Справа №641/1827/13. Головуючий 1 інст.: - Боговський Д.Є.
Провадження №22-ц/790/6114/13. Суддя-доповідач: - Кокоша В.В.
Категорія: договірні.
2 жовтня 2013 року. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді: - Кокоші В.В.,
суддів: - Бобровського В.В., Пономаренко Ю.А.,
при секретарі: - Гелашвілі Т.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14 серпня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 - про визнання договору купівлі-продажу автомобіля дійсним та визнання права власності на автомобіль,
У травні 2013 року ОСОБА_6 звернувся в суд із вказаним позовом.
В обґрунтування своїх вимог зазначав, що 28 жовтня 2011 року між ним та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу автомобіля ВАЗ 210990-20, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску.
На виконання зазначеного договору він сплатив продавцю 4200 доларів США та отримав від нього автомобіль, технічний паспорт, ключі.
29 жовтня 2011 року ОСОБА_7 видав йому нотаріально посвідчену довіреність, якою уповноважив його користуватися, розпоряджатися, експлуатувати, слідкувати за технічним станом і проводити ремонт автомобіля ВАЗ 210990-20, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
10 березня 2013 року ОСОБА_7 звернувся до нього з проханням передати йому тимчасово у керування придбаний ним автомобіль та з цього часу відмовляється його повернути, чим порушує умови договору купівлі-продажу від 28 жовтня 2011 року.
Посилаючись на вказані обставини та ст. ст. 208, 328, 387, 392, 638, 655 ЦК України, ОСОБА_6 просив суд визнати дійсним договір купівлі-продажу автомобіля від 28 жовтня 2011 року, укладений між ним та ОСОБА_7; визнати за ним право власності на автомобіль ВАЗ 210990-20, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_2; повернути йому вказаний автомобіль.
Відповідач ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився.
Відповідно до заяви направленої до суду, позов визнав. Просив розглянути справу за його відсутності.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14 серпня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що позивач не довів в суді, що він набув право власності на спірний автомобіль у встановленому законом порядку.
Такий висновок суду відповідає норма матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачаться, що автомобіль ВАЗ 210990-20, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску, шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, зареєстрований в РЕВ МВ №1 ДАІ ГУМВС України в Харківській області за ОСОБА_7 (а. с 13).
28 жовтня 2011 року ОСОБА_7 та ОСОБА_6 уклали письмовий договір купівлі-продажу автомобіля, відповідно до якого ОСОБА_7 продав за 4200 доларів США , а ОСОБА_6 придбав автомобіль ВАЗ 210990-20, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску.
У день підписання договору продавець отримав від покупця гроші у сумі 3000 доларів США. Залишок коштів у сумі 1200 доларів США покупець зобов'язався передати продавцю до 28 квітня 2012 року (а. с. 10).
29 жовтня 2011 року ОСОБА_7 видав ОСОБА_6 нотаріально посвідчену довіреність строком на 10 років, якою уповноважив останнього користувати, розпоряджатися, експлуатувати, слідкувати за технічним станом і проводити ремонт належного йому автомобіля ВАЗ 210990-20, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (а. с. 15).
На виконання договору купівлі-продажу автомобіля ОСОБА_6 сплатив ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 4200 доларів США (а. с.11,12,23).
Пунктами 2, 7, 8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року №1388 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 року №1371) (далі - Правила державної реєстрації та обліку автомобілів), передбачено порядок набуття права власності на транспортний засіб з обов'язковою реєстрацією власником придбаного транспортного засобу на підставі документів, що підтверджують право.
Згідно п. п. 7, 8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Для державної реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зняті з обліку в підрозділах Державтоінспекції, крім зазначених у цьому пункті документів, що підтверджують правомірність їх придбання, подається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі, з відміткою підрозділу Державтоінспекції про зняття транспортного засобу з обліку. Переобладнання (крім переобладнання для роботи на газових паливах), відчуження, передача права користування і (або) розпорядження придбаних транспортних засобів, не зареєстрованих у підрозділах Державтоінспеції, не допускається.
Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну
реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.
Відповідно до п. 40 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, зняття з обліку транспортних засобів проводиться після їх огляду в підрозділах Державтоінспекції на підставі заяви власника, документа, що посвідчує особу, виконавчого напису нотаріуса, постанови державного виконавця або рішення суду.
Судовим розглядом встановлено, що спірний автомобіль не був знятий з обліку в органах ДАІ та залишився зареєстрованим за ОСОБА_7 Заява від останнього про зняття з обліку належного йому автомобіля не подавалася і його огляд органами ДАІ не здійснювався.
При цьому, ОСОБА_7, ОСОБА_6, не вжили заходів щодо переоформлення автомобіля у порядку, визначеному Привалами державної реєстрації та обліку автомобілів.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання за ОСОБА_6 права власності на автомобіль ВАЗ 210990-20, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Не може свідчити про перехід прав власності на автомобіль ВАЗ 210990-20, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 до ОСОБА_6 й нотаріально посвідчена довіреність, видана йому ОСОБА_7, якою позивача уповноважено керувати та розпоряджатися спірним автомобілем.
Згідно зі ст. ст. 237, 244, 245 ЦК України довіреність це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами, ґрунтується на договорі та визначає правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
За своїм юридичним змістом договір доручення є договором про представництво, оскільки повірений зобов'язується діяти від імені довірителя.
Відповідно до ст. ст. 238, 244 ЦК України довіреність не є правовим оформленням переходу права власності на спірний автомобіль.
Вирішуючи спір, суд з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи сторін, дослідив надані сторонами докази, дав їм належну оцінку та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6, не є суттєвими та висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.
Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14 серпня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: