25.09.2013 р. Справа № 914/3131/13
За позовом: Дочірнього підприємства «Фарматрейд», м. Дрогобич
до відповідача: Приватного торгівельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс», м. Рава-Руська
про стягнення основного боргу, пені та 3% річних на суму 118 607, 60 грн.
Суддя Н. Мороз
При секретарі Н. Кривка
Представники:
Від позивача: Пукаляк М. М.
Від відповідача: н/з
Суть спору:
Позов подано дочірнім підприємством «Фарматрейд», м. Дрогобич до відповідача приватного торгівельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс», м. Рава-Руська про стягнення основного боргу, пені та 3% річних на суму 118 607, 60 грн.
Ухвалою господарського суду від 15.08.2013р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 29.08.2013 року.
Для об"єктивного та всестороннього вирішення спору, в судових засіданнях 10.09.2013р. та 24.09.2013р. оголошувались перерви, про що представники сторін ознайомлені під розписку.
В судове засідання 25.09.2013р. представник позивача з"явився, подав заяву про часткову відмову від позовних вимог, зокрема від пені та 3% річник, відтак просить суд стягнути з відповідача лише суму основного боргу у розмірі 94 836, 25 грн.
Представник відповідача в судове засідання 25.09.2013р.не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. В судовому засіданні 24.09.2013р. основний борг визнав, подав клопотання про розстрочку виконання рішення суду на 10 місяців рівними частинами.
Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, створивши у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов"язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку. Однією з підстав виникнення зобов"язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.
04.01.2010р. між дочірнім підприємством «Фарматрейд» (позивач, за договором - продавець) та приватним посередницьким малим підприємством фірмою «Едельвейс» (відповідач, за договором - покупець) укладено договір № 79, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити медичні препарати, лікарські засоби, предмети санітарії та гігієни.
Згідно п. 1.2 договору, продавець здійснює поставки товару окремими партіями в обсягах, визначених додатковими угодами або відповідним чином оформленими накладними, що підписуються сторонами і являються невід'ємною частиною даного договору.
На виконання взятих на себе зобов'язань, дочірнім підприємством «Фарматрейд» поставлено приватному посередницькому малому підприємству фірмі «Едельвейс» товар на загальну суму 186 803, 49 грн., що підтверджується видатковими накладними від 27.07.2012р. на суму 82 060, 00 грн., від 10.08.2012р. на суму 77 000, 00 грн., від 10.04.2013р. на суму 15 064, 74 грн., від 16.04.2013р. на суму 12 678, 75 грн., та відповідними довіреностями на отримання товару (в матеріалах справи).
Пунктом 4.1 договору №79 передбачено, що покупець сплачує продавцю вартість поставки окремої партії товару шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця у строки, що визначені додатковими угодами або відповідним чином оформленими накладними.
Згідно специфікації до договору від 27.07.2012р., відповідач зобов'язаний здійснити оплату товару, поставленого згідно накладної від 27.07.2012р. на суму 82 060, 00 грн., протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару.
Додатковою угодою про реструктуризацію заборгованості, укладеною сторонами 01.03.2013р., відповідач підтвердив наявність заборгованості перед позивачем за поставлений товар по договору №79 від 04.01.2010р. в сумі 137060 грн.
Відповідно до п. 2 додаткової угоди про реструктуризацію заборгованості від 01.03.2013р. до договору поставки, покупець поетапно сплачує заборгованість згідно графіку вміщеного в додатку 1 до цієї додаткової угоди.
На виконання зазначеного графіку відповідач зобов'язувався здійснити погашення заборгованості щомісяця починаючи з березня 2013р. по вересень 2013р. включно рівними частинами по 50 000, 00 грн. Однак вказаного графіку реструктуризації заборгованості відповідач не дотримався, дострокової оплати не здійснив.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Матеріалами справи підтверджено факт поставки позивачем товару, проте факт проведення відповідачем оплати вартості поставленого позивачем товару у повному обсязі підтверджений не був. В судовому засіданні з»ясовано, що приватним посередницьким малим підприємством фірмою «Едельвейс» до подачі позову до суду, а саме 05.08.2013р., платіжним дорученням №3663 сплачено 2000 грн., а платіжними дорученнями №3920 від 20.08.2013р., № 4009 від 27.08.2013р. та №4191 від 09.09.2013р. сплачено 17967,24 грн. Згідно поданого двостороннього акту звірки розрахунків станом на 23.09.2013р., вбачається заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 94 836, 25 грн. Дана сума визнана відповідачем та підлягає стягненню. Щодо стягнення решти суми основного боргу в розмірі 17967,24 грн., суд дійшов висновку провадження по справі в цій частині слід припинити у зв»язку зі сплатою, а в частині стягнення 2000, 00 грн. - відмовити за безпідставністю, враховуючи проведення оплати відповідачем до подачі позову до суду.
Згідно ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи подану позивачем заяву про відмову від стягнення з відповідача пені та 3% річних, суд дійшов висновку провадження по справі в цій частині припинити на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.
Заявою про розстрочку виконання рішення суду у справі №914/3131/13, поданою 24.09.2013р., відповідач просить суд розстрочити виконання рішення на 10 місяців починаючи з жовтня 2013р. по липень 2014р. включно рівними частинами по 9 483, 63 грн. та 2 372, 16 грн. у серпні 2014р.
Однак, зазначена заява приватного торгівельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс» про розстрочку виконання рішення суду до 30.05.2013р. не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, відстрочити або розстрочити виконання рішення суду, зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов"язання.
Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.
Однак, відповідачем не подано жодних доказів в підтвердження наведених у заяві обставин, що ускладнюють виконання рішення, що в свою чергу, унеможливлює об"єктивно оцінити фінансовий стан підприємства, у зв»язку з чим суд дійшов висновку в задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення відмовити.
Згідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статей 33, 38 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4-3 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань, а відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на останнього.
Керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 43, 32, 33, 38, 43, 49, 80, 82-85, 116, 117 ГПК України, господарський суд,-
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс», м. Рава-Руська, вул.. Калнишевського, 5 (код ЄДРПОУ 13808034) на користь дочірнього підприємства «Фарматрейд», м. Дрогобич, вул.. Самбірська, 85 (код ЄДРПОУ 32713212) - 94 836, 25 грн. - основного боргу, 1 720, 50 грн. - судового збору.
3. В частині стягнення основного боргу в сумі 2 000, 00 грн. - відмовити.
4. В решті позовних вимог провадження припинити.
5. У заяві про розстрочку виконання рішення суду - відмовити.
6. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.
Суддя Мороз Н.В.
Рішення складено 30.09.2013р.