Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"26" вересня 2013 р. Справа № 7/113-12/26
Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТVТ», м. Київ,
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп», Київська область, с. Мархалівка,
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібодар СК», Полтавська область, м. Червонозаводське,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро», м. Київ,
2. Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Імпторгсервіс», м. Дніпропетровськ,
за участю представників:
позивача:Грищенко О.М., довіреність № б/н від 28.01.2013 року;
відповідача-1не з'явилися;
відповідача-2:Олійник М.М., довіреність № б/н від 22.01.2013 року;
третьої особи-1:не з'явилися;
третьої особи-2:Іванчик П.В., довіреність № 81 від 10.08.2013 року;
У грудні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТVТ» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою вих. № 22-2/12 від 22.12.2012 року (вх. № 4562 від 26.12.2012 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібодар СК» (далі - відповідач-2) про стягнення 150 018,91 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що за угодою № 03/09-12 від 03.09.2012 року про заміну кредитора у зобов'язанні до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТVТ» перейшло право вимоги до відповідача-2 щодо сплати пені, 3% річних та інфляційних витрат, набутих первісним кредитором в результаті неналежного виконання останнім умов договору купівлі-продажу № ТАТ-П/9 від 07.05.2009 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хлібодар СК». При цьому позивач зазначав, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за угодою №03/09-12 від 03.09.2012 року про заміну кредитора у зобов'язанні між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТVТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» було укладено договір поруки № 10-12-2012 від 10.12.2012 року, відповідно до умов якого відповідач-1 поручається перед позивачем за виконання зобов'язань відповідачем-2.
У зв'язку з зазначеним, позивач просив суд солідарно стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібодар СК» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» 3% річних у розмірі 1 000,00 грн., а також стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібодар СК» 100 207,94 грн. пені, 17 912,96 грн. 3% річних та 30 982,01 грн. інфляційних витрат.
Рішенням господарського суду Київської області від 14.03.2013 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2013 року в задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «TVT» відмовлено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2013 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2013 року та рішення господарського суду Київської області від 14.03.2013 року у справі № 7/113-12 скасовано. Справу № 7/113-12 передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.
Скасовуючи рішення та постанову господарських судів, Вищий господарський суд України виходив з того, що судам попередніх інстанцій слід дослідити умови як договору уступки права вимоги № 2 від 04.03.2010 року, так і угоди № 03/09-12 про заміну кредитора від 03.09.2012 року щодо обсягу переданих прав та наявності застережень про обмеження таких прав та у зв'язку з цим перевірити чи мав позивач у даній справі - ТОВ «ТVТ», як новий кредитор за угодою № 03/09-12 про заміну кредитора від 03.09.2012 року, право вимоги до ТОВ «Хлібодар-СК» щодо сплати пені, трьох відсотків річних, інфляційних витрат, набутих первісним кредитором на підставі договору купівлі-продажу №ТАТ-П/9 від 07.05.2009 року.
Ухвалою господарського суду Київської області від 17.07.2013 року прийнято справу № 7/113-12 до провадження суддею Лилаком Т.Д., присвоєно їй № 7/113-12 та призначено до розгляду на 29.08.2013 року.
29.07.2013 року через канцелярію суду позивач надав письмові пояснення у справі.
Через канцелярію суду 29.08.2013 року відповідач-2 надав клопотання про припинення провадження у справі, яке судом було відхилене як безпідставне та необґрунтоване.
Ухвалою господарського суду Київської області від 29.08.2013 року розгляд справи було відкладено на 12.09.2013 року.
11.09.2013 року через канцелярію суду позивач надав письмові пояснення у справі.
Через канцелярію суду 12.09.2013 року третя особа-2 надала заперечення на позовну заяву.
12.09.2013 року через канцелярію суду третя особа-2 подала клопотання про виклик до суду посадових осіб ТОВ «ТАТ-Агро», яке судом було відхилене як безпідставне та необґрунтоване.
У судовому засіданні 12.09.2013 року представниками позивача та відповідача-2 було подано клопотання про продовження строку вирішення спору.
