номер провадження справи 4/69/13
м. Запоріжжя
26.09.2013 справа № 908/2892/13
за позовом Публічного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж», (71100, Бердянськ Запорізької області, вул. Мазіна, буд. 65/97)
до відповідача Комунального підприємства Бердянської міської ради «Житлосервіс-2А», (71100, м. Бердянськ Запорізької області, вул. Волі, буд. 129)
про стягнення 36764,18 грн. вартості безпідставно спожитої теплової енергії
суддя Зінченко Н.Г.
За участю представників сторін:
від позивача - Тодоров І.П., довіреність № 2 від 05.11.2012 р.;
від відповідача - Гетманенко Б.С., довіреність № 217/2 від 01.03.2013 р.;
29.08.2013 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Публічне акціонерне товариство «Бердянське підприємство теплових мереж», м. Бердянськ Запорізької області (ПАТ «Бердянське підприємство теплових мереж») з позовною заявою до Комунального підприємства Бердянської міської ради «Житлосервіс-2А», м. Бердянськ Запорізької області (далі за текстом скорочено - КП «Житлосервіс-2А») про стягнення 36764,18 грн. вартості безпідставно спожитої теплової енергії.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.08.2013 р. порушено провадження у справі № 908/2892/13, справі № 908/2892/13 присвоєно номер провадження справи 4/69/13, судове засідання призначено на 26.09.2013 р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору.
В судовому засіданні 26.09.2013 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.
За письмовим клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на приписах ст., ст. 11, 16, 387, 1212, 1213 ЦК України, положеннях Закону України «Про теплопостачання», Правил користування тепловою енергією і полягають в тому, що основним предметом діяльності позивача є виробництво, постачання та розподілення теплової енергії для обігріву житла і побутової потреби населення та комунально-побутових потреб підприємств, установ, організацій. Відповідно до вимог чинного законодавства користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, а на споживача покладено обов'язок до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією відповідний договір. Як зазначає позивач, ним здійснюється постачання теплової енергії в будинок № 65 по вул. Дюміна в м. Бердянську Запорізької області, в тому числі і до нежитлового вбудованого приміщення площею 271,4 кв.м. Згідно з наказом Управління комунальної власності Бердянської міської ради № 111 від 22.08.2012 р. та актом приймання-передачі основних засобів від 05.09.2012 р. вбудоване нежитлове приміщення площею 271,4 кв.м. в будинку № 65 по вул. Дюміна в м. Бердянську Запорізької області було передано в господарське відання відповідачу. У зв'язку із цим, 11.09.2012 р. позивач звернувся до відповідача з листом № 2746 щодо надання документів для укладення договору купівлі-продажу теплової енергії. Листом № 540 від 08.10.2012 р. відповідач повідомив позивачу, що він не є користувачем зазначеного приміщення, оскільки згідно з договором оренди приміщення використовується іншою особою. Однак жодних документів у підтвердження цього надано не було. 11.02.2013 р. листом № 383 позивачем на адресу відповідача був направлений проект договору № 34-2а/1 купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення приміщень, розташованих за адресою: м. Бердянськ Запорізької області, вул. Дюміна, 65. Листом № 164 від 18.02.2013 р. відповідач відмовився від укладення договору з посиланням на те, що це приміщення ним не використовується, а лише знаходиться на його балансі. У зв'язку із ухиленням відповідача від укладення договору купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення, в лютому 2013 року позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про зобов'язання КП «Житлосервіс-2А» укласти договір купівлі-продажу теплової енергії. Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.04.2013 р. у справі № 908/958/13 ПАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» відмовлено в позові на підставі того, що на момент судового вирішення спору відповідач вже не був балансоутримувачем вбудованого нежитлового приміщення, щодо якого був заявлений спір про укладення договору купівлі-продажу теплової енергії. Так, згідно наказу Управляння комунальної власності Бердянської міської ради № 41 від 08.04.2013 р. нежитлове приміщення площею 271,4 кв.м. в будинку № 65 по вул. Дюміна в м. Бердянську Запорізької області було передано КП «Міськспецексплутація». Таким чином, фактично в господарському віданні відповідача вбудоване нежитлове приміщення площею 271,4 кв.