ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
27 вересня 2013 р. Справа № 909/837/13
Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., при секретарі судового засідання Поліводі С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Гаражного кооперативу "Соколи", вул. Вовчинецька, 225, м. Івано-Франківськ, 76006; адреса для листування: вул. Бандери, 77, к. 210, м. Івано-Франківськ, 76014
до відповідача: Вовчинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради, вул. Вовчинецька, 39, с. Вовчинець, м. Івано-Франківськ, 76491
третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Акціонерне товариство відкритого типу "Родон", вул. Вовчинецька, 225, м. Івано-Франківськ, 76006
третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Х-Адванс", вул. Берегова, 3, с. Клубівці, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77443
про визнання за Гаражним кооперативом "Соколи" права на користування земельною ділянкою площею 6,2207 га для колективного гаражного будівництва (обслуговування гаражів), що знаходиться по вул. Вовчинецькій, 225, в м. Івано-Франківську та визнання недійсними рішення Вовчинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради від 16.04.2008 року про видачу Акціонерному товариству відкритого типу "Родон" державного акту на право власності на земельну ділянку площею 6,2207 га, що знаходиться по вул. Вовчинецькій, 225, а також державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 657804 виданий 25.10.2012 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Х-Адванс" та державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 825462 виданий 04.06.2008 року Акціонерному товариству відкритого типу "Родон".
за участю представників сторін:
від позивача: не з"явився
від відповідача: Сохан В.Є.- представник, доручення від 01.03.13р.
від третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору (Акціонерного товариства відкритого типу "Родон"): Сохан В.Є. - представник, довіреність № 6 від 02.01.13р.
від третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору (Товариства з обмеженою відповідальністю "Х-Адванс"): Сохан В.Є. - представник, довіреність № 862 від 24.10.12р.
встановив: 18 липня 2013 року Гаражний кооператив "Соколи" звернувся до господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Вовчинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради, треті особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Акціонерне товариство відкритого типу "Родон" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Х-Адванс" про визнання за Гаражним кооперативом "Соколи" права на користування земельною ділянкою площею 6,2207 га для колективного гаражного будівництва (обслуговування гаражів), що знаходиться по вул. Вовчинецькій, 225, в м. Івано- Франківську та визнання недійсними рішення Вовчинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради від 16.04.2008 року про видачу Акціонерному товариству відкритого типу "Родон" державного акту на право власності на земельну ділянку площею 6,2207 га, що знаходиться по вул. Вовчинецькій, 225, а також державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 657804 виданий 25.10.2012 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Х-Адванс" та державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 825462 виданий 04.06.2008 року Акціонерному товариству відкритого типу "Родон".
Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем охоронюваних Конституцією та законами України права позивача на користування спірною земельною ділянкою з цільовим призначенням для колективного гаражного будівництва (обслуговування гаражів). Порушення його права позивач мотивує прийняттям Вовчинецькою сільською радою Івано-Франківської міської ради 16.04.2008 року рішення про видачу АТВТ "Родон" державного акту на право власності на земельну ділянку площею 6,2207 га, що знаходиться по вул. Вовчинецькій, 225) під час дії договору оренди землі від 16.03.2006 року, укладеного між Івано-Франківською міською радою та ГК "Соколи" та відчуженням Вовчинецькою сільською радою земельної ділянки АТВТ "Родон" без попереднього вилучення спірної землі з користування ГК "Соколи". Разом з цим, позивач вказує на набуття ним переважного права щодо переукладання договору оренди на спірну земельну ділянку на новий термін, невідповідність поштової адреси щодо спірної земельної ділянки в оскаржуваних актах та наявність висновку Державної інспекції сільського господарства "про відчуження (продаж) Вовчинецькою сільською радою спірної земельної ділянки АТВТ "Родон" без попередньої згоди з Гаражним кооперативом "Соколи"".
