Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "24" вересня 2013 р. Справа № 906/1020/13
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Сікорської Н.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Федоренко Д.М., дов. від 19.08.2013 р. № 17
від відповідача: Попова О.А., дов. від 06.09.2013 р.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта регіон сервіс" (м.Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" (смт.Миропіль, Романівський район, Житомирська область)
про стягнення 762131,84 грн.
У відповідності до приписів ч.3 ст.69 ГПК України ухвалою господарського суду від 20.08.2013 р. строк розгляду спору продовжено.
Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 762131,84 грн., з яких: 729398,82 грн. - борг згідно угоди про розірвання договору поставки, 32733,02 грн. - 3% річних.
03.09.2013 р. від позивача надійшла заява від 30.08.2013 р. вих. № 82 про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої зменшив розмір трьох відсотків річних, просить стягнути з відповідача 762118,33 грн., з яких: 729398,82 грн. - борг згідно угоди про розірвання договору поставки, 32719,51 грн. - 3% річних (а.с.81-82).
Згідно приписів ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до висновку, що дії позивача щодо зменшення позовних вимог не суперечать чинному законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
За вказаних обставин суд приймає заяву позивача до розгляду. Вирішення спору відбувається в межах поданих змін.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав відповідно до заяви від 30.08.2013 р. про зменшення позовних вимог.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнала та просила рішення господарського суду прийняти з розстрочкою оплати з підстав, викладених у клопотанні № 20/09 від 20.09.2013 р. (а.с.87-88).
Представник позивача в судовому засіданні проти розстрочення виконання рішення суду заперечив, просив суд звернути увагу на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки від 27.08.2008 р. та згідно угоди про розірвання договору поставки, а також на тривалість прострочення відповідача.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
27.08.2008 р. ТОВ "Нафторегіонсервіс" (покупець, далі - позивач) та ТОВ "Граніт" (постачальник, далі - відповідач) уклали договір поставки № 49щ з подальшими змінами, за умовами якого відповідач зобов'язався продати, а позивач прийняти та оплатити щебінь гранітний (товар) (а.с.12-16).
Відповідно до п.3.1. договору (згідно змін до договору від 28.08.2008 р.) загальна вартість товару склала 148936 доларів США з оплатою в гривні по міжбанківському валютному курсу, що на день підписання договору становить 700000,00 грн.
На виконання умов договору (п.2.2.) щодо 100% передоплати за товар, позивач перерахував відповідачу 28.08.2008 р. кошти на загальну суму 700000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.18-20).
Проте, відповідач зобов'язання щодо поставки товару не виконав.
В період з листопада 2008 р. по липень 2009 р. відповідач частково повернув здійснену позивачем передоплату на загальну суму 295000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.59-63).
06.04.2011 р. сторони уклали угоду про розірвання договору поставки № 49щ, якою погодили графік повернення відповідачем решти суми передоплати за товар в сумі 103792,00 доларів США з оплатою в гривні по міжбанківському валютному курсу продажу долара США на день платежу (а.с.17):
- 25948 доларів США до 31.09.2011 р.;
- 25948 доларів США до 31.10.2011 р.;
- 25948 доларів США до 31.11.2011 р.;
- 25948 доларів США до 31.12.2011 р.
Відповідач зобов'язання згідно угоди від 06.04.2011 р. виконав лише частково, сплативши 100000,00 грн. згідно платіжного доручення № 1028 від 27.10.2011 р. (а.с.64).
Оскільки станом на 27.10.2011 р. офіційний курс долара США НБ України встановлено в розмірі 7,9762 грн. за 1 долар США, то позивачем зараховано сплату заборгованості в розмірі 12537,30 доларів США (100000,00 / 7,9762).
Таким чином, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 91254,7 доларів США (103792,00 - 12537,30).
Позивач у позові здійснив розрахунок боргу в гривневому еквіваленті.
Так, станом на 01.07.2013 року офіційний курс долара США НБ України встановлено в розмірі 7,993 грн. за 1 долар США, заборгованість відповідача становить 729398,82 грн. (91254,7 х 7,993).