м. в будинку № 65 по вул. Дюміна в м. Бердянську Запорізької області знаходилося з 05.09.2012 р. по 08.14.2013 р. Як зазначено в рішенні суду у справі № 908/958/13, зобов'язання укласти договір на теплопостачання з теплопостачальною організацією законом покладено як безпосередньо на споживача, так і на балансоутримувача (власника) будинку (приміщення). Виходячи зі змісту ст. 136 ГК України саме відповідач несе відповідальність щодо утримання майна, яке передано йому на баланс. В той же час, в період користування спірним приміщення відповідач отримував від позивача теплову енергію безпідставно. Обмежити постачання теплової енергії на спірний об'єкт позивач не мав можливості, так як зазначене приміщення є вбудованим та не відокремлюється від загальної системи теплопостачання багатоповерхового будинку. Рішенням Виконкому Бердянської міської ради № 456 від 26.10.2012 р. було вирішено теплопостачальним організаціям розпочати надання теплової енергії на опалення споживачам міста при досягненні середньодобової температури зовнішнього повітря не вище +8 С протягом трьох днів поспіль, але не пізніше 26.10.2012 р. Отже, за період з 01.10.2012 р. по 07.04.2013 р. відповідачем отримано від позивача теплову енергію на загальну суму 36764,18 грн. Вказаний розрахунок позивачем виконано відповідно до величини розрахованого теплового навантаження на об'єкт відповідача та діючих двоставкових тарифів на послуги позивача. При розрахунку вартості безпідставно набутої теплової енергії використовувався тариф, встановлений рішенням Виконкому Бердянської міської ради № 95 від 14.02.2012 р. (введений в дію з 01.03.2012 р.), а саме: плата за приєднане теплове навантаження (абонентська плата), що сплачується щомісяця протягом року в розмірі 52,34 грн. за 1000 ккал/год та плата за спожиту теплову енергію, що сплачується в опалювальний період у розмірі 717,16 грн. за 1 Гкал. 30.04.2013 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 1074 з вимогою про сплату 36764,18 грн. вартості безпідставно спожитої теплової енергії. Відповідачем зазначена претензія була отримана 13.05.2013 р., але залишена без відповіді та задоволення. Враховуючи викладене, позивач просить суд, із посиланням на ст., ст. 1212, 1213 ЦК України, стягнути з КП «Житлосервіс-2А» 36764,18 грн. вартості безпідставно спожитої теплової енергії.
Відповідач позовні вимоги не визнав, позов вважає безпідставним та необґрунтованим з наступних підстав. Відповідно до Статуту КП «Житосервіс-2А» відповідач є лише балансоутримувачем всього будинку № 65 по вул. Дюміна в м. Бердянську Запорізької області, що включає в себе усі не зайняті приміщення та місця загального користування, а власником будинку зі всіма приміщеннями є територіальна громада міста в особі Виконавчого комітету Бердянської міської ради. Балансова належність полягає в тому, що відповідач виконує обов'язки по наданню житлово-комунальних послуг, а саме - виконання комплексу робіт по ремонту та експлуатації житлового фонду. Отже, відповідач не є споживачем послуг позивача та не несе обов'язку по утриманню будинку у вигляді сплати за теплопостачання. КП «Житлосервіс-2А» не отримує продукт позивача у вигляді гарячої води на потреби опалення та не мав наміру на його отримання, так як спірне вбудоване нежитлове приміщення площею 271,4 кв.м. не використовував у своїй господарський діяльності, що суперечить поняттю «споживача» відповідно до діючого законодавства. Отже, у спірних правовідносинах обов'язок по утриманню майна - спірного вбудованого нежитлового приміщення - покладений на власника. При цьому, позивач жодного разу не звертався до власника майна з приводу оплати за спожиту теплову енергію. Крім цього, відповідач просить суд врахувати, що позивачем КП «Житосервіс-2А» було направлено лише два рахунки-акти виконаних робіт, в яких містилося спірне приміщення, - за березень і квітень 2013 року. На підставі зазначеного, відповідач просить суд в позові відмовити повністю.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
Відповідно до п. 2.2 Статуту Публічного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж»в редакції, зареєстрованій 27.04.2012 р. за № 10991050013000396, основним предметом діяльності ПАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» (позивача у справі) є виробництво, постачання та розподілення теплової енергії для обігріву житла і побутової потреби населення та комунально-побутових потреб підприємств, установ, організацій.
