29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"26" вересня 2013 р.Справа № 924/1124/13
Господарський суд Хмельницької області у складі:
суддя Виноградова В.В., розглянувши матеріали справи
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології 2010" м. Київ
до державного підприємства "Підприємство Ізяславської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Хмельницькій області № 31" м.Ізяслав
про стягнення 15000 грн. основного боргу, 1118,85 грн. пені, 553,56 грн. 3% річних
за участю представників сторін:
позивача: Литвин О.І. за довіреністю №1315 від 13.09.2013 року
відповідача: Желіховська Л.В. за довіреністю №5033 від 16.09.2013 року
Рішення виноситься 26.09.2013р., оскільки в судовому засіданні оголошувалась перерва.
В судовому засіданні, відповідно до ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
встановив: позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 15000,00грн. основного боргу за виконані згідно договору №546 від 07.05.2012р. роботи, 1118,85 грн. пені, 553,56 грн. 3% річних, посилаючись на умови договору №546 від 07.05.2012 року, ст.ст. 530. 625, 853 ЦК України, ст. 193 ГК України.
В наданих письмових поясненнях від 20.09.2013р., вважає твердження відповідача помилковими, оскільки провадження у справі про банкрутство відповідача припинено. Тому, посилаючись на ч. 5 ст. 17 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зазначає, що якщо провадження у справі про банкрутство припинено, позовне провадження підлягає поновленню і позов розглядається по суті.
Відповідач у відзиві на позов та повноважний представник в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує. Зазначає, що заявлена до стягнення позивачем заборгованість виникла у травні 2012р., однак ухвалою господарського суду від 25.06.2012р. було порушено провадження у справі № 3/5025/724/12 про банкрутство ДП "Підприємство Ізяславської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області (№31)", повідомлення про порушення справи про банкрутство відповідача було надруковано в газеті "Голос України" №190 від 10.10.2012р., ухвалою суду від 06.12.2012р. було затверджено реєстр вимог кредиторів, 14.01.2013р. була затверджена мирова угода. Тому, посилаючись на ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вважає, що вимоги позивача як конкурсного кредитора є погашеними.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
Між ТОВ "Енергозберігаючі технології 2010" (Виконавець) та Державним підприємством Ізяславської виправної колонії УДДУПВП Хмельницької області №31(Замовник) 07 травня 2012 року укладено договір №546, згідно умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати поточний ремонт системи опалення з гідрохімічним очищенням будівлі штабу ( п.1.1. договору).
Відповідно до п.1.2 договору результатом виконаних послуг за даним Договором є підписані з обох сторін акти виконаних послуг.
У р. 2 договору сторони визначили, що загальна сума договору складає 15000,00 грн., в тому числі ПДВ 2500,00 грн. Кінцева сума договору може змінюватись, виходячи з фактичного обсягу виконаних послуг, що підтверджується актом (актами) виконаних послуг, про що повинно бути складено додаткову угоду до Договору.
За надання послуг, згідно п.3.1 даного Договору, замовником сплачується виконавцю сума, яка буде обумовлена актом (актами) виконаних послуг. Оплата здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту підписання обома сторонами актів виконаних послуг в безготівковій формі шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок виконавця ( п.3.2 договору).
Здача-приймання наданих послуг здійснюється сторонами за актом виконаних послуг протягом 2-х днів з моменту повідомлення замовника про готовність роботи до приймання (п. 5.1 Договору).
Згідно зі п. 6.4 договору, при несвоєчасній оплаті замовником вартості виконаних виконавцем послуг, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день перевищення терміну сплати від суми не перерахованих коштів.
Договір, як визначено п.12.1. договору, вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2012 року, а в частині виконання взятих на себе зобов'язань - до повного їх виконання сторонами.
Договір підписаний та скріплений печатками сторін.
Згідно акту приймання виконаних будівельних робіт за травень 2012 року від 10.05.2012 року форми №КБ-2в, генпідрядником (ТОВ "Енергозберігаючі технології 2010") здано, а замовником (Державне підприємство Ізяславської виправної колонії УДДУПВП у Хмельницькій області) прийнято послуги по поточному ремонту системи опалення з гідрохімічним очищенням будівлі штабу на загальну суму 15000 грн. Акт підписано та скріплено печатками сторін.
Як вбачається із довідки про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат) за травень 2012 року, підписаної позивачем та замовником, вартість будівельних робіт згідно договору № 546 від 07.05.2012 р. склала 15000,00 грн.
Проте, відповідачем оплата виконаних робіт проведена не була, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ДП "Підприємство Ізяславської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області (№31) 15000,00 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 553,56 грн. та нарахованої згідно до п. 6.4 Договору пені в розмірі 1118,85 грн.
Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:
Статтями 11 Цивільного кодексу України та 174 Господарського кодексу України унормовано, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
З положень ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як вбачається з матеріалів справи, враховуючи положення п. 3.2 договору №546 від 07.05.2012р., у відповідача виник обов'язок оплатити роботи, а у позивача - право вимоги до відповідача про виконання зобов'язань згідно договору №546 від 07.05.2012р., акту виконаних робіт від 10.05.2012р.-24.05.2012р.
При винесенні рішення судом враховується, що ухвалою господарського суду Хмельницької області від 25.06.2012 року за заявою Управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі м. Ізяслав було порушено провадження у справі № 3/5025/724/12 про визнання банкрутом державного підприємства Ізяславської виправної колонії №31 (м. Ізяслав, вул. Гагаріна, 4, код 08681011), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Ухвалою суду від 24.09.2012р. зобов'язано ініціюючого кредитора у десятиденний строк подати до офіційних друкованих органів оголошення про порушення справи про банкрутство боржника.
В ухвалі суду від 06.12.2012р. зазначено, що ініціюючим кредитором розміщено оголошення про порушення справи про банкрутство державного підприємства Ізяславської виправної колонії №31 м. Ізяслав в газеті "Голос України" №190 від 10.10.2012р.
В ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі Закон) дається визначення кредиторів. А саме: кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
В п. 13 Постанови Пленуму ВСУ №15 від 18.12.2009р. "Про судову практику в справах про банкрутство" зазначено, що конкурсними кредиторами слід вважати кредиторів, термін виконання вимог яких до боржника настав до дня порушення справи про банкрутство боржника.
Згідно ч. ч. 1, 3 п. 1 ст. 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії зазначених заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майном.
Отже, враховуючи вищенаведені положення, матеріали справи та те, що вимога позивача до боржника щодо оплати робіт виникла до порушення провадження у справі про банкрутство боржника, позивач підпадає під регулювання положень ч.6 ст.1, ч.1 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та відповідно є конкурсним кредитором.
Згідно з п. 2 ст.14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач в тридцятиденний строк, встановлений ч. 1 ст. 14 Закону, до суду із вимогами до відповідача (боржника) не звернувся, в той час як позивач, у розумінні абзацу 4 частини 1 статті 1 Закону, є конкурсним кредитором, оскільки вимоги останнього виникли до порушення провадження у справі № 3/5025/724/12 про банкрутство, а відтак, грошові вимоги позивача до відповідача вважаються погашеними. (Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВГСУ від 17.09.2013р. по справі №910/55686/13).
При цьому судом враховуються положення п. 54 Постанови Пленуму ВСУ №15 від 18.12.2009р. "Про судову практику в справах про банкрутство", в яких зазначено, що Закон і ГПК не містять приписів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті. Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації оголошення про порушення справи про банкрутство із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд відмовляє у задоволенні позову на підставі частини другої статті 14 Закону .
Доводи позивача є непереконливими та спростовуються вищенаведеним. При цьому судом звертається увага, що ч.5 ст. 17 Закону стосується питання поновлення позовного провадження, яке було відкрито та зупинено в зв'язку з порушенням провадження у справі про банкрутство боржника.
З огляду на вищенаведене, дослідивши матеріали справи та давши їм правову оцінку в сукупності, враховуючи приписи положення ст. 33 ГПК України в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, господарський суд приходить до висновку, що у позові належить відмовити.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача у зв'язку із відмовою у позові.
Керуючись ст. 1. ч. 1, 3 п. 1 ст. 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 1, 12, 33, 43 , 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У позові товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології 2010" м. Київ до державного підприємства "Підприємство Ізяславської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Хмельницькій області (№31)" про стягнення 15000 грн. основного боргу, 1118,85 грн. пені, 553,56 грн. 3% річних відмовити.
Повне рішення складено 27.09.2013р.
Суддя В.В. Виноградова
Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи; 2 - позивачу (м. Киїів, вул. Цитадельна 7); 3 - відповідачу (м. Ізяслав, вул. Гагаріна 4)