Ухвалою суду від 16.09.2013 року в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк розгляду спору до 04.10.2013 року.
26.09.2013 року ГК "Соколи" подано заяву (вх.№15134/13) про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд розглядати позовні вимоги тільки в частині визнання за позивачем права на користування земельною ділянкою площею 6,2207 га для колективного гаражного будівництва (обслуговування гаражів), що знаходиться по вул. Вовчинецькій, 225, в м. Івано-Франківську.
Пунктом 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Відповідно до п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами та доповненнями) передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Абзацом 3 п.3.11 вищезазначеної постанови передбачено, що збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.
Відповідно до ч.6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
З врахуванням наведеного та враховуючи неявку представника позивача в судове засідання, що унеможливлює надання пояснень щодо даної заяви, суд приходить до висновку про залишення даної заяви без розгляду.
В судовому засіданні представник відповідача та третіх осіб проти позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та просить суд в позові відмовити. Свої заперечення обгрунтовує безпідставністю заявлення позову та такими, що не підлягають задоволенню, мотивуючи свої заперечення відсутністю порушення прав або охоронюваних законом інтересів позивача. Разом з тим, представник позивача вказує на пропущення позивачем строку позовної давності, в межах якого ГК "Соколи" міг звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів.
В судове засідання позивач уповноваженого представника не забезпечив, причини неявки не повідомив, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлені належним чином, про що свідчить відмітка відділу документального забезпечення господарського суду Івано-Франківської області на зворотньому боці ухвали про порушення провадження у справі та ухвали суду від 14.05.2013 року про відкладення розгляд справи на 27.09.13.
Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 №75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до ч.3 ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі позивача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника відповідача та третіх осіб, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом з"ясовано наступне.
16 березня 2006 року між Івано-Франківською міською радою та гаражним кооперативом "Соколи" укладено договір оренди землі, що знаходиться на вул. Вовчинецькій, 225 в місті Івано-Франківську з цільовим призначенням для обслуговування гаражів. Відповідно до п.5.2. договору даний договір набирає чинності з моменту досягнення сторонами домовленості з усіх його істотних умов, його підписання, нотаріального посвідчення та державної реєстрації. Термін дії договору відповідно до п.5.1- один рік.
04 січня 2008 року Вовчинецькою сільською радою Івано-Франківської міської ради прийнято рішення про надання дозволу АТВТ "Родон на складання технічного звіту земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 6,3201 га з метою укладання договору оренди, з правом викупу для обслуговування гаражної стоянки автомобілів, яка знаходиться на вул. Вовчинецькій, 225 в с. Вовчинець.
Рішенням 11 сесії 5-го демократичного скликання від 07.02.2008 року Вовчинецька сільська рада Івано-Франківської міської ради затвердила технічну документації із землеустрою та передала спірну земельну ділянку з існуючим цільовим призначенням "для обслуговування гаражної автостоянки автомобілів" АТВТ "Родон", вилучивши її з користування у філії АТВТ "Родон" ФОК "Кристал" за згодою останньої.
13 лютого 2008 року, на підставі вищезазначеного рішення сільської ради, між Вовчинецькою сільською радою Івано-Франківської міської ради та АТВТ "Родон" укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 6, 3201 га, яка знаходиться на вул. Вовчинецькій, 225 в с. Вовчинець.
29.02.2008 року Вовчинецькою сільською радою Івано-Франківської міської ради прийнято рішення про відчуження (продаж) АТВТ "Родон" земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 6,3201 га на вул. Вовчинецькій, 225 в с. Вовчинець.
На підставі вищезазначеного рішення сільської ради, 07 березня 2008 року між Вовчинецькою сільською радою Івано-Франківської міської ради та АТВТ "Родон" укладеного договір купівлі-продаж спірної земельної ділянки.
16 квітня 2008 року Вовчинецькою сільською радою Івано-Франківської міської ради прийнято рішення про виготовлення АТВТ "Родон" державного акту на земельну ділянку площею 6,2207 га для обслуговування гаражної стоянки автомобілів та проведення державної реєстрації.
