Справа № 1328/9583/12 Головуючий у 1 інстанції: Білінська Г.Б.
Провадження № 22-ц/783/4518/13 Доповідач в 2-й інстанції: Береза В. І.
Категорія:44
24 вересня 2013 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого - судді Берези В.І., суддів: Федоришина А.В., Штефаніци Ю.Г., при секретарі: Брикайло М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 22 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні квартирою та вселення, -
оскаржуваним рішенням первісний позов задоволено. Визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні квартирою та вселення - відмовлено.
Рішення суду оскаржив відповідач за первісним позовом, ОСОБА_2 Просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове рішення, яким зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкод йому у користуванні житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 шляхом передачі ключів від вхідних дверей вказаного житлового приміщення та вселення його у дане житлове приміщення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи; судом не взято до уваги його доводи про те, що з 2005 року позивачем ОСОБА_3. чиняться перешкоди в користуванні даною квартирою, така одноосібно замінила замок у вхідних дверях, забирає його кореспонденцію, на звернення третіх осіб повідомляє про непроживання такого за цією адресою. З приводу зазначених обставин неодноразово звертався в Шевченківський РВ ЛМУ ГУ МВС, зафіксовано факти заміни вхідного замка та неможливості доступу до квартири. Судом першої інстанції не взято до уваги його звернення до ЛКП «Під Голоском-410» з приводу перешкод в користуванні житлом, помилково зазначено про проживання у будинку в АДРЕСА_2 не маючи доступу до квартири вимушений проживати у дачному будинку. Судом помилково зазначено і про відсутність його речей у спірній щодо проживання квартирі, одноосібно за власні кошти здійснив ремонт квартири, у такій є його меблі, книжки, здійснював часткову оплату ком. послуг. Вважає дії позивача щодо визнання втрати його права на користування житловим приміщенням такими, що спрямовані для заволодіння житлом та виключної приватизації.
Заслухавши суддю-доповідача, сторін, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що квартира АДРЕСА_1 складається із п'яти кімнат житловою площею 62,46 кв.м. Квартира була надана на підставі рішення виконкому Львівської міської Ради у 2002 році на сім'ю із 4-х осіб - ОСОБА_2., ОСОБА_3. та батьків дружини - ОСОБА_4 і ОСОБА_6 Квартира перебуває у комунальній власності. Батько дружини ОСОБА_6 помер, у квартирі фактично проживають ОСОБА_4 та ОСОБА_3.
Задовольняючи первісний позов та відмовляючи у задоволенні зустрічного, суд першої інстанції зазначив про те, що з моменту постановлення рішення Шевченківським районним судом м.Львова від 14.06.2006 р., яким у позові про визнання ОСОБА_2. таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, було відмовлено, відповідачем не робилось жодних спроб для вселення у спірну квартиру чи оскарження дій ОСОБА_3. до суду чи правоохоронні органи з приводу недопуску ОСОБА_2. до спірної квартири. Відтак, зробив висновок про те, що ОСОБА_2 з моменту постановлення рішення суду, тобто з 2006 року, у квартирі не проживав, речей своїх там не зберігав, не ніс витрат по утриманню квартири, не займався питанням щодо приватизації квартири чи її обміну, реєстрацію у спірній квартирі зберігав лише формально, фактично проживаючи із новою сім'єю у будинку у АДРЕСА_2, а тому такий втратив право на користування житловим приміщенням, не проживаючи у такому без поважних причин, маючи інше фактичне житло.
Однак, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з наступних підстав.
Як вбачається зі змісту ст.71 ЖК України, на яку посилається у своєму позові позивач, підставою для визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням є її відсутність в жилому приміщенні протягом більше шести місяців без поважних причин. Відповідно до ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Виходячи із змісту норм ст.ст. 71, 72 ЖК України, відповідно до вимог ст.214 ЦПК України та роз'яснень, викладених у п.10 постанови Пленуму Верховного Суду УРСР від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» з наступними змінами, при вирішенні спору про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно з'ясовувати причини відсутності особи у жилому приміщенні понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї, тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Як вбачається з ордера на житлове приміщення №002449, виданого 4 грудня 2002 року Львівською міською радою ОСОБА_2 - основний квартиронаймач та члени сім'ї - ОСОБА_3. - дружина, ОСОБА_4 - мати дружини, ОСОБА_5 - батько дружини, надано квартиру по АДРЕСА_1, яка складається з п'яти кімнат /а.с.3/.
