04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"11" вересня 2013 р. Справа№ 910/199/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Іоннікової І.А.
Чорної Л.В.
при секретарі Дмитрина Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Казеного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал»
на рішення Господарського суду м. Києва
від 01.04.2013 року
у справі № 910/199/13 (суддя Привалова А.І.)
за позовом Казеного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал»
до Корпорації "Науково-виробниче об'єднання «Арсенал»", що здійснює керівництво простим товариством утвореним за договором
№ 10 від 18.12.2007 року
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні
відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайнет Ltd»,
Державного підприємства завод «Арсенал»
про стягнення 3 080 300,41 грн.
На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" до корпорації "Науково-виробниче об'єднання "Арсенал", що здійснює керівництво простим товариством утвореним за Договором № 10 від 18.12.2007р. (надалі - відповідач) про стягнення 3080300,41 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.09.2008р. між державним підприємством завод "Арсенал" (сторона-1) та Договором № 10 простого товариства (спільної діяльності), укладеного між ДП завод "Арсенал", Корпорація "НВО "Арсенал", ТОВ "Скайнет Ltd" від 18.12.2007р. (сторона-2), в особі Корпорації "НВО "Арсенал" було укладено Договір № И/84-330-08 про відшкодування витрат по сплаті податку на землю, згідно з яким сторона-2 зобовязалась відшкодувати стороні-1 витрати по сплаті податку на землю за земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8.
При цьому, на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України № 525-р від 10.04.2009р. та наказу Національного космічного агентства України № 141 від 28.05.2009р., державне підприємство завод "Арсенал" було припинено шляхом приєднання до казенного спеціального приладобудування "Арсенал". Відповідно до Передавального акту від 16.11.2009р., затвердженого наказом Національного космічного агентства України № 376 від 18.11.2009р. все майно, права та обов'язки об'єкта приєднання - ДП завод "Арсенал" передано КП СПБ "Арсенал". Отже, в силу ст. 59 Господарського кодексу України, позивач є правонаступником прав і обов'язків ДП завод "Арсенал" за Договором № И/84-330-08 про відшкодування витрат по сплаті податку на землю від 30.09.2008р. Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за за Договором № И/84-330-08 про відшкодування витрат по сплаті податку на землю від 30.09.2008р. в останнього за період з листопада 2009 року по лютий 2012 року виникла заборгованість у загальній сумі 2 468 568,76 грн., за прострочення якої нарахована пеня в сумі 611 731,65 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.03.2013 р. судом було залучено до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Скайнет Ltd" (надалі - третя особа 1), державне підприємство завод "Арсенал" (надалі - третя особа 2).
Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.04.2013 р. у справі № 910/199/13 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що позивачем при визначені суми позову не враховано, що він у відповідності до положень Цивільного кодексу являється правонаступником прав та обов'язків ДП «Арсенал», а отже несе солідарну відповідальність за невиконання договірних обов'язків щодо сплати податку за землю з огляду на свою участь у простому товаристві утвореному за договором № 10 від 18.12.2007 року. Також у рішення суду першої інстанції зазначено про недоведеність позивачем обставин з якими він позв'язує виникнення права грошової вимоги, а саме відсутність документального підтвердження права користування земельною ділянкою, що у свою чергу унеможливлює констатації існування у позивача обов'язку щодо сплати податку за землю та виставлення відповідачу рахунків-фактур за період з січня 2011 року по лютий 2012 року включно.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 01.04.2013 року у справі № 910/199/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.
Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду Хрипуна О.О. № 910/199/13 від 01.07.2013 року враховуючи те, що відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу по справі № 910/199/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Тищенко О.В., керуючись ст. ст. 4 6 , 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.1 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/199/13 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2013 року апелянту відновлено строк на подання апеляційної скарги, порушено по ній провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Смірнова Л.Г., Чорна Л.В. та призначено розгляд скарги на 17.07.2013 року.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Тищенко А.І. № 910/199/13 від 17.07.2013 року враховуючи перебування судді Смірнової Л.Г. на лікарняному, керуючись ст. ст. 4 6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.2 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., розгляд апеляційної скарги по справі № 910/199/13 доручено здійснити колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Іоннікова І.А., Чорна Л.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2013 року у зв'язку з неявкою представника позивача розгляд справи було відкладено на 11.09.2013 року.
Апелянт в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 01.04.2013 р. у справі № 910/199/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представники відповідача та третьої особи в судовому засіданні заперечували проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просили суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва 01.04.2013 р. у справі № 910/199/13.
Представник третьої особи-2 в судове засідання 11.09.2013 року не з'явився, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника третьої особи-2.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд,-
Як вірно встановлено судом першої інстанції 18 грудня 2007 року між державним підприємством завод "Арсенал", корпорацією "Науково - виробниче об'єднання "Арсенал" та товариством з обмеженою відповідальністю "Скайнет Ltd" було укладено Договір № 10 простого товариства (спільної діяльності) (надалі - Договір № 10), відповідно до умов якого учасники за цим договором зобов'язуються шляхом обєднання своїх зусиль та майна, що належить учасникам на відповідних правах, спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення спільних цілей у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації озброєння, військової техніки, військової зброї, а також здійснення господарської діяльності в інших напрямах та видах, незаборонених законодавством України (п. 1.1. договору).
У розділі 6 Договору № 10 учасники спільної діяльності визначили загальний розмір вкладів, етапність їх внесення та частки кожного з учасників.
Згіднно п.п. 8.1., 8.2., Договору № 10, вищим органом управління простого товариства є збори учасників. Поточне керівництво діяльністю за договором і ведення окремого податкового та бухгалтерського обліку доручається НВО "Арсенал".
Спільне майно учасників обліковується НВО "Арсенал" на окремому балансі (п. 9.3. Договору № 10).
У відповідності до п. 9.4. Договору № 10, обов'язки учасників щодо утримання спільного майна та порядок відшкодування витрат, пов'язаних із виконанням цих обов'язків, розподіляється між учасниками пропорційно розміру їх часток.
Умовами пунктів 11.1., 11.2. Договору № 10 передбачено, що спільні витрати та збитки учасників покриваються за рахунок доходу,отриманого в результаті спільної діяльності. У випадку недостатності доходу для покриття витрат та збитків, що виникли в результаті спільної діяльності, це покриття здійснюється учасниками пропорційно їхнім вкладам.
Згідно розділу 16 Договору № 10, договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та його скріплення печатками учасників за наявності усіх передбачених чинним законодавством дозволів/погоджень уповноважених органів учасників. Строк дії цього договору закінчується 17 грудня 2032 року.
Зміни у договір можуть бути внесені тільки за домовленістю учасників, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору. Зміни у договір набирають чинності з моменту належного оформлення учасниками відповідної додаткової угоди до договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договорі або законодавством України.
Крім того, учасниками простого товариства було підписано до Договору № 10 від 18.12.2007р. Додаток № 1 "План-схема здійснення спільної діяльності", Додаток № 2 "Характеристика та склад нерухомого майна, яке передається ДП завод "Арсенал" в якості вкладу у просте товариство" та Додаток № 3 від 20.12.2007р.
В подальшому, учасниками простого товариства було підписано Додаткову угоду № 1 від 14.03.2008р., згідно якої до складу учасників Договору № 10 від 18 грудня 2007 року простого товариства (про спільну діяльність) прийнято нового учасника - товариство з обмеженою відповідальністю "НОВА ТОР" та внесено зміни до умов Договору № 10 від 18.12.2007р.
Крім того, 16.03.2009р. учасниками простого товариства було підписано Додаткову угоду № 2, якою внесено зміни до розділу 6 Договору № 10 від 18.12.2007р.