Спираючись на приписи ч.2 ст.625 ЦК України, позивач нарахував на суму основного боргу 32719,51 грн. 3% річних. Розрахунок наведено у заяві від 30.08.2013 р. про зменшення розміру позовних вимог.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позову (відповідно до зменшених позовних вимог), виходячи з наступного.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач порушив своє зобов'язання, щодо повернення позивачу передоплати у розмірі та строки, погоджені угодою від 06.04.2011 р., що спричинило виникнення боргу в розмірі 729398,82 грн.
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок трьох відсотків річних, суд встановив, що їх нараховано у відповідності до умов угоди, норм чинного законодавства та арифметично вірно.
Відповідач позовні вимоги визнав, доказів сплати боргу не подав.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі (відповідно до заяви про зменшення позовних вимог).
Відповідач у клопотанні від 20.09.2013 р. та його представник в судовому засіданні просили розстрочити виконання рішення суду згідно графіку з оплатами в період з листопада 2013 р. по жовтень 2014 р.
В обгрунтування клопотання про розстрочення рішення суду відповідач посилається на неможливість погашення боргу до листопада 2013 р. у зв'язку з відсутністю необхідної кількості коштів, а також майна, на яке можна було б звернути стягнення.
Натомість, відповідач стверджує, що зможе добровільно погасити заборгованість перед позивачем, починаючи з листопада 2013 р., оскільки відповідач планує одержання прибутку від реалізації своєї продукції в значних об'ємах російським господарюючим суб'єктам, згідно укладених контрактів (а.с.120-143).
Крім того, відповідачем подано довідки про відсутність заборгованості з податків і зборів та перед Пенсійним фондом України, також кредитний договір, договір застави рухомого майна відповідача (а.с.90-119).
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення є конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд враховує матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Відтак, відстрочка виконання судового рішення може бути встановлена судом лише за умов наявності виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що відповідачем не подано належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Обставини, викладені у клопотанні від 20.09.2013 р. не є достатньою підставою для надання розстрочки виконання рішення господарського суду, тимчасові фінансові труднощі, на які, зокрема, посилається відповідач, носять загальний характер та у повній мірі стосуються обох сторін.
За таких обставин, приймаючи до уваги матеріальні інтереси позивача, ступінь вини відповідача у виникненні боргу, тривалість прострочення відповідача, а також той факт, що боржником не доведено винятковості обставин об'єктивної неможливості виконати рішення суду, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення господарського суду у даній справі.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру зменшених позовних вимог.
Відповідно до ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що позивач при зверненні до суду згідно платіжного доручення № 3282 від 09.07.2013 р. сплатив судовий збір в розмірі 15242,64 грн., виходячи із суми позову 762131,84 грн.
Проте, як зазначалося, позивач зменшив розмір позовних вимог до 762118,33 грн. грн.
Отже, судовий збір підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України пропорційно розміру зменшення суми позову.
За таких обставин 0,27 грн. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 3282 від 09.07.2013 р. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт", 13033, смт.Миропіль, вул.Леніна, 89, Романівський район, Житомирська область, ідентифікаційний код 13563220,
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта Регіон Сервіс", 03113, м.Київ, проспект Перемоги, буд.62-Б, ідентифікаційний код 33642483,
- 729398,82 грн. - основного боргу;
- 32719,51 грн. - 3% річних;
- 15242,37 грн. - судового збору.
3. У задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення суду відмовити.
4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Нафта Регіон Сервіс", 03113, м.Київ, проспект Перемоги, буд.62-Б, ідентифікаційний код 33642483
з Державного бюджету України
- 0,27 грн. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 3282 від 09.07.2013 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 30.09.13
Суддя Сікорська Н.А.
Віддрукувати:
1 - до справи
2 - позивачу за адресою: 25015, м.Кіровоград, вул.Євгена Маланюка, 2 (оригінал рек.)