Справа № 1320/401/12 Головуючий у 1 інстанції: Микитин В.Я.
Провадження № 22-ц/783/4509/13 Доповідач в 2-й інстанції: Богонюк М. Я.
Категорія: 33
19 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Богонюка М.Я.
суддів:Приколоти Т.І., Шашкіної С.А.
при секретарі: Рванцовій О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами прокурора Сколівського району Львівської області та Державної казначейської служби України на рішення Сколівського району Львівської області від 12 квітня 2013 року, -
встановила :
Оскаржуваним рішенням суду частково задоволено позов ОСОБА_4 до Державної казначейської служби України та прокуратури Сколівського району Львівської області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними діями органу досудового слідства.
Стягнуто з Державного бюджету України у користь ОСОБА_4 60 000 грн. заподіяної моральної шкоди та 15 000 грн. сплачених у зв'язку із наданням юридичної допомоги у кримінальній та цивільній справах.
В апеляційних скаргах прокурор Сколівського району Львівської області та Державна казначейська служба України просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Прокуратура Сколівського району Львівської області та Державна казначейська служба України вважають, що рішення суду є незаконним, оскільки винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. Зокрема, судом першої інстанції не враховано того факту, що ОСОБА_4 не було відсторонено від роботи, а також останній отримував заробітну плату та вів звичайний спосіб життя, що у свою чергу виключає душевне страждання. Крім того, при задоволенні позовних вимог щодо компенсації витрат на правову допомогу суд першої інстанції взяв до уваги документи, які не є належними доказами понесення таких витрат, оскільки вони не підтверджують фактичну сплату задоволеної суми позивачем на користь його захисника.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши в межах доводів апеляційних скарг та пред'явлених позовних вимог законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Судом та матеріалами справи встановлено, що постановою прокурора Сколівського району Львівської області від 28.04.2009 року за результатами розгляду матеріалів перевірки у порядку нагляду за додержанням земельного законодавства порушено кримінальну справу відносно службових осіб Нижньорожанківської сільської ради Сколівського району Львівської області за фактом зловживання службовим становищем та службового підроблення, за ознаками злочинів передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 366 КК України.
Постановою слідчого прокуратури Сколівського району Львівської області від 24.07.2009 року порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_4. за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 366 КК України.
Постановою слідчого прокуратури Сколівського району Львівської області від 29.12.2009 року дії ОСОБА_4 перекваліфіковано з ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 366 КК України на ч. 1 ст. 365 та ч. 1 ст. 366 КК України. Цього ж дня його притягнено як обвинуваченого та оголошено відповідну постанову. А в подальшому відносно нього був обраний запобіжний захід підписка про невиїзд.
Вироком Сколівського районного суду Львівської області від 22.03.2011 року у кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст. 365 та ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_4 визнано невинуватим та виправдано у зв'язку з відсутністю у його діях складів злочинів, а міру запобіжного заходу скасовано.
Відповідно до ч. 1 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.
Згідно з вимогами ч. 6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах, а ч. 7 ст. 1176 ЦК України передбачено, що порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Відповідно до ст. ст. 1, 2 Закону України від 1 грудня 1994 року «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «;Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства, - відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду чи іншому рішенні суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину; 3) відмови в порушенні кримінальної справи; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення.
Згідно зі ст. 3 Закону України від 1 грудня 1994 року «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» у наведених у ст. 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання чи досудового слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.
За змістом п. 17 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 року, питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства України.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, установлених цивільних законодавством.
Відповідно до п.п. 3, 9, 10постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. При розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню по відшкодуванню моральної шкоди, суд керувався вимогами вищезазначеного законодавства та конкретними обставинами справи. Оскільки позивач протягом двох років та десяти місяців перебував під підпискою про невиїзд, Незаконне притягнення до кримінальної відповідальності призвело до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя в сім'ї та суспільстві.
Враховуючи глибину заподіяної моральної шкоди, характер та обсяг душевних, психічних страждань, яких зазнав позивач унаслідок незаконних дій органів досудового слідства, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, вимоги розумності, добросовісності, виваженості та справедливості, тривалість перебування під слідством та розмір мінімальної заробітної плати на час постановляння рішення, суд обґрунтовано стягнув на користь позивача 60 000 грн. моральної шкоди.
Відповідно до п. 2, 4 ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.
Згідно ч. 1, 2 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Як вбачається з матеріалів справи, представником ОСОБА_4 у кримінальній та даній цивільній справі був ОСОБА_5, що підтверджується угодами від 30.07.2009 року та 13.02.2012 року про надання юридичної допомоги у кримінальному процесі і угодою про надання юридичної допомоги та представництво інтересів у цивільній справі від 20.08.2012 року.
Згідно квитанції до прибуткового касового ордера від 30.07.2009 року ОСОБА_4 сплатив 1600 грн., квитанції до прибуткового касового ордера від 28.09.2012 року - 6400 грн., квитанції до прибуткового касового ордера від 16.02.2012 року - 4000 грн., квитанції до прибуткового касового ордера від 14.12.2012 року - 3000 грн.
Сума цих витрат визначена угодами, з урахуванням дій, пов'язаних із складенням процесуальних документів, участі у судових засіданнях, на думку колегії суддів є розумною і не перевищує розмірів, визначених Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20 грудня 2011 року N 4191-VI, підстав для її зменшення не вбачається.
Враховуючи наведене, у відповідності до вимог закону, а саме ч. 1 ст. 88 ЦПК України, суд першої інстанції правильно розподілив підтверджені документально судові витрати, які поніс позивач.
Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, правильно застосований матеріальний закон та дотримана процедура розгляду передбачена ЦПК України.
Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду. А тому, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення таких.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308 ч.1, 314 ч. 1 п. 1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги прокурора Сколівського району Львівської області та Державної казначейської служби України - відхилити.
Рішення Сколівського району Львівської області від 12 квітня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий:
Судді: