ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
25 вересня 2013 року Справа № 913/1673/13
Провадження №16/913/1673/13
За позовом Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради, м. Лисичанськ Луганської області
до Відкритого акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Шахта ім. Д.Ф. Мельникова", м. Лисичанськ Луганської області
про стягнення 4046 грн. 66 коп.
Суддя Москаленко М.О.
Секретар судового засідання Губарева М.В.
У засіданні брали участь:
від позивача - Горбенко В.В., довіреність № 119 від 02.01.2013
від відповідача - Золотопуп І.І., довіреність № 10 від 02.01.2013
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про відшкодування відповідачем шкоди, завданої державі неправомірними діями у вигляді безпідставно перерахованої суми компенсації у розмірі 4046 грн. 66 коп.
В судовому засіданні 23.09.2013 на підставі положень ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 25.09.2013 до 11 год. 00 хв.
У судове засідання 25.09.2013 повноважні представники позивача та відповідача у даній справі не прибули, причини неявки суду не повідомили, про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.
У підставу позову позивачем покладений факт спричинення відповідачем державі матеріальної шкоди внаслідок безпідставної видачі відповідачем у справі довідок про підтвердження права на отримання компенсації особам, які мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби згідно із ст. 43 Гірничого Закону України.
Письмовим відзивом від 14.06.2013 № 873 на позовну заяву (а.с. 48 - 49) відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на положення п. 9 ст. 43 Гірничого Закону України, відповідно до якого пенсіонери, які відпрацювали на підземних роботах не менше 10 років, мають право на отримання компенсації. Крім того, відповідач заявив клопотання про застосування до позовних вимог строку позовної давності, який, за доводами відповідача, слід обраховувати з дат видачі відповідачем довідок особам, що мають право на компенсацію.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутніх в судових засіданнях у справі представників сторін, суд встановив такі фактичні обставини.
Управлінням праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради відповідно до ст. 43 Гірничого Закону України та Порядку надання компенсації особам, які мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках з центральним опаленням, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 12.08.2009 № 887 (далі за текстом - Порядок), надавались відповідні компенсації за рахунок субвенції державного бюджету місцевим бюджетам. Згідно з Порядком в редакції від 12.08.2009 (до внесення змін постановою Кабінету міністрів України від 13.01.2010 № 34), особи, які не працюють на вугільних підприємствах, додавали до заяви довідку про підтвердження права на отримання компенсації згідно із статтею 43 Гірничого Закону України, надану вугільними підприємствами, на яких вони працювали.
Відокремленим підрозділом «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» ВАТ «Лисичанськвугілля» були надані такі довідки громадянам Тур Григорію Вікторовичу (довідка від 09.02.2010 № 384 - а.с. 7), Бєлікову Віктору Захаровичу (довідка від 24.09.2009 № 12 - а.с. 9), Топоркову Геннадію Миколайовичу (довідка від 26.11.2009 № 358), Вахненко Анатолію Васильовичу (довідка від 29.10.2009 № 318 - а.с. 8). На підставі цих довідок управлінням праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради була нарахована та виплачена компенсація кожному з вказаних громадян у загальній сумі 4046 грн. 66 коп. (Вахненку А.В. - 1140 грн. 69 коп., Тур Г.В. - 660 грн. 65 коп., Топоркову Г.М. - 1277 грн. 77 коп., Бєлікову В.З. - 967 грн. 55 коп.).
Після внесення змін до Порядку постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.2010 № 34 особи, які не працюють на вугільних підприємствах, повинні пред'являти трудову книжку та пенсійне посвідчення (крім непрацевлаштованих працівників), що підтверджують відповідність вимогам статей 43 і 48 Гірничого закону України. За результатами перевірки трудового стажу, який дає право на отримання вугілля (або компенсації), за доводами позивача ним було встановлено, що вищезазначені громадяни Тур Г.В., Беліков В.З., Топорков Г.Н., Вахненко А.В. на дату виходу на пенсію працювали на ДП «Шахта «Матроська». На момент надання довідок ДП «Шахта «Матроська» знаходилась в стадії ліквідації.
Як зазначає позивач, надання вищевказаної компенсації пенсіонерам гірничих підприємств, які перебувають в стадії ліквідації, законодавством не передбачено.
Шахта «Матроська» ліквідована 31.01.2011, про що внесений запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Статтею 1 Гірничого Закону України визначено, що гірниче підприємство - цілісний технічно та організаційно відокремлений майновий комплекс засобів і ресурсів для видобутку корисних копалин, будівництва та експлуатації об'єктів із застосуванням гірничих технологій (шахти, рудники, копальні, кар'єри, розрізи, збагачувальні фабрики тощо).
Згідно зі ст. 48 Гірничого Закону України після ліквідації або консервації гірничого підприємства забезпечення вугіллям на побутові потреби здійснюється правонаступником.
Відповідно до п. 12.10 Галузевої угоди між Міністерством палива та енергетики України та всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості України від 29.12.2003, пенсіонери забезпечуються побутовим вугіллям тим підприємством, з якого вони пішли на пенсію.
