ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-25/6177-2012 24.09.13
За позовом Заступника прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави
в особі Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Енерго Інвестмент»
про стягнення 560 980,00 грн., -
Суддя Морозов С.М.
За участю представників:
від позивача: Чалий О.О. (представник за довіреністю № 050/05-4783 від 30.05.2013р.);
від відповідача: не з'явились;
від прокуратури: не з'явились.
Обставини справи:
Заступник прокурора Голосіївського району міста Києва звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Енерго Інвестмент» (надалі - також відповідач) суми заборгованості в розмірі 560 980,00 грн., з яких 491 010,00 грн. основна сума боргу з урахуванням індексу інфляції та 69 970,00 грн. пеня, за Договором №524 від 02.09.2008р., укладеного з Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - також позивач).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем не виконуються обовязки за договором щодо сплати пайових внесків.
Відповідач надав відзив на позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що спір в даній справі виходить за рамки звичайного невиконання договору стороною, яка має сплачувати кошти, а управнена сторона (позивач) умисно приховує обставини, які мають суттєве значення для справи, а саме: відповідач до початку будь-яких підготовчих, будівельних робіт на земельній ділянці повідомив позивача про об'єктивні причини, які викликали невиконання платіжних зобов'язань за договором; у відповідача як забудовника на час підписання договору був відсутній вибір щодо свободи від його укладення, оскільки укладення таких договорів передбачено чинним законодавством України. Також, відповідач вважає, що нарахування позивачем штрафних санкцій є не обґрунтованим, оскільки скінчився строк позовної давності.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2012р. провадження в справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, справі присвоєно №5011-25/6177-2012 та призначено до слухання на 29.05.2012р.
Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 29.05.2012р. справу №5011-25/6177-2012 у зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. у відпустці, були передані для розгляду судді Коткову О.В.
Ухвалою від 29.05.2012р. суддею Котковим О.В. матеріали справи №5011-25/6177-2012 були прийняті до провадження та призначено судове засідання на 12.06.2012р.
Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 31.05.2012р. матеріали справи №5011-25/6177-2012 у зв'язку з виходом судді Морозова С.М. з відпустки, були передані для розгляду судді Морозову С.М.
Ухвалою від 31.05.2012р. суддею Морозовим С.М. матеріали справи №5011-25/6177-2012 були прийняті до провадження та призначено судове засідання на 12.06.2012р.
В судовому засіданні 12.06.2012р. розгляд справи було відкладено до 03.07.2012р. В судовому засіданні 03.07.2012р. в справі №5011-25/6177-2012 було оголошено відкладення до 10.07.2012р.
В судовому засіданні 10.07.2012р. провадження в справі було зупинено до прийняття остаточного рішення суду у справі №5011-25/9055-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Енерго Інвестмент» до Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недійсним Договору №524 від 02.09.2008р. та набрання ним законної сили.
Відповідно до відомостей автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду» рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2012р. позовні вимоги в справі №5011-25/9055-2012 були задоволені повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2013р. в справі №5011-25/9055-2012 рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2012р. було залишено без змін.
06.02.2013р. Господарським судом міста Києва було видано накази на примусове виконання рішення суду.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.04.2013р. касаційна скарга на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2012р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2013р. була повернута скаржнику.
Матеріали справи №5011-25/9055-2012 були повернуті до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою від 16.09.2013р. провадження в справі було поновлено та призначено судове засідання на 24.09.2013р.
В судове засідання 24.09.2013р. представники відповідача та прокурор в судове засідання не з'явились.
Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 24 вересня 2013 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, на яку відповідно до Конституції України та цього Закону покладаються функції щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Згідно з п. 4 ст. 6 Закону України «Про прокуратуру» органи прокуратури України вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.
Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.
Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.
На підставі зазначених положень, заступник прокурора Голосіївського району міста Києва звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості зі сплати пайового внеску у розвиток інфраструктури м. Києва у розмірі 560 680,00 грн. відповідно до умов Договору пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва №524 від 02.09.2008р.
Відповідно до Положення про Головне управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого Рішенням від 15.07.2004р. №360/1770, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розробляє механізм широкого залучення в економіку та розвиток соціальної інфраструктури міста вітчизняних та іноземних інвестицій, коштів суб'єктів підприємницької діяльності усіх форм власності (п. 5.25.), здійснює заходи щодо залучення вітчизняних та іноземних інвестицій в економіку м. Києва (проведення конкурсів, підготовка та укладення інвестиційних угод, договорів, меморандумів з питань вітчизняного та зовнішньоекономічного співробітництва) (п. 5.36.).
