Справа № 09/5191а
"15" грудня 2006 р., 10 год. 20 хв. м. Черкаси
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М.,
при секретарі -Лавріненко С.І.
за участю представників сторін: позивача -Криворотько Н.С головний бухгалтер, Іоненко В.П. за довіреністю, відповідача - Савенко Ю.Н. держподатінспектор за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Таурас-Фенікс ЛТД»м. Черкаси до Державної податкової інспекції у місті Черкаси про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Подано адміністративний позов про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 05 жовтня 2006 року №0004322200/0 про визначення суми податкового зобов'язання по пені в сумі 5065,00 грн. за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (далі -спірне рішення), з підстав невідповідності його чинному законодавству.
Позовні вимоги мотивовані наступним:
- висновок відповідача про прострочення 90-денного терміну надходження оплаченого товару, який надійшов на митну територію 07.05.2006 року, не відповідає фактичним обставинам справи та Положенню про відкриття та функціонування кореспондентських рахунків банків -резидентів та нерезидентів в іноземній валюті та кореспондентських рахунків банків-нерезидентів у гривнях», затвердженого постановою Правління НБУ від 26 березня 1998 року №118, зокрема, його п.4.3;
- платіжне доручення №34 про перерахування нерезидентові 539308,45 грн. дійсно було здано до банку 03.02.2006 року, але кошти в цей день були перераховані не нерезиденту, а на відповідний аналітичний рахунок цього ж банку, і тільки 06.02.2006 року кошти були перераховані нерезиденту, що підтверджується відміткою банку на обороті аркушу 1 Договору та платіжним дорученням ЧФ ВАТ «Міжнародний комерційний банк» №2102835 від 06.02.2006 року;
- відповідно до ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» 90 календарних днів, протягом яких імпортер-резидент повинен отримати попередньо оплачений товар, відлічується з моменту здійснення авансового платежу на користь постачальника продукції;
- оскільки кошти були фактично перераховані 06.02.2006 року, граничний 90-денний термін поставки, передбачений ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» закінчувався 07.05.2006 року, саме у цей день оплачений товар перетнув митний кордон України.
Відповідач у письмових запереченнях позовні вимоги не визнав, вважаючи спірне рішення обґрунтованим та законним. При цьому відповідач послався на Інструкцію НБУ про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затверджену постановою НБУ від 24.03.1999 року №136, якою передбачено, що відлік законодавчо встановленого строку розрахунків банк починає з наступного календарного дня після здійснення авансового платежу чи виставлення векселя. Згідно вказаної інструкції ЧФ ВАТ «Міжнародний комерційний банк» повідомленням №04/0667/0640 від 02.06.2006 року вказав на порушення позивачем при виконанні договору №91-В від 20.12.2005 року законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортно-імпортними операціями.
Згідно ст. 150 КАС України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 14 по 15 грудня 2006 року.
В судовому засіданні:
- представники позивача підтримали позовні вимоги, спростовуючи доводи відповідача послались на те, що банк не заперечував факт перерахування коштів 06.02.2006 року, про що також вказано в повідомленні банку як P.S. і не заперечується той факт, що грошові кошти перераховані саме 06.02.2006 року;
- представник відповідача заперечила проти позову з підстав, викладених у письмових запереченнях, також послалась на лист-відповідь управління НБУ в Черкаській області від 15.11.2006 року про розгляд інформації щодо визначення банківською установою моменту перерахування коштів, у якому вказані нормативні акти, якими керувався банк при визначені терміну надходження товару в Україну.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
На підставі направлення, виданого ДПІ у місті Черкаси від 28.09.2006 року №163/01-119, податковим ревізором-інспектором по контролю у сфері зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) відповідача, проведена позапланова документальна перевірка з питань дотримання позивачем вимог валютного законодавства, за результатами якої складений акт від 29.09.2006 року №108/22-0/32940653 (далі -акт перевірки).
Перевіркою встановлено, що позивач здійснював операції з імпорту обладнання відповідно до зовнішньоекономічного договору від 20.12.2005 року №91-В «Про виготовлення та поставку обладнання», укладеного між позивачем та ЗАТ «Таурас-Фенікс» (Росія, Санкт-Петербург (далі -Договір).
Згідно умов Договору позивач сплатив ЗАТ «Таурас-Фенікс» 178332,0 євро (1095204,88 грн., у тому числі 88508,0 євро (539308,45 грн.) платіжним дорученням від 03.02.2006 року №34, як попередня оплата за обладнання по договору №91-В від 20.12.05 року. Згідно Договору датою оплати вважається дата надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника (розділ 3 Договору).