Ухвалою господарського суду Київської області від 12.09.2013 року суд продовжив строк вирішення спору та відклав розгляд справи на 26.09.2013 року.
26.09.2013 року через канцелярію суду тертя особа-2 надала письмові доповнення до заперечень на позовну заяву.
Представники відповідача-1 та третьої особи-1 в судове засідання 26.09.2013 року не з'явилися, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд обмежений строками вирішення спору, а тому вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представників відповідача-1 та третьої особи-1.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-2, третьої особи-2, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
07.05.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро» (продавець за договором, третя особа-1 у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хлібодар СК» (покупець за договором, відповідач-2 у справі) був укладений договір купівлі-продажу № ТАТ -П/9, відповідно п.1. якого цей договір визначає умови купівлі-продажу засобів захисту рослин, насіння.
04.03.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро» (цедент за договором, третя особа-1 у справі) та Приватною виробничо-комерційною фірмою «Імторгсервіс» (цесіонарій за договором, третя особа-2 у справі), правонаступником якої є Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Імпторгсервіс», був укладений договір відступлення права вимоги № 2, згідно п. 1 якого цедент відступає, а цесіонарій приймає право грошової вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібодар СК» (в подальшому - боржник), в сумі 266 913,50 грн., що належало цеденту на підставі договору купівлі-продажу № ТАТ -П/9 від 07.05.2009 року, в якому цемент є кредитором і за яким боржник зобов'язаний сплатити цеденту грошову суму в рахунок оплати поставлених боржнику товарів. Вищевказана сума є сумою основного боргу і не включає в себе можливі штрафні санкції.
Згідно п. 2. зазначеного договору право вимоги, вказане у п. 1 даного договору переходить до цесіонарія в обсязі, який існував на момент укладання даного договору на умовах, встановлених діючим законодавством.
Відповідно до п. 5 договору відступлення права вимоги № 2 від 04.03.2010 року в редакції додаткової угоди № 1 від 10.03.2010 року з моменту укладення даного договору цесіонарій наділяється всіма правами кредитора відносно до боржника згідно умов договору купівлі-продажу № ТАТ-П/9 від 07.05.2009 року, в тому числі право вимоги всіх передбачених договором і чинним законодавством штрафних санкцій, які виникли в результаті неналежного виконання боржником своїх зобов'язань за договору купівлі-продажу № ТАТ-П/9 від 07.05.2009 року.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2010 року у справі № 20/110-10 за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми «Імторгсервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібодар СК», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласуня» про стягнення 349 042, 42 грн., яке набрало законної сили, позов задоволено частково та присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібодар СК» грошові кошти у сумі 264 913,50 грн. основного боргу, 30 281,89 грн. пені, 19 786,34 грн. інфляційних втрат, 4 453,43 грн. - 3% річних, 13 345,67 грн. штрафу; з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласуня» 2 000,00 грн. основного боргу.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2010 року у справі № 20/110-10 виконано не було. Доказів виконання зазначеного рішення сторонами суду не надано.
03.09.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро» (первісний кредитор за угодою) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТVТ» (новий кредитор за угодою) було укладено угоду № 03-09-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України), згідно умов п. 1.1. якої первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Хлібодар СК», що іменується надалі «боржник», зобов'язання щодо сплати розміру пені, 3 % річних, інфляційних витрат, набутих первісним кредитором на підставі договору купівлі-продажу № ТАТ-П/9 від 07.05.2009 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу №ТАТ-П/9 від 07.05.2009 року.
Згідно п. 1.2. угоди за цією угодою новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в розмірі, визначеному в п. 2.1. цієї угоди.
Відповідно до п. 2.1. угоди вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою, становить 153 018,91 грн.
Пунктом 2.2. угоди передбачено, що первісний кредитор повідомляє, а новий кредитор погоджує те, що сума, вказана у п. 2.1., що відступається згідно договору купівлі-продажу №ТАТ-П/9 від 07.05.2009 року, є загальною сумою (розміром) пені, 3 % річних, інфляційних втрат), котрі нараховані відповідно до умов та норм чинного законодавства України.
Пунктом 2.3. угоди передбачено, що первісним кредитором нараховано, а новим кредитором перевірено і погоджено розмір нарахувань, виходячи із наступного:
- сума нарахованої пені становить 100 207,94 грн.;
- сума нарахованих 3 % річних становить 18 912,96 грн;
- сума нарахованих інфляційних витрат становить 33 982,01 грн.
Відповідно до п. 5.3 угоди первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за дійсність переданої йому вимоги, достовірність переданих йому документів та інформації.
Пунктом 6.1. угоди визначено строк її дії, згідно якої ця угода набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цією угодою.
03.09.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро» та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТVТ" було підписано акт прийому-передачі документів, згідно якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв для виконання умов договору наступні документи:
- договір купівлі-продажу №ТАТ-П/9 від 07.05.2009 року;
- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2010 року по справі №20/110-10;
21.12.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро» надіслав на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібодар СК» повідомленням про заміну кредитора у зобов'язанні від 06.12.2012 року, у якому позивач повідомив відповідача про те, що за угодою № 03/09-12 про заміну кредитора у зобов'язанні від 03.09.2012 року ТОВ «Тат-Агро» відступило позивачу право вимагати від відповідача 2 сплати пені, 3 % річних, інфляційних витрат у загальному розмірі 153 018,91 грн., котрі нараховані відповідно до умов та норм чинного законодавства України за період із 22.04.2010 року по 03.09.2012 року.
Факт направлення Товариством з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро» повідомлення відповідачу підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку від 21.12.2012 року про відправлення цінного листа і описом вкладення до нього.
Господарським судом встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язання за угодою №03/09-12 від 03.09.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «TVT» (кредитор за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» (поручитель за договором, відповідач 1 у справі) 10.12.2012 року було укладено договір поруки №10-12-2012.
Відповідно до п. п. 1.1., 1.2. договору, поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку Товариством з обмеженою відповідальністю «Хлібодар СК» (код ЄДРПОУ 36066050) (надалі іменується «Боржник») щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру 3% річних у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу та угоди, передбаченими ст. 2 цього договору (надалі - основний договір). У разі порушення боржником обов'язку за основним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що під основним договором у цьому договорі розуміють угоду №03-09-12 про зміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 03.09.2012 року , укладену згідно договору купівлі-продажу №ТАТ-П/9 від 07.05.2009 року.
Згідно п. 3.1. договору, відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою суми 3% річних у розмірі 1 000, 00 грн.
У разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутись із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором (п. 4.1. договору).
Цей договір, згідно п. 6.1., набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки.
Відповідно до п. 6.2. договору, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із заміною сторони у зобов'язанні здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.
Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Сторонами у зобов'язанні, відповідно до ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України, є боржник і кредитор.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
У відповідності до ст. 519 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як уже було встановлено судом, 04.03.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро» (цедент за договором, третя особа-1 у справі) та Приватною виробничо-комерційною фірмою «Імторгсервіс» (цесіонарій за договором, третя особа-2 у справі), правонаступником якої є Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Імпторгсервіс» був укладений договір відступлення права вимоги № 2, згідно п. 1 якого цедент відступає, а цесіонарій приймає право грошової вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібодар СК» (в подальшому - боржник), в сумі 266 913,50 грн., що належало цеденту на підставі договору купівлі-продажу №ТАТ -П/9 від 07.05.2009 року, в якому цемент є кредитором і за яким боржник зобов'язаний сплатити цементу грошову суму в рахунок оплати поставлених боржнику товарів. Вищевказана сума є сумою основного боргу і не включає в себе можливі штрафні санкції.
Згідно п. 2. зазначеного договору право вимоги, вказане у п. 1 даного договору переходить до цесіонарія в обсязі, який існував на момент укладання даного договору на умовах, встановлених діючим законодавством.
Відповідно до п. 5 договору відступлення права вимоги №2 від 04.03.2010 року в редакції додаткової угоди № 1 від 10.03.2010 року з моменту укладення даного договору цесіонарій наділяється всіма правами кредитора відносно до боржника згідно умов договору купівлі-продажу № ТАТ-П/9 від 07.05.2009 року, в тому числі право вимоги всіх передбачених договором і чинним законодавством штрафних санкцій, які виникли в результаті неналежного виконання боржником своїх зобов'язань за договору купівлі-продажу № ТАТ-П/9 від 07.05.2009 року.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова ВСУ від 16.05.2006 у справі №10/557-26/155).
