Справа № 1607/2254/2012
Номер провадження 11/786/322/2013 Категорія ч. 1 ст. 115 КК України - О.Т Головуючий у 1-й інстанції Водолага А.В.
Доповідач ап. інст. Ландар О. В.
02 жовтня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого Ландара О.В.
суддів Томилка В.П., Захожая О.І.
за участю прокурора Акулової С.М.
при секретарі Козин Н.В.
захисника ОСОБА_2
розглянувши 2 жовтня 2013 року у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві кримінальну справу за апеляційними скаргами старшого прокурора Зінківського району та захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на вирок Зіньківського районного суду Полтавської області від 08 січня 2013 року,-
Цим вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українка, громадянка України, з середньою професійною освітою, пенсіонерка, неодружена, уродженка м. Гребінка Полтавської області, мешканка АДРЕСА_1, раніше не судима,-
засуджена за ч.1 ст.115, 69 КК України на 3 роки позбавлення волі.
По справі відповідно до ст. 81 КПК України вирішено питання про долю речових доказів.
За змістом вироку суду, ОСОБА_3 визнана винуватою у тому, що вона 30 червня 2012 року, близько 20 год. 25 хв., знаходячись по АДРЕСА_1, зайшовши у власну оселю та побачивши закривавленого сина ОСОБА_4, 1978р.н. з тілесним ушкодження в лівій частині грудної клітки, яке ударом ножа спричинив йому п'яний співмешканець ОСОБА_5, стала наносити останньому удари дерев'яною палицею в різні частини тіла, а коли в ситуацію втрутився присутній при цьому ОСОБА_6 та вивів її у двір, засуджена ОСОБА_3, скориставшись ситуацією, що ніхто не заважає, знов зайшла в спальне приміщення де убила ОСОБА_5 шляхом нанесення потерпілому численних ножових поранень в життєво-важливі органи: двох колото-різаних рани в праву бокову поверхню грудної клітки; двох сліпих колото-різаних ран правої бокової поверхні шиї з пошкодженням магістральних кровоносних судин та стінки стравоходу, численних поранень кінцівок рук.
При цьому, як визнав суд, умисне убивство ОСОБА_5 засуджена ОСОБА_3 вчинила з метою помсти та будучи у стані алкогольного сп'яніння.
В апеляції прокурор прокуратури Зінківського району порушує питання про скасування вироку суду в зв'язку з надмірною м'якістю призначеного засудженій покарання та постановлення нового вироку, яким пропонує засудити ОСОБА_3 на 8 років 6 місяців позбавлення волі. Зазначає, що судом безпідставно виключено обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_3 вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
У апеляційній скарзі захисник - адвокат ОСОБА_2 посилаючись на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і суд невірно застосував кримінальний закон, просить вирок щодо його підзахисної ОСОБА_3 змінити і перекваліфікувати її дії на ст.118 КК України. Доводить, що суд прийшов до хибного висновку про вчинення злочину засудженою у стані алкогольного сп'яніння та з метою помсти, тоді як, на його думку, в момент спричинення тілесних ушкоджень потерпілому вона знаходилася в стані необхідної оборони, припиняючи посягання на своє життя з боку ОСОБА_5, який до цього скоїв замах на вбивство її сина.
Заслухавши доповідача, виступ прокурора Акулової С.М., яка не підтримувала апеляцію державного обвинувача та висловила думку про необхідність перекваліфікації дій засудженої на ст.116 КК України, вислухавши захисника ОСОБА_2 та засуджену ОСОБА_3, які підтримали скаргу та просили про перекваліфікацію злочину на менш тяжкий злочин, перевіривши матеріали справи, провівши часткове судове слідство та обговоривши доводи обох апеляцій, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора не підлягає до задоволення, а апеляційна скарга захисника - частковому задоволенню виходячи з наступного.
Згідно зі ст.323 КПК України (в ред..1960р.) вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Статтею 334КПК України передбачено, що мотивувальна частина вироку повинна містити, зокрема, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину.
Відповідно до вимог ст.367 КПК України підставами для скасування або зміни вироку чи постанови місцевого суду при розгляді справи в апеляційному порядку, є, зокрема, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону.
Ці порушення мали місце при постановленні вироку щодо ОСОБА_3, при цьому висновки суду відносно кваліфікації дій засудженої за ч.1ст.115 КК України містить суттєві протиріччя, які вплинули на правильність застосування кримінального закону.
Так, визнаючи засуджену винною в умисному вбивстві свого співмешканця ОСОБА_5, суд прийшов до висновку та указав у фабулі обвинувачення, яке визнав доведеним, що мотивом цього злочину, який є обов'язковою ознакою його суб'єктивної сторони і випливає із характеру діяння, була помста.
У той же час у кінці вироку, мотивуючи вид і міру покарання, всупереч встановленому суд визнав, що злочин вона вчинила внаслідок збігу тяжких особистих і сімейних обставин, та під впливом сильного душевного хвилювання, що мало б впливати і на правову кваліфікацію її дій.