Отже, Головне управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), як структурний підрозділ виконавчого органу Київради, підзвітний та підконтрольний Київраді і підпорядкований Київському міському голові, а з питань виконання функцій державної виконавчої влади - Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції України, є органом, уповноваженим здійснювати повноваження щодо залучення вітчизняних і іноземних інвестицій та організовувати роботу з їх використання для фінансування капітальних вкладень, передбачених програмою соціально-економічного та культурного розвитку м. Києва.
02.09.2008р. між позивачем та відповідачем (надалі також - забудовник) укладено Договір пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва №524 (надалі також - Договір), предметом якого є (п. 1.1. договору) сплата забудовником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, у зв'язку з будівництвом торгово-офісного центру (в т.ч. загальна площа офісних приміщень 109 892,00 кв.м., загальна площа апартаментів 31 901,00 кв.м.) з паркінгом загальною площею 47 196,00 кв.м. по вул. Ізюмській, 7 у Голосіївському районі м. Києва.
Пунктом 1.2. Договору встановлено, що розмір пайового внеску, згідно зраз рахунками 1, 2 та 3 від 19.08.2008р. становить 140 098,87 тис. грн. Дані розрахунки є невід'ємною частиною цього договору.
Забудовник зобов'язаний перерахувати пайовий внесок у сумі 140 098,87 тис. грн. (без ПДВ) на умовах, визначених у цьому Договорі.
Відповідно до п. 2.2. Договору, позивач за умови належного виконання відповідачем своїх обов'язків, що випливають з цього Договору, та дотримання під час розробки проектно-кошторисної документації та виконання будівельних робіт вимог чинного законодавства, зобов'язаний в порядку, визначеному цим Договором, видати відповідачу довідку про виконання вимог пайової участі.
Згідно з п. 3.1. Договору, забудовник сплачує пайовий внесок у сумі, вказаній у п. 2.1. цього Договору, за наступним графіком:
- по 30 000,00 грн. (без ПДВ) у строк з вересня 2008 року по серпень 2010 року включно щомісячно, але не пізніше 28 числа;
- 139 378 870,00 тис. грн. (без ПДВ) у строк з вересня 2010 року по серпень 2015 року включно рівними частками щомісячно, але не пізніше 28 числа на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету за реквізитами, вказаними в Договорі.
Відповідно до п. 3.3. Договору не пізніше ніж за 10 днів до сплати останньої частки пайового внеску забудовник повинен звернутись до позивача із заявою про визначення остаточної суми пайового внеску, скоригованої на індекс інфляції від дати розрахунку.
Не пізніше ніж за 3 дні до сплати останньої частки пайового внеску забудовник повинен отримати у позивача розрахунок остаточної суми пайового внеску, що підлягає сплаті за цим Договором з урахуванням індексу інфляції від дати розрахунку. (п. 3.4. Договору).
Згідно з п. 3.5. та 3.6. Договору у випадку зміни загальної площі об'єкту, вказаної у п. 1.1. цього Договору, або інших характеристик об'єкту, внаслідок чого сума пайового внеску має бути змінена, забудовник зобов'язаний письмово повідомити ці обставини позивачу не пізніше ніж через 30 днів з моменту, коли ці обставини стали відомі або мали стати відомими забудовнику. Після визначення додаткової суми пайового внеску, що підлягає сплаті у зв'язку із зміною загальної площі чи в інших випадках, передбачених у п. 3.5. цього Договору, забудовник укладає із позивачем додаткову угоду до цього Договору. На підставі якої сплачує відповідні додатково визначені кошти.
Після сплати повної суми пайового внеску, визначеної з урахуванням п. 2.1., п. 3.4. та п. 3.6. цього Договору, забудовнику видається довідка про виконання вимог пайової участі в порядку та на умовах, визначених цим Договором. (п. 3.7. Договору).
Сума платежу на момент здійснення оплати коригується на індекс інфляції з моменту виникнення зобов'язання і до моменту його фактичного виконання. (п. 3.11. Договору).
У випадку порушення строків сплати щомісячних платежів пайового внеску забудовник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від заборгованості пайового внеску, зазначеного у п. 2.1. цього Договору за кожен день прострочення.