В подальшому, вказана земельна ділянка по розподільчому балансу від 19.10.2011 року була передана Товариству з обмеженою відповідальністю "Х-Адванс" та Вовчинецькою сільською радою видано останньому державний акт на право власності на спірну земельну ділянку
З врахуванням наведених обставин у справі, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до частини 1 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування" Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов"язковий характер для суб"єктів цих відносин.
Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов"язки тільки у того суб"єкта (чи визначеного ними певного кола суб"єктів), якому вони адресовані.
Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Згідно п.1 ст.393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Згідно пункту 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Пунктом 2 роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" N 02-5/35 від 26 січня 2000 року встановлено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а стаття 16 зазначеного Кодексу передбачає право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права і інтересу. Частиною 2 цієї статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.
Юридична зацікавленість позивача у вирішенні спору судом покладає на нього обов'язок довести, що його цивільне право порушене, не визнається чи оспорюється відповідачем і що саме йому належить право вимоги.
Отже, для того, щоб визнати недійсними рішення органу місцевого самоврядування , ці підстави та порушення права особи повинні існувати на час прийняття рішення.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Частиною 1 ст. 32 ГПК України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема із п.1.1. договору оренди землі від 16.03.2006 року, укладеного між Івано-Франківською міською радою та ГК "Соколи" його було укладено на підставі п. 50 рішення ХХХІІІ сесії Івано-Франківської міської ради четвертого демократичного скликання від 20.02.2006 року "Про вилучення та надання земельних ділянок", а сам договір був зареєстрований 03.04.2006 року.
З долученої схеми орендованої ГК «Соколи» земельної ділянки вбачається що її межі не було погоджено всіма землевласниками та землекористувачами, що вже само по собі свідчить про те, що відповідне землевідведення було здійснено з грубими порушеннями вимог чинного законодавства.
Беззаперечним є той факт, що ще до прийняття оскаржуваного рішення чи видачі оскаржуваних державних актів, а саме 03.04.2007 року - термін дії договору оренди землі закінчився, як і обумовлені ним права позивача на користування спірною земельною ділянкою. Жодних доказів переукладення договору на новий термін позивачем до матеріалів справи не долучено, як і не долучено жодних доказів того, що він бодай звертався до орендодавця з даного приводу.
Що ж до посилання позивача на те, що він як добросовісний орендар володів переважним правом на переукладення з ним договору на новий термін в даному випадку є безпідставним. З долучених позивачем матеріалів вбачається, що останній своїм переважним правом у визначений спосіб не скористався і відповідно втратив його. Автоматичної пролонгації договору оренди землі, на момент припинення його дії, чинне законодавство не передбачало. Одночасно слід зазначити, що початок орендних взаємовідносин обумовлюється навіть не моментом підписання договору, а моментом його державної реєстрації, яка в даному випадку є відсутньою.
Порядок укладення договору за пропозицією в якій не вказано строк для відповіді визначено ч.2 ст.644 Цивільного кодексу України. Згідно даної норми, якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.
Позивачем не подано суду доказів одержання відповіді на пропозицію укласти договір, що в даному випадку свідчить про відхилення, а не прийняття його пропозиції.
Одночасно слід зазначити, що до матеріалів справи долучено схему генплану міста Івано-Франківська та пояснювальну записку до нього (які є загальнодоступними на інтернет сайті Івано-Франківського міськвиконкому), з якого вбачається, що спірна земельна ділянка не знаходиться в межах міста Івано-Франківська.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду по справі №23370/10/9104 (копія знаходиться в матеріалах справи) визнано нечинним п.50 рішення ХХХІІІ сесії Івано-Франківської міської ради ІV демократичного скликання від 20.02.2006 року "Про вилучення та надання земельних ділянок" відповідно до якого укладався договір оренди між Івано-Франківською міською радою та Гаражним кооперативом "Соколи". Підставою для прийняття судового рішення став факт, що спірна земельна ділянка знаходиться в адміністративних межах та територіальних межах населеного пункту с. Вовчинець Івано-Франківської міської ради і повноваження щодо розпорядження нею належить виключно Вовчинецькій сільській раді, а не Івано-Франківській міській раді.
Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Разом з тим, суд зазначає, що вимога ГК «Соколи» до Вовчинецької сільської ради та АТ ВТ «Родон» про усунення перешкод в користуванні спірною земельною ділянкою з посиланням на договір свого часу вже була предметом судового розгляду. Як вбачається з ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 17.12.2009 року по справі №7/85-8/30 судом було прийнято відмову ГК «Соколи» від позову а провадження у справі припинено у зв'язку з чим повторне звернення до господарського суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же ж підстав не допускається.
Щодо посилання позивача на здійснену забудову спірної земельної ділянки членами ГК «Соколи», судом враховано наступне.
Основним нормативно-правовим актом, який на той час визначав порядок і правові засади забудови населених пунктів був Закон України «Про планування і забудову територій». Згідно статей 24, 29 цього Закону, фізичні та юридичні особи могли здійснювати будівництво об'єктів містобудування виключно на земельних ділянках, що належали їм на праві власності чи користування (з урахуванням вимог ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України, які визначають форми правовстановлюючих документів та обов'язковість їх державної реєстрації), і виключно на підставі дозволу виконавчого органу відповідної ради на будівництво об'єкта містобудування та дозволу на виконання будівельних робіт отриманого в місцевих органах ДАБК.
Жодних доказів наявності у ГК «Соколи» чи його членів будь-якого з вище вказаних документів на будівництво гаражів позивачем не подано.
Натомість, згідно рішення Вовчинецької сільської ради народних депутатів №12 від 12.05.1996 року та виданого на його підставі Державного акту на право постійного користування землею зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №2 від 13.05.1996 року (копії яких долучені до матеріалів справи) АТВТ «Родон» ще з того часу було єдиним законним землекористувачем спірною земельною ділянкою.
Більше того, встановлення гаражів на відповідній земельній ділянці розпочалося ним згідно рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 21.07.1998 року №287 (копія якого знаходиться в матеріалах справи) про надання саме АТ ВТ «Родон» дозволу здійснити: «будівництво тимчасово, терміном на 5 років гаражної автостоянки на власній території перспективного розширення на вул. Вовчинецька, 225 (дозвіл на проведення проектно-пошукових робіт - рішення міськвиконкому №216 від 16.06.1998 року)».
Як підтверджується матеріалами справи (рішеннями Вовчинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради від 07.02.2008 року та від 29.02.2008 року, договором оренди землі від 13.02.2008 року та договором купівлі-продажу земельної ділянки від 07.03.2008 року) пізніше спірну ділянку з відповідним цільовим призначенням «для обслуговування гаражної стоянки автомобілів» було вилучено з загального Державного акту АТ ВТ «Родон» та передано за ініціативою та згодою останнього його ж філії - ФОК «Кристал» АТ ВТ «Родон», яка і займалася всіма питаннями пов'язаними з адмініструванням діяльності гаражної стоянки автомобілів. Проте, з 18.02.2008 року вона знову перейшла з користування ФОК «Кристал» в користування безпосередньо АТ ВТ «Родон» згідно договору оренди землі від 13.02.2008 року, а 12.03.2008 року АТ ВТ «Родон» викупило її у сільської ради згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки посвідченого 07.03.2008 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Мачкур А.А. за №1159 і зареєстрованого 12.03.2008 року, укладеного на підставі рішення Вовчинецької сільської ради від 29.02.2008 року про дострокове припинення договору оренди землі зареєстрованого 18.02.2008 року та продаж земельної ділянки площею 6,3201 га АТ ВТ «Родон» для обслуговування гаражної стоянки автомобілів.