Такі ж істотні протиріччя, які мають істотне значення для правильної оцінки вчиненого, маються у вироку і стосовно фізичного стану засудженої ОСОБА_3 у момент вчинення злочину. Спочатку, при викладенні фабули обвинувачення указується, що вона перебувала у стані алкогольного сп'яніння, але далі, з посиланням на висновок судово-токсикологічної експертизи про відсутність у її крові будь-яких спиртів, суд не визнає цю обставину такою, що обтяжує покарання.
Із змісту принесених апеляцій видно, що сам факт протиправного позбавлення засудженою ОСОБА_3 ОСОБА_5 ніким із учасників судового розгляду під сумнів не ставиться. Колегія суддів також вважає його доведеним сукупністю доказів, наведених у вироку.
З'ясовуючи в ході часткового судового слідства усі обставини, що впливають на кваліфікацію вчиненого, колегія суддів приходить до висновку, що досліджені у цій частині докази були неналежно оцінені судом першої інстанції, що призвело до невірної кваліфікації дій засудженої.
Як поясювала ОСОБА_3 в судових засіданнях, її співмешканець ОСОБА_5, зловживав спиртними напоями, особливо після виходу на пенсію, у такому стані був агресивним, постійно ображав і бив її, виганяв з дому, погрожував вбивством їй та сину, у якого вона знаходила притулок утікаючи з оселі, змушував писати розписки про відмову від власного будинку на його користь. З даного приводу вона зверталася у міліцію, співмешканця притягували до адміністративної відповідальності, але п'янство ОСОБА_5 і насильство в сім'ї продовжувались. За кілька днів до події ОСОБА_5 знов побив її, при цьому тікаючи вона вивернула ногу і пересувалася з ціпком. 30.06.12р. в обідній час ОСОБА_5 пішов до магазину і повернувся з ОСОБА_12, з яким удвох стали у дворі розпивати спиртні напої. Близько 17год. до них приїхала і кума ОСОБА_7 На цей час ОСОБА_5 уже був дуже п'яним і грубо наполягав, щоб вона пила «як усі», тому, щоб не гнівити його, вона пригублювала пляшку з самогоном. В подальшому, коли ОСОБА_5 став нецензурно лаятися, явно провокуючи сварку, вона почала нервувати, можливо набрала номер сина, який невдовзі приїхав з товаришем, та уникаючи конфлікту, пішла поратися по господарству. Коли повернулась - за столом нікого не було. Зайшовши у будинок побачила закривавленого сина, що шокувало її, і подальші події пам'ятає уривками. Отямилася за воротами, коли сусіди відливали її водою.
Не заперечує, що під враженням від побаченого - пораненого ОСОБА_5 сина, якого на її очах покидали життєві сили, вона, можливо, стала наносила йому удари дерев'яною палицею, за допомогою якої пересувалась, а потім ножем, який відібрала у нього.
Ці показання ОСОБА_3, які свідчать про те, що вона у момент події знаходилась у стані раптово виниклого сильного душевного хвилювання, не спростовані та знаходять своє об'єктивне підтвердження здобутими і перевіреними в ході судового розгляду доказами і фактично визнані судом у вироку.
За свідченнями сина засудженої потерпілого ОСОБА_4, того вечора на його мобільний телефон надійшов дзвінок від матері, яка не розмовляла, але взявши слухавку він почув нецензурну лайку у свою адресу та у бік матері. Зважаючи на те, що він лише два дні назад возив матір до лікаря з пошкодженою ногою і знову почув сварку, він попросив ОСОБА_6 відвезти його до матері. Прибувши на місце він побачив п'яного ОСОБА_5, який був агресивним, сквернословив. Після його втручання ОСОБА_5 зайшов в будинок, звідки через деякий час донісся його крик з вимогою до матері у нецензурній формі принести йому цигарки. Він вирішив віднести цигарки сам і коли зайшов в будинок ОСОБА_5 із-за одвірка дверей раптово завдав йому удар у груди. До того, як прибіг ОСОБА_6, він у боротьбі намагався забрати ніж у ОСОБА_5, але сили покидали його, та все ж йому удалось зламати лезо, після чого подальших подій не пам'ятає. Зазначені обставини підтвердив і свідок ОСОБА_6 Він показав, що коли він зайшов у будинок, то побачив на полу ОСОБА_5 і пораненого ОСОБА_4, який тримаючись за серце просив забрати зламаний ніж. У цей час в будинок зайшла мати потерпілого засуджена ОСОБА_3, і побачивши тяжко пораненого сина в істериці стала бити співмешканця палицею. Він вивів засуджену із хати а сам пішов на вулицю до ОСОБА_7 надавати допомогу ОСОБА_4, при цьому коли того садили в автомобіль, він чув, як п'яний ОСОБА_5 у нецензурній формі кричав, що він зарізав сина і співмешканку заріже. Остання була не в собі, вибігши із двору кричала де її син, їй також надавали допомогу.
