"28" грудня 2006 р. Справа № 02/5170
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д.,
із секретарем судового засідання Олененко С.П., за участю представників:
позивача: Мєняйлов Г.В. -директор, Филь О.М.- за довіреністю,
відповідача: Коваль О.О. - директор, Ганноченко О.В. - за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу
за позовом кредитної спілки “Добросвіт»
до відкритого акціонерного товариства “Євро-Азіатська страхова компанія “Фініст»
про стягнення 19 703 грн. 23 коп.,
третя особа без самостійних вимог на стороні позивача -Тупчій Валентин Олексійович,
Заявлено вимогу про стягнення із відповідача 19 703 грн. 23 коп. страхового відшкодування відповідно до договору страхування № Д117/05-ФК від 01.07.2005 року в зв'язку з невиконанням позичальником Тупчій В.О. своїх зобов'язань за кредитним договором № 00299 від 01.07.2005 року, укладеним ним із позивачем.
Представники позивача у судовому засіданні уточнили розмір позовних вимог та підтримали позов у сумі 18 718 грн. 07 коп., що складає суму, зменшену на суму безумовної франшизи (5% від суми, заявленої в позові) та пояснили, що заявлена у позовній заяві сума складається із боргу позичальника Тупчія В.О. по кредиту 17 617 грн. 58 коп., 1 523 грн. 42 коп. процентів за користування кредитом по 15.03.2006 року, 562 грн. 23 коп. процентів по особливих умовах кредитування згідно пункту 6.5. кредитного договору. Представники позивача у судовому засіданні стверджували, що:
- запропоновані відповідачем варіанти розрахунків страхового відшкодування є неприйнятними, оскільки вони суперечать принципам страхування, правилам страхування кредитів та положенням договору страхування, а третє речення частини 17 статті 9 Закону України “Про страхування» не може застосовуватися, оскільки договором страхування визначено порядок виплати страхового відшкодування і нічого не говориться про часткове відшкодування;
- відповідач повинен відшкодувати не лише проценти за користування кредитом, а й проценти відповідно до особливих умов кредитування, тобто в подвійному розмірі, так як це передбачено кредитним договором та договором страхування;
- проценти повинні бути відшкодовані станом на 15.03.2006 року. тобто на дату настання страхового випадку;
- позичальник Тупчій В.О. не погасив борг перед кредитною спілкою і станом на день розгляду даної справи його заборгованість збільшилася;
- за заявою позивача місцевим судом прийнято рішення та стягнуто із позичальника Тупчія В.О. та із поручителя Онищенка О.А. борг по кредиту і процентах, але знайти їх та виконати рішення суду неможливо, тому борг не зменшується.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти позову з мотивів його безпідставності, стверджуючи, що:
- позивач не виконав свої зобов'язання за договором страхування кредиту від 01.07.2005р. і не вчинив дій щодо перевірки кредитних ризиків та відповідно й страхових ризиків та не надав відповідачу відомостей, які суттєво впливають на виконання зобов'язань за договором від 01.07.2005р., оскільки позичальнику Тупчію В.О. була видана приватним підприємством “Джи Ем Ко» довідка про заробітну плату, однак пізніше було встановлено, що Тупчій В.О. на вказаному підприємстві не працював, а позивач у наданій відповідачу на час укладення договору страхування Декларації гарантував, що він перевірив обсяг, якість, фінансове становище позичальника Тупчія В.О. і заявив, що інформація, яка міститься в Заяві, є достовірною й вичерпною;
- в даних спірних правовідносинах міститься прострочення кредитора (позивача), оскільки позивач не вчинив дій, які передбачені пунктами 5.2.2., 5.2.8. договору страхування від 01.07.2005р. щодо обов'язку позивача надати відповідачу всі відомі йому обставини, що можуть мати істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати про будь-яку зміну страхового ризику, та щодо обов'язку позивача інформувати відповідача про несприятливі обставини, що впливають на можливість своєчасно та в повному обсязі погасити кредит;
- позивач втратив право на відшкодування з боку відповідача завданого позивачу збитку в зв'язку з тим, що позивач відмовився від вимог до позичальника та його поручителя щодо повернення кредиту і сплати відсотків;
- виконаний позивачем розрахунок суми позову відповідач вважає неправильним, стверджуючи, що сума страхового відшкодування повинна розраховуватися лише виходячи із частки, яку становить вказана в договорі страхування страхова сума до розрахованої суми боргу позичальника, як це вказано у третьому реченні частини 17 статті 9 Закону України “Про страхування».
