Овруцький районний суд Житомирської області
Справа № 286/3991/13-а
01 жовтня 2013 року
Овруцький районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Невмержицького С. С.
з секретарем Аврамчук Л. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Овручі справу за позовом ОСОБА_1 до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирської області про визнання незаконною постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Житомирської області від 26 липня 2013 року про повернення виконавчого документа стягувачеві , -
Позивач звернулася до суду з позовом та просить визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Житомирської області від 26 липня 2013 року ВП №38008767 про повернення виконавчого документа стягувачеві , зобов»язати відділ примусового виконання рішень УДВС ГУЮ в Житомирській області відновити виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2а-9300/11 виданого 04.04.2013 року Овруцьким районним судом Житомирської області, мотивуючи тим, що відповідачем не було вчинено всіх необхідних дій для виконання постанови суду.
Позивач в судове засідання не з»явилася, але просить справу розглядати без її участі, позовні вимоги підтримує.
Представник відповідача до суду також не прибув, про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, надавши заяву з проханням проводити розгляд справи у його відсутності, а також надав заперечення, у яких вказав, що постанова від 26.07.2013 року винесена у відповідності до норм закону, позивачу проведено розрахунок коштів згідно судового рішення, але фінансування для виконання судового рішення відсутнє, а також з 01 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», згідно норм якого виконання рішень про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень, і стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до Державної казначейської служби України у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду.
Представник третьої особи в судове засідання призначене на 21.08.2013 року не з'явився, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, про причини неявки не повідомив, про розгляд справи у відсутність їх представника не клопотав.
Дослідивши докази, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
Судом встановлено, що на виконанні відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирської області знаходилось виконавче провадження №38008767 з виконання виконавчого листа №2-а-9300/11 виданого 04.04.2013 року Овруцьким районним судом про зобов»язання управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі провести донарахування та виплату ОСОБА_1 за період з 01 жовтня 2010 року по 31 березня 2011 року підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановленим Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", щомісячно, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі, визначеному ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ", що дорівнює 25 % мінімальної пенсії за віком, яка визначається на рівні прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", щомісячно.
З постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 26.07.2013 року вбачається, що згідно листа боржника - УПФУ в Овруцькому районі проведено перерахунок заборгованості відповідно до рішення суду в сумі 11417,43 грн.
Перерахунки та нарахування недоплачених сум проводяться Управлінням за рахунок призначень державного бюджету.
З 1 січня 2013 року набрав чинності ЗУ « Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» №4901-УІ, який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених ЗУ « Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.
Відповідач посилається на даний Закон як на обставини, що виключають можливість подальшого виконання рішення суду органами державної виконавчої служби та як наслідок подальшого здійснення виконавчого провадження. Таким чином, зазначений виконавчий документ підлягає поверненню стягувачеві, як частково виконаний, для подальшого виконання в частині виплати нарахованої за виконавчим документом суми до відповідного органу ДКСУ у порядку визначеному Законом.
При цьому зазначено, що боржник підпадає під поняття визначені ст.2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», як державний орган, у зв»язку з чим виникли обставини, які виключають можливість подальшого виконання рішення суду органами державної виконавчої служби та як наслідок подальшого здійснення виконавчого провадження.
Для подальшого виконання в частині виплати нарахованої за виконавчим документом суми позивачу роз»яснено право звернення до органу Державної казначейської служби України.
У вказаній постанові виконавець послався на норми Бюджетного кодексу України, відповідно до яких будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, статтю 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", якою встановлено, що стягнення коштів з державного органу здійснюється Державною казначейською службою України, що виключає можливість подальшого виконання рішення суду органами державної виконавчої служби і, відповідно, подальшого здійснення виконавчого провадження.
Вирішуючи питання щодо правомірності рішення, прийнятого відповідачем, що є суб'єктом владних повноважень, суд, згідно із приписами ч. 3 ст. 2 КАС України, зобов'язаний перевірити, чи прийнято рішення на підставі закону, в межах повноважень, безсторонньо та добросовісно.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закону), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно із частиною 1 статті 2 Закону, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
У статті 17 Закону зазначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами.
Порядок повернення виконавчого документа стягувачу визначено статтею 47 Закону.
Так, пунктом 9 частини 1 цієї статті Закону передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Зі змісту постанови відділу примусового виконання рішень від 26.07.2013 року вбачається, що повернення виконавчого документа здійснено внаслідок того, що відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання даної категорії виконавчих документів не підвідомче органам державної виконавчої служби та здійснюється органами Державної казначейської служби України.
Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" набрав чинності з 01 січня 2013 року.
Статтею 1 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" визначено, що цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
У відповідності до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» у випадках, передбачених Законом, рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установлено Кабінетом Міністрів України Порядку, затвердженого постанова КМУ № 845 від 03.08.2011 року.
Проте, як убачається з матеріалів справи, державним виконавцем до внесення змін до вказаного Порядку, не було вжито жодного заходу спрямованого на виконання даного рішення, яке носить зобов»язальний характер.
У зв"язку з набранням чинності Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", Постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 року № 45 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.2011 року №845 "Про затвердження порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників", якими визначено орган, до якого необхідно звернутись із заявою про виконання рішення (п.4 Порядку - орган Казначейства), перелік документів, що подаються разом із заявою про виконання рішення ( п.6 порядку), а також механізм списання коштів відповідно до кодів програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (п.24-34 Порядку).
Так, пунктом 2 статті 7 зазначеного закону передбачено, що у разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Проте, доказів на підтвердження того, що державний виконавець на виконання вимог даного Закону та відповідно до ст.36 Закону України "Про виконавче провадження" звертався до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання судового рішення не надано та не встановлено судом.
Враховуючи зміст оскаржуваної постанови, наведені вище положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що посадова особа відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області, приймаючи рішення про повернення виконавчого документа позивачеві, діяла у спосіб, що не передбачений положеннями Закону України "Про виконавче провадження", що є підставою для визнання протиправною та скасування постанови від 26.07. 2013 року про повернення виконавчого документа.
Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
З наведеного слідує, що скасування рішення суб'єкта владних повноважень є наслідком визнання цього рішення протиправним.
Разом з тим, вжиття передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії на виконання судового рішення, зазначеного у виконавчому документі, є законним обов'язком державних виконавців відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області, що не потребує ухвалення судового рішення для виконання такого обов'язку, тому у задоволенні вимог позивача щодо зобов'язання відповідача відновити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-9300/11 слід відмовити.
Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 34 грн. 41 коп., який підлягає стягненню з держави.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.6, 9, 11, 12, 71, 158-163, 181, 254 КАС України , Законом України "Про виконавче провадження",-
Позов задовольнити частково.
Визнати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області від 26.07.2013 року про повернення виконавчого листа №2а-9300/11, винесену у виконавчому провадженні №38008767 незаконною та скасувати її.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, проживаючої в АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1, судовий збір у сумі 34 грн. 41 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Апеляційна скарга на постанову може бути подана через Овруцький районний суд в Житомирський апеляційний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: С. С. Невмержицький