Згідно з пунктами 2. 1 і 2.2 Статуту Комунального підприємства Бердянської міської ради «Житлосервіс-2А», затвердженого наказом Управління комунальної власності Бердянської міської ради № 175 від 20.12.2004 р., КП «Житлосервіс-2А» (відповідач у справі) створено з метою найбільш ефективного використання майна Бердянської міської ради та одержання максимального прибутку, організації комплексу робіт по ремонту та експлуатації житлового фонду територіальної громади міста. Основними напрямками діяльності підприємства є організація експлуатації, утримання та проведення поточного ремонту житлового фонду територіальної громади міста; утримання прибудинкових територій у будинках державного, комунального та іншого житлового фонду.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом Управління комунальної власності Бердянської міської ради № 111 від 22.03.2012 р. «Про передачу майна» з господарського відання Комунального підприємства «Ритуал» Бердянської міської ради вилучено та передано в господарське відання Комунального підприємства Бердянської міської ради «Житлосервіс-2А» майно, згідно додатку, а саме: вбудоване приміщення площею 271,4 кв.м. по вул. Дюміна, 65 в м. Бердянськ Запорізької області.
Актом приймання-передачі основних засобів від 05.09.2012 р. засвідчено факт передачі від КП «Ритуал» у господарське відання КП «Житосервіс-2А» вбудованого приміщення площею 271,4 кв.м. по вул. Дюміна, 65 в м. Бердянськ Запорізької області.
Відповідно до наказу Управління комунальної власності Бердянської міської ради № 41 від 08.04.2013 р. «Про передачу майна» з господарського відання Комунального підприємства Бердянської міської ради «Житлосервіс-2А» вилучено та передано в господарське відання Комунального підприємства «Міськспецексплуатація» Бердянської міської ради майно, згідно додатку, а саме: вбудоване приміщення площею 271,4 кв.м. по вул. Дюміна, 65 в м. Бердянськ Запорізької області.
Факт передачі від КП «Житлосервіс-2А» у господарське відання КП «Міськспецексплуатація» вбудованого приміщення площею 271,4 кв.м. по вул. Дюміна, 65 в м. Бердянськ Запорізької області підтверджується Актом приймання-передачі основних засобів від 08.04.2013 р.
Звернувшись до суду з даним позовом про стягнення з КП «Житлосервіс-2А» 36764,18 грн. вартості безпідставно спожитої теплової енергії позивач посилається на ті обставини, що протягом опалювального періоду 2012 - 2013 років ним здійснювалося постачання теплової енергії в будинок № 65 по вул. Дюміна в м. Бердянську Запорізької області, в тому числі і до нежитлового вбудованого приміщення площею 271,4 кв.м., розташованого в цьому будинку, яке в період з 05.09.2012 р. по 08.04.2013 р. перебувало у господарському віданні відповідача.
Відповідно до пояснень позивача, за період з 01.10.2012 р. по 07.04.2013 р. позивачем відповідачу було відпущено теплову енергію на загальну суму 36764,18 грн. У підтвердження факту відпуску відповідачу теплової енергії у зазначений період позивач посилається на Списки споживачів теплової енергії по котельні № 6 за жовтень 2012 року - квітень 2013 року, які затвердженні Головою правління ПАТ «Бердянське підприємство теплових мереж».