Так, відповідно до розділу 6 Договору № 10, в редакції Додаткової угоди № 2 від 16.03.2009р., загальним вкладом ДП завод "Арсенал" є нерухоме майно, яке належить державному підприємству на праві господарського відання та праві користування цим майном, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8. Грошова оцінка всього вкладу заводу становить 191 424 106,80 грн. Частка заводу у спільній діяльності складає 49,99%.
Загальний вклад НВО "Арсенал" - грошові кошти в розмірі 49 818 516,29 грн., що становить частку у спільній діяльності 13,01%.
Загальний вклад ТОВ "Скайнет Ltd" - грошові кошти в розмірі 73 215 221,49 грн., що становить частку у спільній діяльності 19,12%.
Загальний вклад ТОВ "НОВА ТОР" - грошові кошти у розмірі 68 466 953,98 грн., що становить частку у спільній діяльності 17,88%.
Також, учасники простого товариства 30.03.2009р. уклали Додаткову угоду № 3, якою внесли зміни до додатків до Договору № 10 від 18.12.2007р.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господаського суду скасуванню, з наступних підстав.
Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно абз. 2 ч.1 ст.175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно статей 626, 627 ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Спільна діяльність суб'єктів господарювання регулюється ст.ст.1130-1143 Цивільного кодексу України. За договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить закону. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання складів учасників. Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.
Ст.1131 Цивільного кодексу України встановлює, що умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
З урахуванням вищенаведених положень законодавства, колегія суддів вважає вірним висновок місцевого господарського суду, що за своєю правовою природою укладений між ДП завод "Арсенал", корпорацією "НВО "Арсенал", ТОВ "Скайнет Ltd" та ТОВ "НОВА ТОР" Договір № 10 від 18.12.2007р. відноситься до договорів про спільну діяльність та за своєю суттю являється договором простого товариства.
Правові відносини, що виникають на підставі договору простого товариства, регулюються параграфом 2 глави 77 Цивільного кодексу України.
У відповідності до ч.1 ст.1141 ЦК України, договір простого товариства припиняється у разі:
- визнання учасника недієздатним, безвісно відсутнім, обмеження його цивільної дієздатності, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;
- оголошення учасника банкрутом, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;
- смерті фізичної особи-учасника або ліквідації юридичної особи - учасника договору простого товариства, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників або заміщення учасника, який помер (ліквідованої юридичної особи), його спадкоємцями (правонаступниками);
- відмови учасника від подальшої участі у договорі простого товариства або розірвання договору на вимогу одного з учасників, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;
- спливу строку договору простого товариства;
- виділу частки учасника на вимогу його кредитора, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;
- досягнення мети товариства або настання обставини, коли досягнення мети товариства стало неможливим.
Тобто за настання підстав пов'язаних зі зміною складу учасників простого товариства, сторони багатостороннього договору простого товариства вправі своєю домовленістю передбачити його збереження для решти учасників, оформивши відповідні домовленості у належній формі. У такому випадку дія договору припиняється лише щодо учасника, який вибув, в іншому - припиненню підлягає весь договір про спільну діяльність.
Як вбачається зі змісту наявного в матеріалах справи договору простого товариства його учасники передбачили, що у разі ймовірного виходу одного з його учасників договір продовжує зберігати свою чинність для решти учасників, які залишились.
Статтею 104 ЦК України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам -правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Згідно з ч. 1 ст. 59 ГК України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації -за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб -засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбаченим цим Кодексом, - за рішенням суду.
Статтею 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" встановлено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.
Як вбачається з матеріалів справи розпорядженням Кабінету Міністрів України № 525-р від 10.04.2009р. "Про перейменування казенного підприємства "Центральне конструкторське бюро "Арсенал" та реорганізацію державного підприємства "Завод Арсенал" і державного науково-дослідного підприємства "Український технологічний центр оптичного приладобудування" ДП завод "Арсенал" було реорганізовано шляхом приєднання до казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал".
