Справа № 358/1010/13-ц Провадження № 2/358/357/13
25 вересня 2013 року
Богуславський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді Тітова М.Б.
при секретарях Зеленько О.Д., Годжаєвій З.Ф.
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_4
представника третьої особи ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя, та позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання права власності на майно, -
Позивач ОСОБА_1, звернувшись до суду з даним позовом, просить суд поділити спільне сумісне майно, яке він придбав разом із відповідачем ОСОБА_3 під час шлюбу з 01.09.2012 року по 13.04.2013 року, та виділити відповідачу все придбане ними рухоме майно на загальну суму 38516 гривень, стягнувши на його користь 19258 гривень компенсації вартості ? частини у праві спільної сумісної власності на майно.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що за час перебування в шлюбі із відповідачем вони за спільні кошти придбали духову газову шафу INDESIT вартістю 3150 гривень, газову плиту ARISTON вартістю 1770 гривень, витяжку вартістю 980 гривень, мийку 45 ARI вартістю 1550 гривень, комплектуючі деталі на суму 121 гривню, кухню в комплекті вартістю 25000 гривень, шафу-купе 2,4х0,5х2,4 вартістю 3950 гривень та вітальню «Люкс» вартістю 1995 гривень, всього на загальну суму 38516 гривень.
Позивач вважає, що майно, яке являється спільною сумісною власністю, необхідно поділити шляхом визнання права власності на нього за відповідачем з компенсацією йому (позивачу) 1\2 частини його вартості у зв'язку з тим, що вказане майно придбавалося ними з розрахунком подальшого його встановлення у квартирі відповідача, а тому частина придбаних речей виготовлялась під замовлення за параметрами квартири відповідача, або придбавалася з врахуванням особливостей інтер'єру її квартири. У зв'язку з цим монтаж чи встановлення зазначених речей у іншій квартирі чи будинку являється недоцільним.
Посилаючись на положення ст.ст. 60, 70, 71 СК України позивач просить задовольнити його вимоги.
Третя особа ОСОБА_4 заявила самостійні вимоги щодо предмета спору і в своєму позові просить визнати за нею право власності на все рухоме майно, яке є предметом спору між ОСОБА_1 і ОСОБА_3, посилаючись на те, що в період з 9.01.13 по 31.03.13 року нею особисто у продавців придбано меблевий гарнітур для кухні вартістю 17000 гривень, шафа-купе вартістю 3950 гривень, вітальня «Люкс» вартістю 1995 гривень, що підтверджується оригіналами накладних та товарних чеків, виданих на її ім'я. А побутову техніку за її кошти вибирала її дочка ОСОБА_3 разом із відповідачем, що підтверджується передачею їй оригіналів товарних чеків та видаткової накладної, після придбання вказаного товару.
Участь дочки та відповідача ОСОБА_1 в купівлі вказаних меблів та побутової техніки обмежувалась лише порадами при їх виборі. Участі у фінансуванні вказаних покупок вони не брали.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, обґрунтувавши вимоги вищевикладеними фактами та доказами. Проти вимог третьої особи ОСОБА_4 він категорично заперечував, посилаючись на те, що остання не приймала участь у фінансуванні придбання меблів та побутової техніки.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала і пояснила суду, що все спірне рухоме майно було придбане її матір'ю ОСОБА_4 для облаштування нової квартири, яка була надана її батькам ОСОБА_3, ОСОБА_6, брату ОСОБА_7 та їй в будинку АДРЕСА_1. Вона та її колишній чоловік ОСОБА_1 не брали участі у фінансуванні придбання меблів та побутової техніки. Вимоги третьої особи ОСОБА_4 вона вважала обґрунтованими, оскільки вони підтверджені документами на придбання спірного рухомого майна.
Третя особа ОСОБА_4 свій позов підтримала, посилаючись на зазначені в позовній заяві факти. Вимоги позивача ОСОБА_1 по основному позову вона не визнала.
Суд, заслухавши сторони, третю особу, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, свідків та дослідивши письмові докази по справі, вважає за необхідне позов ОСОБА_1 та вимоги третьої особи ОСОБА_4 задовольнити частково, виходячи із наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 перебували в шлюбі, зареєстрованому 01 вересня 2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Богуславського районного управління юстиції у Київській області. Спільне проживання між ними припинено з 13.04.2013 року.
Між сторонами по справі виник спір щодо поділу майна, яке на переконання позивача є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Вирішуючи даний спір, суд враховує наступні положення чинного законодавства України.
Так, відповідно до ч.1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Тобто, підставою набуття подружжям права спільної сумісної власності на майно є лише одна обставина: набуття (придбання, виготовлення, спорудження) майна за час шлюбу, крім випадків, встановлених законом або договором.
Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Позивач стверджує, що ним разом із ОСОБА_3 під час шлюбу за спільні кошти було придбано духову газову шафу INDESIT вартістю 3150 гривень, газову плиту ARISTON вартістю 1770 гривень, витяжку вартістю 980 гривень, мийку 45 ARI вартістю 1550 гривень, комплектуючі деталі на суму 121 гривню, кухню в комплекті вартістю 25000 гривень, шафу-купе 2,4х0,5х2,4 вартістю 3950 гривень та вітальню «Люкс» вартістю 1995 гривень, всього на загальну суму 38516 гривень.
На підтвердження своїх вимог він надав суду: товарний чек від 09.01.2013 року про придбання у ФОП ОСОБА_8 газової плити ARISTON вартістю 1770 гривень, витяжки вартістю 980 гривень, мийки 45 ARI вартістю 1550 гривень, комплектуючих деталей на суму 121 гривню; товарний чек №10 від 13.04.2013 року про придбання у ПП ОСОБА_9 шафи-купе 2,4х0,5х2,4 вартістю 3950 гривень та вітальні «Люкс» вартістю 1995 гривень; видаткову накладну №ВС- 0000018 від 09.01.2013 року про придбання у ФОП ОСОБА_10 духової газової шафу INDESIT вартістю 3150 гривень.
Третя особа ОСОБА_4 на підтвердження своїх вимог надала суду товарний чек від 09.01.2013 року про придбання у ФОП ОСОБА_8 газової плити ARISTON вартістю 1840 гривень, мийки 45 ARI вартістю 1470 гривень; товарний чек №191 від 30.03.2013 року про придбання у ПП ОСОБА_9 шафи-купе 2,4х0,5х2,4 вартістю 3950 гривень та вітальні «Люкс» вартістю 1995 гривень; накладну №15 від 11.02.2013 року про придбання у ПП ОСОБА_11 кухні в комплекті вартістю 17000 гривень.
Як убачається із зазначених документів, що були надані позивачем та третьою особою, є розбіжності у даті придбання шафи-купе 2,4х0,5х2,4 вартістю 3950 гривень та вітальні «Люкс» вартістю 1995 гривень, а саме у товарному чеку, що надав позивач значиться дата придбання 13.04.2013 року, а в товарному чеку, що надала третя особа, значиться дата 30.03.2013 року.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка продавець ОСОБА_12 пояснив суду, що розрахунок за вказаний товар було проведено 30.03.2013 року, а доставлено покупцю 13.04.2013 року. Він також підтвердив, що в день, коли вибиралась меблі, були присутні сторони по справі та третя особа, але він не пам'ятає, хто саме розраховувався за даний товар.
На товарному чеку №191 від 30.03.2013 року про придбання у ПП ОСОБА_9 шафи-купе 2,4х0,5х2,4 вартістю 3950 гривень та вітальні «Люкс» вартістю 1995 гривень значиться покупцем ОСОБА_3.
Тобто, третя особа ОСОБА_4 невірно зазначила в своєму позові, що всі документи про придбання спірного рухомого майна виписані на її ім'я.
З огляду на викладене суд не приймає до уваги пояснення третьої особи та відповідача ОСОБА_3 в тій частині, що шафа-купе 2,4х0,5х2,4 та вітальня «Люкс» були придбані саме третьою особою.
Окрім того, суд приходить до висновку, що третя особа ОСОБА_4 не довела в судовому засіданні, що духова газова шафа INDESIT вартістю 3150 гривень, газова плита ARISTON вартістю 1840 гривень, витяжка вартістю 980 гривень, мийка 45 ARI вартістю 1470 гривень були придбані саме нею для меблювання та облаштування її квартири.