Як вбачається з вказаних Списків споживачів теплової енергії по котельні № 6 за жовтень 2012 року - квітень 2013 року, теплова енергія по котельні № 6 постачалася, в тому числі до житлового будинку по вул. Дюміна, 65 в м. Бердянську Запорізької області. При цьому, відповідно до пояснень, наданих суду позивачем, нежитлове приміщення площею 271,4 кв.м. є вбудованим і невідокремлене від загальної системи теплопостачання багатоповерхового будинку № 65 по вул. Дюміна в м. Бердянську Запорізької області.
Фактичні обставини справи свідчать, що 11.09.2012 р. позивач звернувся до відповідача з листом № 2746 щодо надання документів для укладення договору купівлі-продажу теплової енергії стовно вбудованого нежитлового приміщення площею 271,4 кв.м. по вул. Дюміна, 65 в м. Бердянськ Запорізької області.
Листом № 540 від 08.10.2012 р. відповідач повідомив позивачу, що він не є користувачем зазначеного приміщення, оскільки згідно з договором оренди приміщення використовується іншою особою.
Разом із тим, оскільки жодних документів у підтвердження того, що користувачем спірного приміщення є інша особа позивачу надано не було, 11.02.2013 р. листом № 383 позивачем на адресу відповідача був направлений проект договору № 34-2а/1 купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення приміщень, розташованих за адресою: м. Бердянськ Запорізької області, вул. Дюміна, 65.
Листом № 164 від 18.02.2013 р. відповідач відмовився від укладення договору з посиланням на те, що це приміщення ним не використовується, а лише знаходиться на його балансі.
У зв'язку із ухиленням відповідача від укладення договору купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення, в лютому 2013 року позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про зобов'язання КП «Житлосервіс-2А» укласти договір купівлі-продажу теплової енергії.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.04.2013 р. у справі № 908/958/13 ПАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» відмовлено в позові на підставі того, що на момент вирішення спору судом відповідач вже не був балансоутримувачем вбудованого нежитлового приміщення, щодо якого був заявлений спір про укладення договору купівлі-продажу теплової енергії.
Позивач наполягає на тому, що у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків по сплаті спожитої теплової енергії за відповідачем - КП «Житлосервіс-2А» утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2012 року по квітень 2013 року у розмірі 36764,18 грн.
30.04.2013 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 1074, в якій позивач, з посиланням на ст. 1213 ЦК України, просив у строк до 17.05.2013 р. сплатити вартість безпідставно спожитої теплової енергії в розмірі 36764,18 грн.
Відповідачем зазначена претензія була отримана 13.05.2013 р., про що свідчить відмітка уповноваженої особи КП «Житлосервіс-2А» на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення (штрих-код 7111206477360), але залишена без відповіді та задоволення.
Наведені вище обставини стали підставою для звернення ПАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» до суду з вимогою до КП «Житлосервіс-2А» про стягнення вартості безпідставно спожитої теплової енергії за період з жовтня 2012 року по квітень 2013 року у розмірі 36764,18 грн. з посиланням на ст., ст.1212, 1213 ЦК України.
Дослідивши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши надані сторонами письмові докази, суд вважає позивні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Предметом розгляду у даній справі є стягнення вартості безпідставно набутого майна у вигляді використаної теплової енергії.
Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005р. № 2633-ІV (далі за текстом - Закон № 2633), Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 р. № 1875- ІV (далі за текстом - Закон № 1875), Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. № 1198 (далі за текстом - Правила).
Пунктом 3 ст. 179 ГК України передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язковим для суб'єкта господарювання у випадках, передбаченим законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно ст. 1 Закону України № 2633 теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Цим же Законом встановлено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. (п. 4 ст. 19 Закону).
Основним обов'язком споживача теплової енергії є своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії, що закріплено в ст. 24 Закону України «Про теплопостачання».
Стаття 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає, що відношення між учасниками договірних відношень у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних началах.
Приписами ст. 714 ЦК України та ст. 275 ГК України унормовано, що постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу без оформлення відповідних договорів не допускається.
Відповідно до п. 4 Правил № 1198 користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.
Абзацом 5 пункту 5 зазначених Правил встановлено, що теплопостачальна організація укладає договори з власниками (балансоутримувачами) теплових мереж на транспортування теплової енергії за тарифами, встановленими відповідно до законодавства.
