04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"30" вересня 2013 р. Справа№ 925/1081/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дикунської С.Я.
суддів: Алданової С.О.
Скрипки І.М.
за участю секретаря Драчук Р.А.
За участю представників:
від позивача Підгорна О.В. - дов. б/н від 25.09.2013 р.
Сушицький В.М. - дов. б/н від 25.09.2013 р.
від відповідача не з'явились
розглянувши
апеляційну скаргу Іноземного підприємства «Агро-Вільд Україна»
на рішення
господарського суду Черкаської області
від 20.08.2013 р. (суддя Грачов В.М.)
у справі №925/1081/13
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
«Агросем»
(далі - ТОВ «Агросем»)
до Іноземного підприємства «Агро-Вільд Україна»
(далі - ІП «Агро-Вільд Україна»)
про стягнення 51 922,56 грн.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 20.08.2013 р. у справі №925/1081/13 позов задоволено повністю, стягнуто з ІП «Агро-Вільд Україна» на користь ТОВ «Агросем» 15 178,48 грн. пені, 36 744,08 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 1 720,50 грн. судових витрат.
Не погодившись із згаданим рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове про відмову в позові повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що місцевим судом при прийнятті рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, зокрема, з відповідача неправомірно стягнуто пеню на підставі п.7.4. договору поставки цукрових буряків №12.04.12-3І від 12.04.2012 р. (далі - Договір), оскільки цим пунктом Договору не визначено період, за який слід брати до уваги ту чи іншу величину подвійної облікової ставки НБУ, отже взагалі не можливо встановити розмір пені тощо.
Представник апелянта в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи його повідомлено належним чином (відповідне повідомлення наявне в матеріалах справи), про неявку та її причини суд не повідомив, клопотань про відкладення справи не надіслав, відтак апеляційний суд вважав за необхідне справу розглянути в його відсутності.
Представники позивача в судовому засіданні доводи скарги заперечили, просили не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване просили залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню за таких обставин.
Так, 05.07.2013 р. ТОВ «Агросем» звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до ІП «Агро-Вільд Україна» про стягнення 15 178,48 грн. пені за період прострочення з 02.12.2012 р. по 11.03.2013 р., 36 744,08 грн. відсотків за користування товарним кредитом, що разом складає 51 922,56 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що позивачем на виконання Договору згідно видаткової накладної №АГ-13/04-1 від 13.04.2012 р. передано відповідачу товар на загальну суму 926 743,14 грн., який відповідачем мало бути оплачено на умовах товарного кредиту до 01.12.2012 року. В зв'язку з порушенням строків оплати товару, відповідач повинен сплатити позивачу пеню в розмірі 15 178,48 грн., а також відсотки за користування товарним кредитом в розмірі 36 744,08 грн. тощо.
Суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані письмові докази й положення чинного законодавства, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, відтак задовольнив їх в повному обсязі.
Так, задовольняючи позов, місцевий суд встановив, що вимоги позивача про стягнення спірних сум пені і відсотків за користування товарним кредитом передбачено Договором, відповідають приписам законодавства, їх розрахунок перевірено судом і визнано вірним, відповідачем належними і допустимими доказами наведеного не спростовано тощо.
Як встановлено матеріалами справи, 12.04.2012 р. між ТОВ «Агросем» як постачальником, та ІП «Агро-Вільд Україна» як покупцем, укладено Договір, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити насіння цукрових буряків (товар), а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах Договору, кількість та асортимент товару визначаються специфікацією, яка є його невід'ємною частиною (п.п.1.1., 2.1. Договору). Сторонами також погоджено умови щодо ціни, загальної вартості та порядку розрахунків (п.п.3.1, 3.3., 3.4., 3.5., 3.5.1., 3.6., 3.7., 3.8.), умови поставки (п.п.4.2., 4.4., 4.5.), відповідальності сторін за порушення умов Договору (п.7.4.). Того ж дня сторонами Договору складено і підписано специфікацію №1 до Договору, якою визначено найменування, кількість, ціну за одиницю, загальну вартість товару та еквівалент загальної вартості у Євро.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач передав відповідачу товар на загальну суму 926 743,14 грн. Факт передачі товару підтверджено видатковою накладною №АГ-13/04-1 від 13.04.2012 р. і довіреністю покупця на отримання товарно-матеріальних цінностей №292 від 12.04.2012 року.
Натомість відповідачем порушено умови п.3.4. Договору, яким встановлено, що оплата товару в розмірі 20% загальної вартості здійснюється до 04.05.2012 р., а решта вартості товару в розмірі 80% загальної вартості здійснюється до 01.12.2012 року.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи банківських виписок, оплату отриманого товару відповідачем здійснено: 23.05.2012 р. платіжним дорученням №177 на суму 185 348,63 грн.; 19.12.2012 р. платіжним дорученням №2340 на суму 200 000 грн.; 22.01.2013 р. платіжним дорученням №2584 на суму 250 000 грн.; 01.02.2013 р. платіжним дорученням №2654 на суму 145 000 грн.; 12.03.2012 р. платіжним дорученням №2807 на суму 146 394,51 грн.
Крім цього, в матеріалах справи наявний акт звіряння розрахунків між ТОВ «Агросем» та ІП «Агро-Вільд Україна», підписаний сторонами та скріплений їх печатками, яким підтверджено оплату відповідачем товару у вищезазначені строки.
В зв'язку із порушенням відповідачем порядку розрахунків, визначених умовами п.3.4. Договору, позивачем на підставі п.7.4. Договору нараховано відповідачу пеню в розмірі 1 828,08 грн. станом на 07.12.2012 р. та цього ж дня надіслано відповідачу письмову вимогу (вих. №1388 від 07.12.2012 р.) про її добровільну сплату та сплату основної суми заборгованості, яка на той момент становила 741 394,51 грн.
14.05.2013 р. позивачем нараховано відповідачу відсотки за користування товарним кредитом (п.п.3.5.-3.8. Договору), що складало 36 744,08 грн., а також 15.05.2013 р. засобами поштового зв'язку надіслано письмову вимогу про їх добровільну сплату. Згадане поштове відправлення вручено адресату 29.05.2013 р., що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення.
Із матеріалів справи вбачається, що зобов'язання щодо сплати основної заборгованості відповідачем виконано 12.03.2012 р., натомість щодо сплати пені та відсотків за користування товарним кредитом на момент звернення позивача до суду не виконано.
Доводи апелянта з приводу того, що приписами п.7.4. Договору не визначено за який період слід брати до уваги ту чи іншу величину подвійної облікової ставки НБУ є безпідставними, оскільки Договором чітко встановлено дату кінцевого розрахунку відповідача перед позивачем за Договором, а саме до 01.12.2012 року тощо.
Положеннями ст.193 ГК України та ст.ст.525, 526, 530, 612 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки вимоги позивача про стягнення пені та відсотків за користування товарним кредитом передбачено Договором, відповідають приписам законодавства, а їх розрахунок є арифметично вірним, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про їх задоволення.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Іноземного підприємства «Агро-Вільд Україна» залишити без задоволення, рішення господарського суду Черкаської області від 20.08.2013 р. у справі №925/1081/13 - без змін.
2. Матеріали справи №925/1081/13 повернути до господарського суду Черкаської області.
3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя Дикунська С.Я.
Судді Алданова С.О.
Скрипка І.М.