і обов»язків в частині збереження права користування житлом членів сім»ї колишнього власника у випадку зміни власника будинку.
Судом встановлено, що співвласником спірного будинку у такій же частці є ОСОБА_6, який не заперечує проти проживання відповідача у будинку і, відповідно, визнає за ним право користування частиною будинку, яка належить йому на праві власності.
Оскільки частки співвласників не виділені в натурі або не визначений порядок користування житловим будинком та господарськими приміщеннями позовні вимоги ОСОБА_4, як власника лише ? частки домоволодіння, про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням задоволені бути не можуть.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність позивачкою факту порушення відповідачем її майнових чи житлових прав. ЇЇ доводи про те, що фактично між співвласниками склався такий порядок користування жилим будинком та господарськими спорудами, за яким її мати ОСОБА_7 фактично користувалась для проживання жилим будинком у цілому, а ОСОБА_6 - флігелем, не доводять того факту, що ОСОБА_8 набула права користування усім будинком, оскільки вона є власником лише ? частки як жилого будинку так і господарських споруд. Крім того, не надано доказів того, що приміщення, у якому фактично проживає ОСОБА_6, має статус жилого.
Невизначеність порядку користування житловим будинком та господарсько-побутовими будівлями між співвласниками за умови згоди іншого співвласника на проживання відповідача у спірному будинку унеможливлює встановлення факту порушення відповідачем права власності позивачки.
Згідно із ст.150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру. Користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
ОСОБА_5 не є членом сім»ї ОСОБА_6, проте, останній, як власник ? частки будинку та господарсько-побутових будівель, вправі розпоряджатися належною йому власністю на власний розсуд, у тому числі здавати належне йому житло або його частку в оренду, надавати його у безоплатне користування третім особам на певний строк або безстроково і т.ін.
З пояснень ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вбачається, що відповідач фактично проживає у флігелі з ОСОБА_6, оскільки позивачка не дозволяє відповідачу проживати у будинку.
Не підлягає задоволенню позов і з підстав, передбачених ч.2ст.405 ЦК України, оскільки це правило стосується членів сім»ї власника або колишніх членів сім»ї власника. Позивачка заперечувала той факт, що відповідач був або є членом її сім»ї, або колишнім членом її сім»ї. Відповідач зі своєї сторони також не доводив цього факту.
Отже, позовні вимоги заявлені з підстав, які є взаємовиключними. В апеляційній скарзі позивачка наголошує на тому, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми ч.1,ч.3ст.156 ЖК, ч.1ст.405 та ч.1ст.402 ЦК України, чим підтверджує, що вона не вважає відповідача ні колишнім, ні теперішнім членом своєї сім»ї.
За змістом ст.7 Закону України від 11.12.2003 року № 1382-1У «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою. Оскільки суд відмовив у визнанні відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням,- відсутні підставі і для задоволення позову в частині про усунення перешкод у користуванні будинком шляхом зняття відповідача з реєстрації місця проживання.
Колегія суддів не встановила підстав, за яких відповідно до ст.309 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в апеляційному порядку. Рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 22 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 20 днів з дня набрання нею законної сили.