Отже з наведеного вище вбачається, що всі гаражі на спірній земельній ділянці було встановлено тоді коли ГК «Соколи» ще навіть не існував, а єдиним законним користувачем нею було АТ ВТ «Родон», яке й погоджувало їх тимчасове встановлення. Більше того, в супереч тверджень позивача на спірній земельній ділянці на момент прийняття рішення про передачу спірної земельної ділянки в користування АТ ВТ «Родон» чи її викупу останнім, на ній не було жодного об'єкту нерухомого майна, право власності на який би було зареєстровано за будь-ким. Що ж до окремих фактів встановлення на спірній земельній ділянці капітальних гаражів, то з даного приводу слід зазначити, що факт неправомірності їх встановлення також вже підтверджено відповідним судовим рішенням про знесення самочинного будівництва, яке набрало законної сили (копія Постанови Львівського апеляційного господарського суду від 27.08.2013 року по справі №909/226/13-г знаходиться в матеріалах справи).
Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Що ж до вимог про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку слід зазначити що ст.152 Земельного кодексу України такий спосіб захисту порушеного права взагалі не передбачено. Натомість, оскарженими можуть бути самі підстави видачі відповідних державних актів (рішення органів місцевого самоврядування, цивільно-правові угоди якими обумовлено перехід права власності на земельну ділянку тощо).
Саме про це зазначається в п.3 Висновків Верховного суду України щодо спорів, які виникають з земельних правовідносин, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.355 ЦПК України, за ІІ півріччя 2012 року. Проте, як вбачається з позову, ГК «Соколи» не оскаржує будь-яких рішень чи цивільно-правових угод якими б було обумовлено виникнення чи припинення тих чи інших прав щодо спірної земельної ділянки. Натомість, ним оскаржується рішення Вовчинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради від 16.04.2008 року, обумовлене виключно зміною проекту землеустрою земельних ділянок вже належних на той час АТ ВТ «Родон» на праві власності. А саме, даним рішенням затверджувався внутрішній перерозподіл меж суміжних раніше придбаних АТ ВТ «Родон» земельних ділянок без зміни їхніх зовнішніх меж, у зв'язку з чим старі державні акти анульовувалися, а нові виготовлялися, а відповідно дане рішення стосувалося виключно прав та інтересів АТ ВТ «Родон».
Необгрунтованими є твердження позивача про те, що ним наче б то весь цей час здійснюється адміністрування спірною земельною ділянкою, оскільки відсутні правовстановлюючі на те документи, не подано доказів сплати за землю чи таке інше. Одночасно, слід зазначити, що згідно записів які містяться в Єдиному державному реєстрі 22.12.2010 року виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради було внесено запис про рішення засновників юридичної особи щодо її припинення, а 22.06.2011 року було проведено державну реєстрацію припинення ГК «Соколи» як юридичної особи в результаті її ліквідації за рішенням засновників, що не пов'язано з реорганізацією. Державну реєстрацію позивача було відновлено лише на початку 2013-го року на підставі судового рішення прийнятого адміністративним окружним судом на підставі позову Жируна Р., як члена ГК «Соколи». Вказане свідчить, що більше двох років ГК «Соколи» взагалі не здійснював жодної діяльності, у зв'язку з тим що був ліквідований як такий, що підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру станом на 07.11.2012 року, яка наявна в матеріалах справи.
Таким чином, а ні на момент прийняття оскаржуваного рішення, а ні на момент звернення до суду з даного приводу позивач не володів і не володіє будь-якими правами на спірну земельну ділянку, а згідно тієї ж ст.152 Земельного кодексу України, правом звернення до суду з заявленими вимогами наділено лише осіб, чиї права на землю є актуальними і належним чином зареєстрованими.
