ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01 жовтня 2013 р. Справа № 909/961/13
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Булки В.І.,
при секретарі судового засідання Бабенецькій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю
"Запорізький завод кольорових металів",
вул. Новобудов,9, м. Запоріжжя, 69076,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СКОРЗОНЕРА",
вул. Військових ветеранів, 6, м. Івано-Франківськ, 76019,
про стягнення з 10 465,50 грн. основного боргу, 804,41 грн. пені, 781,04 грн. - 3% річних, 366,29 грн. інфляційних втрат,
за участю представників сторін:
від позивача: Вардзєлова О.В. - представник, (довіреність б/н від 02.01.2013 р.);
від відповідача: не з'явилися,
встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод кольорових металів" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "СКОРЗОНЕРА" про стягнення заборгованості в розмірі 13 170,32 грн., із них: 10 465,50 грн. основного боргу, 1 557,49 грн. пені, 781,04 грн. - 3% річних, 366,29 грн. інфляційних втрат. Крім цього, представник позивача в засіданні суду, 12.09.13, надав заяву б/н від 12.09.13 (вх. №14381/13 від 12.09.13) про зменшення розміру позовних вимог в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 10 465,50грн., 804,41грн. пені, 781,04грн.- 3% річних, 336,29грн. інфляційних втрат. Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить суд позов задоволити, свої обґрунтування виклав у позовній заяві та заяві про зменшення розміру позовних вимог.
Відповідно до ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.
Суд вважає за правильне прийняти заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог. Судом встановлено, що у разі зменшення позовних вимог має місце нова ціна позову, виходячи з якої й буде вирішуватися спір.
Представник відповідача в засідання суду не з'явився. Однак, надав клопотання б/н від 30.09.13 (вх. №15229/13 від 30.09.13) в якому просить суд відкласти розгляд справи в зв'язку з неможливістю явки повноважного представника в засідання суду, оскільки він буде брати участь у розгляді іншої справи в господарському суді Івано-Франківської області, яка призначена на 01.10.13 о 10:30.
З'ясувавши всі обставини на яких ґрунтується подане клопотання суд вважає за правильне відмовити в його задоволенні з огляду на те, що відповідачем не вказано обґрунтованих та документально підтверджених підстав для відкладення розгляду справи, як цього вимагають приписи ст.77 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб. Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає широке коло процесуальних прав сторін, поряд із цим встановлює для сторін обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зі змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду N 3 від 23.03.2012, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод кольорових металів" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СКОРЗОНЕРА" укладено договір поставки №101220-З/КС від 20.12.10.
Відповідно до п.1.1 зазначеного вище договору, постачальник (позивач) зобов'язався в порядку та на умовах, визначених договором, здійснити поставку кабельної продукції, а покупець (відповідач) - прийняти та своєчасно оплатити дану продукцію.
Загальна вартість продукції визначена згідно специфікації до даного договору та становить 559 493,95грн. (п.2.1 договору).
Позивачем в засіданні суду зазначено, що згідно специфікацій та видаткових накладних №11580 від 30.12.10, №266 від 19.01.11, №416 від 19.01.11, №581 від 27.01.11 ним поставлено, а відповідачем прийнято продукцію, а саме: кабель та барабани, на загальну суму 569 959,46грн. Даний факт підтверджується накладними, які знаходяться в матеріалах справи і є додатком до позовної заяви.
Сторонами погоджено порядок розрахунків, про що свідчить розділ 2 договору.
Пунктом 2.4 договору встановлено, що оплата вартості продукції здійснюється в наступному порядку: покупець перераховує передоплату у розмірі 50 % загальної вартості договору; остаточний розрахунок здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту отримання від постачальника письмового повідомлення про відвантаження (передання перевізникові) продукції.
Однак, відповідачем в порушення взятих на себе договірних зобов'язань оплачено частково за отриману продукцію.
Представник позивача зазначає, що станом на 06.08.13 заборгованість відповідача перед позивачем становить 10 465,50грн. (за накладною №581 від 27.01.11).
Згідно п.6.2 договору, у випадку порушення строків оплати, визначених п.п.2.4.2 даного договору, постачальник має право стягнути з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення оплати, від вартості неоплаченої частини продукції за кожен день затримки платежу.
За прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем здійснено нарахування відповідачу пені, що становить 804,41грн. (за період з 12.02.11 по 11.08.11) та 781,04 грн. - 3% річних , 366,29 грн. інфляційних втрат (згідно ст.625 Цивільного кодексу України).
Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 9.1. договору).
Станом на сьогоднішній день заборгованість відповідача перед позивачем становить 10 465,50 грн. основного боргу, 804,41 грн. пені, 781,04 грн. - 3% річних, 366,29 грн. інфляційних втрат.
Беручи до уваги викладене вище суд вважає за правильне позов задоволити та виходить з наступних підстав.
В силу ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України між сторонами на підставі договору виникли зобов'язальні відносини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).
Приписами ст.712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Аналогічна норма закріплена і в ст.265 Господарського кодексу України.
Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Однак, відповідач в супереч умовам договору не оплатив в повному обсязі грошові кошти за отриманий товар, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 10 465,50грн., яка підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Судом встановлено, що правомірною є вимога позивача про стягнення з відповідача
804,40грн. пені (розрахунок міститься в матеріалах справи).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України).
Позивач правомірно нарахував відповідачу 3% річних, що становлять 781,04грн. та 366,26грн. інфляційних втрат (розрахунок в матеріалах справи).
Відповідач взяті на себе зобов'язання за договорами не виконав, тобто не виконав визначені на розсуд сторонами і погоджені ними умови договору, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідач порушив договірні зобов'язання що стосуються оплати за продукцію. Позивачем доведено обставини, на які він посилався. Відповідачем позовні вимоги доказами не спростовано. На момент звернення до суду відповідач борг не погасив.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
З огляду на фактичні обставини справи суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 11,202,509,525,526,530,549,610,611,628,655,712 Цивільного кодексу України, ст.ст.193,218,230,265 Господарського кодексу України, ст.ст.22,33,49,55, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод кольорових металів" до товариства з обмеженою відповідальністю "СКОРЗОНЕРА" про стягнення 10 465,50 грн. основного боргу, 804,41грн. пені, 781,04 грн. - 3% річних, 366,29 грн. інфляційних втрат - задоволити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СКОРЗОНЕРА", вул. Військових ветеранів, 6, м. Івано-Франківськ (р/р26008057005558 в ПАТ КБ "ПриватБанк", МФО 305299, код ЄДРПОУ 31067573) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод кольорових металів", вул. Новобудов,9, м. Запоріжжя (філія акціонерного банка "Південний" в м.Запоріжжі, МФО 313753, код ЄДРПОУ 36911851) 10 465,50 грн. (десять тисяч чотириста шістдесят п"ять грн. 50коп.) основного боргу, 804,41грн. (вісімсот чотири грн. 41коп.) пені, 781,04 грн. (сімсот вісімдесят одну грн. 04грн.) - 3% річних, 366,29 грн. (триста шістдесят шість грн. 29коп.) інфляційних втрат, 1 720,50грн. (одну тисячу сімсот двадцять грн. 50коп.) судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 02.10.13.
Суддя БулкаВ.І.
Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"
Помічник судді Гандера М.В. 02.10.13