73000, м.Херсон, вул. Горького, 18
"14" грудня 2006 р. Справа № 8/378-АП-06
Господарський суд Херсонської області у складі судді Хом'якової В.В. при секретарі Зибцевій А. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Технопласт"
до Державної податкової інспекції у м. Херсоні
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.
за участю:
представників сторін:
від позивача - представник Онищенко І.О., дов. №01/05-06 від 01.05.06.
від відповідача - ГДПІ Бондар А.Ф., дов. №56/9/10-139 від 11.01.06.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Технопласт" (позивач) звернулось до господарського суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні (відповідач) від 13.09.2006 № 0007652301/0 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 94991 грн. у лютому 2006 року. Позивач посилається на те, що податкова інспекція, встановивши порушення п.1.3, ст.1 Закону "Про податок на додану вартість", який визначає термін платника ПДВ, не навела жодного факту ненарахування або неутримання позивачем ПДВ з покупця товару, не вказала які порушення позивач допустив при формуванні податкового кредиту. Перевіркою не було виявлено випадків не проведення розрахунків за отриманий товар, або фактів несплати позивачем ПДВ у складі ціни товару постачальникам. Позивач звертає увагу суду на те, що податкова інспекція не може довести, яку складову податкових декларацій вказано позивачем неправильно. В акті перевірки відображені дані податкових накладних ПП «Биа Плюс» , які не мають відношення до первинних документів позивача та його декларацій. Податкові накладні, які видавались постачальниками і на підставі яких позивач відносив до податкового кредиту суми ПДВ, є в наявності. Відсутність ПП "Биа Плюс" за юридичною адресою не є достатньою підставою вважати, що дане підприємство не нараховувало або не надавало до податкового органу податкові декларації по ПДВ, не сплачувало податок на додану вартість в тих періодах, коли постачало товари позивачу.
Державна податкова інспекція у м. Херсоні (відповідач) проти позову заперечує, посилаючись на те, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з ПДВ є сплата цих сум до Державного бюджету України. Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету виникає з самого визначення податку, як терміну та його сутності. Право на відшкодування ПДВ виникає лише при фактичній сплаті, а не із самого факту існування зобов'язання по сплаті такого податку в ціні товару. Цієї ж позиції дійшов і Верховний суд України, в постанові від 19.04.05р. по справі за позовом ТОВ «Кийон" до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва та УДК у Шевченківському районі м. Києва. ПП «Вікторія", яке є постачальником позивача, придбало будівельні матеріали у ПП «Біа-Плюс", що підтверджується податковими накладними №№ 1/1 від 04.01.06р. та 1/2 від 05.01.06р. на загальну суму податкового кредиту 327092,38 грн. ДПІ у м. Херсоні було направлено запити до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси з вимогою провести зустрічні перевірки ПП "Біа-Плюс". Згідно відповіді ДПІ у Суворовському районі м. Одеси здійснити зустрічну перевірку ПП "Біа-Плюс" неможливо, в зв'язку з тим, що дане підприємство за юридичною адресою не знаходиться (лист від 31.08.06р. № 19939/7/23-121).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд -
Посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Херсоні була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка правомірності відшкодування ПДВ товариства з обмеженою відповідальністю «Технопласт» за період лютий 2006 року, за наслідками якої складено акт за № 2825/23-7/32125782 від 07.09.06р. В ході проведення перевірки було виявлено завищення ПДВ, яке підлягає відшкодуванню з бюджету, в сумі 94991 грн. 00 коп. На підставі акту перевірки ДПІ у м. Херсоні прийнято податкове повідомлення - рішення від 13.09.2006р. № 0007652301/0 про зменшення ПДВ,. заявленого до відшкодування позивачем на 94991 грн. 00 коп.
Перевіряючими посадовими особами було виявлено, що по першому ланцюгу постачальників ТОВ "Технопласт" придбало ПВХ смолу, крейду, оптичний відбілювач, інші будматеріали у ПП "Біа-Плюс" (м Одеса), на підставі податкових накладних № 1/1 від 04.01.06р. та 1/2 від 05.01.06р. позивачем віднесено до податкового кредиту суму ПДВ 327092 грн. 38 коп.
ДПІ у м. Херсоні надала суду відповідь ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 31 серпня 2006 року про те, що здійснити зустрічну перевірку ПП "Біа-Плюс", відповідно вимог наказу ДПА України від 18.08.05р. № 350, неможливо, оскільки підприємство за юридичною та фактичними адресами не знаходиться, про що складено акт відвідування від 30.08.06р. № 4098/23-50. Дана обставина, на думку відповідача свідчить про неможливість підтвердження сплати ПДВ до державного бюджету цим постачальником.
Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону про ПДВ податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Статтею 7 цього Закону передбачено порядок обчислення та сплати ПДВ у т.ч. і податкового кредиту.
Згідно пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку… Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. Згідно ж з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Таким чином, Закон про ПДВ не забороняє включати до податкового кредиту і суми нарахованого ПДВ за правилами першої із подій, визначеному у зазначеному підпункті. Єдиною підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна за умови її відповідності вимогам законодавства. Будь-яких порушень оформлення податкових накладних з боку підприємства-контрагента відповідачем не встановлено.
Пунктом 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначається, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт дає загальне розуміння поняттю "бюджетне відшкодування" і є відсильною нормою, оскільки безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону. Іншою такою нормою Закону України "Про податок на додану вартість" є підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7, який в період, до якого відносяться спірні правовідносини, передбачав, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, на підставі підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України підлягає сума, яка при її визначенні згідно з підпунктом 7.7.1 має від'ємне значення. Таким чином, сума бюджетного відшкодування напряму залежить від правильності визначення суми податкова зобов'язань та податкового кредиту, а не навпаки.
Позивачем було додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. Продукція, що була придбана позивачем за операціями, на підставі яких, на думку перевіряючих, безпідставно віднесено суми податку до податкового кредиту, була використана у власній господарській діяльності. Заперечень відповідача відносно правильності відображення позивачем податкових зобов'язань за перевіряємий період не встановлено.
Таким чином, дії позивача по включенню спірних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та декларуванню бюджетного відшкодування повністю відповідають механізму, визначеному Законом про ПДВ.
Претензій до бухгалтерського обліку позивача або до первинних документів зі сторони податкового органу також немає. Первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, мають обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарські операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Будь-яких суперечливих відомостей або невідповідності первинних документів позивача фактичним обставинам угод не виявлено.
Враховуючи, що за змістом Закону України від 03.04.1997 р. № 168/98-ВР " Про податок на додану вартість " право на відшкодування податку на додану вартість виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а факт сплати податку на додану вартість у складі ціни придбання не заперечується відповідачем, то висновок про порушення підприємством вимог діючого законодавства не можна вважати обґрунтованим і достатнім для прийняття рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування. Підставою для зменшення бюджетного відшкодування позивачу став факт неможливості проведення перевірки дотримання податкового законодавства ПП "Біа-Плюс", в зв'язку з відсутністю даного підприємства за юридичною адресою. Факт ненадходження податку на додану вартість до бюджету від ПП “Биа-Плюс» податкова інспекція не встановила, ПП “Біа Плюс» є діючим підприємством, зареєстрованим як платник податків, підприємство подає податкову звітність з показниками господарської діяльності та сплачує задекларовані самостійно податкові зобов'язання, в тому числі, з податку на додану вартість. Позивач надав суду листування з ПП "Біа Плюс" та акт перевірки даного підприємства ДПА в Одеській області від 06.06.2006 (період, що перевірявся , 01.07.2005 - 01.04.2006).
На підставі викладеного, висновок ДПІ про ненадходження ПДВ до бюджету від ПП “Биа-Плюс» є припущенням, а не достовірно встановленим фактом. ДПІ зробила передчасний висновок, не використавши всі передбачені законодавством методи перевірки, фактично переклавши обов'язок доведення обставин порушень на платника податку. Дії позивача не можна назвати неправомірними, оскільки відповідач не довів обставин, які свідчать про порушення позивачем вимог податкового законодавства.
Відповідно до положень статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).
Чинне законодавство України, зокрема й Закон України "Про податок на додану вартість", не встановлюють обов'язок покупця сплачувати ПДВ, крім як продавцю товару у складі вартості товару, ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість» сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. У даній справі такий обов'язок покладений податковою інспекцією на позивача, який є добросовісним платником податків, що суперечить вимогам чинного законодавства. ДПІ не враховано принципу індивідуалізації відповідальності, кожен суб'єкт відповідає за скоєне економічне правопорушення за наявності складу такого порушення (об'єктивної та суб'єктивної сторони) саме в діях, бездіяльності цього суб'єкта. Враховуючи викладене, податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 13.09.2006 № 0007652301/0 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 94991 грн. суд визнає нечинним.
Позов задовольняється. Судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. відшкодовуються позивачу з Держбюджету.
Керуючись ст.ст. 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов задовольнити. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 13.09.2006р. № 0007652301/0 про зменшення ТОВ “Технопласт» бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 94991,00 грн.
2. Відшкодувати товариству з обмеженою відповідальністю “Технопласт» з Держбюджету 3 грн. 40 коп. сплаченого судового збору, про що видати виконавчий лист.
3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
4. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.В. Хом'якова
повний текст постанови оформлено та підписано
25 грудня 2006 року