Представники відповідача у судовому засіданні, заперечуючи проти позову, посилалися на доводи і міркування, викладені у відзиві та пояснили, що розрахунки позивачем виконані невірно, оскільки відповідач не страхував підвищені проценти, які на думку відповідача є штрафними санкціями, проценти не можуть нараховуватися по 15.03.2006р., оскільки позивач із 03.02.2006 року розірвав кредитний договір із позичальником Тупчієм В. О. і про це повідомив відповідачу у своїй заяві.
Позичальник Тупчій В.О., який був залучений до участі у справі як третя особа без самостійних вимог на стороні позивача, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, однак, не з'явився у жодне із судових засідань. Суд вважає, що неявка третьої особи у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.
У судовому засіданні оголошувалася перерва із 20.12.2006р. по 28.12.2006р.
Оцінивши докази у справі в їх сукупності, вислухавши пояснення та доводи представників сторін, суд встановив наступне.
Кредитна спілка “Добросвіт» та фізична особа (член спілки) Тупчій Валентин Олексійович уклали кредитний договір № 00299 від 01.07.2005р., за умовами якого позивач зобов'язався надати Тупчію В.О. (як позичальнику) у власність грошові кошти (кредит) у розмірі 20 000 грн. під 36 % річних на 36 місяців із терміном остаточного погашення не пізніше 01 липня 2008 року, на підприємницькі потреби. Позичальник зобов'язався повернути позикодавцю вказану суму коштів та сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 36 % річних в порядку, на умовах і в строки, визначені цим договором. Додатком № 1 до кредитного договору є графік погашення заборгованості по кредиту, в якому визначені суми кредиту і процентів, належні до сплати на 1-ше число кожного місяця протягом всіх років користування кредитом за договором (такі строки сплати коштів відповідають умові пункту 1.3. кредитного договору).
Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором позивач уклав із громадянином Онищенко О.А. договір поруки № 00299/1 від 01.07.2005р., за умовами якого Онищенко О.А. поручився перед позивачем відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником Тупчієм В.О. зобов'язань по кредитному договору.
Крім цього, позивач уклав із відповідачем -ВАТ “Євро-Азіатська страхова компанія “Фініст» - Договір страхування кредиту № Д-117/05-ФК від 01.07.2005р., в пункті 2.1. якого вказано, що об'єктом страхування є майнові інтереси, пов'язані з кредитними ризиками страхувальника (позивача) через отримання збитків внаслідок неповернення (неповного повернення) позичальником за кредитним договором суми кредиту та відсотків.
Як вбачається із поданих позивачем документів: копій видаткового касового ордера № 345 від 01.07.2005р., картки рахунку позичальника, прибуткових касових ордерів від 29.07.2005р., 06.09.2005р., позивач надав позичальнику кошти в сумі 20 000 грн. Однак останній сплатив кошти по кредиту лише частково в сумі 1111,12 грн. за липень та серпень 2005 року та частково сплатив проценти за користування кредитом.
В зв'язку з тим, що позичальник порушив свої зобов'язання за кредитним договором щодо повноти та своєчасності сплати відсотків і частини кредиту відповідно до підписаного сторонами графіку, позивач направив позичальнику Тупчію В.О. лист № 113 від 03.02.2006р. із повідомленням про наявність простроченої заборгованості по кредиту та про те, що позивач, відповідно до умов кредитного договору, розриває із 03.02.2006р. в односторонньому порядку кредитний договір № 00299 від 01.07.2005р. і вимагав від позичальника повністю повернути кредит та повністю виконати зобов'язання за кредитним договором.