Сторони перебували у шлюбі з 1986 року по 13 липня 2004 року.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 14.06.2006 року у справі № 2п-388/2006 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3. до ОСОБА_2. про визнання втратившим право на користування житловим приміщенням.
В матеріалах справи наявна заява відповідача ОСОБА_2. до директора ЛКП «Під Голоском-410» від 23.02.2007 року, зареєстрована одержувачем, з проханням без його згоди як основного квартиронаймача не вчиняти жодних дій з виселення чи вселення осіб з спірної квартири з причин вчинення перешкод для його проживання з боку колишньої дружини - ОСОБА_3., заміни такою вхідного замка /а.с.35/.
Як видно з відповіді начальника Шевченківського районного відділу Львівського УМВСУ у Львівській області від 11.12.2012 року, таким надано відповідь заявнику ОСОБА_2. на його заяву від 21.11.2012 року з приводу неправомірних дій колишньої дружини з пропозицією звернутись до суду з цивільним позовом /а.с.36/.
Таким чином, з часу постановлення рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 14.06.2006 року про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3. до ОСОБА_2. про визнання втратившим право на користування житловим приміщенням та до пред'явлення позову у даній справі позивачем ОСОБА_3. відповідачем ОСОБА_2 вживались заходи на усунення перешкод з боку колишньої дружини щодо користування спірним житлом, на що суд першої інстанції уваги не звернув та зробив передчасний висновок про те, що такий, відповідач, не робив жодних спроб для вселення у спірну квартиру чи оскарження дій позивача у правоохоронні органи.
Висновок суду про те, що відповідач втратив право на користування житловим приміщенням, оскільки своїх речей там не зберігав, не ніс витрати по утриманню квартири, не займався питанням щодо приватизації квартири чи її обміну, реєстрацію у спірній квартирі зберігав лише формально, фактично проживаючи із новою сім'єю у будинку у АДРЕСА_2, на увагу не заслуговують, так як з матеріалів справи вбачається, що будинок, про який йдеться, не є в розумінні ст. 50 ЖК України приміщенням, наданим для проживання, а має статус садового, на території садового товариства «Бджілка», а вимушене проживання у такому відповідача за відсутності доступу до спірного житла та відсутності ключів від вхідних дверей внаслідок заміни замків позивачем, що підтвердила і в судовому засіданні сторона позивача, свідчить про поважність причин непроживання у спірному житлі та не доводить факту втрати права на користування спірним житлом. Посилання суду першої інстанції на складені акти комісії ЛКП «Під Голоском-410» від 10.09.2012 р., 19.10.2012 p., 12.11.2012 р., які констатують лише факт непроживання у спірній квартирі відповідача, на увагу не заслуговують, оскільки такі не містять висновків про поважність причин цієї відсутності, такі причини не встановлювались і в ході перевірки відсутності газової зброї за місцем проживання відповідача, яку було проведено Шевченківським РВ ЛМУ ГУМУСУ уЛ/О за наслідками звернення ОСОБА_3.
Враховуючи наведене, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що відповідно до п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення з ухваленням нового.
Враховуючи доведеність відсутності підстав вважати відповідача ОСОБА_2. таким, що втратив право на користування спірним житлом, за наявності перешкод в користуванні таким, у задоволенні первісного позову слід відмовити, зустрічний задовольнити.
Керуючись п.2 ч1 ст.307, п.3 ч.1ст. 309, ст.ст.313, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
вирішила:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 22 квітня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_4 про визнання ОСОБА_2. таким, що втратив право користування житловим приміщенням у АДРЕСА_1
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 задовольнити. Зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_2 у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом передачі ключів від вхідних дверей вказаного житлового приміщення та вселення у дане приміщення.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскарженим до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в двадцятиденний строк з дня набрання законної сили рішення апеляційного суду.
Головуючий Береза В.І.
Судді: Федоришин А.В.
Штефаніца Ю.Г.