28.05.2009р. Національним космічним агентством України на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України № 525-р від 10.04.2009 р. прийнято Наказ № 141 "Про реорганізацію ДП завод "Арсенал", відповідно до п. 2 якого припинено діяльність ДП завод "Арсенал".
18.11.2009р. наказом Національного космічного агентства України № 376 "Про деякі питання реорганізації ДП завод "Арсенал" було затверджено Передавальний акт передання всього майна, прав та обов'язків ДП завод "Арсенал" до КП СПБ "Арсенал" в результаті приєднання від 16.11.2009р.
24.11.2009р. було проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи ДП завод "Арсенал" (номер запису 10701120023000830).
Зі змісту п.п. 16.4, 16.5 договору про спільну діяльність № 10 від 18.12.2007 р., зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю Учасників, яка оформляється додатковою угодою до цього Договору, при цьому внесені зміни набирають чинності з моменту належного оформлення Учасниками відповідної додаткової угоди до цього Договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді.
Таким чином у разі настання обставин передбачених ст. 1141 ЦК України, учасники простого товариства перебачили, що даний договір зберігає свою чинність та залишає право за правонаступником учасника простого товариства, який вибув з нього у зв'язку з припинення юридичної особи, на співучасть у цьому товаристві, проте статус учасника товариства набувається правонаступником не автоматично, а потребує відповідного процедурного узгодження шляхом укладання додаткової угоди.
Як вбачається з матеріалів справи, правонаступник ДП завод "Арсенал" - КП СПБ "Арсенал" учасником простого товариства не являється, питання про внесення змін до умов Договору № 10 простого товариства його учасниками після ліквідації ДП завод "Арсенал" не ініціювалося. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про прийом до складу учасників Договору № 10 нового учасника КП СПБ «Арсенал».
Наведені обставини в їх сукупності свідчать про відсутність правових підстав вважати що КП СПБ «Арсенал» набув прав та обов'язків за Договором № 10 Простого Товариства в повному обсязі, висновок суду першої інстанції з цього приводу колегія суддів вважає передчасним та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.
Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Виходячи з положень Договору № 10 від 18.12.2007р., між державним підприємством завод "Арсенал" (за договором - сторона-1) та Договором №10 простого товариства (спільної діяльності), укладеного між ДП завод "Арсенал", Корпорація "НВО "Арсенал", ТОВ "Скайнет Ltd" від 18.12.2007р. (за договором - сторона-2), в особі голови правління Корпорації "НВО "Арсенал" було укладено Договір № И/84-330-08 про відшкодування витрат по сплаті податку на землю від 30.09.2008р., відповідно до умов якого сторона-2 зобов'язалась відшкодувати стороні-1 витрати по сплаті податку на землю за земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8, переданих стороні-2 згідно Договору №10 простого товариства (спільної діяльності), укладеного між ДП завод "Арсенал", Корпорація "НВО "Арсенал", ТОВ "Скайнет Ltd" від 18.12.2007р.
Як вбачається з умов розділу 3 Договору № И/84-330-08 від 30.09.2008р., сума відшкодування податку на землю визначається на підставі Закону України "Про плату за землю" та інших нормативно-правових актів з урахуванням щорічної індексації плати за землю згідно кадастрового номера та нормативної грошової оцінки 1 м2 земельної ділянки. Розрахунок витрат ДП завод "Арсенал" по сплаті податку на землю здійснюється з урахуванням площ приміщень нерухомого майна та пропорційно відношення площі переданого нерухомого майна до загальної площі будівлі, який є невід'ємною частиною даного договору.
Зміна суми відшкодування витрат по сплаті податку на землю за договором, провадиться у разі зміни нормативно-правових актів, зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки, її індексації та в інших випадках, передбачених законодавством України та при іншій істотній зміні обставин.