Окрім того, умови договору відступлення права вимоги № 2 від 04.03.2010 року не містять жодних обмежень та вказівок щодо переходу до Приватної виробничо-комерційної фірми «Імторгсервіс», правонаступником якої є Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Імпторгсервіс», права вимоги виключно виконання відповідачем-2 основного зобов'язання та штрафних санкцій.
Таким чином, починаючи з дати підписання вказаної угоди Приватна виробничо-комерційна фірма «Імторгсервіс», правонаступником якої є Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Імпторгсервіс» є кредитором по відношенню до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібодар СК» як боржника за договором купівлі-продажу №ТАТ-П/9 від 07.05.2009 року.
Зокрема, в силу положень ст. 512, 625 ЦК України та п. 1, 5 договору відступлення права вимоги № 2 від 04.03.2010 року, саме Приватна виробничо-комерційна фірма «Імторгсервіс», правонаступником якої є Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Імпторгсервіс» має право вимоги до відповідача-2 у справі щодо стягнення основного боргу у сумі 266 913,50 грн. та нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат на вказану суму боргу.
Як вбачається з угоди № 03-09-12 від 03.09.2012 року про заміну кредитора у зобов'язанні, нарахування пені, 3% річних, інфляційних витрат здійснюється на суму заборгованості у розмірі 266 913,50 грн. згідно договору купівлі-продажу № ТАТ-П/9 від 07.05.2009 року, право вимоги якої було передано Приватній виробничо-комерційній фірмі «Імторгсервіс», правонаступником якої є Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Імпторгсервіс», відповідно до умов договору уступки права вимоги №2 від 04.03.2010 року (копія наявна в матеріалах справи).
З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро» під час укладення угоди № 03-09-12 від 03.09.2012 року про заміну кредитора у зобов'язанні, не мало відповідного права на нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Хлібодар СК» пені, 3% річних та інфляційних витрат на суму боргу у розмірі 266 913,50 грн. згідно договору купівлі-продажу №ТАТ-П/9 від 07.05.2009 року, оскільки вказане право вже було передано Приватній виробничо-комерційній фірмі «Імторгсервіс», правонаступником якої є Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Імпторгсервіс».
Оскільки, на сьогоднішній день право вимоги пені, 3% річних та інфляційних витрат нарахованих на суму боргу у розмірі 266 913,50 грн. за договором купівлі-продажу №ТАТ-П/9 від 07.05.2009 року належить Приватній виробничо-комерційній фірмі «Імторгсервіс», правонаступником якої є Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Імпторгсервіс», то і відступлення даного права вимоги позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро» за угодою № 03-09-12 від 03.09.2012 року про заміну кредитора у зобов'язанні не можливе, так як відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Враховуючи зазначене, угода № 03-09-12 від 03.09.2012 року не може бути належним і допустимим доказом по справі, що підтверджує право позивача вимагати від відповідача 2 сплати пені, 3% річних та інфляційних витрат на суму боргу у розмірі 266 913,50 грн. за договором купівлі-продажу №ТАТ-П/9 від 07.05.2009 року. А відтак, не може бути належним доказом по справі і договір поруки №10-12-2012 від 10.12.2012 року, що був укладений в забезпечення виконання угоди №03-09-12 від 03.09.2012 року.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи ненадання сторонами належних та допустимих доказів у розумінні ст. 34 ГПК України, що підтверджують наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро» під час укладення угоди №03-09-12 від 03.09.2012 року про заміну кредитора у зобов'язанні, права вимоги до відповідача-2 за договором купівлі-продажу №ТАТ-П/9 від 07.05.2009 року щодо нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат на суму боргу у розмірі 266 913,50 грн., господарський суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТVТ» є безпідставними
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при відмові в задоволенні позову, господарські витрати покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 35, 49, 82-85 ГПК України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.
Повне рішення складено 30.09.2013 р.
Суддя Т.Д. Лилак