Як зазначено в позові, сума перерахованих відповідачем внесків за Договором становить 150 000,00 грн.
02.04.2009р. між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору (надалі - Додаткова угода №1), відповідно до п. 1. та п. 3 якої встановлено, що відповідачем згідно Договору перераховані пайові кошти у сумі 150 000,00 грн. та відповідно до п. 1. та п. 2 цієї угоди повністю сплачені частки пайового внеску з вересня 2008 року по січень 2009 року включно.
Пунктом 2 Додаткової угоди №1 встановлено, що відповідач завчасно (до дати здійснення необхідного платежу) повідомив позивача про обставини, відповідно до яких відповідач немає можливості сплатити пайові внески.
Залишкова сума пайового внеску, що підлягає перерахуванню забудовником згідно Договору становить 30 000,00 * (24-5) міс))+139 378 870,00 = 139 948 870,00 грн. (без ПДВ). Забудовник зобов'язується перерахувати залишок пайового внеску у сумі 139 948 870,00 грн. (без ПДВ) згідно наступного графіку:
- по 30 000,00 грн. (без ПДВ) у строк з січня 2011 року по грудень 2013 року включно щомісячно, але не пізніше 28 числа кожного місяця;
- 138 868 870,00 тис. грн. (без ПДВ) у строк з січня 2014 року по грудень 2017 року включно рівними частками щомісячно, але не пізніше 28 числа кожного місяця на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету за реквізитами, вказаними в Додатковій угоді №1. (п. 4 та п. 5 Додаткової угоди №1).
Згідно пункту 5 статті 22 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» у зв'язку зі здійсненням містом Києвом функцій столиці України, Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право залучати кошти інвесторів (забудовників) в порядку пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста за нормативами, затвердженими Київською міською радою, з метою поліпшення фінансового забезпечення комплексної забудови міста.
Рішенням Київської міської ради від 27.02.2003 №271/431 «Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва» (в редакції, чинній станом на момент укладання договору), затверджені нормативи для визначення розмірів пайової участі (внесків) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної, інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва та порядок залучення і використання пайових коштів (надалі також - Нормативи).
Згідно розділу 1 Нормативів, пайова участь (внесок) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста являє собою одноразовий внесок, який інвестор має сплатити до бюджету міста Києва без урахування ПДВ, що діє на дату сплати.
Пайовий одноразовий внесок включає в себе наступні складові: відшкодування витрат бюджету м. Києва на розширене відтворення його ресурсів; плати інвестора за право реалізувати свій проект будівництва (реконструкції) на території столиці.
Пайовий внесок сплачується забудовником на підставі відповідного договору (п. 4.6 Рішення).
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги заступника прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 509 визначено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до відомостей автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду» рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2012р. позовні вимоги в справі №5011-25/9055-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Енерго Інвестмент» до Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за участю Прокуратури Голосіївського району міста Києва про визнання недійсним Договору №524 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 02.09.2008р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Енерго Інвестмент» та Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) були задоволені повністю та визнано недійсним Договір №524 від 02.09.2008р. пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва з моменту його укладення.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2013р. в справі №5011-25/9055-2012 рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2012р. було залишено без змін.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.04.2013р. касаційна скарга на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2012р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2013р. повернута скаржнику.
Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Факти встановлені рішенням господарського суду, мають для суду преюдиціальний характер.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.
Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у справі, яка розглядається. Отже, повна тотожність суб'єктного складу спору є обов'язковою умовою преюдиціальності щодо сторін.
Відповідно до пункту 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).
Оскільки суб'єктний склад в справі №5011-25/9055-2012 є тотожним з даною справою №5011-25/6177-2012, то встановлений факт недійсності Договору №524 від 02.09.2008р. пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва є преюдиційним для вирішення даного спору та не потребує додаткового доказування.
Статтею 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Оскільки судом встановлено, що Договір, який є підставою даного позову, визнаний недійсним за рішення суду від 13.11.2012р., то відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України, Договір №524 від 02.09.2008р. пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва не породжує правових наслідків в тому числі і зобов'язання відповідача по сплаті пайових внесків.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на викладене, позивачем не доведено існування у відповідача господарського зобов'язання по сплаті пайових внесків за Договором, який визнаний Рішенням суду від 13.11.2012р. недійсним.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 26.09.2013р.
Суддя С.М. Морозов