Проаналізувавши умови договорів кредитного, страхування, та дій позивача, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступні факти:
- надання позивачем позичальнику Тупчію В.О. кредиту в сумі 20 000 грн.,
- невиконання останнім своїх зобов'язань перед позивачем та неповернення в установлені графіком строки (дати) кредиту і процентів за користування кредитом,
- розірвання позивачем в односторонньому порядку із 03 лютого 2006 року кредитного договору відповідно до пункту 3.2.3. в зв'язку із порушенням позичальником строків повернення кредиту та сплати процентів;
- наявності договірних відносин страхування між позивачем та відповідачем;
- сплати відповідачем 22.12.2005 року страхового відшкодування в сумі 3505 грн. 10 коп. відповідно до надісланої позивачем заяви про страховий випадок в зв'язку з несплатою позичальником кредиту та процентів в установлені графіком дати;
Позивач та відповідач встановили у договорі страхування № Д 117/05-ФК від 01 липня 2005 року всі умови, необхідні для договору страхування, в тому числі сторони вказали, що страхова сума за договором становить 21 000 грн., страховий тариф -3%, франшиза - 1050 грн. У додатковій угоді від 13.12.2005 року сторони змінили умову пункту 3.4. та вказали, що франшиза 5 (пять) % від суми страхового відшкодування, яке підлягає сплаті за страховим випадком.
В пункті 2.4. (в редакції додаткової угоди від 13 грудня 2005 року до договору страхування) сторони визначили, що страховим (и) випадком (ами) є окремий (і) факт (и) прострочення виконання позичальником більше ніж на 30 календарних днів грошового зобов'язання перед страхувальником, а саме:
- зобов'язання позичальника згідно умов кредитного договору повернути суму кредиту або його частину, строк виконання якого настав, але не виконується позичальником більше ніж на 30 днів з моменту закінчення строку виконання;
- зобов'язання позичальника згідно умов кредитного договору сплатити суму відсотків або їх частин, строк виконання якого настав, але не виконується позичальником більше ніж 30 днів з моменту закінчення строку виконання.
В зв'язку з тим, що позичальник ТупчійВ.О. порушив зобов'язання за кредитним договором щодо сплати відсотків і частини кредиту відповідно до підписаного сторонами графіка, що є невід'ємною частиною договору, позивач направив відповідачу заяву від 15.03.2006 року вих. № 265/1 про настання страхового випадку, повідомив про розірвання позивачем кредитного договору відповідно до його умов та просив сплатити страхове відшкодування, в тому числі всю суму кредиту і нараховані проценти станом на 15.03.2006 року.
Суд приходить до висновку, що матеріалами справи доведено факт порушення позичальником умов кредитного договору, правомірність розірвання позивачем кредитного договору, настання страхового випадку, що є підставою для стягнення із відповідача на користь позивача залишку боргу позичальника по кредиту в сумі 17 617 грн. 58 коп.
Також із тексту договору страхування вбачається, що відповідач застрахував майнові інтереси, пов'язані із кредитними ризиками позивача через отримання збитків внаслідок неповернення (неповного повернення) позичальником суми кредиту та відсотків. При цьому в пункті 2.2. договору страхування сторони чітко вказали, що сума кредиту складає 20 000 грн. і кредит виданий зі сплатою 36 % річних. У пункті 2.4. також відсутня вказівка про підвищені проценти. Виходячи із цього, суд вважає неправомірною вимогу позивача про стягнення із відповідача суми, нарахованої позивачем відповідно до пункту 6.5. кредитного договору, а саме суми за особливі умови кредитування (тобто проценти у подвійному розмірі за час прострочення позичальником строків сплати суми кредиту та відсотків), оскільки у договорі страхування про це не вказано. Отже, в цій частині вимога позивача задоволенню не підлягає.
Суд вважає частково правомірною вимогу позивача про відшкодування позивачу із відповідача процентів за користування позичальником кредитом, а саме: правомірною є вимога позивача про стягнення процентів в сумі 828 грн. 36 коп. станом по 02 лютого 2006 року включно, виходячи із того, що з 03 лютого 2006 року позивач розірвав кредитний договір із позичальником, скориставшись своїм правом, закріпленим у пункті 3.2.3. кредитного договору, що відповідає його праву, встановленому частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України.
Згідно частини 2 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються, отже, із 03 лютого 2006 року припинилися зобов'язання позичальника Тупчія В.О. по сплаті процентів за кожний день користування кредитом. Разом з тим, відповідно до статей 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, отже, позивачу повинні бути повернуті кошти по кредиту та сплачені проценти, нараховані за користування кредитом станом по 02 лютого 2006 року включно.
