73000, м.Херсон, вул. Горького, 18
"20" грудня 2006 р. Справа № 8/369-АП-06
Господарський суд Херсонської області у складі судді Хом"якової В.В. при секретарі Зибцевій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми "Елена"
до Державної податкової інспекції у м.Херсоні
про скасування рішення
за участю представників сторін:
від позивача - гол. бухг. Григор І.І., дов. від 07.12.06., нач. відділу Добужинська І.В., дов. від 07.12.06., бухг. Аветісова Е.А., дов. від 07.12.06.
від відповідача - ДПІ Лазарчук Р.О., дов. №2/9/10-139 від 02.01.06, ГДПРІ Кузьмінов С.В., дов. №15032/9/10-039 від 14.11.06.
Приватне підприємство виробничо-комерційна фірма "Елена" (позивач) звернулась до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (відповідач) про скасування рішення від 24.05.06 № 0624592303/0 про застосування штрафних санкцій за порушення п.1 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.95 № 262/95-ВР.
При проведенні посадовими особами Державної податкової інспекції м. Херсона планової документальної перевірки дотримання приватним підприємством виробничо-комерційною фірмою "Елена" вимог податкового та валютного законодавства було виявлено порушення п.1 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.95р. № 262/95-ВР, а саме: здійснення розрахункових операцій з продажу товарів у сфері торгівлі за готівкові кошти без застосування реєстратора розрахункових операцій на загальну суму 22234 грн. 73 коп., що зафіксовано актом перевірки від 19.05.06р. № 1626/234/14124668.
Позивач вважає неправомірним рішення ДПІ у м. Херсоні, обґрунтовуючи це тим, що на судна, які знаходяться у власності позивача, відпускаються продукти зі складу власної оптової бази за видатковими накладними, а грошові кошти вносяться екіпажами суден не безпосередньо при видачі товару, а через деякий час, а, за таких обставин, відсутнє фізичне внесення грошових коштів до каси позивача. Таким чином, на думку позивача, він не повинен проводити ці грошові кошти через реєстратор розрахункових операцій.
Крім того, відповідно до п.12 ст.9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.95р. № 262/95-ВР реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товару операції з розрахунку в готівковій формі не здійснюються. Також позивач вважає, що п.1 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.95р. № 262/95-ВР не може застосовуватись у даному випадку, оскільки при оформленні видаткової накладної здійснюється відпуск товарів на судно, і з цього моменту цей товар не обліковується на складі позивача, а в бухгалтерському обліку відображаються дані про кредиторську заборгованість.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає доводи позивача такими, що не спростовують юридичної природи рішення, яке оскаржує позивач. ДПІ у м. Херсоні обґрунтовує свої заперечення наступним чином: позивачем, окрім судноплавства, здійснюється оптово-роздрібна торгівля з магазину та оптового складу, розташованих за адресою: м. Херсон, пр. Сенявіна, а, оскільки позивач має статус підприємства торгівлі, то Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.95р. № 262/95-ВР поширюється на позивача. Позивач намагається застосувати до себе п.12 ст.9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.95р. № 262/95-ВР, яким визначається, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються, а позивачем не спростовується здійснення ним розрахунків саме у готівковій формі. Тому, на думку відповідача, п.12 ст.9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.95р. № 262/95-ВР не звільняє продавця товару від застосування РРО взагалі, а передбачає це лише у тому випадку, якщо у місці отримання товару не здійснюється розрахунок у готівковій формі. Тобто, як зазначає відповідач, реєстратор розрахункових операцій застосовується в будь-якому місці, де проводиться розрахунок за товар у готівковій формі.
Представник відповідача на судове засідання прибув, надав письмові заперечення проти позову.
Розглянувши матеріали справи в судових засіданнях 14 грудня з перервою до 20 грудня 2006 року, заслухавши представників сторін, суд
Рішення ДПІ у м. Херсоні № 0624592303/0 від 24 травня 2006 року про застосування штрафних санкцій в сумі 111173 грн. 65 коп. до ПП «ВКФ «Єлена» за порушення п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №1776-Ш від 01.06.00 (далі -Закон № 1776-Ш) прийнято за висновками акту планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП «ВКФ «Єлена» за період з 01.10.04 по 31.12.05. Перевіркою встановлено, що одним з видів діяльності позивача є надання послуг на внутрішні та міжнародні перевезення вантажів річковим та морським транспортом теплоходами «Марія», «Вега», «Аляска», «Волго-Дон-4», які є власністю позивача. Посадові особи ДПІ виявили, що ПП ВКФ «Єлена» здійснює оптово-роздрібну торгівлю, має торговий патент на оптову базу та відділ при оптовій базі (магазин). В ДПІ ум. Херсоні зареєстрований касовий апарат на магазин та касовий апарат на оптову базу. Виявлено здійснення реалізації продуктів харчування з оптової бази, на яку зареєстрований в ДПІ у м. Херсоні касовий апарат, зав. № 90004553, за готівкові кошти без застосування реєстратора розрахункових операцій на загальну суму 22234 грн. 73 коп. Готівкові кошти отримувались від приватних осіб, від т/х «Марія», т/х «Волго-Дон-4», т/ «Аляска», т/х «Вега» за продукти харчування, про що здійснювались відповідні записи в касовій книзі. Реалізація продуктів харчування за готівку здійснювалась з оформленням прибуткових касових ордерів та податкових накладних.
Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону № 1776-Ш, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажі товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. Згідно пункту 1 ст. 17 Закону України № 1776-Ш за порушення вимог пункту 1 статті 3 зазначеного Закону до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність.
Посилання позивача на звільнення його від застосування РРО на підставі п. 12 статті 9 Закону № 1776-1У, згідно з яким, реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо) суд вважає таким, що не відноситься до виявленого податковим органом порушення. Дана норма Закону про застосування РРО свідчить про те, що реєстратори розрахункових операцій можуть не застосовуватись лише при відпуску товарів, розрахунки за які здійснено шляхом безготівкового переказу коштів з рахунку на рахунок, або іншим шляхом -взаємозаліку, наприклад, але ніяк не за готівку. Підприємства на загальній системі оподаткування при розрахунках готівкою як в оптовій, так і в роздрібній торгівлі повинні використовувати РРО. При проведені розрахунків готівкою із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є проведення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО. Безготівкового переказу грошових коштів з рахунку на рахунок в даному випадку не виявлено.
Суд вважає також необґрунтованим посилання позивача на те, що він не мав можливості застосовувати РРО, оскільки відпуск товарів та оплата за ці товари виконувались на складі підприємства не одночасно, товари іноді відпускались з відстрочкою оплати на декілька днів. Але та обставина, що момент отримання готівки у касу та момент відпуску товару зі складу не співпадав у часі, не впливає на обов'язок позивача оприбуткувати готівку із застосуванням РРО, оскільки Закон № 1776 не передбачає звільнення від застосування РРО при оптовій торгівлі товарами невласного виробництва за готівкові кошти.
Згідно зі ст. 2 Закону розрахункова операція -приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг). Пунктом 4.4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій, затвердж. наказом ДПА України № 614 від 01.12.00, реєстрація продажу товару (оплати послуги) через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією. Розрахунковий документ повинен видаватися покупцеві не пізніше завершення розрахункової операції. Отже, цим Порядком уточнено, що реєструється саме оплата товару (облік проданого товару) -відобразити відпуск товару в РРО неможливо, і РРО не веде облік наявності товару в пункті продажу, для цього ведеться аналітичний облік на підприємстві. Позивач не довів наявності будь-яких перепон у застосуванні РРО при прийманні готівкових коштів від покупців за раніш реалізовані товари. Позивач не довів належними доказами неможливість використовування режиму попереднього програмування при здійсненні оплати через декілька днів після передачі товарів. Попередньому програмуванню підлягають найменування товар (послуги), ціна і кількість. Чому позивач не може видати чек із зазначенням таких реквізитів при наявності інформації про вже відпущені товари за конкретною видатковою накладною (яка має розшифровку товарів), він так і не пояснив. Також не доведено підстав неможливості реєстрації через РРО сум розрахунків через окремо запрограмований відділ “відстрочена оплата» або із застосування інших режимів програмування. Суд приймає до уваги, що за перевіряємий період (більше року) позивач жодного разу не звернувся до податкового органу за відповідним роз'ясненням щодо вирішення проблем у програмуванні продажу товарів з відстрочкою платежу.
Ствердження позивача про те, що він не займається торговельною діяльністю, а відпуск продуктів харчування є складовою шипчандлерських послуг суд вважає безпідставним, оскільки даний довод суперечить фактичним обставинам справи і позивач не довів це відповідними доказами. Дійсно, пунктом 1 статті 9 Закону № 1776 визначено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування. Про те, що підприємство займається торгівлею продуктів харчування (товари невласного виробництва) свідчить наявність відпуску представникам теплоходів продуктів харчування з оптового складу на умовах оплати з нарахуванням податку на додану вартість, наявність торгового патенту на оптовий склад, факт встановлення на складі зареєстрованого в податковому органі касового апарату. Суми, що направляються на харчування для членів екіпажу входять до складу добових витрат, тому суд вважає, що кінцевим споживачем продуктів харчування є фізичні особи -члени екіпажу, які отримують ці продукти на оплатній основі. Позивач не довів суду, що приймав готівкові кошти не за продаж продуктів харчування під час торговельної операції, а за інші послуги, як він стверджує, шипчандлерські. Агентська або шипчандлерська діяльність це вид господарської діяльності по забезпеченню суден закордонного плавання продовольчим та технічним постачанням з метою їх нормальної експлуатації та безпеки мореплавства. Позивач не надав суду докази того, що відпуск продуктів на судно для харчування членів екіпажу входить до комплексу шипчандлерських послуг, інші складові вартості цих послуг позивачем не розкрито, невідомо з ким був укладений договір морського агентування, або від кого було замовлення на завантаження постачання судна, відсутні докази оплати цих шипчандлерських послуг. Згідно ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення. Оцінюючи докази, надані сторонами у сукупності, суд не вбачає в діях податкового органу будь-яких порушень при застосування чинного законодавства або перевищення компетенції. Позов задоволенню не підлягає.
Судові витрати відносяться на позивача.
Керуючись ст.ст. 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
3. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.В. Хом"якова
Постанову підписано 26 грудня 2006 року.