1 листопада 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
головуючого
Яреми А.Г.,
суддів:
Левченка Є.Ф.,
Лихути Л.М.,
Романюка Я.М.,
Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аптека Велмед» про зобов'язання видати наказ про звільнення, видачу трудової книжки, стягнення розрахунку при звільненні та середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 30 серпня 2005 року,
ОСОБА_1 пред'явила в суді позов до ТОВ “Аптека Велмед» про зобов'язання видати наказ про звільнення, видачу трудової книжки, стягнення розрахунку при звільненні та середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 8.06.2005 р. позов задоволено.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 30.08.2005 р. рішення місцевого суду скасовано, а справу направлено на новий розгляд до того ж суду.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду фактичним обставинам справи та порушення норм процесуального права.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та направляючи справу на новий розгляд, апеляційний суд виходив з того, що місцевий суд при вирішенні справи вийшов за межі заявлених позовних вимог, оскільки позивачкою ставилось питання про покладення на відповідача обов'язку видати наказ про її звільнення з роботи з посади бухгалтера, а місцевим судом зобов'язано відповідача видати наказ про її звільнення з роботи з посади головного бухгалтера.
Проте повністю погодитися з таким висновком апеляційного суду не можна, оскільки він ґрунтується на неправильному застосуванні норм процесуального права.
Підстави для скасування рішення суду в апеляційному порядку і передачі справи на новий розгляд були визначені ст. 307 ЦПК України 1963 року, який діяв на час розгляду справи. В ухвалі апеляційного суду такі підстави не наведено.
Відповідно до ст. 309 зазначеного Кодексу неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, чи невідповідність висновків суду обставинам справи визначено як підстави для скасування рішення і ухвалення нового рішення судом апеляційної інстанції.
Крім того, апеляційний суд в порушення вимог ч. 2 ст. 301 ЦПК України 1963 року не врахував, що суд апеляційної інстанції міг встановлювати нові факти, досліджувати нові докази, а також докази, які на думку осіб, що беруть участь у справі, судом першої інстанції досліджувались з порушенням встановленого цим Кодексом порядку.
За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційний суд не виконав своїх обов'язків, визначених законом, а тому його ухвала підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.
Керуючись ст.ст. 333, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 30 серпня 2005 року скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
Головуючий
А.Г. Ярема
Судді:
Є.Ф. Левченко
Л.М. Лихута
Я.М. Романюк
Ю.Л. Сенін