Справа № 755/20159/13-ц
Провадження № 2/755/5508/2013
"02" жовтня 2013 р. Дніпровський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Галагана В.І.,
при секретарі Шилохвості А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу з ОСОБА_2, мотивуючи свої вимоги тим, що 03 вересня 1994 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Сосницького району Чернігівської області сторони зареєстрували шлюб, від якого мають неповнолітніх дітей: доньку, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, спільне життя з відповідачкою у подальшому не склалось, позивач та відповідачка зрозуміли, що вони зовсім різні люди, і не тільки за характерами, але й за інтересами та поглядами на життя, практично не розуміють один одного, протягом тривалого часу не підтримують шлюбно-сімейних відносин, спільного господарства не ведуть. Позивач вважає подальше спільне сімейне життя з відповідачкою неможливим, що є підставою його звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав, що містить зміст позовної заяви, наполягає на розірванні шлюбу, укладеного з відповідачкою, заперечує проти примирення сторін, зауважив, що майнового спору між сторонами немає, усе майно, набуте у спільній сумісній власності подружжя, він залишає на користь неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4
Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечувала, просила в позові відмовити, вважає позов про розірвання шлюбу між сторонами необґрунтованим та передчасним.
Вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1, відповідачки ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Згідно з положенням ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 03 вересня 1994 року зареєстрували шлюб у Відділі реєстрації актів громадянського стану Сосницького району Чернігівської області, про що у книзі реєстрації зроблено відповідний актовий запис за № 40. (а.с. 4)
Сторони від шлюбу мають неповнолітніх дітей, доньку, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1921, та сина, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1917. (а.с. 5, 6)
Згідно положення частини 2 статті 36 та статті 51 Сімейного кодексу України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.
Судом достовірно встановлено, що сторони від шлюбу сторони мають спільних неповнолітніх дітей, сімейне життя позивача та відповідачки не склалось у зв'язку з тим, що вони мають різні погляди на життя, не в змозі дійти до єдиної думки при вирішенні сімейних та побутових проблем, проживають окремо на протязі тривалого часу, з цього ж часу не підтримують шлюбних стосунків та не ведуть спільного господарства, шлюб між позивачем та відповідачкою носить лише формальний характер, за даних обставин поновлювати сімейно-шлюбні відносини сторони бажання не мають.
Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу.
Суд прийшов до висновку, що сім'я розпалась остаточно і поновити шлюбні відносини між позивачем та відповідачкою неможливо. Подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
Позивач займає категоричну позицію щодо розірвання шлюбу, заперечує будь-яку можливість для примирення з відповідачкою.
Згідно ст. 3 Сімейного Кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Сторони проживають окремо за обопільною згодою, що не пов'язана з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми чи інших поважних причин. При таких обставинах сім'я фактично розпалась і поновити сімейні відносини неможливо.
Згідно ч. 1 ст. 21 Сімейного Кодексу України, шлюб є сімейним союзом чоловіка та жінки.
Відповідно до частини третьої ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що причини, з яких позивач наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими, оскільки тривалий час сторони не підтримують сімейно-шлюбних стосунків, спільного господарства не ведуть, поновлювати сімейно-шлюбні відносини наміру не мають, фактично живуть окремим один від одного життям, тому суд вважає, що формальне існування даного шлюбу суперечить моральним засадам суспільства, тому позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст. 36, 51, 111, 112 Сімейного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст.ст. ст.ст. 10, 58, 88, 208, 209, 212-215, 223, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований у Відділі реєстрації актів громадянського стану Сосницького району Чернігівської області 03 вересня 1994 року (актовий запис № 40) - розірвати.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.