Показання указаних осіб узгоджуються і з показаннями свідка ОСОБА_7
З пояснень ОСОБА_8 (дочки постраждалого) слідує, що ОСОБА_5 був агресивною людиною, неодноразово наносив своїй колишній дружині брутальні побої, на нього скаржилися сусіди у правоохоронні органи (т.1а.с.81-82)
Наявні у справі письмові документи - заява від 18.03.12р., пояснення ОСОБА_3 від 18.03.12р. засвідчують, що вона зверталася до правоохоронних органів зі скаргами на ОСОБА_5, який зловживав спиртним, вчиняв насильство у сім'ї, виганяв її із дому (т.3а.с.5,6)
Із службових характеристик, та характеристики із місця проживання видно, що засуджена ОСОБА_3 довгий час працювала на буровій, потім листоношею, завжди користувалася авторитетом у колективі, як добросовісна, відповідальна, не конфліктна, чуйна, добра, лагідна, терпляча жінка, любляча мати. Однак її особисте життя не склалося через алкогольну залежність чоловіків. З останнім співмешканцем вона протягом 18 років терпіла побої, образи, знущання, деспотизм, на не дивлячись на це, виховала двох прекрасних дітей (т.3а.с.37,42)
Про нестерпні умови життя засудженої з співмешканцем ОСОБА_5 засвідчили на сходці і мешканці села М.Млини, які клопотали про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності та взяття її на поруки (т.1а.с.84-86). Місцевий суд обґрунтовано визнав установленим, що того дня ОСОБА_5 вчинив замах на вбивство ОСОБА_4 та своєю постановою від 8.01.2013року закрив проти нього провадження за ознаками скоєння злочину, передбаченого ч.2ст.15-ч.1ст.115КК України у зв'язку зі смертю ОСОБА_5 за п.8 ст.6КПК України (т.3а.с.126)
Проведена на досудовому слідстві амбулаторна судова психолого-психіатрична експертиза прийшла до висновку, що ОСОБА_3 хронічними психічними захворюваннями чи тимчасовим розладом психічної діяльності не страждає, не виявляє ознак недоумства чи іншого розладу психічної діяльності, у період інкримінованого їй протиправного діяння будь-яким хронічним психічним захворюванням чи тимчасовим психічним розладом не страждала, тому могла усвідомлювати свої дії та керувати ними, при дослідженні особистісних особливостей виявляє емоційну адекватність, достатню відвертість (не виявляє схильності до брехні). Щодо визначення емоційного стану підексперної у момент події, експерти чіткої відповіді на це питання не дали, пославшись на не типовість ситуації (т2а.с.216-222)
В ході часткового судового слідства була проведена повторна судово-психологічна експертиза за висновком якої засуджена ОСОБА_3 у момент вчинення протиправного діяння перебувала у стані інтенсивного психологічного збудження - у стані фрустрації, що суттєво вплинув на її свідомість та поведінку. Емоційний стан підекспертної ОСОБА_3 у період, який передував злочину, виник внаслідок агресивних дій потерпілого ОСОБА_5 ( систематичне п'янство та насильство, сварки, приниження людської гідності, замах на вбивство сина без видимого приводу).
Такий висновок колегія суддів вважає об'єктивним, обґрунтованим і мотивованим, таким, що повністю узгоджується із матеріалами справи, а відтак сприймає його як належний та допустимий доказ.
З урахуванням цих обставин слід визнати, що висновок місцевого суду про умисне вбивство засудженою ОСОБА_5 із помсти є хибним. Аналіз усіх доказів дає підстави прийти до висновку, що засуджена ОСОБА_3 знаходилась при цьому у стані раптово виниклого сильного душевного хвилювання, викликаного як попередніми, так і вчиненими у той момент неправомірними діями співмешканця ОСОБА_5, які потягли тяжкі наслідки для її сина та могли настати і для неї.
За таких обставин діяння ОСОБА_3 слід кваліфікувати за ст.116 КК України.
При вирішенні питання про міру покарання за цим законом, колегія суддів враховує тяжкість злочину, дані про особу винної, яка характеризується виключно позитивно, раніше ні до якої відповідальності не притягувалась, її пенсійний вік та інші обставини, що впливають на покарання та приходить до висновку, що цілі покарання, визначені у ст.50 КК України можуть бути досягнуті без її ізоляції від суспільства.
З урахуванням вимог ст.62 Конституції України про те, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, колегія суддів погоджується з підставами та висновками місцевого суду про недоведеність факту перебування засудженої ОСОБА_3 у момент вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння та не визнає цю обставину такою, що обтяжує її покарання.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України , колегія суддів апеляційного суду,-
Апеляційну скаргу старшого прокурора Зінківського району залишити без задоволення, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково.
Вирок Зіньківського районного суду Полтавської області від 08 січня 2013 року щодо ОСОБА_3 змінити.
Перекваліфікувати дії ОСОБА_3 з ч.1ст.115 КК України на ст.116 КК України на призначити їй покарання за цим законом у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити засуджену від відбуття призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки.
Згідно ст.76 КК України у період іспитового строку покласти на засуджену ОСОБА_3 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти ці органи про зміну місця проживання.
В іншій частині вирок суду залишити без зміни.
Томилко В.П. Ландар О.В. Захожай О.І.