Відповідно до Порядку надання компенсації особам, які мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках з центральним опаленням, затвердженому ПКМУ від 12.08.2009 № 887 (до внесення змін згідно з Постановою КМУ від 13.01.2010 № 34), особи, які не працюють на вугільних підприємствах, додають до заяви довідку про підтвердження права на отримання компенсації згідно із статтею 43 Гірничого Закону України, надану вугільними підприємствами, на яких вони працювали.
Посилаючись на вказані вище норми, позивач зазначив, що довідки громадянам Тур Г.В., Белікову В.З., Топоркову Г.Н., Вахненко А.В. були видані безпідставно, внаслідок чого завдано шкоди державі в загальній сумі 4046 грн. 66 коп.
Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради звернулось до ВП «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» ВАТ «Лисичанськвугілля» з претензією від 29.07.2011 № 7413 про відшкодування безпідставно перерахованих сум компенсацій. Відповіддю від 25.08.2011 № 1517 керівництво шахти відмовило позивачеві у задоволенні вимог.
Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 21.02.2013, Лисичанського міського суду від 11.04.2013 та Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012 встановлено, що спірні правовідносини повинні вирішуватися в порядку господарського судочинства, внаслідок чого позивач звернувся до суду з даним позовом.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та необхідність відмови у задоволенні позову у повному обсязі з таких підстав.
Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як на підставу позовних вимог позивач у справі послався на те, що відповідно до п. 12.10 Галузевої угоди між Міністерством палива та енергетики України та всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості України від 29.12.2003, пенсіонери забезпечуються побутовим вугіллям тим підприємством, з якого вони пішли на пенсію. Крім того, позивач зазначив, що відповідно до Порядку надання компенсації особам, які мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках з центральним опаленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2009 № 887 (до внесення змін згідно з Постановою КМУ від 13.01.2010 № 34), особи, які не працюють на вугільних підприємствах, додають до заяви довідку про підтвердження права на отримання компенсації згідно із статтею 43 Гірничого Закону України, надану вугільними підприємствами, на яких вони працювали. Посилаючись на викладені вище положення нормативних актів, позивач зазначає, що довідки громадянам Тур Г.В., Белікову В.З., Топоркову Г.Н., Вахненко А.В. були видані безпідставно, внаслідок чого завдано шкоди державі в сумі 4046 грн. 66 коп.
Таким чином, у підставу позову позивачем покладений факт спричинення відповідачем матеріальної шкоди.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема, шляхом відшкодування збитків та іншими способами відшкодування майнової шкоди.
Стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду: майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Таким чином, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення (ст. 1166 Цивільного кодексу України). Необхідні елементи складу такі: шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. Фактичною підставою є вчинення правопорушення.
Відповідно до ст. 43 Гірничого Закону України підприємства з видобутку вугілля та вуглебудівні підприємства безоплатно надають вугілля на побутові потреби у розмірі, що визначається колективним договором, таким категоріям осіб: пенсіонерам, які пропрацювали на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, вуглебудівних підприємствах: на підземних роботах - не менше ніж 10 років для чоловіків і не менше 7 років 6 місяців - для жінок.
Як встановлено ст. 48 Гірничого Закону України, після ліквідації або консервації гірничого підприємства забезпечення вугіллям на побутові потреби здійснюється в межах тарифної угоди правонаступником таким категоріям осіб: пенсіонерам, які пропрацювали на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, вуглебудівних підприємствах: на підземних роботах - не менше ніж 10 років для чоловіків і не менше ніж 7 років 6 місяців - для жінок.
Особи, які мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках, що мають центральне опалення, отримують компенсацію за оплату електроенергії, газу та центрального опалення житла, що виплачується за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам (частина восьма статті 43 в редакції Закону № 345-VI від 02.09.2008 р.).
Відповідно до п. 12.10 Галузевої угоди між Міністерством палива та енергетики України та всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості України від 29.12.2003, пенсіонери забезпечуються побутовим вугіллям тим підприємством, з якого вони пішли на пенсію.
Громадяни Тур Г.В., Беліков В.З., Топорков Г.Н., Вахненко А.В. на дату виходу на пенсію, а також на дату видачі вказаних вище довідок працювали на ДП «Шахта «Матроська». На момент надання довідок ДП «Шахта «Матроська» знаходилась в стадії ліквідації.
Як зазначає позивач, надання вищевказаної компенсації пенсіонерам гірничих підприємств, які перебувають в стадії ліквідації, законодавством не передбачено.
Судом встановлено, що вказані громадяни звільнилися не внаслідок ліквідації шахти, а внаслідок виходу на пенсію. За результатами перевірки трудового стажу, який дає право на отримання вугілля (або компенсації), судом встановлено, що особи, зазначені вище, мають необхідний для видачі довідок стаж на підземних роботах, або роботах, пов'язаних із підземними умовами чи на роботах технологічної лінії на поверхні діючих шахт чи на шахтах, що будуються, розрізах, збагачувальних та брикетних фабриках.
Таким чином, доводи позивача щодо безпідставності видачі відповідачем довідок не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та фактичних обставинах справи.
З урахуванням викладеного у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 33,34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
В судовому засіданні 23.09.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Дата складення та підписання повного рішення - 30.09.2013.
Суддя М.О. Москаленко