Справа№1806/11778/12
Провадження №2/592/210/13
26 вересня 2013 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Сум у складі: головуючого - судді Кондратенко М.В., при секретарі Безкровній К.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Банк «Траст« до ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та стягнення грошових коштів як з опікуна за кредитним договором -
Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що 26 липня 2011 року Публічне акціонерне товариство Банк “Траст” отримав від ОСОБА_2 пропозицію (оферту) про укладення кредитного договору за № RО 71.0008138 від 26.07.2011 року і згідно умов якого остання в цей же день згідно меморіального ордера № Loan-183 отримала кошти у сумі 25 040 грн., з сплатою відсоткової ставки в розмірі 12,49% річних та 1,47 % комісії за обслуговування кредиту, строком на 36 місяців, з щомісячною сплатою частини кредиту, відсотків та комісії за користування коштами.
Внаслідок неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором, Банк звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості з ОСОБА_2. Рішенням суду позов задоволено.
Але як виявилось згодом, позичальник ОСОБА_2 визнана недієздатною рішенням Ковпаківського районного суду від 14 березня 2002 року, а її опікуном призначено ОСОБА_3 /після розірвання шлюбу прізвище змінено на ОСОБА_1 / згідно рішення виконавчого комітету Сумської міської ради № 433 від 16 липня 2002 року.
У відповідності до вимог ст. ст. 215, 226, 236 ЦК України, укладений зазначений вище правочин є нікчемним, і його визнання недійсним судом не вимагається. Тому опікун зобов'язаний повернути дієздатній стороні все одержане по правочину недієздатною фізичною особою.
Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 як опікун ОСОБА_2 зобов'язана повернути ПАТ Банк «Траст» все отримане недієздатною особою на підставі кредитного договору №R071.0008138 від 26.07.2011 року, що становить 25040 грн., з відшкодуванням понесених банківською установою судових витрат у сумі 250, 40 грн., про що і просить ухвалити судове рішення.
У судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_4 заявлені Банком вимоги підтримала у повному обсязі. Також пояснила, що на день укладання кредитного договору Банку не були відомі обставини визнання позичальника ОСОБА_2 недієздатною. А тому опікун недієздатної особи - відповідачка ОСОБА_1 повинна сплатити Банку всі кошти, отримані недієздатною особою за кредитним договором.
Відповідачка ОСОБА_1 , її представник ОСОБА_5 заявлені вимоги банку не визнали. Як пояснила ОСОБА_1, вона не може попередити дії недієздатної ОСОБА_2 щодо вчинення нею різного роду правочинів / які останньою укладались з банками без її / опікуна / відома і раніше на невеликі суми /, хоча і намагалась це зробити - подавала звернення
до Національного Банку України щодо заборони банківським установам укладати кредитні угоди з її підопічною, на що отримала відмову.
ОСОБА_5 вважає, що у даному випадку не вбачається винних дій опікуна по вчиненню правочину недієздатною особою. А тому ОСОБА_1 не повинна нести цивільно-правову відповідальність по поверненню Банку кредитних коштів.
Суд, вислухавши доводи представників сторін, відповідача ОСОБА_1 вважає, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступні обставини.
Встановлено, що згідно заяви про надання кредиту на споживчі цілі, Умов надання та обслуговування кредитів на споживчі цілі і які мають юридичну силу договору , 26 липня 2011 року між Публічним акціонерним товариством Банк “Траст” і ОСОБА_2 укладено кредитний договір за № RО 71.0008138 від 26.07.2011 року і згідно умов якого остання в цей же день згідно меморіального ордера №Loan-183 отримала кошти у сумі 25 040 грн., з сплатою відсоткової ставки в розмірі 12,49% річних та 1,47 % комісії за обслуговування кредиту, строком на 36 місяців, з щомісячною сплатою частини кредиту, відсотків та комісії за користування коштами згідно встановленого графіка / а.с. 5-14 /.
Однак на день укладання між сторонами угоди, Банку не було відомо про ту обставину, що позичальник ОСОБА_2 є недієздатною особою згідно рішення Ковпаківського районного суду від 14 березня 2002 року, а опікуном останньої призначено ОСОБА_3 /після розірвання шлюбу прізвище змінено на ОСОБА_1 / рішення виконавчого комітету Сумської міської ради № 433 від 16 липня 2002 року / а.с.36-38 /.
Відповідно до вимог ч.1 і ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до вимог ч.1 ст. ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Згідно ч.1, п.2 ч.3 ст. 226 ЦК України , опікун може схвалити дрібний побутовий правочин, вчинений недієздатною фізичною особою, у порядку, встановленому ст. 221 ЦК України. У разі відсутності такого схвалення цей правочин та інші правочини, які вчинені недієздатною фізичною особою, є нікчемними. Дієздатна сторона зобов'язана повернути опікунові недієздатної фізичної особи все одержане нею за цим правочином. А опікун зобов'язаний повернути дієздатній стороні все одержане недієздатною фізичною особою за нікчемним правочином. Якщо майно не збереглося, опікун зобов»язаний відшкодувати його вартість, якщо вчинення правочину або втраті майна, яке було предметом правочину, сприяла винна поведінка опікуна.
У судовому засіданні позивачем згідно вимог ст. 60 ЦПК України не надано доказів того, що ОСОБА_1 вчинила дії, які необхідно вважати такими, що відносяться до винної поведінки, яка сприяла вчиненню нікчемного правочину недієздатною ОСОБА_2, і щоб це було підставою для цивільно-правової відповідальності відповідачки як опікуна.
Враховуючи зазначене, а також керуючись ст. ст. 203, 204, 216, 226 ЦК України, ст. ст.ст.10, 11, 60, 208, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Банк «Траст« до ОСОБА_1 про стягнення з неї на користь Банку як з опікуна 25040 грн. і отриманих недієздатною ОСОБА_2 за кредитним договором від 26.07.2011 року за № RО 71.0008138 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м. Суми протягом 10 днів з дня його проголошення.
Так як особи, які приймали участь у справі, не були присутні при проголошенні вступної і резолютивної частини рішення, вони мають право на оскарження протягом 10 днів з дня отримання його копії з повним вмотивованим текстом.
Суддя М.В. Кондратенко