ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/14823/13 30.09.13
За позовом Державного закладу "Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я" України"
до Приватного акціонерного товариства "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут"
про стягнення 26 190,75 грн.
Суддя Грєхова О.А.
Представники сторін:
від позивача: Пономарьова О.С. - представник за довіреністю
від відповідача: не з'явився
Заявлено позов про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут" заборгованості за Договором № 62 від 17.10.2012 року на відшкодування витрат комунальних послуг в розмірі 26 190,75 грн., в тому числі 25 403,59 грн. основного боргу, 787,16 грн. пені
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2013 року порушено провадження по справі № 910/14823/13, розгляд справи призначено на 16.09.2013 року.
В судове засідання 16.09.2013 року з'явився представник позивача та надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.
Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі відповідач в засідання не з'явився, проте через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Враховуючи те, що відповідно до частини 4 статті 6 Закону України "Про судоустрій України" ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якого рівня, а також приймаючи до уваги норми, які встановлені ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 N 475/97-ВР), суд дійшов висновку щодо задоволення клопотання відповідача та відкладення розгляду справи. Ухвалою суду від 16.09.2013 року розгляд справи відкладено на 30.09.2013 року.
30.09.2013 року представником позивача через відділ діловодства суду подано заяву про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені до 1 347,43 грн. Таким чином позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором у розмірі 25 403,59 грн., пеню у розмірі 1 347,43 грн. та покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.
Враховуючи, що згідно ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству.
Представником відповідача через відділ діловодства суду вдруге подано клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки представник відповідача зайнятий в іншому судовому засіданні в адміністративній справі № 826/12601/13-а.
Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 Господарського процесуального кодексу України).
Зважаючи на необґрунтованість доводів відповідача, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.
За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 30.09.2013 та за відсутністю представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.
У судовому засіданні 30.09.2012 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва
17.10.2012р. між Державним закладом "Республіканська клінічна лікарня МОЗ України", як виконавцем та Публічним акціонерним товариством "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут", як замовником було укладено договір на відшкодування витрат комунальних послуг.
Відповідно до п. 1.1. Договору, предметом договору є відшкодування витрат комунальних послуг (опалення приміщення площею 413,9 кв.м.) виконавцю замовником за адресою: м. київ, вул. П. Сагайдачного, б. 10.
Замовник відшкодовує виконавцю витрати отриманих комунальних послуг згідно з цінами і тарифами, які встановлені відповідними комунальними підприємствами для орендарів (власників приміщень) та банківські послуги (п. 1.2. Договору).
Пунктом 2.1. Договору визначено, що замовник, щомісячно відшкодовує витрати на оплату послуг з опалення згідно виставлених рахунків не пізніше 20-ти банківських днів після їх отримання.
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до закінчення терміну спільної експлуатації теплових мереж (п. 3.1. Договору).
Як стверджує позивач, відповідач зазначені договірні умови належним чином не виконав, відшкодування витрат комунальних послуг не здійснив. На день звернення з позовною заявою до суду відповідач не здійснив оплату за фактично надані послуги і тому загальна сума заборгованості за Договором становить 25 403,59 грн.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.
Оцінивши зміст Договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов до висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання ст.901- ст.907 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Як встановлено судом, на виконання умов договору позивач рекомендованим листом на адресу відповідача надіслав рахунок № 45 від 04.04.2013 року (відшкодування витрат з теплопостачання за лютий) на загальну суму 10 065,50 грн. та рахунок № 66 від 19.04.2013 року (відшкодування витрат з теплопостачання за березень) на загальну суму 15 224,03 грн., які відповідач отримав 23.04.2013 року що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення; рахунок № 82 від 14.05.2013 року (відшкодування витрат з теплопостачання за квітень 2013 року) на загальну суму 114,06 грн., який відповідач отримав 23.05.2013 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Матеріали справи свідчать, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про сплату боргу № 7/509 від 03.07.2013, № 7/561 від 15.07.2013, які, згідно копіями фіскальних чеків були направлені відповідачу і отримані останнім 19.07.2013 однак залишені без відповіді та реагування.
Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Відтак несплачена сума заборгованості, факт наявності якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 25 403,59 грн.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач заявлених до нього позовних вимог не спростував.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 25 403,59 грн.
Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 347,43 грн. нараховану у період з 14.05.2013 до 30.09.2012 з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як вбачається з пункту 2.1. Договору, за несвоєчасне внесення платежів, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.
Для нарахування пені позивачем визначено період прострочення з 14.05.2013 до 30.09.2013 за рахунками № 45 від 04.04.2013 року та № 66 від 19.04.2013 року на загальну суму 25 289,53 грн., які, як вище встановлено судом, були отримані відповідачем 23.04.2013 року.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, господарський суд міста Києва дійшов висновку, що в наведених розрахунках невірно вказаний період, за який нараховується пеня з огляду на те, що позивач при визначенні строку оплати використовує календарні дні, в той час як у пункті 2.1. Договору сторонами визначено, що замовник відшкодовує витрати на оплату послуг з опалення згідно виставлених рахунків не пізніше 20-ти банківських днів після їх отримання. Отже, для визначення строку оплати мають використовуватись банківські дні.
З огляду на зазначене, період прострочення має бути визначений за рахунками № 45 від 04.04.2013 року та № 66 від 19.04.2013 року - з 24.05.2013 до 30.09.2013 (кінцева дата, вказана позивачем).
Здійснивши свої розрахунки пені, суд дійшов висновку, що сума пені за період прострочення з 24.05.2013 до 30.09.2013 становить 1 238,84 грн.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у даній справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 901-907 ЦК України, ст. 173 ГК України, ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут" (04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного, 10, код ЄДРПОУ 31093336) на користь Державного закладу "Республіканська клінічна лікарня МОЗ України" (04053, м. Київ, вул. Ю.Коцюбинського, 9, код ЄДРПОУ 019818526) 25 403 (двадцять п'ять тисяч чотириста три) грн. 59 коп. основного боргу, 1 238 (одну тисячу двісті тридцять вісім) грн. 84 коп. пені, 1 713 (одну тисячу тринадцять) грн. 52 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 02.10.2013.
Суддя О.А.Грєхова