До податкової інспекції банк направив повідомлення від 02.06.2006 року, у якому вказав, що ТОВ «Таурас-Фенікс ЛТД» (позивач у справі, резидент) 03.02.2006 року здійснив попередню оплату в сумі 539308,45 грн. (88508,0 євро), термін надходження товару -04.05.2006 року. Після позначки «P.S.» банк у повідомленні відмітив, що з рахунку клієнта кошти списані 03.02.2006 року, фактично з транзитного рахунку кошти списані 06.02.2006 року (згідно Постанови НБУ №118 від 26.03.98). 10.05.2006 року оформлена ВМД №9020000007/6/701549 на 178332,00 євро, заборгованість на 01.06.2006 року відсутня. Згідно відміток на ВМД перетин митного кордону товаром - 07.05.2006 року.
Згідно реєстру д-ів по дебету банку платника, банк перерахував платіж в сумі 539308,45 грн. згідно Постанови НБУ №118 від 26.03.1998 року для подальшого перерахування ЗАТ «Таурас-Фенікс», Росія. Платіжним дорученням №2102835 від 06.02.2006 року ЧФ ВАТ «Міжнародний комерційний банк» здійснив перерахування попередньої оплати в сумі 539308,45 грн. отримувачу - Промбудбанк в банк отримувача - КБ «Приватбанк», м. Дніпропетровськ.
На звороті 1-го аркуша екземпляру Договору позивача, банк здійснив відмітки про оплату суми 539308,45 грн. 06.02.2006 року.
В акті перевірки відповідач вказав, що за вказаних обставин граничний термін надходження товару по авансовому платежу -04.05.2006 року, обладнання вартістю 178332 євро надійшло 07.05.2006 року (ВМД від 10.05.2006 року №701549), тобто з порушенням вимог ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.94 року №185/94-ВР (зі змінами і доповненнями). Відповідно до ст.4 вказаного Закону за дане порушення нараховується пеня в розмірі 0,3% від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення по курсу на момент виникнення заборгованості, що становить за період з 04.05.2006 року по 07.05.2006 року, згідно розрахунків - додатків №1,2 до Договору -5065,00 грн.
За вказаними встановленими обставинами, на підставі акту перевірки, згідно ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» відповідач прийняв спірне рішення, за яким визначив податкове зобов'язання по пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД за основним платежем в сумі 5065 грн.
Розглянувши доводи сторін, матеріали справи, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню з огляду на наступне.
Сторонами не заперечуються фактичні обставини справи.
Предметом спору є відлік законодавчо встановленого 90-денного граничного терміну розрахунків за імпортом товарів. Позивач вважає, що відлік цього терміну починається з дати авансового платежу нерезиденту, який обліковує з дати фактичного перерахування коштів з України нерезиденту та відміток у Договорі про їх перерахування, який значиться -06.02.2006 року; а відповідач вважає, що відлік цього терміну починається з дати списання коштів з поточного рахунку позивача згідно платіжного доручення, виставленого в банк позивача, який значиться - 03.02.2006 року. Тому за висновками відповідача товар повинен був надійти в Україну 04.05.2006 року, а за доводами позивача - 07.05.2006 року.
До спірних правовідносин відповідач обґрунтовано застосував Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», яким встановлено порядок розрахунків в іноземній валюті при здійсненні експортно-імпортних операцій та відповідальність за недотримання термінів розрахунків.
Статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» визначено, що виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.
Згідно зі ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, у разі коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Позивач є резидентом, здійснював операції імпорту обладнання відповідно до Договору.
При визначенні відліку законодавчо встановленого 90-денного терміну розрахунків в іноземній валюті, розгляді питань розрахунків за імпортними операціями, які мають місце у даному випадку, необхідно також керуватися іншими законодавчими актами, зокрема, нормами Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 року №959-ХІІ (зі змінами і доповненнями) та нормативними актами Національного банку України.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» переказ валютних коштів за межі України -це переказ грошових (валютних) коштів на користь (на рахунок) іноземного суб'єкта господарської діяльності або банківсько-кредитну установу, що не є суб'єктом господарської діяльності України.
Згідно умов зовнішньоекономічного Договору, укладеного позивачем з нерезидентом, датою оплати вважається дата надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника (нерезидента).
Відповідно до пункту 3.2 Інструкції про порядок здійснення контролю й отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління НБУ від 24.03.1999 року №136, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 року за №338/3631, при здійсненні розрахунків за імпортними операціями - відлік законодавчо встановленого строку розрахунків банк починає з наступного календарного дня після дня здійснення операцій, указаних у п.3.1 цієї Інструкції. Отже початком відліку законодавчо встановленого терміну розрахунків в іноземній валюті при здійсненні резидентом України операції з імпорту є наступний календарний день після дати здійснення авансового платежу, який проведений позивачем.