Відшкодування податку на землю проводиться щомісячно на підставі наданих ДП завод "Арсенал" розрахунків. Розрахунки по відшкодуванню витрат по сплаті податку на землю здійснюються по кожному об'єкту нерухомого майна окремо з зазначенням площі земельної ділянки, яка відноситься до площі приміщень сторони-2 та місячної суми компенсації податку на землю.
Розрахунковим періодом є календарний місяць. Розрахунки за даним Договором проводяться протягом п'яти банківських днів з дати виставлення стороною-1 рахунку.
У відповідності до матеріалів справи ДП завод "Арсенал" виставляв рахунки простому товариству та надсилав акти виконаних робіт на відшкодування витрат по сплаті податку на землю згідно договору № И/84-330-08 від 30.09.2008 року, натомість відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства свої зобов'язання за договором належним чином не виконав.
Згідно розрахунку позивача, у зв'язку з невиконанням відповідачем власних договірних зобов'язань у останнього утворилась заборгованість по сплаті земельного податку у розмірі 2 468 568, 76 грн., що і є предметом даного спору.
Згідно п. 6.1 договору №И/84-330-08 про відшкодування витрат по сплаті податку на землю від 30.09.2008 року даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє протягом часу дії договору № 10 простого товариства (спільної діяльності) від 18.12.2007р.
З огляду на наведені положення договору №И/84-330-08 від 30.09.2008 року та встановлені судом обставини справи, колегія суддів констатує відсутність правових підстав вважати вказаний договір припиненим, що у свою чергу свідчить про розповсюдження його дії на учасників простого товариства та зобовязовує останніх сплатити земельний податок у розмірах встановлених у виставлених позивачем рахунках.
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Позивачем за порушення відповідачем грошового зобов'язання здійснено розрахунок суми пені у розмірі подвійної ставки НБУ за період з листопада 2009 року по лютий 2012 року включно у розмірі 611 731,65 грн.
Здійснивши розрахунок пені за прострочення виконання зобов'язання по сплаті земельного податку у заявлений позивачем період, колегія суддів встановила, що розрахунок пені позивача є арифметично вірним та становить 611 731,65 грн.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З урахуванням наведених вище обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, а отже апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення Господарського суду м. Києва від 01.04.2013 року у справі № 910/199/13 скасуванню.
У зв'язку з задоволенням апеляційної скарги відповідача, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги та за подання позову до суду першої інстанції покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал» задовольнити.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 01.04.2013 року у справі № 910/199/13 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким:
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Корпорації "Науково-виробниче об'єднання "Арсенал" (вул. Московська, 8, м. Київ, код 34690805) на користь Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" (вул. Московська, 8, м. Київ, код 14307357) заборгованість по сплаті земельного податку у розмірі 2 468 568,76 грн. (2 мільйони чотириста шістдесят вісім тисяч п'ятсот шістдесят вісім гривень 76 коп.) та пеню в розмірі 611 731,65 грн. (шістсот одинадцять тисяч сімсот тридцять одна гривня 65 коп.).
Стягнути з Корпорації "Науково-виробниче об'єднання "Арсенал" (вул. Московська, 8, м. Київ, код 34690805) на користь Казеного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" (вул. Московська, 8, м. Київ, код 14307357) 61 606,01 (шістдесят одну тисячу шістсот шість гривень 01 коп.) грн. - судового збору за розгляд позовної заяви.
Стягнути з Корпорації "Науково-виробниче об'єднання "Арсенал" (вул. Московська, 8, м. Київ, код 34690805) на користь Казеного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" (вул. Московська, 8, м. Київ, код 14307357) 30 803,00 (тридцять тисяч вісімсот три гривні 00 коп.) грн. - судового збору за розгляд апеляційної скарги.
4. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду м. Києва.
Матеріали справи № 910/199/13 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Тищенко О.В.
Судді Іоннікова І.А.
Чорна Л.В.