До обов'язків споживача теплової енергії, зокрема, належить вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил ( абз. 6 п. 40 Правил).
Системний аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що наявність договірних відносин між сторонами у даному випадку є обов'язковою та такою, що встановлена Законом.
Питання щодо укладення обов'язкового у силу Закону договору між ПАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» та КП «Житлосервіс-2А» не було врегульовано відповідно до приписів, передбачених ст., ст.179, 181, 184 ГК України і в спірний період договірні правовідносини між сторонами відсутні.
Статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» та ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що розмір плати за надані житлово-комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку (відповідно до договорів та стандартів).
Отже, теплове навантаження спірного приміщення, на яке постачалася протягом спірного періоду теплова енергія, має бути доведеним позивачем.
Розрахунок боргу по приміщенню за адресою: вул. Дюміна, 65 в м. Бердянську по КП «Житлосервіс-2А» за період з 01.10.2012 р. по 07.04.2013 р., наданий позивачем, не підтверджує обсяг та вартість фактично спожитої відповідачем теплової енергії у спірний період, оскільки містить формули, які використані позивачем без будь-якого їх нормативного (методичного) обґрунтування, без посилання на джерело застосованих формул.
Позивачем не надано суду жодних документів у підтвердження фактичного обсягу відпущеної відповідачу протягом спірного періоду теплової енергії, як то актів приймання-передачі теплової енергії, рахунків на оплату спожитої теплової енергії.
Залучені до матеріалів справи Списки споживачів теплової енергії по котельні № 6 за жовтень 2012 року - квітень 2013 року неможна вважати належними доказами у підтвердження заявлених позовних вимог, оскільки вони не підтверджують ані обсяги відпущеної протягом спірного періоду теплової енергії, ані факт того, що відповідачем споживалася теплова енергія за адресою вул. Дюміна, 65 в м. Бердянську.
Згідно з ст., ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позовні вимоги у даній справі про оплату вартості безпідставно спожитої теплової енергії обґрунтовані посиланням на приписи ст., ст.1212, 1213 ЦК України.
Зазначені статті Цивільного кодексу України відносяться до глави 83 ЦК України «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» Підрозділу 2 «Недоговірні зобов'язання».
За приписом ч., ч.1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Отже, вищевказана норма права встановлює підстави виникнення зобов'язання повернути безпідставно придбане майно або відшкодувати його вартість, якими є сукупність наступних умов:
- є набуття або збереження майна, що означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;
- мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;
- обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених статтею 11 ЦК України.
Підставою виникнення зобов'язання із безпідставного збагачення можуть бути як дії набувача майна або потерпілого, так і події. При цьому поведінка набувача майна може бути як правомірною (коли він набуває майно внаслідок помилки, без умислу зі своєї сторони), так і неправомірною (здійснення будь-яких неправомірних діянь з метою отримання безпідставного збагачення).
Враховуючи вищенаведене та фактичні обставини справи, а також те, що наявність договірних відносин між сторонами у даному випадку є обов'язковою в силу закону, суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими, в розумінні ст. 34 ГПК України, доказами набуття відповідачем за рахунок позивача майна без належних правових підстав.
Доводи позивача, надані в обґрунтування заявлених вимог, суд визнав хибними та необґрунтованими.
На зазначених підставах суд вважає, що позовна вимога про стягнення з КП «Житлосервіс-2А» 36764,18 грн. вартості безпідставно спожитої теплової енергії є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, проаналізувавши надані докази, суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, враховуючи міру та ступінь вини кожної із сторін у доведені спору до суду, судові витрати залишаються за позивачем та до відшкодування не присуджуються.
Керуючись ст., ст. 32, 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -
В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж», м. Бердянськ Запорізької області до Комунального підприємства Бердянської міської ради «Житлосервіс-2А», м. Бердянськ Запорізької області про стягнення 36764,18 грн. вартості безпідставно спожитої теплової енергії відмовити повністю.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "01" жовтня 2013 р.
Суддя Н.Г.Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.