Безпідставним є також посилання позивача на клопотання Державної інспекції сільського господарства в Івано-Франківській області від 05.11.2012 року №04-01/1218 в якому наче б то міститься висновок про те, що сільська рада відчужила земельну ділянку АТ ВТ «Родон» без попереднього вилучення землі з користування ГК «Соколи» та надання її в користування АТ ВТ «Родон», оскільки починаючи з 03.04.2007 року (ще до прийняття оскаржуваного рішення і видачі оскаржуваних актів) термін дії договору оренди ГК «Соколи» минув. Відповідно, останній втратив статус землекористувача і питання будь-яких погоджень з ним вилучення спірної земельної ділянки взагалі не могли виникати.
Разом з тим, долучені до матеріалів справи копії рішення Вовчинецької сільської ради від 04.01.2008 року про надання дозволу АТ ВТ «Родон» на складання технічного звіту на спірну земельну ділянку для її подальшої передачі в оренду з правом викупу; рішення Вовчинецької сільської ради від 07.02.2008 року про затвердження відповідної технічної документації із землеустрою та передачі спірної земельної ділянки з існуючим цільовим призначенням «для обслуговування гаражної автостоянки автомобілів» АТ ВТ «Родон» вилучивши її з користування у філії АТВТ «Родон» ФОК «Кристал» за згодою останньої; Договору оренди землі від 13.02.2008 року з правом викупу, укладений між Вовчинецькою сільською радою та АТ ВТ «Родон», зареєстрований у Івано-Франківському міському відділі Івано-Франківської регіональної філії центру ДЗК при Держкомземі України про що в Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис від 18.02.2008 року за №0408249400001 спростовують як висновки Державної інспекції сільського господарства в Івано-Франківській області, так і спростовують підстави звернення позивача до суду з даним позовом.
За наведеного, на час прийняття оскаржуваного рішення позивач не був користувачем спірної земельної ділянки, отже його права не могли бути порушені прийняттям оскаржуваного рішення ради та видачею державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯМ №657804 від 25.10.2012 року виданий ТзОВ "Х-Адванст" та державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 825462 виданий 04.06.2008 року Акціонерному товариству відкритого типу "Родон".
Таким чином відсутні підстави для задоволення позову.
Що ж до клопотання, заявленого відповідачем у відзиві на позовну заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності для захисту порушеного права, передбачених ст. 267 ЦК України, слід зазначити наступне.
Приписами статей 256, 257, 267 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Пунктом 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №10 передбачено, що за змістом статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, господарський суд повинен з"ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваним законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необгрунтованості.
З огляду на вказане, а також враховуючи необґрунтованість та безпідставність заявлених позовних вимог у даній справі суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, передбачених ст. 267 ЦК України.
Судові витрати по справі відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України слід залишити за позивачем.
Керуючись ст. ст. 124, 144 Конституції України, ст. 59 "Про місцеве самоврядування", ст. ст. 15, 16, 21, 256, 257, 267, 393, 644 Цивільного кодексу України, ст. ст. 43, 22, 32, 33, 34, 49 ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
відмовити в позові Гаражного кооперативу "Соколи" до Вовчинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради, третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Акціонерне товариство відкритого типу "Родон" та третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Х-Адванс" про визнання за Гаражним кооперативом "Соколи" права на користування земельною ділянкою площею 6,2207 га для колективного гаражного будівництва (обслуговування гаражів), що знаходиться по вул. Вовчинецькій, 225, в м. Івано-Франківську та визнання недійсними рішення Вовчинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради від 16.04.2008 року про видачу Акціонерному товариству відкритого типу "Родон" державного акту на право власності на земельну ділянку площею 6,2207 га, що знаходиться по вул. Вовчинецькій, 225, а також державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 657804 виданий 25.10.2012 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Х-Адванс" та державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 825462 виданий 04.06.2008 року Акціонерному товариству відкритого типу "Родон".
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 02.10.13
Суддя Фанда О. М.
Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"
________________ Кудлейчук О. В. 02.10.13