01.07.2013 р. справа № 914/1842/13
Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1)
Відповідач: Турківська комунальна районна центральна лікарня (82540, с. Завадівка, Турківський район, Львівська область; ідентифікаційний код 01997030)
про стягнення заборгованості
суддя Фартушок Т.Б.
секретар Полюхович Х.М.
Представники:
Позивача: ОСОБА_2- представник, довіреність в матеріалах справи;
Відповідача: не з'явився
Суть спору:
Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 заявлено позов до Турківської комунальної районної центральної лікарні з вимогою стягнення боргу у сумі 35167,79грн., що виник у зв'язку з порушенням Відповідачем грошових зобов'язань (з оплати за виконані роботи: встановлення медичного обладнання), передбачених умовами Договору №ІП 02/07 від 02.04.2013 року. Крім цього, заявлено вимогу про стягнення з Відповідача 92,49грн. 3% річних від простроченого платежу та 3516,77грн. штрафу. Загальна сума заборгованості складає 38777,05грн. Також, Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача 1938,00грн. витрат на адвокатські послуги.
20.05.2013р. ухвалою Господарського суду Львівської області порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 16год. 15хв. 11.06.2013р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі від 11.06.2013 року та 19.06.2013 року.
Протягом розгляду справи представнику Позивача по явці оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст.20,22,28,38 ГПК України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, та письмові повідомлення про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20,22,28,38 ГПК України.
Заяв про відвід судді не надходило.
Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, надав пояснення по суті спору з обґрунтуванням наявності підстав для стягнення з Відповідача заборгованості.
Протягом розгляду справи представником Позивача подано суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи згідно опису від 11.06.2013р. та від 01.07.2013р. відповідно.
Відповідач явку особисто чи повноважного представника в жодне з судових засідань не забезпечив, явка визнавалась обов'язковою, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань; вимог ухвал Господарського суду Львівської області, в тому числі щодо надання відзиву на позовну заяву, не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.
Згідно ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Ухвали Господарського суду Львівської області надсилались Сторонам за адресами, зазначеними у довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України - Позивачу та довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України - Відповідачу. Крім того, в матеріалах справи наявні повідомлення про вручення Сторонам копій ухвал суду по даній справі про порушення провадження у справі.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що ухвали про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи вручені Сторонам належним чином.
Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.
Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 38 (витребування доказів) ГПК України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
Відповідно до вимог ст.4-7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.
В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Щодо стягнення 35167,79грн. боргу.
02.04.2013р. Відповідач (Замовник) та Позивач (Виконавець) уклали договір про виконання разових робіт № ІП 02/07 (надалі - Договір), відповідно до п.1.1 якого, Виконавець зобов'язується виконати роботи з встановлення медичного обладнання: ультразвукова діагностична система SSA-58ОА (Nemio XG), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити вартість виконаних робіт.
Згідно з п.2.1 Договору, вартість усіх робіт (послуг), виконання яких доручається Виконавцеві виконати за Договором становить 35167,79грн.
Приписами п.4.3 Договору встановлено, що Замовник зобов'язується повністю оплатити повну вартість виконаних робіт протягом дев'яти днів з моменту підписання приймально-здавального акту.
Відповідно до п.4.4 Договору, Замовник зобов'язаний підписати приймально-здавальний акт; у разі відмови або ухилення Замовника від підписання приймально-здавального акту Виконавець має право надіслати приймально-здавальний акт поштою у двох примірниках та вимагати оплати наданих послуг у повному обсязі; у такому випадку надані послуги вважаються прийнятими Замовником у день надіслання приймально-здавального акту на адресу Замовника.
Також, згідно п.4.4 Договору, розрахунки за Договором здійснюються шляхом перерахування Замовником належної до оплати суми на банківський рахунок Виконавця, вказаний у Договорі; підставою для оплати є цей Договір та приймально-здавальний акт.
Відповідно до п.6.1 Договору, строк виконання робіт становить 30 календарних днів з моменту укладання Договору.
Згідно з п.6.2, Договір вступає в силу з моменту підписання та діє до повного виконання зобов'язань Сторонами; зміни до Договору будуть оформлятися в письмовій формі і вступають у дію з моменту їх підписання обома Сторонами (п. 6.3.).
Приписами п.7 Договору, всі спори, які виникають між Сторонами при виконанні Договору або у зв'язку з ним вирішуються відповідно до чинного законодавства України.
На виконання умов Договору та для підтвердження прийняття зобов'язань за Договором Позивачем відповідно до приймально-здавального акту від 02.04.2013р., виконано роботи з встановлення медичного обладнання (ультразвукова діагностична система SSA-58ОА (Nemio XG)) у точній відповідності з кошторисом № 02/07, а Відповідачем прийнято зазначені роботи (претензій та зауважень щодо обсягів та якості робіт не має (п. 2 Акту) відповідно до Договору № ІП 02/07 року на суму 35167,79грн., що підтверджується підписами та скріпленими печатками на зазначеному приймально-здавальному акті, та даними підписаних та скріплених відбитками печаток Сторін кошторису № 02/07 додатку до Договору ІП 02/07.
При цьому підписання Замовником приймально-здавального акту, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема ст.9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за виконані роботи. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами ч. 1 ст. 692 ЦК України. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012).