Виходячи із вимоги пункту 2.4. договору страхування (в редакції додаткової угоди від 13 грудня 2005 року), належна до сплати сума страхового відшкодування складала б 17 523,64 грн., тобто за мінусом франшизи - 5% від суми страхового відшкодування, яке підлягає сплаті за страховим випадком. Однак, слід врахувати наступні моменти:
по-перше, відповідачем було сплачено позивачу 22.12.2005 року страхове відшкодування (тобто за мінусом безумовної франшизи відповідно до умов договору) в сумі 3 505,10 грн.;
по-друге, згідно пункту 6.2. договору страхування загальна сума страхового відшкодування (за мінусом суми безумовної франшизи), не може перевищувати фактичні збитки, та не може перевищувати загальну страхову суму, що зазначена у цьому договорі (тобто 21 000 грн.).
Таким чином, враховуючи все вище викладене, суд вважає, що з відповідача належить до стягнення страхове відшкодування в сумі 17 494,90 грн. (17 617,58 грн. + 828,36 грн. -922,30 грн. -28,74 грн.)
Суд вважає безпідставними та необґрунтованими доводи відповідача у відзиві на позов та у поясненнях представників, виходячи із наступного:
- матеріалами справи доведено вжиття позивачем заходів щодо стягнення боргу із позичальника Тупчія В.О. та із його поручителя Онищенка А.О., що підтверджується рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.05.206 року, отже відмова позивачу у страховому відшкодуванні на підставі пункту 6.11. договору страхування є неправомірною;
- суд вважає, що відповідачем не доведено, що позивач не виконав умови договору страхування в частині перевірки кредитних ризиків у межах його можливостей, як це вказано у заяві позивача на адресу відповідача про страхування ризиків неповернення кредиту та відсотків позичальником Тупчій В.О., оскільки відповідачем не подано належних доказів того, що позивачу було відомо, що Тупчій В.О. та Онищенко А.О. не працювали на підприємстві “Джи Ем Ко», а наявність у відповідача сумнівів у достовірності довідки про заробітну плату, виданій позичальнику Тупчію В.О. приватним підприємством “Джи Ем Ко», за даних обставин не може бути підставою для невиплати позивачу страхового відшкодування;
- суд також вважає, що відповідач не довів, що позивач свідомо подав відповідачу неправдиві відомості про позичальника Тупчія В.О.; тим більше, що за Законом та договором страхування відповідач не позбавлений права самостійно перевіряти подану йому інформацію;
- при розрахунку суми страхового відшкодування не може застосовуватися припис частини 17 статті 9 Закону України “Про страхування» щодо часткового розрахунку страхового відшкодування, оскільки у вказаній частині статті 9 є відсилка на умови страхування, а в пункті 6.3. договору страхування від 01 липня 2005 року вказано інше: у разі настання страхових випадків, передбачених пунктом 2.4. договору, відшкодовується сума непогашеного (неповністю погашеного) кредиту та відсотків (в тому числі залишок суми кредиту, який позичальник має сплатити в зв'язку з розірванням кредитного договору) за виключенням випадків, передбачених в пункті 7;
- внесення позивачем змін до Положення про кредитування, на які посилається відповідач, не є суттєвими і за даних обставин не можуть впливати на обсяг відповідальності відповідача.
Таким чином, суд приходить до висновку, що із відповідача підлягає стягненню на користь позивача страхове відшкодування в сумі 17 494 грн. 90 коп.
На підставі статті 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу, пропорційно розміру задоволених вимог, понесені останнім витрати на сплату державного мита в сумі 174 грн. 95 коп. та 104 грн. 78 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути із відкритого акціонерного товариства “Євро-Азіатська страхова компанія “Фініст» (18036, м. Черкаси, бул. Шевченка, 208, ідентифікаційний код 14199815) на користь кредитної спілки “Добросвіт» (18000, м. Черкаси, вул. Ільїна, 55, ідентифікаційний код 33018140) страхові виплати в сумі 17 494 грн. 90 коп., 174 грн. 95 коп. витрат на сплату державного мита, 104 грн. 78 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.
Суддя А.Д.Пащенко
Рішення підписане суддею 04.01.2007 р.