04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"17" вересня 2013 р. Справа№ 910/8867/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Синиці О.Ф.
суддів: Баранця О.М.
Зеленіна В.О.
при секретарі: Вінницькій О.В.
За участю представників:
від позивача - не з'явився,
від відповідача -Устенко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства «Завод 410 цивільної авіації» від 18.07.2013, б/н
на рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2013
у справі № 910/8867/13
за позовом державного підприємства «Завод 410 цивільної авіації», м. Київ
до державного підприємства «Антонов», м. Київ
про визнання недійсним договору
Рішенням господарського суду міста Києва від 04.07.2013 (суддя Гулевець О.В.) відмовлено в задоволенні позову ДП «Завод 410 цивільної авіації» про визнання недійсним договору №07-497-11 від 05.09.2011 предметом якого є зобов'язання ДП "Антонов" надати позивачу у 2011 році послуги з навчання 43 індійських фахівців з доопрацювання літака АН-32 з підстав його суперечності вимогам Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" та Закону України "Про освіту". Відмову в задоволенні позову мотивовано тим, що на час укладення договору у ДП "Антонов" наявна відповідна ліцензія на право здійснення освітньої діяльності та сертифікат розробника авіаційної техніки. Крім того, договір є виконаним з боку ДП "Антонов", що підтверджується Актом здачі-прийняття робіт №1 від 04.10.2011р., підписаним та засвідченим сторонами, а факт наявності заборгованості позивача перед відповідачем за вказаним договором встановлено рішенням господарського суду м. Києва від 21.02.2013 року у справі № 910/913/13, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2013 року.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою в якій просив його скасувати, позовні вимоги задовольнити. Апелянт вважає, що ліцензія та сертифікат наданий відповідачем є неналежними доказами у справі та стверджує про недослідження судом оригіналів зазначених документів.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача вказав на безпідставність поданої апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду без змін. Крім того, відповідач зазначив, що 21.08.2013 позивачем погашено заборгованість за отримані за спірним договором послуги на виконання рішення господарського суду від 21.02.2013 у справі №910/913/13, яким стягнуто з ДП «Завод 410 цивільної авіації» заборгованість за надані послуги.
Представник позивача в судове засідання апеляційної інстанції 17.09.2013 не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (в справі наявне повідомлення про вручення поштового відправлення).
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Неявка представника позивача не перешкоджає розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного розгляду скарги.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього представника відповідача, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.
05.09.2011 між позивачем - ДП "Завод 410 цивільної авіації" та відповідачем - ДП "Антонов" укладено договір № 07-497-11, відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого позивач зобов'язується у 2011 році надати відповідачеві послуги з навчання 43 індійських фахівців з доопрацювання літака Ан-32.
Відповідно до п. 2.4. договору, навчання слухачів ДП "Завод 410 цивільної авіації" повинно проводитись центром навчання ДП "Антонов", що має сертифікат на проведення навчання.
На думку позивача, відповідач не є навчальним закладом, не зареєстрований у Державному реєстрі навчальних закладів, та не надавав позивачеві жодних сертифікатів або ліцензій, які б підтверджували його право на здійснення освітньої діяльності.
Вважаючи, що зміст оспорюваного договору суперечить вимогам Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" та Закону України "Про освіту", позивач звернувся до суду з позовом про визнання вказаного договору недійсним на підставі ст. 227 ЦК України.
Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
Аналізуючи матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що при укладенні спірного договору сторонами не порушено вимог ст. 203 ЦК України та ст. 227 ЦК України.
Так, Відповідно до ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" № 1775-III від 01.06.2000р. ліцензія є необхідною для здійснення діяльності у сфері освіти.
Згідно з Статутом ДП "Антонов", останнє створено з метою задоволення суспільних потреб та отримання прибутку шляхом здійснення систематичної науково-дослідної, дослідно-конструкторської, виробничої, торгівельної та іншої господарської діяльності.
Основними напрямками діяльності ДП "Антонов" є дослідження та розробка в галузі природничих та технічних наук, дослідження та розробки в гуманітарних та суспільних науках.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про освіту" № 1060-XII від 23.05.1991р., відповідність освітніх послуг державним стандартам і вимогам визначається засновником навчального закладу, Міністерством освіти України, Міністерством освіти Автономної Республіки Крим, міністерствами і відомствами, яким підпорядковані навчальні заклади, місцевими органами управління освітою шляхом ліцензування, інспектування, атестації та акредитації навчальних закладів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що відповідно до ліцензії Міністерства освіти, молоді та спорту України виданої 04.08.2011р. (серія АВ № 586414, строк дії ліцензії: з 10.03.2011р. по 10.03.2014р.), копія якої міститься в матеріалах справи, відповідач - ДП "Антонов", має право здійснювати такий вид господарської діяльності як надання освітніх послуг навчальними закладами, пов'язаних з одержанням професійної освіти на рівні кваліфікаційних вимог до професійно-технічного навчання, підвищення кваліфікації.
В матеріалах справи також наявна копія Сертифікату розробника авіаційної техніки СР №0016 виданого 13.09.2010 року.
Відповідач листом вих. № 32/5195 від 17.05.2011 року надав позивачу примірники Сертифікату розробника авіаційної техніки СР №0016, що підтверджується відповідною відміткою про отримання представником позивача на вказаному листі.
Отже, на момент підписання договору відповідач здійснював діяльність у сфері освіти на підставі ліцензії Міністерства освіти, молоді та спорту України виданої 04.08.2011р.
Разом з тим, докази того, що дана ліцензія на момент вчинення правочину була анульована (відкликана) або її дію було зупинено, в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, доводи позивача про відсутність у відповідача - ДП "Антонов" відповідної ліцензії на здійснення діяльності у сфері освіти не знайшли свого підтвердження.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 04.10.2011р. сторони підписали та скріпили печатками Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1, яким підтверджується факт надання ДП "Антонов", згідно договору, ДП "Завод 410 цивільної авіації" послуг з навчання 43 індійських фахівців з модернізації літака Ан-32.
Судом також встановлено, що рішенням господарського суду м. Києва від 21.02.2013 року по справі № 910/913/13, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2013 року, встановлено факт наявності заборгованості ДП "Завод 410 цивільної авіації" перед ДП "Антонов" за договором № 07-497-11 від 05.09.2011р.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду України погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірний правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, зобов'язання не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає вимогам, встановленим ст. 203 Цивільного кодексу України, дотримання яких є необхідним для чинності правочину і позивачем не доведено протилежного. Крім того, відповідач зазначив, що 21.08.2013 позивачем погашено заборгованість за отримані за спірним договором послуги на виконання рішення господарського суду від 21.02.2013 у справі №910/913/13, яким стягнуто з ДП «Завод 410 цивільної авіації» заборгованість за надані послуги.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та матеріалах справи, прийняте відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2013 у справі №910/8867/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу державного підприємства «Завод 410 цивільної авіації» - без задоволення.
2. Справу № 910/8867/13 повернути господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя Синиця О.Ф.
Судді Баранець О.М.
Зеленін В.О.