Як убачається із копії ордера на вселення в квартиру АДРЕСА_1 даний ордер виписаний на ім'я ОСОБА_3 та членів сім'ї ОСОБА_4, ОСОБА_6 і ОСОБА_7.
Третя особа ОСОБА_4 в своєму позові зазначила, що з часу укладення шлюбу між сторонами їм була надана можливість проживати в новій квартирі.
Копії документів на придбання спірного рухомого майна свідчать про те, що це майно придбавалось в період з 09.01.2013 року по 30.03.2013 року, тобто в період проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_3 в шлюбі.
За вказаних обставин суд приймає до уваги пояснення позивача ОСОБА_1 про те, що спірне майно: духова газова шафу INDESIT, газова плита ARISTON, витяжка, мийка 45 ARI, шафа-купе 2,4х0,5х2,4 та вітальня «Люкс» були придбані ним та відповідачем ОСОБА_3 під час шлюбу.
Позивачем спростовані заперечення відповідача і третьої особи в тій частині, що він не мав самостійного заробітку і тому не вкладав кошти в придбання спірного майна.
Так, свідки ОСОБА_13 і ОСОБА_14 підтвердили в судовому засіданні, що позивач ОСОБА_1 в період з жовтня 2012 року на протязі декількох місяців виконував будівельні роботи в них на дачі, за що отримував кошти.
Зазначені факти також підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_15 і ОСОБА_16
Натомість суд вважає, що позивач не довів в судовому засіданні належними та допустимими доказами факт придбання ним разом з відповідачем ОСОБА_3 меблевого гарнітуру для кухні.
Третя особа ОСОБА_4 надала суду накладну №15 від 11.02.2013 року про придбання у ПП ОСОБА_11 кухні в комплекті вартістю 17000 гривень виписану на її ім'я.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив суду, що замовлення кухні в комплекті робила ОСОБА_4 і саме вона розрахувалась за даний товар.
Вказаний факт підтвердила відповідач ОСОБА_3
Таким чином суд вважає, що меблевий гарнітур для кухні вартістю 17000 гривень не є спільним сумісним майном колишнього подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_3, а являється власністю третьої особи ОСОБА_4
Відповідно до ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ч.1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними ( ч. 2 ст. 71 СК України).
Оскільки спірне рухоме майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, можливо розділити в натурі, суд вважає за необхідне виділити позивачу ОСОБА_1 шафу-купе 2,4х0,5х2,4 вартістю 3950 гривень та вітальню «Люкс» вартістю 1995 гривень, всього на суму 5945 гривень.
Відповідачу ОСОБА_3 необхідно виділити інше майно, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а саме: духову газову шафу INDESIT вартістю 3150 гривень, газову плиту ARISTON вартістю 1840 гривень, витяжку вартістю 980 гривень, мийку 45 ARI вартістю 1470 гривень, всього на суму 7440 гривень.
При такому поділі майна доля відповідача перевищує ідеальну долю на 747 гривень 50 коп., в зв'язку з чим вказана сума підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.
З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 59, 60, 61, 62, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 60, 70, 71 Сімейного кодексу України, ст. 16, 208, 218, 392 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Поділити спільне сумісне майно подружжя та виділити в натурі ОСОБА_1 шафу-купе 2,4х0,5х2,4 вартістю 3950 гривень та вітальню «Люкс» вартістю 1995 гривень, всього на суму 5945 гривень.
Виділити в натурі ОСОБА_3 духову газову шафу INDESIT вартістю 3150 гривень, газову плиту ARISTON вартістю 1840 гривень, витяжку вартістю 980 гривень, мийку 45 ARI вартістю 1470 гривень, всього на суму 7440 гривень.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 747 гривень 50 коп. компенсації за різницю в ідеальних частках в спільному сумісному майні подружжя.
Позов ОСОБА_4 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_4 право власності на меблевий гарнітур для кухні в комплекті, вартістю 17000 гривень.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області протягом 10 днів з моменту його проголошення, о особами, які не були присутні в судовому засіданні при проголошенні рішення, через 10 днів з моменту отримання копії рішення, шляхом подачі апеляційної скарги через Богуславський районний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повне рішення суду виготовлене 30.09.2013 року.
Головуючий: суддя М. Б. Тітов