Відповідно до п.4.3 Положення про відкриття та функціонування кореспондентських рахунків банків -резидентів та нерезидентів в іноземній валюті та кореспондентських рахунків банків-нерезидентів у гривнях, затвердженого постановою Правління НБУ від 26 березня 1998 року №118, «у разі перерахування гривень за укладеними резидентами договорами з нерезидентами уповноважені банки з метою здійснення контролю за відповідністю операції чинному законодавству зобов'язані попередньо зарахувати кошти в гривнях на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 1919 «Інша кредиторська заборгованість за операціями з банками». З цього рахунку наступного робочого дня зазначені кошти можуть перераховуватися на користь нерезидента за умови отримання від клієнта всіх потрібних документів, передбачених цим Положенням, та довідки податкового органу, у якому резидент зареєстрований як платник податків, про те, що у клієнта немає заборгованості за платежами перед бюджетом на дату звернення».
Вимогами пункту 4.4 розділу 4 Положення про оформлення та подання клієнтами платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металах до уповноважених банків і інших фінансових установ та порядок їх виконання, затвердженого постановою Правління НБУ від 05.03.2003 року №82 зі змінами і доповненнями, передбачено, що під час здійснення клієнтами переказу іноземної валюти, яка попередньо не купувалася на міжбанківському валютному ринку України, на оригіналах та копіях документів, що були підставою для здійснення переказу робиться відмітка уповноваженого банку, яка містить дату здійснення переказу іноземної валюти, її суми та код (цифровий або літерний код іноземної валюти відповідно до Класифікатора).
При здійсненні перерахування гривневих коштів позивача за межі України на оригіналах та копіях документів, що були підставою для здійснення переказів, банком робилася відмітка, яка містила дві дати, а саме:
- дата списання коштів з поточного рахунку позивача із одночасним зарахуванням їх на аналітичний рахунок балансового рахунку 1919, як «списано»;
- дата списання цих коштів з рахунку 1919 із одночасним перерахуванням їх на кореспондентський рахунок ТОВ «Пробудбанк», відкритого в Приватбанку, м. Дніпропетровськ, як «оплачено».
З огляду на викладене, суд вважає, що датою здійснення авансового платежу нерезиденту є дата фактичної оплати на рахунок іноземного суб'єкта господарської діяльності, як передбачено Договором та ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Виходячи з відміток банку, -це дата як «оплачено», тобто 06.02.2006 року, а не дата як «списано» - 03.02.2006 року, тому 90-денний термін надходження обладнання в Україну - не пізніше 07.05.2006 року, а не 04.05.2006 року, як визначив відповідач.
При цьому суд враховує те, що день подання позивачем до банку платіжного доручення приходиться на 03.02.2006 року, день тижня - п'ятниця, а день перерахування коштів нерезиденту -06.02.2006 року, день тижня - понеділок. Тобто валютні кошти знаходились на території України до 06.02.2006 року. Обладнання фактично надійшло в Україну 07.05.2006 року, що не заперечується відповідачем.
За таких обставин суд вважає, що обладнання по Договору надійшло в Україну без перевищення 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу, тому відсутні правові підстави для застосування відповідальності, встановленої ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Відповідач помилково визначив відповідальність за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, як податкове правопорушення, відповідно, помилково визначив податкове зобов'язання по пені та прийняв податкове повідомлення-рішення, замість рішення.
Відповідальність, встановлена Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, - є адміністративно-господарською відповідальністю, яка застосовується за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Загальні засади відповідальності учасників господарських відносин, визначені главою 24 Господарського кодексу України. Однак формальні порушення не є достатньою підставою для визнання протиправним рішення про застосування штрафних санкцій за умов доведеності фактів порушення.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 КАС України, тобто за наявності підстав для звільнення від доказування, які у даній справі відсутні. В адміністративних справах про протиправність рішення, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач не спростував доводи позивача, не довів факт порушення позивачем термінів розрахунків у сфері ЗЕД та правомірність свого рішення. Вимоги позивача суд вважає законними, спірне рішення протиправним, отже підлягаючим скасуванню.
Відповідно до ст. 94 КАС України з Державного бюджету на користь позивача підлягає відшкодуванню, сплачений ним судовий збір в сумі 3,40 грн.
Керуючись ст. ст. 94, 160-163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Черкаси від 05 жовтня 2006 року №0004322200/0 про визначення суми податкового зобов'язання по пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 5065,00 грн.
Стягнути з Державного бюджету України через відділення Державного казначейства України в місті Черкаси на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Таурас-Фенікс ЛТД»м. Черкаси, вул. Гоголя, 287, ідентифікаційний код 32940653 - 3,40 грн. судових витрат.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка підлягає поданню до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ Н.М.Курченко
Постанова складена в повному обсязі 21 грудня 2006 року