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Приписами ч. 1 ст.901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 статті 906 Цивільного кодексу України встановлено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що Відповідачем порушено зобов'язання щодо оплати за виконані роботи з встановлення медичного обладнання (ультразвукова діагностична система SSA-58ОА (Nemio XG) згідно Договору № ІП 02/07 від 02.04.2013 року, в тому числі станом на час подання позову, порушення провадження у справі - на суму 35167,79грн.; беручи до уваги те, що станом на час вирішення спору в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи те не подані докази здійснення оплати Відповідачем перед Позивачем 35167,79грн. основного боргу повністю чи частково, суд приходить до висновку, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 35167,79грн. основного боргу підлягають до задоволення.
Щодо стягнення 3516,77грн. штрафу.
Позивач просить також стягнути 3516,77грн. штрафу, розрахунок якого додано до позовної заяви.
У п.5.1 Договору зазначено, що у випадку несвоєчасної оплати виконаних робіт (наданих послуг) Замовник сплачує на користь Виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки або штраф у розмірі 10 відсотків від суми простроченого платежу за вибором Виконавця.
Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Перевіривши правильність розрахунку штрафу суд зазначає, що такий проведено Позивачем вірно.
Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, перевіривши правильність проведеного розрахунку штрафу, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 3516,77грн. штрафу.
Щодо стягнення 92,49грн. 3% річних.
В прохальній частині позовної заяви Позивач також просить стягнути з Відповідача 92,49грн. 3% річних, розрахунок яких надано в додатках до позовної заяви.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши правильність розрахунку 3% річних, розрахованих Позивачем, суд зазначає, що такий проведено вірно.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в частині стягнення 3% річних у сумі 92,49грн. позовні вимоги підлягають до задоволення.
Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.
Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
01.07.2013р. у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 05.07.2013р.
На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.
Крім того, щодо оплати послуг адвоката в розмірі 1938,00грн. суд зазначає наступне.
У позовній заяві Позивач просить стягнути з Відповідача 1938,00грн. витрат на оплату послуг адвоката.
Згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 322 від 30.04.2004 року, ОСОБА_2 є адвокатом та має право на зайняття адвокатською діяльністю.
07.05.2013р. між Позивачем (Замовником) та адвокатом ОСОБА_2 (Виконавцем) укладено договір № 07-05/13 про надання юридичних послуг (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого, Виконавець зобов'язується надати Замовнику адвокатську юридичну (правову) допомогу у справі про стягнення з Турківської комунальної центральної районної лікарні на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму заборгованості в розмірі 38777,05грн.
Пунктом 1.2. Договору передбачено, що Замовник зобов'язаний сплатити на користь Виконавця 1938,00грн. та попередньо фінансувати витрати Виконавця у зв'язку з виконанням Договору, в разі понесення Виконавцем витрат за власний рахунок відшкодовувати їх Виконавцеві.
Відповідно до п. 2.1 Договору, Замовник зобов'язується оплатити в повному обсязі послуги Виконавця відповідно до п. 4.1. Договору протягом трьох місяців з дня укладення Договору.
Приписами п. 3. Договору встановлено, що Замовник зобов'язується оплатити Виконавцю грошові кошти в розмірі 5% від суми заборгованості по справі зазначеній в п. 1.1. Договору - 1938,00грн. за надання юридичної (правової) допомоги.
Згідно п. 4.1. Договору, у випадку порушення своїх зобов'язань за Договором, Сторони несуть відповідальність передбачену Договором та чинним законодавством України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до видаткового касового ордера від 10.06.2013 року, за Договором Позивачем оплачено адвокату ОСОБА_2 - 1938,00грн.
Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються в тому числі з витрат з оплати послуг адвоката.
Згідно ч.3 ст.48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Відповідно до статті 2 Закону України "Про адвокатуру" адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Таким чином, стаття 44 ГПК передбачає відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені стороною за отримання лише послуг адвокатів, а не інших представників. Судові витрати - це витрати які поніс позивач в процесі розгляду справи.
Стаття 5 Закону України «Про адвокатуру» встановлює перелік адвокатських послуг, у Правилах адвокатської етики від 01.10.1999 року, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України, вказано, що гонорар, який є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнтові, повинен бути законним за формою і порядком, і розумно обґрунтованим за розміром, ст.33 Правил адвокатської етики визначено перелік чинників, які повинні враховуватись при визначенні обґрунтованого розміру гонорару.
Позовна заява підписана та подана ОСОБА_2, копії документів, доданих до позовної заяви, посвідчені ОСОБА_2, розрахунок підписаний ОСОБА_2, крім того, в матеріалах справи наявна довіреність на право здійснення представництва на ОСОБА_2
Розмір витрат на правову допомогу адвоката є співрозмірним ціні позову.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що витрати за послуги адвоката підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.
Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 38, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Турківської комунальної районноїа центральної лікарні (82540, с. Завадівка, Турківський район, Львівська область; ідентифікаційний код 01997030) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 35167,79грн. основного боргу, 92,49грн. 3% річних, 3516,77грн. штрафу, 1938,00грн. витрат на послуги адвоката, а також 1720,50грн. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.
Суддя Фартушок Т.Б.